Проект

Про затвердження Інструкції
з обліку пам’яток недержавної
частини Музейного фонду України

Відповідно до статті 19 Закону України „Про музеї та музейну справу” від 29.06.1995 N 249/95-ВР та пункту 23 Положення про Музейний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 р. N 1147

Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Інструкцію з обліку пам’яток недержавної частини Музейного фонду України (додається).

2. Департаменту ____________________(Кононенко):

2.1. Подати цей наказ у п'ятиденний термін на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

2.2. Довести зазначену Інструкцію до відома обласних управлінь культури, Київського та Севастопольського міських управлінь культури.

3. Начальникам обласних управлінь культури, Київського та Севастопольського міських управлінь культури організувати та провести роботу щодо популяризації положень цієї Інструкції серед юридичних і фізичних осіб, у власності, користуванні чи володінні яких перебувають пам'ятки Музейного фонду України.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра ____________________.

Міністр _________________________
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства культури
і туризму України
„___” _________ 200_ р. № ____

ІНСТРУКЦІЯ
З ОБЛІКУ ПАМ'ЯТОК НЕДЕРЖАВНОЇ ЧАСТИНИ
МУЗЕЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ

І. Загальні положення

1.1. Цю Інструкцію розроблено відповідно до Закону України „Про музеї та музейну справу”, Закону України „Про охорону культурної спадщини”, Закону України „Про охорону археологічної спадщини”, Закону України „Про Національний архівний фонд та архівні установи”, Закону України „Про державні нагороди України”, Закону України „Про власність”, Закону України „Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей”, Положення про Музейний фонд України, Положення про Державний реєстр національного культурного надбання.

1.2. Інструкція визначає порядок обліку пам’яток недержавної частини Музейного фонду України. До недержавної частини Музейного фонду України належать музейні предмети і музейні колекції, що не віднесені до державної частини Музейного фонду України, в тому числі пам’ятки, що є власністю громадських та релігійних організацій, окремих громадян та їх об'єднань.

1.3. Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебувають музейні предмети і музейні колекції, а також пам'ятки, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і входять до складу недержавної частини Музейного фонду України.

1.4. В цій Інструкції вживаються терміни та поняття, визначені в Законі України „Про музеї та музейну справу” та Положенні про Музейний фонд України.

ІІ. Облік музейних предметів і музейних колекцій
недержавної частини Музейного фонду України

2.1. Музейні предмети і музейні колекції підлягають обліку, що забезпечує їх юридичний захист і створює оптимальні умови для вивчення і використання. Облік музейних предметів і музейних колекцій недержавної частини Музейного фонду України здійснюється в порядку, визначеному цією Інструкцією.

2.2. На основі цієї Інструкції юридичні особи, зареєстровані як музеї, та музеї, створені у складі підприємств, установ, організацій, навчальних єзакладів, розробляють власну інструкцію, що визначає внутрішній порядок обліку музейних предметів і музейних колекцій – облік фондів музею.

2.3. Відповідальність за організацію обліку несе директор музею або керівник підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей. Поряд з директором (керівником) відповідальність за організацію обліку музейних предметів і музейних колекцій у відповідності з вимогами цієї Інструкції несе головний зберігач музею. При відсутності в штатному розкладі посади головного зберігача відповідальність за цю роботу несе заступник директора з обліку і зберігання або завідувач фондами, або співробітник, на якого наказом директора (керівника) покладені обов'язки головного зберігача чи завідувача фондами.

2.4. Склад музейних фондів

2.4.1. Всі зібрані музеєм матеріали, що знаходяться в його сховищах і в експозиції складають фонди музею. Зібрання всіх музеїв складаються з основного і допоміжного фондів. Крім того, може створюватися обмінний фонд та фонд сировинних матеріалів.

2.4.2. Основний фонд складають музейні предмети релігійного або світського характеру, що мають значення для історії і культури, у тому числі:

а) історичні цінності – музейні предмети і музейні колекції, пов'язані з історичними подіями в житті народів, розвитком суспільства і держави, історією науки і техніки, а також які стосуються життя і діяльності видатних особистостей (державних, політичних, суспільних діячів, мислителів, діячів науки, культури, літератури, мистецтва, музики і т.д.):

предмети етнографії і етнології (знаряддя праці, предмети побуту й одягу і т.д.);

зразки продукції, машини, механізми, прилади;

зброя холодна і вогнепальна, прапори, військове спорядження;

меморіальні предмети й ін.

б) художні цінності:

витвори усіх видів образотворчого і монументального мистецтва;

картини і малюнки ручної роботи на будь-якій основі і з будь-яких матеріалів;

оригінальні скульптурні витвори з будь-яких матеріалів, у тому числі рельєфи;

оригінальні художні композиції і монтажі з будь-яких матеріалів;

витвори давньоруського живопису (ікони) й інші художньо оформлені предмети культового призначення;

гравюри, естампи, літографії, інші види друкованої графіки і їх оригінальні друковані форми;

складові частини і фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам'яток;

ескізи і макети декорацій, ескізи театральних костюмів;

ілюстрації до літературних творів;

в) художні вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що відносяться до речових, образотворчих, письмових і інших пам'яток історії і культури:

необроблені зразки дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, нумізматичні матеріали, предмети побуту і культу, декоративно-прикладного мистецтва, зброї;

рукописні, стародруковані й рідкі видання в окладах, оправі з елементами декоративного оздоблення з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння й ін.;

г) твори декоративно-прикладного мистецтва:

художні вироби зі скла, кераміки, дерева, металу, кістки, тканини й інших матеріалів;

вироби традиційних народних промислів;

д) рукописні і друковані видання: рукописні і стародруковані книги, альбоми, інші друковані видання, що являють історичний, художній, науковий і літературний інтерес, у тому числі з автографами, окремо або в колекціях;

е) архівні документи й архівні фонди на різних носіях:

рукописи, листи, автографи, щоденники, нотні і текстові записи фольклору і музики, інші документальні пам'ятники й архіви;

фотографії, негативи, дагеротипи, кіно-, фоно-, відеоматеріали;

предмети картографії, креслення, плани;

афіші, плакати, листівки й ін.;

є) унікальні і рідкісні музичні інструменти;

ж) філателістичні матеріали:

поштові марки, бони й інші філателістичні матеріали;

з) предмети нумізматики, сфрагістики, геральдики, фалеристики:

монети, ордена, медалі, печатки, гербові знаки і символи, значки, знаки і т.д.;

и) рідкісні колекції і зразки флори і фауни, предмети, що являють інтерес для таких галузей науки, як мінералогія, анатомія, палеонтологія:

зразки природи, оброблені і законсервовані для тривалого збереження;

зібрання натуралістів, що мають наукове або меморіальне значення;

біогрупи і ландшафтні діорами, які з науковою точністю відтворюють природне середовище вивчених ділянок і засновані на справжніх, науково оброблених матеріалах;

копії, що мають історичне, художнє або інше культурне значення.

