О.М. Мартиненко


Методична розробка

Науково-методична розробка «З досвіду проведення фестиваліваматорського театрального мистецтва в Україні» є ексклюзивним матеріалом, який насамперед базується на власному досвіді автора і дає можливість читачу познайомитись із театральним рухом в Україні в цілому та найцікавішими фестивальними заходами - як в Україні, так і за її межами - за участю кращих театральних колективів з України.
Окрему частину роботи присвячено театральному аматорству України в міжнародному просторі, де висвітлюється діяльність Всеукраїнського центру АІТА, та Всесвітньої міжнародної асоціації аматорських театрів АІТА та участь аматорських театрів з України в міжнародних фестивалях.
В роботі також надаються поради щодо проведення на місцях відповідних заходів та документація, яка необхідна при підготовці до фестивалю: програми, концепції, положення про фестивалі, кошториси, заявки, а також затверджений МК «Порядок організації і проведення в Україні Всеукраїнських фестивалів народної творчості».
В додатки увійшли статті, доповідні записки про проведені фестивалі, фотографії, плакати, буклети, програми тощо.

ВСТУП

Народна творчість - невичерпне, життєдайне джерело національної культури. Особливе місце в ній займає театральне аматорство в якому останнім часом відбуваються помітні зміни культурно-ціннісних орієнтирів і художньої свідомості митців.

Поруч із відомими аматорськими колективами виникають нові, започатковуються конкурси, фестивалі, що перетворюються на справжні свята народної культури. До процесу розвитку театрального аматорства в Україні долучаються все нові творчі сили, воно стає значно багатограннішим, представницьким, жанрово розмаїтим.

Злам стереотипів, звільнення від ідеологічного пресингу, розкріпачення творчої ініціативи та пошук нових мистецьких форм і засобів - усе це відчутно вплинуло на художню вартість творів, що продукуються театральними аматорами у сучасній Україні.

Аматорські театральні колективи з кожним роком зміцнють свої позиції. Вистави, які вони представляють вражають безпосередністю почуттів і емоційністю, цікавими акторськими роботами і режисерськими знахідками.

В Українi в функціонує 14757 аматорських театральних колективів із загальною кількістю 153975 учасників з них 5877 дитячих колективів – 63488 дітей. Із званням «народний» – 511, «Зразковий» -89. На сьогодні характерним для аматорського театру є багатогранність творчих пошуків i стилів, форм театру i вистав. Спостерігаються риси психологічного i умовно-метафоричного, побутового i поетичного, публіцистичного i ярмаркового мистецтва.

Різноманітними за формою стають вистави любительського театру: ревю, притча, памфлет, моно-вистава, вистави – хроніка, пісня, диспут. Вони здійснюються у формі ярмарку, ігрищ, вечорниць. Різноманітнішим за своїм статусом стає і сам театр. Навіть в його назвах висловлюється творче кредо (театр-студiя, театр "Від ліхтаря", "На долоні", "Під сходами", ), жанрові ознаки (театри поезії, читця, пантоміми, танцю, тіней, драми i поезії, опери, комедії тощо), вікові ознаки (театр юного глядача, студентський театр, дитячий театр).

Для аматорського театру сьогодні властивий експеримент у галузі театральної форми, постановочних засобів виразності, манери гри, організації сценічного простору, прийомів залучення глядачів до дії, створення атмосфери духовної єдності сцени й залу.

Найцікавіші зразки таких експериментальних пошуків демонструють такі аматорські театри як Сімферопольський театр-студія "На Москільці" ("Бенкет під час чуми" О.Пушкіна, "Сліпі" Метерлінка), “Театр на Солом’янці” при Національній академії управління м.Києва ("Сторінка Кугельмаса" В.Аллена), студія “Сучасник” Палацу піонерів, ЦДЮТ м.Черкас, народний театр естрадних мініатюр "Нон-стоп" м.Миколаєва.

Стабільно працюють театри більш наближені до професійного мистецтва в Тернопільській, Закарпатській, Хмельницькій областях. Успішно демонструють свою роботу дитячі театральні колективи в Харкові, Євпаторії, Маріуполі, Новій Каховці.

Варта уваги діяльність дитячих та молодіжних театральних колективів, творчість яких відповідає високим зразкам професіоналізму це:

Народний молодіжний театр "ШАНС" Новокаховського ОАТ «"Південелектромаш» Херсонської області, режисер - Антоніна Матвієнко.

Дитячий театр м. Харкова "Бешкетники” вистава - "Руда п'єса" К.Драгунської, режисер - Олена Вартанян.

Слід відмітити, що останнім часом з’явився ряд цікавих колективів театрально-хореографічного спрямування. Це один з найпопулярніших колективів АР Крим – театр сучасного танцю БК профспілок "Мьюзик-сейф" м.Симферополь, (Режисер - Юрій Погрибищенко балетмейстер - Ольга Погрибищенко), Народний театр хореографічної мініатюри Прилуцького МБК "Апломб" керівник - хореограф режисер - Алла Прокоф'єва; Народний аматорський театр сучасного танцю „Ерідан" Коломийського міського Народного дому (керівник -Олена Павлюк).

Всеукраїнські фестивалі театрального мистецтва,
що проводились на Україні за останні роки

Розвитку і збереженню аматорських колективів України багато в чому сприяє те, що їх дiяльнiсть координують Український центр культурних дослiджень /УЦКД/, обласні центри народної творчостi, якi спрямовують свою роботу на пiдвищення квалiфiкацiї керiвникiв народних театрiв, систематичне проведення всеукраїнських. обласних театральних оглядiв, конкурсiв, фестивалiв, що є школою удосконалення виконавської майстерності для аматорських колективів.