2.4.3. До допоміжного фонду входять:

а) матеріали, зібрані, виготовлені або придбані музеєм для потреб стаціонарної експозиції і різних виставок: муляжі, макети, зліпки, реконструкції, фотокопії, плани, карти, схеми, діаграми, креслення й інші матеріали, що допомагають розкриттю експозиційно-виставочних тем, виявленню зв'язків між музейними предметами і т.д.;

б) друковані матеріали масового випуску: плакати, афіші, листівки, карти, плани, креслення, різні види друкованої графіки, газети, журнали, нумізматика, фалеристика, бони й ін. за умови наявності цих предметів у складі основного фонду не менш 3-5 дублетних примірників, що знаходяться в повному або задовільному стані збереження;

в) негативи і фотографії, отримані в процесі фотофіксації предметів основного музейного фонду;

г) зразки сільськогосподарських культур і інших натуральних предметів, що швидко псуються і потребують частої заміни;

д) об'єкти природи, що не є природно-історичними пам'ятками, але використовуються музеєм для наочного показу деяких особливостей природи і її явищ.

2.4.4. Обмінний фонд музею формується з предметів основного і допоміжного фондів. До складу обмінного фонду включаються музейні предмети і музейні колекції, що не відповідають профілю музею, представлені в зібраннях музею дублетними примірниками (понад 3-5 екз.).

2.4.5. Приналежність музейних предметів і музейних колекцій до обмінного фонду фіксується в спеціальній картотеці або переліку .

2.4.6. До фонду сировинних матеріалів відносяться об'єкти неорганічної й органічної природи, що потребують додаткової обробки, препарування, монтажу або лабораторних досліджень до внесення їх до складу основного або допоміжного фонду: солоні шкурки, тушки або заморожені трупи тварин, неочищені кістяки, тварини і рослини, фіксовані спиртом або формаліном для подальшої обробки, засушені рослини для монтажу гербарію і т.д.

2.5. Етапи обліку

2.5.1. Облік фондів музею передбачає такі етапи:

1) актування надходжень музейних предметів і колекцій на постійне або тимчасове зберігання;

2) реєстрація в Книзі надходжень музейних предметів (основного фонду) на постійне зберігання (додаток 1) або в Книзі обліку допоміжних матеріалів (додаток 2), Книзі обліку сировинних матеріалів (додаток 3), з метою юридичного закріплення за конкретним музеєм. Для предметів, які надійшли на тимчасове зберігання (для участі у виставках тощо) може бути заведена Книга обліку надходжень музейних предметів на тимчасове зберігання (Додаток 4);

3) реєстрація музейних предметів в інвентарних книгах (їх класифікують за видами мистецтва, колекціями, видами матеріалів та ін.);

4) актування передавання музейних предметів і колекцій на постійне або тимчасове зберігання іншим музеям, юридичним і фізичним особам.

2.5.2. Основними обліковими документами є: Книга надходжень музейних предметів (основного фонду) на постійне зберігання, Книга обліку допоміжних матеріалів, Інвентарні книги, в тому числі й спеціальні інвентарні книги (для предметів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, зброї тощо), Книга обліку надходжень музейних предметів на тимчасове зберігання, акти прийому і видачі музейних предметів і музейних колекцій на постійне і тимчасове зберігання, Опис книг обліку фондів.

2.5.3. Забороняється збереження і використання в музеях предметів і колекцій, не оформлених обліковою документацією.

2.5.4. Оформлення облікової документації здійснюється від руки або за допомогою автоматизованих систем обліку (АСО). Облікові документи, оформлені за допомогою АСО, повинні відповідати вимогам цієї Інструкції.

2.5.5. Для всіх музеїв обов'язкова наявність рукописного примірника книги надходжень.

2.5.6. Облікова документація ведеться розбірливо, без помилок і виправлень.

2.5.7. Виправлення в обліковій документації робиться червоним чорнилом із відповідним записом на тій же сторінці в графі „Примітки”, завіряється директором музею або керівником підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей і скріплюється печаткою музею або печаткою підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей. Закреслені записи повинні чітко читатися.

2.5.8. Книга надходжень музейних предметів (основного фонду) на постійне зберігання, Книга обліку допоміжних матеріалів, інвентарні книги, в тому числі й спеціальні інвентарні книги до їхнього заповнення повинні бути зброшуровані, пронумеровані, прошнуровані, завірені директором музею або керівником підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей, скріплені печаткою музею або печаткою підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей.

2.5.9. Після закінчення книг надходжень музейних предметів (основного фонду) на постійне зберігання, книг обліку допоміжних матеріалів, книг обліку сировинних матеріалів, інвентарних книг та спеціальних інвентарних книг складається Опис книг обліку фондів (додаток 5).

2.5.10. Заміна основних книг обліку (книги надходжень основного фонду, інвентарні книги, спеціальні інвентарні книги) проводиться лише у виняткових випадках – старість книги в результаті багаторічного використання, значні ушкодження водою, вогнем, гризунами і т.п. Заміна старих книг обліку на нові здійснюється на підставі наказу директора музею або керівника підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей, з обґрунтуванням причини і необхідності заміни книги обліку.