Серед найзмістовніших заходів з театрального жанру всеукраїнського рівня слід назвати: всеукраїнський фестиваль - творчу лабораторiю режисерiв молодiжних театрiв "Майстер-клас" (м.Тернопiль, квiтень 1998 року) проведений на базi традицiйного свята театрального мистецтва "Тернопiльськi театральнi вечори" присвяченого творчостi видатного українського режисера Леся Курбаса, традиційний всеукраїнський фестиваль "Від Гіпаніса до Борисфена" в м. Очакакові, традиційний міжнародний фестиваль театрального мистецтва "Добрий театр" в м. Енергодарі, всеукраїнський .фестиваль аматорського театрального мистецтва "Рампа" в м. Дніпропетровську, з року в рік все більш масштабним стає Всеукраїнське свято театрального мистецтва "Вересневі самоцвіти" в Кіровоградській області.

Рiшучиим кроком по пропагандi вiтчизняного аматорського руху та пiдняттю рейтингу нашої держави на мiжнароднiй аренi стало проведення в м.Єпаторiя в серпні 2001 року Мiжнародного молодіжного фестивалю аматорських театрів "Рампа дружби". Серед співзасновників і організаторів свята - Міністерство культури і мистецтв України, Всеукраїнський національний центр Міжнародної асоціації аматорських театрів (ВНЦ АІТА/ІАТА), Український центр культурних досліджень, Міністерство культури Автономної Республіки Крим та Республіканський науково-методичний центр Автономної Республіки Крим.

Головним завданням фестивалю "Рампа дружби" стало духовне виховання дітей та молоді, а також збагачення молодіжного аматорського театрального руху України міжнародним досвідом шляхом інтеграції у всесвітній культурний простір, а також здійснення масштабної благодійної мистецької акції, адресованої перш за все хворим дітям, які перебувають у лікувальних закладах м.Євпаторії.

У фестивалi взяли участь молодiжнi та дитячi театри з України та зарубiжних країн рiзних художнiх напрямкiв - драматичний театр, навчальний театр, емоцiйний театр, театр пластичної клоунади, естрадний театр-шоу, моно-театр, театр марiонеток, пластичної драми, театр сучасного танку, всього 18 колективiв: 14 - з України та 3 - iз зарубiжних країн та колектив, що представляв спiльний проект Японiя - Україна.

Фестивальна програма вражала своєю наповненiстю рiзними заходами. Крiм фестивалього показу вистав тут було проведено театралiзований костюмований хiд по мiсту, святкове вiдкриття фестивалю, урочисте закриття свята. Велику увагу на фестивалi було придiлено заходам по обмiну досвiдом роботи та пiдвищенню квалiфiкацiї режисерiв народних театрiв, якi були запрошенi на фестиваль та Мiжнародну творчу лабораторiю "Тенденцiї розвитку театрального мистецтва на зламi столiть". Подiєю на фестивалi став вiдкритий постановочний тренiнг московського режисера Артура Юнка по створенню колективного дiйства "Алiса в країнi чудес" на базi Луганського молодiжного емоцiйного театру-лабораторiї "Метлуг".

Непересiчною мистецькою подiєю в Україні стало проведення міжнародного фестивалю аматорських театрів "Театральна осінь – 2004 " в м Прилуках. Засновники фестивалю Прилуцька міська Рада, відділ культури Прилуцької міської Ради, Міський Будинок культури м.Прилук, Український центр культурних досліджень, фестиваль проводиться за підтримки Міністерства культури і мистецтв України.

У фестивалі прийняло участь 18 аматорських театральних колективів, понад 400 учасників з 9 областей України. За умовами фестивалю, в ньому взяли участь кращі театральні колективи різних жанрів з України.

Фестиваль пройшов на високому творчо-організаційному рівні. Проведенню фестивалю передувала велика підготовча робота: над здійсненням проекту фестивалю працювала організаційна, режисерська, сценарна, фонограмна групи, художники, дизайнери, комп’ютерники, освітлювачі, звуковики, з числа працівників УЦКД, Прилуцької міської Ради, Прилуцького управління культури, Прилуцького міського Будинку культури, працівники усіх мистецьких закладів м.Прилук.

За кожним колективом були закріплені куратори, які супроводжували колективи протягом усього фестивалю. Чітко було організовано питання поселення і 3-х разового харчування. Фестиваль проводився чітко за програмою - вчасно без запізнень відбулись усі вистави та мистецькі заходи.

Рекламна акція фестивалю проводилась протягом 2 місяців в ЗМІ м.Прилук - місцевим радіо, телебаченням, місцевою пресою, а також з допомогою сайту у всесвітній мережі ІНТЕРНЕТ - www.fest-priluki.narod.ru

На фестивалі працювала група Прилуцького телебачення, та української радіокомпанії. По українському телебаченню транслювався 45-хвилиний огляд про фестиваль.

В програмі фестивалю крім конкурсної програми вистав було проведено: вечірній клуб режисерів, капусник, святкове відкриття фестивалю та урочисте закриття свята. Дружньої атмосфери, святковості фестивалю надали художні взаємні поздоровлення колективів після вистав - це були і концертні номери і яскраві експромти і під фонограму, і під гітару, і театральні, і танцювальні, і хорові акапельно, з врученням квітів жартівливих подарунків, невеличких сувенірів.

Велику увагу на фестивалі було приділено заходам по обміну досвідом роботи та підвищенню кваліфікації режисерів народних театрів, які були присутні на фестивалі, зокрема було проведено творчу лабораторію під керівництвом О.М.Мартиненко за двома темами: “Дитячий аматорський театр та формування особистості” за відповідною темою проведено заняття О.М.Мартиненко ст.наук.співроб. УЦКД, далі в рамках даної теми було проведено майстер-клас московського режисера Федора Сухова «Елемент гри в заняттях дитячих підготовчих театральних студій», друга тема творчої лабораторії «Метод дієвого аналізу ролі», заняття якої провів Валерій Пацунов - засл. діяч мистецтв, головний режисер театру "Золоті ворота".

Журі фестивалю, яке очолила народна артистка України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка Олександра Смолярова, було переглянуто 19 вистав.

Майже усі колективи представлені на конкурсі продемонстрували високий мистецький рівень вистав, цікаві акторські роботи і ансамблі, особливо слід відзначити дитячі і молодіжні театральні колективи з музичними виставами “Фантазія +” із Прилук, “Каламбур” та "Бешкетники" з м.Харкова, народний самодіяльний театр “Диваки” м. Охтирка Сумської області, народний самодіяльний театр Чернівецького Центрального Палацу культури, народний самодіяльний театр Рівненського МПК, народний самодіяльний театр Мелітопольського МПК.

Членами журі фестивалю було відзначено досить високу вимогливість більшості режисерів в підборі драматичного матеріалу. В афіші фестивалю твори Т.Г.Шевченка, Ш.Костера, Сервантеса, Євріпіда, О.Толстого, Р.Баха, В.Аллена.

Фестивалю дана висока оцінка його учасників, які одержали велику наснагу для подальшої творчості, режисери були вдячні за здобуті знання та інформацію, що одержали на творчій лабораторії.

Автор проекту, художній керівник фестивалю - старший науковий співробітник УЦКД Олександра Мартиненко, режисер фестивалю - завідуюча відділом культури Тетяна Погребняк, директор фестивалю - директор Прилуцького міського Будинку культури Олександр Дубовик.

В Україні досить змістовно проходять фестивальні заходи обласного рівня.

Серед кращих обласних фестивалів:

  • у Вінницькій області – фестиваль «Театральна весна» (лютий-червень, м.Вінниця, райони області). В рамках фестивалю пройшли обмінні вистави народних (зразкових) аматорських театрів області. Відкрив фестиваль виступ зразкового аматорського муздрамтеатру «Світлячок» Ямпільської ДМШ у Вінницькій ДМШ № 2. З 23 народних (зразкових) аматорських театральних колективів області вистави представили 9 театральних колективів з Ямпільського, Могилів-Подільського, Іллінецького, Вінницького, Гайсинського, Липовецького, Теплицького та Жмеринського районів;
  • у Закарпатській області – фестиваль драми i художнього слова iм. Всеволода Майданного;
  • в Івано-Франківській у Верховинському районі – фестиваль на честь 130-річчя від дня народження Гната Хоткевича;
  • В Кіровоградській – обласний огляд-конкурс аматорських театральних колективів «Театральна весна Кіровоградщини» на базі Олександрійського, Знам'янського міських палаців культури, Новоукраїнського Центрального Палацу культури «Ювілейний». Побузького міського будинку культури «Металург» Голованівського району, Добровеличківського, Світловодського та Компаніївського районних будинків культури;
  • в Луганській – фестиваль аматорських театральних колективів "Театральний Олімп";
  • в Херсонськiй – фестиваль "Театральна весна Хесонщини";
  • в Хмельницькiй – фестиваль"Подiльська сцена";
  • в Черкаськiй – фестиваль самодiяльного театрального мистецтва "Самоцвiти землi Кобзаревої";
Кращі колективи Чернівецької області були представлені на традиційному обласному огляді-конкурсі драматичних колективів «Буковинська театральна весна», якому в 2007 році виповнилось 50 років.

Харківським Обласним центром народної творчості було започатковано проведення театральної вітальні з циклу «У фестивальному колі Мельпомени». Організатори ставили за мету – познайомити міського глядача із творчістю найкращих театральних колективів-переможців регіонального фестивалю-конкурсу аматорських театральних колективів «На крилах Мельпомени».

Чимало обласних центрів захоплюються назвами «всеукраїнський», «міжнародний», не замислюючись над тим, що назва це ще не все – є певний рівень проведення даного заходу і йому треба відповідати. Є чіткий «Порядок організації і проведення в Україні Всеукраїнських фестивалів народної творчості» затверджений Міністерством культури і туризму, але й він не може охопити всі вимоги, що передбачає статус того чи іншого заходу, особливо те, що ми називаємо «рівень, культура, смак». «всеукраїнський» або «міжнародний» - це не запрошення одного або двох колективів із-а кордону або з іншого регіону, а це цілий перелік зобов’язань.

Декілька прикладів з досвіду, (в положенні це не прописується) так, наприклад, запрошені колективи слід зустрічати (іноді це роблять в урочистій формі з квітами за певним коротеньким сценарієм, за участю місцевого колективу), за кожним колективом закріплюється місцевий куратор, який практично на весь час проведення фестивалю знаходиться з колективом, учасникам слід вручити пакет з друкованою продукцією фестивалю. Колектив після виступу обов’язково слід поздоровити і організаторам треба подумати в якій формі це зробити, і таких зобов’язань чимало.

В програму фестивалю можуть війти найрізноманітніші заходи, але хотілося б наголосити на те, що найцікавіші для учасників фестивалю є ті, в яких вони не спостерігачі, а в яких беруть безпосередню участь.

Наприклад у V Міжнародному молодіжному фестивалі аматорських театрів "Рампа дружби" (Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, 26-30 серпня 2001р.)