2.5.11. Заміна здійснюється шляхом переносу всіх записів зі старих книг обліку в нові. У нових книгах має бути посилання на шифр і номер старої книги. У старій книзі також відповідно проставляються шифр і номер за новою книгою напроти кожного музейного предмета. З метою збереження цілісності інформації й облікових номерів предметів у нову книгу повинні бути перенесені предмети, виключені раніше зі старої книги з посиланням на дозвільні документи.

2.5.12. По закінченню роботи з перепису старих книг обліку складається Акт на погашення старих книг обліку фондів (книг надходжень, інвентарних книг, спеціальних інвентарних книг) (додаток 6), який затверджується директором музею або керівником підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей. Акт на погашення старих книг закладається у кожну погашену книгу.

2.5.13. До затвердження Акта на погашення діючими вважаються старі книги обліку.

2.5.14. Старі книги надходжень, інвентарні та спеціальні інвентарні книги постійно зберігаються в музеях поряд з іншою обліковою документацією.

2.5.15. Для книг надходжень, інвентарних книг, спеціальних інвентарних книг рекомендоване страхове копіювання, що може здійснюватися на електронних носіях.

2.5.16. Особливості обліку предметів і колекцій з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння встановлюються Міністерством фінансів України.

2.5.17. Особливості обліку вогнепальної зброї та її частин встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

2.5.18. Документи Архівного фонду обліковуються в порядку, встановленому Державним комітетом архівів України.

2.6. Оформлення актів приймання предметів на постійне та тимчасове зберігання

2.6.1. Акти приймання складаються на всі матеріали, що надходять до музею з інших музеїв, закладів, організацій, від приватних осіб.

2.6.2. На предмети, прийняті на постійне зберігання, складається Акт про приймання предметів на постійне зберігання (далі – Акт ПЗ), (додаток 7).

2.6.3. В Актах ПЗ указується місце і дата складання (рік, число, місяць), хто прийняв і від кого прийнятий предмет. Прийняті предмети перелічуються один за іншим по найменуванню, коротко вказуються назва та стислий опис (клейма, підписи) предмета, розміри, матеріал, техніка, стан збереження, монтування (у рамі, під склом і ін.), спосіб придбання (дарунок, закупівля, обмін), облікові позначення по Книзі надходжень і по інвентарних книгах (проставляються пізніше).

Підставами для складання Акта ПЗ є договір дарування, договір міни, договір про благодійний внесок, договір купівлі-продажу.

2.6.4. У випадку закупівлі Акт ПЗ складається в 3-х примірниках: перший залишається у музеї; другий вручається власникові; третій передається в бухгалтерію підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей.

2.6.5. У випадку прийому предметів у подарунок, обміну Акт ПЗ складається в 2-х примірниках: перший залишається у музеї, другий вручається власникові.

2.6.6. Акт ПЗ підписується особами, що прийняли і здали предмети, затверджується директором музею або керівником підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей, і скріплюється печаткою музею або печаткою підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей. Усі підписи на акті повинні бути розшифровані.

2.6.7. Акти ПЗ підлягають реєстрації у відповідній Книзі реєстрації актів про приймання музейних предметів на постійне зберігання (додаток 8), що до її заповнення має бути пронумерована, прошнурована, завірена директором музею або керівником підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей і скріплена печаткою музею або печаткою підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей.

2.6.8. Акти ПЗ нумеруються і підшиваються в порядку висхідних номерів. Нумерація актів щорічно починається з першого номера з указівкою через дріб скороченого позначення року (наприклад: Акт ПЗ № 1/01). Для музеїв з невеликим щорічним надходженням допускається валова нумерація актів.

2.6.9. Приймання музейних предметів і музейних колекцій на тимчасове зберігання з інших музеїв, організацій, від приватних осіб здійснюється у випадках використання їх в експозиційній, виставочній роботі, для реставрації, проведення експертиз і т.д. При прийманні складається Акт приймання предметів на тимчасове зберігання (далі - Акт ТЗ) (додаток 9).

2.6.10. Підставою для оформлення Акта ТЗ є договір, що укладається між сторонами, про умови і терміни тимчасового зберігання предметів (додаток 10).

2.6.11. Примірники Акта ТЗ залишаються у власника, у директора музею або керівника підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей, а також, за наявності відповідної посади в штатному розписі - у особи, посадовими обов’язками якої конкретно передбачена відповідальність за збереження предметів, прийнятих у тимчасове користування.

2.6.12. Акт ТЗ підписується представниками приймаючої і передавальної сторін, затверджується директором музею або керівником підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей, скріплюється печаткою музею, що прийняв предмети, або печаткою підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей.

2.6.13. Акти реєструються в Книзі реєстрації актів про приймання музейних предметів на тимчасове зберігання (додаток 11), що до заповнення має бути зброшурована, пронумерована, завірена підписами директора музею або керівника підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей і скріплена печаткою музею або печаткою підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей.

2.6.14. Відповідно до внутрішньої інструкції музеї можуть вести спеціальну інвентарну книгу предметів, прийнятих у тимчасове зберігання.

2.7. Реєстрація музейних предметів і музейних колекцій у Книзі надходжень музейних предметів (основного фонду) на постійне зберігання

2.7.1. Після оформлення актів ПЗ протягом 1 місяця робиться реєстрація музейних предметів і музейних колекцій, внесених до цих актів, у Книзі надходжень музейних предметів (основного фонду) на постійне зберігання (далі – Книга надходжень).

2.7.2. У Книзі надходжень прийняті музеєм предмети і колекції реєструються під певним порядковим номером, що є обліковим номером предмета або колекції.

2.7.3. У Книзі надходжень дається короткий опис предмета з характерними рисами, достатніми для його ідентифікації з метою виключення підміни, а у випадку втрати, розкрадання - полегшуючий розшук зниклого предмета; вказуються також кількість предметів, матеріал, техніка, розміри, проба і маса дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, його кількість, стан збереженості предмета, вартість (при закупівлі), шифр і номер за інвентарною та спеціальною інвентарною книгами.