Програма фестивалю включала:

  • урочисте відкриття фестивалю,
  • театралізований хід по місту,
  • молодіжні та дитячі театральні вистави,
  • вуличні вистави,
  • творчі зустрічі театральних колективів з дітьми-інвалідами,
  • майстерню дитячої художньої творчості,
  • молодіжний фестивальний клуб,
  • міжнародну режисерську лабораторію на тему "Тенденції розвитку театрального мистецтва на рубежі століть",
  • розваги та атракціони для дитячих творчих колективів,
  • урочисте закриття свята.
Не менш наповненою була програма Всеукраїнського фестивалю аматорських театрів “Театральна осінь “2003” у мiстi Прилуки.

В програму фестивалю входили такі заходи:

  • театральнi вистави;
  • театралізований костюмований хiд по мiсту;
  • святкове вiдкриття фестивалю;
  • щовечiрнiй клуб фестивалю;
  • театральний КВН,
  • капусник;
  • молодіжна театральна дискотека;
  • творча лабораторiя режисерів;
  • урочисте закриття свята, гала-концерт за участю акторів аматорських театрів;
Цей сухий перелік програми фестивалю не здатен передати ті душевні пориви, емоції, винахідливість, готовність до творчості безпосередніх учасників заходів.

Найменш привабливі ті фестивалі, програма яких зводиться до конкурсу вистав, колективи запрошуються на один день – де з «коліс» дають виставу і їдуть, це негативна практика, але вона існує – брак коштів, відсутність готелів і т.д., а іноді це відбувається через небажання або невміння організаторів провести фестиваль-свято, що потребує чимало зусиль.

На міжнародних фестивалях, що проводились в Україні за участю УЦКД, здебільшого, не визначались переможці, але всі учасники одержували призи такі як: (примірний перелік номінацій) “Мистецька надія”, “За високодуховне виховання підростаючого покоління”, “За акторський ансамбль”, “За краще режисерське вирішення вистави” “За творчий пошук”, “За оригінальне вирішення вистави”, “За збереження національних традицій”, “За кращу виставу сучасної тематики” тощо. Такий підхід дає можливість оцінити роботу і нікого не образити.

Головне в роботі з аматорами не нашкодити – особливо при обговоренні вистав, не слід проводити обговорення при колективі, або робити це досить обережно – щоб не зашкодити репутації керівника.

Більшу користь може принести рецензування вистави учасниками творчої лабораторії, де оцінку роботи дають колеги з коментарем керівника лабораторії.

Рівень фестивалю визначає насамперед репертуарна афіша і якість вистав. На такі фестивалі як «всеукраїнський» та «міжнародний» мають потрапляти тільки колективи з виставами високого художнього рівня. Запрошуючи колективи з інших регіонів варто звертатись до обласних науково-методичних центрів, які порекомендують кращих в своєму регіоні, або в запрошенні вимагати відео-матеріали про колектив. Неабияку роль відіграє і якість друкованої продукції – афіша-плакат, запрошення, ілюстрована програма-буклет в якій представлені усі учасники, фотографії вистави, історична довідка про колектив.

Порядок організації і проведення в Україні Всеукраїнських фестивалів народної творчості

Метою Всеукраїнського фестивалю є:

- національно-культурне відродження України, розвиток аматорського мистецтва.


Завданням Всеукраїнського фестивалю є:

- пропаганда народного мистецтва, Обмін досвідом роботи колективів, налагодження творчих та наукових контактів.


  1. Основні вимоги до проведення Всеукраїнського фестивалю
  • Фестиваль має бути відкритим для учасників усіх аматорських колективів України, незалежно від їх відомчого підпорядкування.
  • Фестиваль повинен мати художню та культурну мету і бути некомерційним заходом.
  • Фестиваль може мати постійну адресу або проводитись у різних областях України за наявності відповідної матеріально-технічної бази та належних технічних умов.
  • У фестивалі мають брати участь колективи не менше ніж з половини областей України
  • Тривалість фестивалю не менше п’яти днів
  • Фестиваль не повинен повторювати назви тих фестивалів, які вже існують в Україні.
  • У рамках фестивалю має бути передбачена наукова частина (науково-практична конференція, «круглий стіл», майстер-класи, творчі лабораторії та інші заходи відповідно по специфіки фестивалю).
  • Творчі вимоги до учасників, його періодичність, місце та порядок проведення визначаються положенням конкретного фестивалю.
  • Запрошення колективам та умови надсилаються за 6 місяців до проведення фестивалю. В умовах бути вказані:
  • кількість учасників;
  • програма перебування (художня, екскурсійна, репетиційна);
  • технічні характеристики місць проведення виступів (розмір сцени, світлове та звукове обладнання, артистичні кімнати, технічні можливості для репетицій тощо);
  • фінансові питання (в тому числі можливість організації платних концертів, виставок,;
  • приїзд/від’їзд.
Організаційний комітет Всеукраїнського фестивалю Для координації організаційної та творчої діяльності в період підготовки фестивалю створюється оргкомітет.

Організаційний комітет Всеукраїнського фестивалю затверджується наказом місцевих міських, районних, обласних відділів, управлінь культури або Міністерства культури і мистецтв України.

До складу оргкомітету входять представники організацій-засновників, а також провідні діячі культури та мистецтва, науковці.

Оргкомітет:

  • створює режисерсько-постановчу групу фестивалю, дирекцію; розробляє план і програму Всеукраїнського фестивалю;
  • затверджує склад журі (якщо фестиваль є конкурсним) не пізніш як за два місяці до початку фестивалю;
  • відбирає колективи для участі у фестивалі;
  • забезпечує організацію наукової частини фестивалю;
  • створює належні умови для перебування учасників, гостей фестивалю (медичне обслуговування, проживання в готелі, харчування, транспортне обслуговування);
  • розглядає та затверджує емблему, рекламну продукцію;
  • організовує роботу прес-центру протягом фестивальних днів;
  • забезпечує проведення фестивальних заходів.
Журі Всеукраїнського фестивалю
  • Кількісний склад журі визначає оргкомітет (але не менше п’яти осіб).
  • До складу журі входять провідні спеціалісти, діячі культури і мистецтва
  • Робота журі оплачується
Конкурсанти Вимоги конкурсної програми визначаються положенням про той чи інший фестиваль.
У положенні мають бути відображені:
  • тема й мета конкурсної програми та вимоги до неї;
  • тривалість програми;
  • критерії оцінки;
  • вікові та інші обмеження;
  • премії та винагороди;
  • термін подачі документів на участь у фестивалі (конкурсній програмі);
  • потреба в представленні відео- та аудіо матеріалу, умови його використання;
  • вимоги до технічного забезпечення.
Порядок реєстрації Всеукраїнського фестивалю народної творчості Право надання фестивалю статусу «Всеукраїнський» належить Міністерству культури і мистецтв України.
При порушенні клопотання про заснування Всеукраїнського фестивалю або надання статусу вже існуючому фестивалю подаються такі документи:
  • узгоджені пропозиції засновника (засновників фестивалю) про потребу проведення Всеукраїнського фестивалю в тому чи іншому місті, регіоні та ін. не пізніш як за рік до його проведення;
  • клопотання обласного, або міського, районного управління культури про потребу надання статусу Всеукраїнського вже існуючому або започаткування Всеукраїнського фестивалю народної творчості;
  • погодження місцевих органів влади на проведення фестивалю;
  • попередня кошторисна вартість із зазначенням джерел фінансування;
  • матеріально-технічні умови забезпечення фестивалю;
  • положення про фестиваль.
Співзасновниками фестивалю можуть бути державні, громадські, приватні підприємства й організації та окремі особи.Фінансування фестивалю Фінансування Всеукраїнського фестивалю здійснюється за рахунок коштів зацікавлених міністерств та інших організацій виконавчої влади, фізичних та юридичних осіб тощо.

Державні, приватні підприємства й організації, фізичні особи, які зробили грошові внески в організацію фестивалю, забезпечуються рекламою на радіо, телебаченні, у пресі. Їх торговельні знаки та емблеми використовуються при художньому оформленні заходів згідно з чинним законодавством.

Театральне аматорство України в міжнародному просторі

Міжнародний простір сьогодення можна охарактеризувати, як явище, в культурних процесах якого значне місце посідає народна культура, діяльність громадських організацій, які об’єднують її різні ланки.

Діяльність українських аматорських театрів на міжнародній творчій арені – це жива взаємодія не лише між культурами різних народів, а й між морально-етичними цінностями, що несе наша українська література, музика.

Ряд визнаних в світі Міжнародних громадських організацій Україна відкрила для себе тільки із завоюванням незалежності.

Протягом 1994 – 1995 рр. Україна стає членом КІОФФ (Міжнародна Рада з організації фольклорних фестивалів), ЄХМА (Європейська хартія музикантів-аматорів), АІТА (Міжнародна асоціація аматорських театрів).

Міжнародне театральне аматорство впродовж багатьох років об’єднане в Міжнародну асоціацію. Дана організація відкривала театральним колективам можливість спілкування, знайомства з театральними доробками світу, організовуючи міжнародні наукові симпозіуми, практичні лабораторії, фестивалі, конкурси театрів тощо.

Звісно, що за радянських часів для України та її колективів шлях до АІТА був закритий. Згодом місце в асоціації отримала Москва, представляючи «великий Радянський Союз» та залишаючи за собою право визначати театральні колективи для участі в зарубіжних театральних форумах. Українські театральні колективи вельми рідко рекомендувались для таких акцій, а коли це й відбувалось, то стосувалось тільки країн соціалістичної співдружності.

Таких подій було небагато, але вони мали великий успіх та резонанс, і неабияке значення для розвитку театрального аматорства України.

Вступивши в творче і ділове співробітництво з АІТА, українське театральне аматорство розпочало новий етап своєї діяльності у загальносвітовому культурному просторі. Участь в цьому просторі визначає не тільки «конкурентноспроможність» українських культурних цінностей, а й визнання України як демократичної держави з високим рівнем народно-культурної творчості.

Міжнародний аматорський театральний рух шляхом різних комунікативних акцій, спрямованих на розвиток аматорських театрів і збагачення досвіду їхньої діяльності перш за все знімає цілий ряд суттєвих відмінностей, характерних для традиційного способу існування культури, зокрема відмінностей у розподілі художніх цінностей між містом і селом, між столичними цінителями мистецтва та невибагливою публікою віддалених окраїн, між національними культурами багатонаціональних країн. Якщо раніше аматорське театральне мистецтво залишалось здобутком обмеженого кола спеціалістів і любителів, то тепер поборюючи державні кордони, воно відкривається країнам і народам світу. Нарешті воно виступає не тільки посередником, але й зацікавленим провідником у світі мистецтва, який розкриває світовій публіці таємниці майстерності, складності і нюанси мови мистецтва, досконалість його форм та варіативність національних проявів, тобто поєднує комунікативні функції та естетико-виховні. Таким чином, входження українського аматорського мистецтва у всесвітній аматорський рух надає його учасникам не тільки однакової можливості, а й формує їхню здатність користуватися духовним багатством світу. І виникає це не тільки через розширення діапазону користувачів театрального мистецтва, а через розширення національного тезауруса їх художнього сприйняття.