2.7.4. При одночасному надходженні великої кількості однорідних предметів (нумізматика, етнографія, плани, креслення, карти, документи, фотоматеріали й ін.) у Книзі надходжень допускається сумарний запис із присвоєнням масивові, що надійшов, або колекції єдиного номера з відповідними кількості дробовими номерами вхідних предметів (наприклад: КН-250/1-26 В.П.Іванов, колекція гравюр на тему «Київ сьогодні»)

2.7.5. Сумарний запис у Книзі надходжень має бути розшифрований у предметному Колекційному описі (додаток 12), на який у Книзі надходжень робиться відповідне посилання. Колекційні описи зберігаються у вигляді зброшурованих томів. Один примірник колекційного опису додається до відповідного Акта ПЗ.

2.7.6. Забороняється груповий запис предметів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

2.7.7. Предмети, віднесені до допоміжного фонду і фонду сировинних матеріалів реєструються в Книзі обліку допоміжних матеріалів і Книзі обліку сировинних матеріалів.

2.7.8. У залежності від результатів подальшої обробки сировинні матеріали надалі можуть переводитися до основного або допоміжного фондів.

2.7.9. Предмети допоміжного фонду реєстрації в інвентарних книгах не підлягають.

2.8. Реєстрація музейних предметів і музейних колекцій в інвентарних книгах

2.8.1. Музейні предмети і музейні колекції, що входять до складу основного фонду, підлягають реєстрації в Інвентарних книгах (додаток 13).

2.8.2. Реєстрація музейних предметів в інвентарних книгах здійснюється відповідальним зберігачем колекції протягом 1-2 місяців з моменту прийняття їх на збереження.

2.8.3. Музейні предмети при інвентаризації систематизуються за основними видами джерел – образотворчі, речові, письмові, кіно-, фото-, фоно-, відеоматеріали.

2.8.4. Усередині кожного з цих видів предмети групуються за розділами в залежності від складу зібрання. Для невеликих музеїв можливе розділення матеріалу на 3-4 групи відповідно до основних видів джерел.

2.8.5. Кожний з розділів має свою інвентарну книгу зі своїм шифром. Наприклад, інвентарна книга для реєстрації колекції живопису може мати шифр «Ж», графіки – «Г», скульптури «С», дерева – «Д», металу – «М», фотографій – «Ф» і т.д. (при реєстрації колекцій живопису необхідно вести окрему інвентарну книгу художніх рам, у якій дається опис профілю рами, а також вказується інвентарний номер картини, що знаходиться в даній рамі. Ця інвентарна книга повинна мати окремий шифр).

2.8.6. Форма інвентарної книги є єдиною для музеїв усіх профілів і обов'язкова при всіх способах внесення інформації.

При реєстрації музейних предметів в інвентарній книзі необхідно включати максимально повний, детальний візуальний опис предмета з фіксацією всіх його рис і ознак, стану збереження.

2.8.7. Якщо музей веде облік за допомогою автоматизованих систем обліку (АСО), формування інвентарних книг здійснюється на електронному носії і, в обов’язковому порядку, на паперовому носії. З метою захисту інформації кожна роздрукована сторінка має бути завірена підписами осіб, що здійснювали запис, та головного зберігача.

2.8.8. В інвентарну книгу вносяться відомості щодо шифру і порядкового номеру запису, який одночасно є інвентарним номером предмета, шифрів і номерів за Книгою надходжень, спеціальними інвентарними книгами. У комплектах предметів (гарнітури меблів, комплекти одягу, гарнітури зброї і т.д.) кожен окремий предмет інвентаризується під окремим номером, а приналежність його до комплекту зазначається в графі «Назва та розгорнутий опис предмета...» і підтверджується дробовим номером за Книгою надходжень. Предмети, що складаються з декількох частин (ікона в знімних окладах, табакерка зі знімною кришкою, годинник і окуляри у футлярі, хрест із ланцюгом, парні предмети - туфлі, рукавички, вінчальні вінці й ін.) заносяться в інвентарну книгу під одним дробовим номером, а кожна складова частина нумерується відповідним цифровим дробом (Наприклад, сервіз чайний, має загальний № 200, складається з 12 предметів, отже інв. № 200/1-12, і надалі кожен предмет сервізу має свій порядковий номер: 200/1, 200/2 і т.д.).

Графа „Назва та розгорнутий опис предмета (автор, дата, школа, написи, клейма, печатки, підписи і т. ін.)” починається з головного предметного слова (годинник настінний, капелюх жіночий).

Опис зразків флори і фауни потрібно починати з видової назви українською та латинською мовами.. Для гравюр, офортів, літографій і інших видів друкованої графіки необхідно вказувати гравера і художника, з чийого оригіналу гравюра виконана. При описі архітектурних креслень вказується автор проекту й автор креслення. У відомостях про автора вказуються П.І.Б., псевдонім, прізвисько автора, для іноземного автора - в українській та іноземній транскрипції, роки життя й інші біографічні дані про автора, відомі на момент реєстрації.

Опис портретних фотографій починається з прізвища та ініціалів знятої особи; фотографій подій, ландшафтів, виробничих процесів – з назви сюжету.

Опис предметів, що відносяться до письмових джерел починається з найменування автора або укладача документа, з назви самого документа; дається короткий зміст (анотація), вказуються датування і знаки посвідчення (підписи, печатки, штампи, екслібриси і т.п.), наявні образотворчі елементи (заставки, кінцівки, схеми, карти і т.п.), особливості зовнішнього оформлення. Якщо джерело не українське - наводиться оригінальна назва відповідною мовою і переклад українською.

Опис предмета і його частин викладається у певній послідовності: у першу чергу описується конструкція і форма, декор, а потім опис окремих складових частин. При описі конструкції предмета необхідно вказувати місця і способи з'єднання частин і деталей, їхні особливості і розміри; дається короткий опис існуючих фабричних знаків і клейм з указівкою наявних на них дат, емблем, гербів, монограм, написів у транскрипції оригіналу. Указується також ручним чи механічним способом виконаний той або інший знак.