Міжнародний театральний аматорський рух створює для національних культур реальну інтернаціональну аудиторію, здатну до сприйняття цінностей того чи іншого народу. Розширення і збагачення національного художнього досвіду, національного театру, призводить до того, що в ньому визрівають не тільки готовність до засвоєння інтернаціонального змісту і інтернаціональних форм культури, але й можливість надати світові свій багатий театральний аматорський досвід, що забезпечує йому стійкість та життєздатність у надрах національної культури.

Вперше на Міжнародну акцію з України було запрошено народний театр Полтавського Міського будинку культури в 1973 році в Угорщину, де проходив фестиваль «Жовтень – 73».

Полтавський народний театр (режисер Яків Орлов) – це надзвичайне явище в аматорстві того часу. Створений 1957 року він першою ж своєю виставою «Кров серця» П.Пасєки та О.Свердлова заявив про себе, як своєрідний творчий колектив. Його репертуар постійно поповнювався новими роботами. Стабільне місце тут знаходили вистави за творами класиків: «Сорочинський ярмарок» М.Старицького, «Енеїда» І.Котляревського (інсценізація В.Котляра), «Лиха іскра» І.Карпенка-Карого, «Марко в пеклі» І.Кочерги, «Драма на полюванні» А.Чехова, «Диваки» М.Горького.

Вершиною творчості театру стала постановка драми Ф.Шіллера «Марія Стюарт». Творчість полтавчан одержувала найвищі оцінки і нагороди на різних Українських і Всесоюзних театральних форумах.

Полтавський аматорський театр – це потужна творча майстерня, яка об’єднувала на той час понад 150 любителів, театральну підготовчу студію, де проводились заняття з молодими акторами з техніки читання, вокалу, акторської майстерності, сцен. руху та ін. Колектив дуже серйозно підходив до постановки кожної вистави, але особливо тремтливо до української класики. Готуючи «Сорочинський ярмарок» за М.Гоголем, трупа виїздила на батьківщину класика в с. Великі Сорочинці. Аматори вивчали матеріали музею, вбираючи в себе відчуття безпосереднього дотику до речей того часу, місця, де відбувались події. Саме з цією виставою, а в ній брало участь 137 осіб, колектив 1963 року було запрошено на сцену Кремлівського палацу, що – на ті часи - було найвищою формою визнання.

Для участі в міжнародному фестивалі народних театрів в Угорській Народній республіці, присвяченого 100-річчю міста Будапешта, було визначено виставу «Так і буде» К.Симонова. Вистава відкрила фестиваль, щиро вразила, як фахівців, так і глядача творчим рівнем колективу, досконалістю режисерського вирішення і була визнана однією з найкращих, за що колективу було присвоєно звання Лауреата Міжнародного фестивалю.

В цьому ж 1973 р. на міжнародний фестиваль аматорських театрів в м.Крново (Чехія) було запрошено , як гостя фестивалю, народний театр Новокаховського Палацу культури Херсонської області (режисер Н.Волкова).

Програма цього фестивалю будувалась за загальноприйнятою схемою, однак була досить насиченою: знайомство з містом, обмін досвідом роботи зарубіжних делегацій, прес-конференції, індивідуальні переговори делегацій, переговори з представниками президії АІТА і, звичайно, вистави аматорських театрів.

Репертуарна афіша Новокаховського театру була досить різноманітна. Це і вистави за творами драматургів-класиків «Не все коту масниця» О.Островського, «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка, «Хитромудра закохана» Лопе де Вега, «Назар Стодоля» Т.Г.Шевченка; радянських драматургів: «Таня» О.Арбузова, «Трибунал» А.Макайонка, «Чужа дитина» В.Шкваркіна, «Провінційні анекдоти» О.Вампілова, «Дикий Ангел» О.Коломійця.

Вибір вистави «Трибунал» А.Макайонка для показу на міжнародному фестивалі визначила його тематична спрямованість і високий рівень постановки, яка піднялася до висот соціальної і психологічної правди у зображенні і духовного життя людей того періоду, що було визнано як організаторами фестивалю, так і учасниками. Колектив було введено до складу призерів, незважючи на його представництво як гостя.

Після цих двох тріумфальних перемог на міжнародних фестивалях, українські народні театри більше 10 років залишались без «попиту» на міжнародній арені.

Чергове запрошення надійшло з Москви тільки в 1984 році на традиційний Міжнародний фестиваль «Сценічні жнива» у м. Мартіні (Словаччина). Україну представляв на цьому фестивалі народний театр Володимир-Волинського районного будинку культури Волинської області.

Різні країни продемонстрували різні підходи до такого явища, як аматорський театр. Більшість з них вважають за необхідне в такому театрі – самовиявлення. За таким підходом іноді залишається поза увагою автор (а іноді він зовсім відсутній) і аматори піднімають хвилюючу їх проблему, відкинувши всі закони драматургії, режисури і не беруть до уваги зацікавленість (чи відсутність такої) глядача.

«Сценічні жнива» 1984 р. були досить урожайними, продемонструвавши не тільки нові підходи до роботи з аматорським театром, а й нові форми у постановці вистав, що було водночас і цікавим і повчальним для аматорських театрів. Фестиваль відверто і впевнено демонстрував тенденції сценічного експерименту, аналізуючи всі подальші його фактори. Прикладом того є вистави «Зеленого театру» (Словаччина) «Матінка Кураж» Б.Брехта і «Пампушка» за Г.Мопассаном, позначені крайньою театральною умовністю – комбінезони і деталі костюмів, грим акторів символізував театральну маску (як прийом у двох виставах), драматичний текст зведено майже до фабули, при надзвичайній фантазії, почутті гумору режисера, і до візуального сприйняття вистав зі знаковим визначенням подій (умовні предмети позначають місце події, війну чи мир). Таке своєрідне звернення до творів класиків дещо спрощує такі поняття, як автор, образ героя, але по-своєму оголено і різко наголошує на головній ідеї твору. Додамо до цього, що постановником цих вистав був один з найцікавіших професійних режисерів Словаччини Я.Бернарик добре відомий на Україні постановками в Київському академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки. Тому успіх цього колективу на фестивалі був шалений.

Вистава українського аматорського театру Володимир-Волинського районного Будинку культури «Лісова пісня» Лесі Українки (режисер Б.Береза) позбавлена побутового забарвлення і піднята до філософського змісту твору великої української письменниці і драматурга. Вона націлює глядача на осягнення ними морально-етичних цінностей твору та його розкриття шляхом розуміння і виявлення специфіки мови мистецтва, діалектики художнього образу та художнього мислення.

Зорово-просторовий образ цього неординарного твору був створений засобами предметного та світлового оформлення (худ. Л.Каспірук). Поміркова умовність спектаклю була спричинена загальним задумом, режисерським баченням цього унікального твору, його сумісним з художником-сценографом осмисленням сценічного твору. Сценічний простір наповнювася побутовими національними подробицями. На сцені панував дух стародавнього слов’янського язичества з переплетінням завжди сучасних проблем суперечливого духовного світу людини.

Образно-умовне сценографічне вирішення вистави, метафоричне вирішення багатьох сцен, чудовий акторський ансамбль створили можливість для психологічного проникнення в суть твору. За своїм визначенням Володимир-Волинський театр – це психологічний театр, який не був, що варто зауважити, чужим закордонним колегам на цьому фестивалі. Однак мовний бар’єр позбавив їх можливості до кінця осягнути геніальний твір Лесі Українки.

В 1985 р. на II Міжнародний фестиваль аматорських театрів «Благоєвград – 85» в Болгарії знову запрошено колектив з України. Радянський Союз на цьому фестивалі представляв народний театр Теребовлянського районного Будинку культури Тернопільської області виставою «Солов’їна ніч» В.Єжова (режисер П.Ткачук). Молодіжному колективові в якому потенційну більшість складають студенти місцевого училища культури, інтелігенція, притаманні творчий пошук, сміливе вирішення вистав засобами театральної умовності.

За таким підходом в театрі народилися вистави «Материнське поле» за повістю Ч.Айтматова, «Іду до тебе» І.Драча, «Олеся» О.Купріна.

«Солов’їна ніч» В.Єжова – це своєрідна лірико-драматична балада про радянського воїна-визволителя. Вистава була тепло сприйнята глядачами і відзначена журі фестивалю, як «воскресла картинка з минулого», де в широкому морально-етичному плані головних персонажів розкривається відношення між радянськими воїнами і німецькими громадянами в перші дні капітуляції Німеччини.

Через 5 років по цьому Україна, за ініціативою театральної тернопільщини та за підтримкою Радянського центру АІТА, здійснила проведення Першого Міжнародного фестивалю аматорських театрів, на якому побували театральні колективи 17 країн світу. Саме на цьому фестивалі театральні діячі світу відзначили аматорський театральний рух в Україні, як надзвичайно позитивне явище в міжнародному мистецтві і визнали можливою участь України в світових процесах театрального аматорства, шляхом вступу і діяльності її в міжнародній асоціації любительських театрів.

Цей шлях було відкрито в 1991 році з нагоди завоювання Україною незалежності.

Робота, спрямована на членство України в АІТА, була кропіткою: погодження різних питань з президією АІТА, узгодження представництва національного центру, штаб-квартири і т.д.

Тільки в 1995 р. в Україні створено Всеукраїнський національний центр Міжнародної асоціації аматорських театрів (ВНЦ АІТА/ІАТА) з її керівним органом та штаб-квартирою в м.Києві. Україну офіційно визнано членом АІТА/ІАТА в травні 1995 року. Основною метою діяльності ВНЦ АІТА/ІАТА є розвиток міжнародних зв’язків у сфері аматорського мистецтва. Державна незалежність надала змогу театральним колективам самостійно встановлювати зв’язки з зарубіжними колегами. Таким чином, за особисто встановленими контактами з 1993 року за кордоном, на різного роду культурно-мистецьких акціях, презентували своє мистецтво аматорські театри з Тернопільської, Рівненської, Дніпропетровської областей, м. Києва. та інших. Здебільшого такі творчі контакти налагоджено між дитячими колективами.

Серед різних видів естетичної діяльності дітей аматорській театральній відводиться особливе місце, бо вона сприяє формуванню не тільки спеціальних, а й загальних здібностей до творчості. Все це відбувається завдяки багатофункціональності діяльності дитячого аматорського театру. Гра дітей перед зарубіжним глядачем підвищує самоцінність та прикладне значення цієї багатофункціональності.

Самоцінність пов’язана вже з тим, що дитина через драматичну діяльність, різні її види прилучається до театрального мистецтва, його різних жанрів, пов’язана з формуванням театральної грамотності, ерудиції, художньої культури, творчого мислення і відчуття свободи, що панує у аматорському театрі.