У графі „Час, місце виявлення (виготовлення), побутування, бібліографія” щодо місця виготовлення, побутування вказується країна, область, район (губернія, повіт), місто, село, дається повна назва державного або приватного підприємства (заводу, фабрики, майстерні), кустарного промислу, вказуються відомості про етнічне і соціальне середовище, у якій існував предмет до надходження в музей, кому він належав, розкривається меморіальне значення предмета.

Розміри вказуються в сантиметрах або міліметрах для невеликих предметів. Для площинних предметів (живопис, графіка, книги, документи й ін.) – висота і ширина, для круглих і еліпсоподібних – найбільший діаметр на менший, для об'ємних даються три виміри – висота, ширина і глибина. При обмірюваннях предметів забороняється користуватися м'яким сантиметром. Для графічних творів вказується подвійний розмір – листа і зображення.

У графі „Матеріал, техніка” відомості мають зазначатися з достатньою точністю, що вимагає спеціальних знань, а іноді і спеціального аналізу. У тих випадках, коли предмет виконаний з декількох матеріалів, указується основний, відзначається спосіб виконання предмета (ручний або механічний), коротко вказуються особливості технології виробництва.

У графі „Стан збереженості” дається опис стану збереженості предмета на момент інвентаризації – вносяться всі наявні дефекти (прориви, осипи барвистого шару, тріщини, здуття, відколи, потертості, поломки, обрізи, відсутність якої-небудь частини або деталі предмета і т.п.), указуються місця і розміри значних ушкоджень. При описі стану збереженості предмета не дозволяється писати: «погана», «гарна» або «маються ушкодження». У випадку, якщо видимих ушкоджень немає, варто написати, наприклад: «помітних ушкоджень немає», «оліфа не стемніла». При описі стану схоронності графічних, рукописних і друкованих матеріалів фіксується також стан збереженості оборотної сторони. У цій же графі даються короткі відомості про реставрацію пам'ятки.

2.8.9. Забороняється використовування інвентарних номерів після виключення музейних предметів для запису інших предметів.

2.9. Оформлення актів про видачу предметів на постійне та тимчасове зберігання

2.9.1. Передавання пам'яток недержавної частини Музейного фонду України, в тому числі музейних предметів і колекцій, на постійне (тимчасове) зберігання іншим музеям, юридичним і фізичним особам здійснюється в порядку, що визначається сторонами.

2.9.2. Видача музейних предметів і музейних колекцій у тимчасове користування (на тимчасове зберігання) в інші музеї, організації, приватним особам здійснюється у випадках необхідності використання їх в експозиційно-виставочних цілях, для експертизи, реставрації, наукового вивчення і т.д.

2.9.3. Не дозволяється видача музейних предметів, які не мають облікових позначень, а також предметів, що знаходяться на тимчасовому зберіганні, без письмової згоди власника предмету.

2.9.4. Видача предметів на постійне та тимчасове зберігання фіксується Актом про видачу предметів на постійне зберігання (додаток 14) та Актом про видачу предметів на тимчасове зберігання (додаток 15) відповідно.

2.9.5. В Актах указується кому, на якій підставі, для якої мети і на який термін (для Акту про видачу предметів на тимчасове зберігання) предмети передаються на зберігання. При цьому предмети перелічуються один за одним із указівкою коротких каталожних даних (назва та стислий опис предмета, матеріал, техніка, розміри), всіх облікових позначень, стану збереженості, страхової оцінки.

2.9.6. Підставою для складання Актів є договори, що укладаються між зацікавленими сторонами, доручення представника приймаючої сторони.

2.9.7. Акти підписуються представниками передавальної і приймаючої сторони, затверджуються директором музею або керівником підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей, скріплюються печаткою музею або печаткою підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей.

2.9.8. Акти реєструються у Книзі реєстрації актів про видачу музейних предметів на постійне зберігання (додаток 16) та Книзі реєстрації актів видачі музейних предметів на тимчасове зберігання (Додаток 17) відповідно, що до заповнення повинні бути зброшуровані, пронумеровані, завірені підписами директора музею або керівника підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей і скріплені печаткою музею або печаткою підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей. Наприкінці поточного року акти нумеруються і підшиваються в порядку висхідних номерів.

2.9.9. Приймаюча сторона зобов'язана щорічно підтверджувати наявність і стан збереженості прийнятих на тимчасове зберігання предметів. Музей, у свою чергу, здійснює контроль за своєчасним поверненням предметів, виданих у тимчасове користування.

2.9.10. При поверненні предметів складається Акт повернення предметів до фондів музею з тимчасового зберігання (додаток 18), який реєструється в Книзі реєстрації актів про видачу музейних предметів на тимчасове зберігання.

2.10. Допоміжні форми обліку фондів

2.10.1. Допоміжні форми обліку носять довідковий характер і використовуються для оперативної і наукової роботи з музейними предметами і музейними колекціями – підбір матеріалів для експозиції, виставок, лекцій, звірення наявності фондів і т.д.

2.10.2. Допоміжні форми обліку не заміняють основних облікових документів.

2.10.3. До допоміжних форм обліку відносяться: генеральна (облікова), інвентарна, топографічна, систематична картотеки, картотека збереженості і різні допоміжні описи, наявність яких має бути визначена у внутрішній музейній інструкції.

Інвентарна картотека включає музейні предмети в порядку їхнього запису в інвентарних книгах і спеціальних інвентарних книгах;

топографічна картотека фіксує інформацію про місця зберігання музейних предметів і музейних колекцій;

картотека збереженості фіксує інформацію про фізичний стан збереженості кожного музейного предмета на момент надходження його в музей і подальші зміни, включаючи відомості про реставрацію, консервацію і профілактику;

систематичні картотеки - авторські, іменні, предметні, хронологічні, по історичних періодах, географічним районам, промисловим виробництвам і т.д.

2.11. Маркування музейних предметів обліковими позначеннями

2.11.1. Музейні предмети маркуються обліковими позначеннями відповідно до Книги надходжень, інвентарних книг, спеціальних інвентарних книг з указівками шифрів (в тому числі шифру музею). Наприклад, ІМ КН-104/М7-С/35 (Історичний музей, предмет внесений у Книгу надходжень під № 104, в інвентарну книгу «Метал» під № 7, спеціальну інвентарну книгу предметів, що містять срібло, під № 35).

2.11.2. Не допускається зберігання й експонування музейних предметів без відповідних облікових позначень.

2.11.3. Облікові позначення завжди повинні проставлятися у визначеному місці предмета, не порушуючи його зовнішнього вигляду. У випадку неможливості проставити облікові позначення на самому предметі, вони проставляються на оформленні предмета (рамі, футлярі, паспарту, конверті і т.д.), етикетці або ярличку, що підвішується до предмета суворою ниткою. Порядок маркування облікових позначень для кожної категорії музейних предметів має бути докладно розписаний у внутрішній музейній інструкції.

2.11.4. На предметах, створених на паперовій основі (малюнки, гравюри, плакати, рукописи, документи й ін.) номер проставляється на зворотному боці в лівому нижньому кутку простим м’яким олівцем. Якщо документ написаний з обох боків, номер проставляється на полях. У тих випадках, коли зазначені предмети оформлені в паспарту, позначення номерів проставляється і на паспарту. На книгах і брошурах – простим олівцем або чорною пастою в лівому нижньому кутку останньої сторінки.

2.11.5. На творах живопису, на іконах (дошках) шифр музею й облікових номерів проставляються олійною фарбою на звороті в лівому нижньому кутку. На картинах великого розміру облікові позначення варто проставляти в двох місцях – зверху і знизу. На двосторонній іконі шифр і облікові номери проставляються фарбою на торці.

2.11.6. На творах скульптури (дерево, метал, мармур і ін.) шифр і облікові номери проставляються чорною тушшю, покритою безколірним лаком, позаду на нижньому куті плінта, на дрібній скульптурі, яку можна тримати в руках, – знизу, на піддоні. На великогабаритній скульптурі, особливо на рельєфах, що прикріплюються до стіни, архітектурних фрагментах (фризи, колони, карнизи й ін.) шифр і облікові номери рекомендується проставляти на неекспозиційних торцях, у двох-трьох місцях з різних сторін з метою найбільш легкого знаходження облікового позначення.

2.11.7. На предметах з кераміки (глина, порцеляна, фаянс і т.д.), а також на предметах з дерева і каменю шифр музею й облікових номерів проставляються на піддоні тушшю з наступним покриттям безколірним лаком. На виробах, що мають на піддоні клейма, марки, облікові позначення проставляються на вільних місцях. З метою швидкого знаходження облікових позначень зазначені предмети додатково можуть мати етикетки, ярлички, що підвішуються до предмета.

2.11.8. На предмети з металу облікові позначення наносяться емалевою фарбою. Облікові позначення на дрібних предметах (мініатюри, монети, медалі, хрести й ін.) проставляються на їхньому монтуванні, індивідуальній упаковці (конверти, футляри, коробки), або ж до них підвішується етикетка з щільного картону.

2.11.9. Великогабаритні предмети з дерева маркуються олійною фарбою так, щоб не порушити експозиційного виду, у місцях, не покритих лаком, політурою або фанеруванням. Меблі – позаду, під сидінням, шафи – на внутрішньому боці лівої стулки.

2.11.10. На тканинах маркування проставляється на етикетках з бавовняної тканини, які нашиваються на внутрішньому боці предмету.

2.11.11. На розписаних і різьблених предметах (прядки, рублі й ін.) облікові позначення проставляються на місцях, вільних від розпису і різьблення, по можливості, унизу.

2.11.12. На предметах, що відкриваються, (скриньки, табакерки й ін.) облікові позначення проставляються на внутрішній поверхні.

2.11.13. На лаковані предмети етикетки з обліковими позначеннями наклеюються на піддоні або зсередини рибним клеєм.

2.11.14. На вогнепальну зброю облікові позначення наносяться на внутрішню сторону спускової планки, на холодну зброю – на черешок або шляхом підвішування картонної етикетки. На оборонному озброєнні (шоломи, щити і т.п.) – на внутрішній стороні.

2.11.15. На негативах і діапозитивах облікові позначення проставляються тушшю на емульсії. На окремих фотографіях – на звороті, у нижньому лівому кутку. На зворотному боці фотографій крім інвентарного номеру розміщують опис сюжету. На негативах розміром менше 9х12 см облікові позначення проставляються на конверті, а на малоформатних позитивах – на монтуванні. На фотоальбомах – зі зворотного боку обкладинки або на титульному аркуші альбому.

2.11.16. На предметах, що відноситься до природно-історичних колекцій, облікові позначення проставляються:

на гербарних аркушах – на кожному аркуші внизу ліворуч простим олівцем або чорною пастою;

на тушках тварин і птахів – на спеціальних підвісних етикетках (ярликах);

на опудалах – на підставках;

на препаратах, упакованих у банки або постійні футляри, - на зовнішній стороні банки або футляра;

на геологічних і палеонтологічних зразках – на стінці шухляд з монолітами або на коробках зі зразками;

на сипучих зразках – на упаковці.

2.11.17. Предмети, що надійшли в музей на тимчасове зберігання (тимчасове експонування, реставрація) шифруються спрощеною технікою: номери тимчасового зберігання можуть наноситися олівцем або позначатися підвісними етикетками.

2.11.18. Усі старі етикетки, шифри і номери на предметах зберігаються при заміні їх на нові, але погашаються – закреслюються косим хрестом світлою тушшю або графітним олівцем (для графіки) так, щоб вони легко читалися.

2.11.19. Ярлики, етикетки і написи старих зібрань, виставочних залів і т.п., що відображають історію предмета і музейного зібрання, такому погашенню не підлягають.

2.12. Звірення наявності та стану збереженості музейних предметів, музейних колекцій з обліковою документацією

2.12.1. Звірення фактичної наявності та стану збереженості музейних предметів і колекцій з актами, книгами надходжень, інвентарними, спеціальними інвентарними книгами та іншою обліковою документацією проводяться щорічно на підставі планів-графіків, затверджуваних директором музею або керівником підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей.

2.12.2. Музеї з невеликим (до 3000 предметів) зібранням щорічно проводять повне звірення їх наявності. Музеї з великим зібранням щорічно проводять перевірку з окремих груп зберігання предметів згідно з планом.

2.12.3. Звірення здійснюється спеціальною комісією, до якої можуть залучатися наукові працівники, фахівці-експерти інших музеїв відповідного профілю. Комісія призначається наказом директора музею або керівника підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей.

2.12.4. Результати перевірок фіксуються в Актах звірення наявності та стану збереженості музейних предметів, музейних колекцій і пам’яток, що є власністю громадських та релігійних організацій, окремих громадян та їх об'єднань з обліковою документацією (додаток 19), далі – Акти звірення.

Акти звірення підписуються членами перевірочної комісії і затверджуються директором музею або керівником підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей.

2.12.5. Зміни в складі музейних колекцій, невідповідності в описах предметів, погіршення стану збереженості, інші факти, виявлені в ході перевірок, фіксуються в окремих додатках до Актів звірення. Усі додатки до Актів звірення підписуються директором музею або керівником підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей.

2.12.6. Звірення наявності основного фонду музею дає можливість упорядкувати основний фонд шляхом звільнення від музейних предметів, які є непрофільними, втратили музейне значення через незадовільний стан збереження, підлягають обліку у науково-допоміжному фонді, номерів помилково наданих двом різним предметам, або навпаки, двох облікових номерів - одному предмету, музейних предметів, які не знайдені, викрадені, втрачені під час аварій.

2.12.7. Виключення запису про музейні предмети, музейні колекції з відповідної облікової документації здійснюється у разі крадіжки (після закриття справи), невиявлення музейного предмета під час звірення, його руйнування, втрати ним музейного значення, передаванні до інших музеїв на підставі дарчої або договору про постійне зберігання. Виключення здійснюється за наказом директора музею або керівника підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей.

2.12.8. Підставою для видання наказу – аргументованим обґрунтуванням причини виключення є:

- експертні висновки фахівців (висновки реставраторів, мистецтвознавців про втрату художньої й історико-культурної цінності предметів);

- підсумковий акт про звірення наявності музейних предметів з обліковою документацією;

- акт події (стихійні лиха, аварія інженерних комунікацій, пожежа і т.п.), складений на момент виявлення і фіксуючий обставини ушкодження або повної втрати музейних предметів та окремих пам’яток), акти відповідних служб (пожежної інспекції, технічних служб і ін.), висновок реставратора про стан предмета і неможливість його реставрації;

- документи органів Міністерства внутрішніх справ України про припинення розшуку викраденого музейного предмета;

- завірена копія дарчої або договору про передавання на постійне зберігання до іншого музею.

2.12.9. При вилученні музейного предмета із зібрання музею у полі “Примітка” в книзі надходжень, інвентарній та спеціальній інвентарній книзі робиться спеціальна позначка із посиланням на назву, номер і дату документа, що дозволяє вилучення предмета. Позначка про вилучення предмета у книзі надходжень, інвентарній та спеціальній інвентарній книзі завіряється підписами директора музею або керівника підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей, головного зберігача фондів (матеріально відповідальної особи) та скріплюється печаткою музею або печаткою підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей.

2.12.10. Використання номерів, які звільнилися після вилучення музейних предметів, для записів інших музейних предметів не допускається.

2.12.11. Переведення музейного предмета з однієї інвентарної книги до іншої (наприклад, з інвентарної книги “графіка” до інвентарної книги “акварелі”) і відповідно до зміни його інвентарного номера та шифру проводиться за наказом директора музею або керівника підприємства, установи, організації, навчального закладу, до складу якого входить музей, за умови, якщо предмет залишається в основному фонді музею. У полі “Примітка” в книзі надходжень, інвентарній та спеціальній інвентарній книгах робиться відповідна позначка з посиланням на назву, номер і дату наказу, старим та новим інвентарним номером та шифром.

ІІІ. Облік пам'яток недержавної частини Музейного фонду України, що є власністю громадських та релігійних організацій, окремих громадян та їх об'єднань

3.1. Обліку підлягають пам’ятки недержавної частини Музейного фонду України, що є власністю громадських та релігійних організацій, окремих громадян та їх об'єднань, до яких відносяться:

предмети і колекції, пов'язані з важливими подіями в житті України та інших країн, розвитком суспільства і держави, історією національно-визвольних змагань і революційних рухів та громадянських воєн, боротьбою за збереження миру, а також з розвитком науки і техніки, культури та побуту народів, життям політичних, державних, військових діячів, діячів науки, літератури, мистецтва, народних героїв, учасників історичних подій;

твори образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, що мають художнє, історичне та наукове значення;

предмети і колекції геології, палеонтології, мінералогії, ґрунтознавства, ботаніки, антропології, зоології та інші природничі матеріали;

рукописи, рукописні книги, стародруки, рідкісні видання всіх видів друку (періодичні видання та ілюстрації до них, відозви, листівки тощо), автографи, щоденники, мемуари, листування та ін.;

пам'ятки монументального мистецтва, їх складові частини і фрагменти;

негативи на склі, плівці та інших матеріалах, фотовідбитки на папері, кераміці, металі та інших матеріалах;

діапозитиви на склі чи плівці;

воскові валики для фонографів, платівки для грамофонів, патефонів, електрофонів (моно, стерео або квадро), магнітні стрічки та диски;

інші предмети і колекції, що мають культурну цінність.

3.2. Облік пам’яток включає дослідження, визначення художнього, історичного, етнографічного та наукового значення, опис, складання облікової документації.

3.3. Облік пам’яток, що знаходяться у власності громадських та релігійних організацій, окремих громадян та їх об'єднань (далі – пам’ятки) рекомендується здійснювати аналогічного до обліку музейних предметів і колекцій. Такий облік може бути спрощений відповідно до потреб та можливостей власників пам’яток. Книга надходжень музейних предметів на постійне зберігання, інвентарна книга та акти про приймання предметів на постійне зберігання з указаним способом придбання є основними обліковими документами.

Завірення облікової документації здійснюється відповідно підписом власника пам’яток або керівника громадської, релігійної організації чи об’єднання громадян та скріплюється печаткою громадської, релігійної організації чи об’єднання громадян.

3.4.Для надання методичної допомоги та забезпечення належного обліку власниками пам’яток можуть запрошуватися наукові працівники музеїв відповідного профілю на договірній основі.

3.5. Пам’ятки підлягають оцінці, яку проводять комісії експертів-фахівців, створені з числа співробітників музейних і реставраційних установ. Для проведення оцінки власники також вправі запросити окремих експертів на договірній основі.

3.6. Для проведення звірення стану збереженості та відповідної переоцінки власники пам’яток також вправі запросити наукових працівників музеїв відповідного профілю та окремих експертів на договірній основі.

3.7. Відомості про пам’ятки, що знаходяться у власності громадських та релігійних організацій, окремих громадян та їх об'єднань, не підлягають розголошенню. Інформація про ці пам’ятки надається органу дізнання, слідчому, прокурору, на запит суду або судді у кримінальних та цивільних справах. Зацікавленим музеям для наукової, експозиційно-виставкової або іншої роботи інформація про ці пам’ятки надається лише за згодою власника.

3.8. При передачі пам’яток на тимчасове зберігання до музеїв, заснованих на державній або комунальній формі власності, їх облік також ведеться цими музеями відповідно до Інструкції з музейного обліку, зберігання та використання пам‘яток державної частини Музейного фонду України.

IV. Особливості обліку унікальних музейних предметів і музейних колекцій, а також пам'яток, що мають виняткове художнє, історичне та наукове значення і входять до складу недержавної частини Музейного фонду України

4.1. Унікальні музейні предмети і музейні колекції, пам’ятки, що містять винятково важливу інформацію про події, явища, факти з усіх сфер життя держави, суспільства чи окремих видатних осіб, мають важливе значення для формування національної самосвідомості українського народу і визначають його внесок у всесвітню культурну спадщину, не має собі подібних і щодо походження, змісту, автографічності, наукової, художньої цінності, зовнішніх ознак не може бути відновлена в разі непоправного пошкодження або втрати (далі – унікальні пам’ятки), записуються до Державного реєстру національного культурного надбання (далі – Державний реєстр) відповідно до “Порядку занесення унікальних пам’яток Музейного фонду України до Державного реєстру Національного культурного надбання”, затвердженого наказом Міністерства культури і мистецтв України від 25.10.2001 № 653, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.02.2002 № 144/6432.

4.2. Унікальними пам'ятками вважаються окремі музейні предмети або колекції, скарби, їх частини. При цьому, якщо в колекції або скарбі виявиться лише один унікальний предмет, то вся пам'ятка (колекція, скарб) зараховується до унікальних пам'яток Музейного фонду України.

4.3. На унікальні пам’ятки складається науково уніфікований паспорт згідно з додатком № 1 до “Порядку занесення унікальних пам’яток Музейного фонду України до Державного реєстру Національного культурного надбання”, затвердженого наказом Міністерства культури і мистецтв України від 25.10.2001 № 653, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.02.2002 № 144/6432.

4.4. Науково уніфікований паспорт заповнюється від руки, при допомозі друкарської машинки або комп’ютера, завіряється підписом фахівця, що його складає та візується матеріально відповідальною особою. Обов’язковим для науково уніфікованого паспорта є наявність фотографії (9 х 13 см) або, як виняток, замальовки.

4.5. Підставою для занесення унікальних пам'яток до Державного реєстру є наказ Міністерства культури і туризму України, примірник якого разом з відповідної форми Переліком унікальних пам’яток Музейного фонду України передається власникам цих пам’яток.

4.6. У обліковій документації: книгах надходжень, інвентарних та спеціальних інвентарних книгах, науково уніфікованих паспортах робиться позначка про належність предмета до Державного реєстру з маркуванням "R". Таке маркування згідно з правилами нанесення облікових позначень відповідно до чинного законодавства наноситься на предмет. У разі неможливості нанесення на предмет воно проставляється на його оформленні (рамі, паспарту, конверті та ін.), етикетці (бирці чи ярлику), які прикріплюються до предмета.

4.7. Маркування завжди проставляється на певному місці, установленому для кожної категорії предметів, з використанням для кожної групи предметів відповідно до матеріалу необхідної фарби, туші чи олівця, не порушуючи зовнішнього вигляду предметів.

4.8. У музеях ведеться картотека унікальних пам'яток, занесених до Державного реєстру. Картки складаються згідно з додатком № 3 до “Порядку занесення унікальних пам’яток Музейного фонду України до Державного реєстру Національного культурного надбання”, затвердженого наказом Міністерства культури і мистецтв України від 25.10.2001 № 653, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.02.2002 № 144/6432.

4.9. Унікальні пам'ятки, що занесені до Державного реєстру, підлягають обов'язковій оцінці й страхуванню.

4.10. У разі крадіжки унікальна пам'ятка, занесена до Державного реєстру, залишається у ньому. Державний реєстр є підставою для першочергового розшуку і повернення унікальних пам'яток їх власникам.

4.11. Вилучення унікальної пам'ятки з Державного реєстру здійснюється у крайніх випадках: втрати, значного пошкодження і неможливості відновлення її унікальності, а також у разі її повного фізичного руйнування.

4.12. Вилучення унікальної пам'ятки недержавної частини Музейного фонду України з Державного реєстру здійснюється відповідно до “Порядку занесення унікальних пам’яток Музейного фонду України до Державного реєстру Національного культурного надбання”, затвердженого наказом Міністерства культури і мистецтв України від 25.10.2001 № 653, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.02.2002 № 144/6432, за наказом Міністерства культури і туризму України, що видається на підставі листа-клопотання власника пам'ятки, до якого додається висновок експертів - профільних спеціалістів з обов'язковим залученням кваліфікованих реставраторів.

Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Нормативні акти