Здатність перевтілюватися в інших, жити їхнім життям значно збагачує емоціональний світ дітей, розвиваючи в них талант до співчуття, жалості, чуйності. Колективна робота над сценарієм, п’єсою, розбір характерів дійових осіб, ситуацій, до того ж наявність міжнародного досвіду – це великий полігон спілкування, співробітництва дітей між собою, і не тільки представників якоїсь однієї культури, а й інших культур, можливість виявлення й використання їхніх індивідуальних інтересів та здібностей, що так важливо в моральному розвитку дітей.

Дитячий театр-студія «Лінгва» Козівського районного Будинку культури Тернопільської області гастролював в 1993 році, у Німеччині де з успіхом репрезентував фольклорні програми «Ой на Андрія гадали дівчата» та інсценовані українські народні казки.

Дитячий театр ляльок Дніпровського району м.Києва брав участь в 1993 році в Міжнародному неконкурсному фестивалі «Творчість об’єднаних народів» в м.Лейпцігу (Німеччина) з виставою-мюзиклом «Солодкий пиріг» Ю.Єлисеєва.

Дитячий театр-студія пантоміми з Кривого Рогу Дніпропетровської області брав участь в XXI всесвітньому фестивалі «Зображення підводного світу» в м. Антіб (Франція) з виставою, вибудованою із пластичних мініатюр «Сказання про море» (автор вистави керівник колективу О.Бельський).

Міжнародні дитячі фестивалі для дітей – це своєрідна міжнародна школа життя. Знайомство з іншою країною, діяльністю інших зарубіжних театрів, розуміння атмосфери їхньої аматорської творчості сприяє позбавленню від авторитарних форм спілкування, формує відносини співробітництва, розвиває майбутню вільнодумну людину.

Участь в кожній мистецькій акції – це і творче збагачення колективу. Але найкращі, найвищі за своїм якісним показником, творчо насичені заходи залишаються прерогативою АІТА (Міжнародної асоціації аматорських театрів).

Являючись членом в АІТА Україна одержує запрошення на міжнародні заходи, серед яких фестивалі в Данії, Індії, Німеччині, Угорщині, Монако.

Вступивши в творче і ділове співробітництво з АІТА, українське театральне аматорство розпочало новий етап своєї діяльності у загальносвітовому культурному просторі. Участь в цьому просторі визначає не тільки «конкурентноспроможність» українських культурних цінностей, а й визнання України як демократичної держави з високим рівнем народно-культурної творчості.

Міжнародний аматорський театральний рух шляхом різних комунікативних акцій, спрямованих на розвиток аматорських театрів і збагачення досвіду їхньої діяльності перш за все знімає цілий ряд суттєвих відмінностей, характерних для традиційного способу існування культури, зокрема відмінностей у розподілі художніх цінностей між містом і селом, між столичними цінителями мистецтва та невибагливою публікою віддалених окраїн, між національними культурами багатонаціональних країн. Якщо раніше аматорське театральне мистецтво залишалось здобутком обмеженого кола спеціалістів і любителів, то тепер поборюючи державні кордони, воно відкривається країнам і народам світу. Нарешті воно виступає не тільки посередником, але й зацікавленим провідником у світі мистецтва, який розкриває світовій публіці таємниці майстерності, складності і нюанси мови мистецтва, досконалість його форм та варіативність національних проявів, тобто поєднує комунікативні функції та естетико-виховні. Таким чином, входження українського аматорського мистецтва у всесвітній аматорський рух надає його учасникам не тільки однакової можливості, а й формує їхню здатність користуватися духовним багатством світу. І виникає це не тільки через розширення діапазону користувачів театрального мистецтва, а через розширення національного тезауруса їх художнього сприйняття.

Міжнародний театральний аматорський рух створює для національних культур реальну інтернаціональну аудиторію, здатну до сприйняття цінностей того чи іншого народу. Розширення і збагачення національного художнього досвіду, національного театру, призводить до того, що в ньому визрівають не тільки готовність до засвоєння інтернаціонального змісту і інтернаціональних форм культури, але й можливість надати світові свій багатий театральний аматорський досвід, що забезпечує йому стійкість та життєздатність у надрах національної культури.

Список використаних джерел

  1. Станиславский К.С. Собр. соч. у 8-ми т., - М., 1954.
  2. Кнебель М.О. О действенном анализе пьесы и роли. - М. 1959.
  3. Василько В. Фрагменти режисури. - К. 1967.
  4. Корнієнко Н. Лесь Курбас. Репетиції майбутнього. - К. 1989.
  5. Кристи Г.В. Воспитание актера школы Станиславского. М. 1968.
  6. Курбас Лесь. Збірник. - К. 1969.
  7. Мейерхольд В. Статьи, письма, речи, беседы. - М. 1968.
  8. Немеровский А. Пластическая выразительность актера. - М. 1988.
  9. Неллі В.О. Робота режисера. - К,: Державне видавнцтво образотворчого мистецтва і музичної літератури. 1982.
  10. Поламишев А. Мастерство режиссера. Действенный анализ пьесы. М. 1982.
  11. Анкети фольклорних колективів обласних науково-методичних центрів культури і мистецтв та обласних центрів народної творчості за 2007 — 2008 рр. (Архів УЦКД).
  12. Річні звіти обласних науково-методичних центрів культури і мистецтв та обласних центрів народної творчості за 2007 — 2008 рр. (Архів УЦКД).
  13. Юдін М.М. Сучасний стан та перспективи розвитку народознавчого напрямку роботи клубних закладів Сумщини // Сучасний стан та перспективи розвитку народознавчої науки в Україні: Збірник матеріалів Круглого столу, присвяченого пам’яті В.Т.Скуратівського. Київ, 28 жовтня 2008 р. – К.: "Видавничий Дім Дмитра Бураго", 2008. – 235 стор.
Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура