ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОГО ТРАДИЦІЙНОГО
І АМАТОРСЬКОГО ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА


Вступ

Питання духовного відродження і збагачення сьогодення культурними надбаннями минулих часів є одним із першочергових державних завдань. Спадкоємність, взаємозв’язок і взаємозумовленість минулого із сучасністю були і залишаються визначальною дослідницькою проблемою.

Необхідність збереження та найповнішого прояву нашої спадщини у виховному процесі населення зумовлюють потребу виявити їх стан, зокрема народної творчості, культури та мистецтва різних часів, що красномовно свідчать про витоки первинного сприйняття народним митцем оточуючого світу. Цей код сприйняття як естафета передався із покоління в покоління і в художніх формулах зберігалося в народному мистецтві. В них – взаємини часів і поколінь, історія і пам’ять, традиції і творчість.

Сучасне професійне мистецтво в основу твору завжди буде брати народне мистецтво, яке було і залишається фундаментом та перспективою найрізноманітніших культурних процесів.

Народні традиції – явище історичне. Вони в своїй основі беруть витоки з доісторичних часів, віддзеркалюючи найрізноманітні потреби народу, поповнюючи матеріальну і духовну скарбницю українського народу. А чи не найважливішою з народних традицій є усний фольклор, мова. Саме усний фольклор завдяки мові передавався із покоління в покоління, слугує базою національної свідомості, культури.

Слово, рідна мова були і залишаються найважливішими чинниками спілкування і взаєморозуміння між людьми та етносами. Саме в мові закладено великий творчий заряд, джерелотворчі витоки. Усний фольклор, що завдяки мові віками передавався із покоління в покоління, є непохитною базою національної свідомості, пам’яті та патріотизму народу. Показовими в цьому значенні є численні казки, перекази, пісні, прислів’я, звичаї, народні свята, які благотворно впливали на формування творчого світогляду народних майстрів.

Народні традиції в Україні, починаючи з доісторичних часів, сприяли формуванню побуту, господарського досвіду, звичаїв, ремесел, культури і мистецтва. Значну роль відігравали і релігія, яка сприяла формуванню морально-етичного і громадсько-патріотичного світогляду народу та особистості.

Відомий знавець, збирач і дослідник української духовності Іван Гончар зазначав: “ Колись Україна задавала тон Європі-на високому рівні була її духовна культура, а наше образотворче мистецтво було найвпливовіше”. Наша народна творчість, традиції, головним чином пов’язані з релігійним християнським світоглядом, що підносило та формувало морально-етичний і громадсько-патріотичний світогляд. Релігія головним чином сприяла розвиткові писемності, літератури, мистецтва, що загалом окрилювало, підносило і формувало як релігійний так і патріотичний, а водночас морально-етичний, громадський світогляд народу.

ІІ. Основні тенденції розвитку сучасного народного декоративно-ужиткового та аматорського мистецтва.

Народні традиції як один із суттєвих чинників становлення професійної свідомості і світогляду митця були і залишаються кореневим стержнем вияву його індивідуальності особистості. Взаємозв’язок митця і народних традицій складається таким чином, що кожен митець повинен реалізувати себе як в індивідуальній творчості, так і в способі залучення і використанні народних традицій.

У різних народів будь-який митець будує свою творчість на фундаменті минулих досягнень народних традицій. Це яскраво засвідчує творчість багатьох поетів, письменників, художників та інших, які гармонійно поєднали у своїй творчості зі своїм особистим кредо народної традиції.

В особі яскраво виявлених в своїй творчості народних майстрів народні традиції здатні передавати як минуле так і майбутнє. Становлення та розвиток самостійної мистецької особистості, в тому числі майстрів народної творчості, відбувається у взаємодії з різноманітними процесами суспільно-культурного, релігійного та повсякденного життя.

Народні традиції, що склалися історично і передаються із покоління в покоління, зароджуються, розвиваються і живуть видозмінюючись разом із самим майстром. Як і народне мистецтво, народні традиції виявляють невичерпні традиції історичної багатомовності, продовжують спадщину, мають яскраві історичні корені. Швидше за все, пошуки зосереджуються у сфері фольклоризму. Ознаки автентичного фольклоризму можна спостерігати у таких видах народного мистецтва, як писанка, лозоплетіння, плетіння з соломи, витинанка, вишивка, бісер, ковальство, кераміка, іграшка. Інші види побутують у вторинних фольклорних формах: художнє дерево, ткацтво, розпис, художня обробка шкіри, скло.

Сьогодні продовжують творити у руслі традиційного народного мистецтва майстри, яким присвячена низка публікацій у мистецтвознавчих виданнях останніх років, зокрема в журналі «Народне мистецтво». Це Марія Вовкула (килими); Василь Завгородній, Василь Сідак, Михайло Царенко (художнє дерево); Мирослава Кот, Олександра Теліженко, Світлана Ігнатенко, Марина Коренєєва, Валентина Чипула, Таісія Мазур (вишивка); Володимир Ковальчук, Василь Курилюк, Касіян Вінцюк, Оксана Бейсюк, Григорій Денисенко, Володимир Онищенко, Фроня Міщенко, Михайло Киртиш, Василь Омеляненко, Михайло Трушик, Віктор Андрощук (кераміка); Ганна Діденко, Ганна Грипич (керамічна іграшка); Марія Матійчук (іграшка з сиру); Юлія Прийма (дерев’яна іграшка); Оксана Білоус, Зоя Сташук (писанкарство); Ганна Кучер, Йосип Ромащук (лозоплетіння, соломкоплетіння); Ганна Яців (декоративний розпис); Ганна Шабатура (наївне малярство); Іван Сколоздра (малярство на склі); Григорій Гусак (ювелірне мистецтво).

Проте, за сучасних умов механізм передачі традицій, зокрема, місцевих, порушений. Сьогодні майстри рідко набувають свого вміння в рамках етномистецької школи чи в родинному колі. Натомість вони мають можливість ознайомлення з музейними колекціями, літературою, історією народного мистецтва, різноманітними традиційними школами народної творчості.

У народній культурі і мистецтві неподільно панує і теперішній час. Саме традиція донесла до наших часів віковічний досвід династії майстрів. Передача мистецького коду з покоління в покоління стабільно і в рамках традицій на кожному етапі по - новому.

В 1971 році у Вільнюсі відбувся І Міжнародний симпозіум кераміки, до якого була приурочена виставка “ Кераміка СРСР-І”. Симпозіум проходив за темою “ Національні традиції в сучасній кераміці”. Більшість сучасників, у тому числі і зарубіжних, незважаючи на різницю шкіл, традицій, сучасних тенденцій, зуміли віднайти те поєднання сучасності і глибокого розуміння народних традицій, яке проявилося в духовному та емоційному тонусі, змісті більшості творів.

У творчості народних майстрів останніх часів стійко зберігаються традиції давнини. Новинки вживаються досить повільно, проте саме вони себе виявляють у традиційній творчості як свідки певних умов, що спонукали до їх виникнення. Це можуть бути і нові матеріали, технології, композиційні рішення.

У народному мистецтві споконвіку живе традиція, тому твір, його майстер, осередок, регіон розвивається в межах своїх історико-етнографічних традицій.

Важливо відзначити, що професійне, а часом і аматорське мистецтво використовували першоджерела народної творчості. Результатом були твори, в яких по-новому, оригінально проявлялися народні традиції.

На багатому історичному досвіді існування традиційного народного мистецтва простежується, що проблеми народної творчості пов’язані з місцем і роллю народного мистецтва в сучасному світі.

Народні традиції – це історичний чинник передачі досвіду. Знання, які перебувають у стабільному та бесперервному розвитку, представляють собою частину духовності, яка виявляє етнічний характер народу.

Багато мистецьких проблем щодо народної творчості, пов’язані або ж виникають у зв’язку з розумінням місця і ролі народного мистецтва в сучасному світі, у взаємозв’язку з професійним мистецтвом.

Витоки традицій, можливо, закладено у генофонд етносу, саме він виявляє особливості стійкого, послідовного і цілеспрямованого розвитку. Еволюційні процеси, що відбуваються в сфері народного мистецтва очевидні, і сьогодні ми не можемо лише ратувати за народні традиції, культуру, мистецтво, які знає наша історія. Нині відсутня та основа, що зумовлювала виникнення тих чи інших побутово-господарчих витворів, в тому числі, виробів народного мистецтва для безпосереднього вжитку як в побуті так і в створенні оточуючого середовища. Змінився час, потреби, умови, вимоги та проблеми.

Для нового сучасного витка розвитку народного мистецтва необхідні відповідні суспільно-економічні передумови. Сучасний етногенез української нації неможливий без глибинного використання правічних традицій народної культури, яка зберігалася і дійшла до нас у багатьох її видах та жанрах. Саме скарбниця народного світогляду у формі творів народного мистецтва слугує джерелом розвитку професійного мистецтва. Проте, відходить у минуле цілий історико-етнічний клас культури, але залишається актуальною необхідність вивчення збору і фіксації пам’яток старовинних ремесел. Важливим питанням залишається політика влади на місцях, яка всіляко сприяла би роботі народних майстрів на різних ділянках в роботі народних художніх промислів, залученні молоді до розвитку місцевих видів народного мистецтва як невід’ємного історико-етнографічного джерела формування сучасної національної культури.

Сьогодні особливо актуальним є те, що зародившись, народне мистецтво, завдяки спадковому досвіду народних майстрів, втілило в своїх творах гармонію єдності з оточуючим середовищем, світом взагалі. Воно і сьогодні виражає глибокогуманістичні, своєрідні мистецькі особливості свого часу, естетичний світогляд його творців.

Традиція, мистецтво кожного народу дають благотворну ауру, духовно працюють на своїй землі, адже створені вони завдяки патріотичним та естетичним уподобанням свого народу.

Щодо творчості сучасних майстрів, то в їхніх творах використовується спадкова традиція, вони добре володіють технікою обробки матеріалу, знають локальні етномистецькі особливості. Однак їх випроби часто несуть ознаки відмінності від народного мистецтва. Так, сучасна вишивка втратила колишнє семантичне навантаження.

До показників розвитку народного мистецтва слід віднести відновлення його цінності у сучасній культурі, пробудження суспільства, відчуття його ідеалів, свідомості людей на засвоєння та переосмислення фольклору, звернення до історичної та етнічної пам’яті, традиційних символів та архетипів. Збереження традицій, їх глибокий аналіз, розуміння та переосмислення у сучасному мистецтві є необхідним, адже прогрес народного мистецтва від рівня інтерпретації суспільством його етнічних ознак і втілення їх у національну культуру.

Реалії нинішнього стану розвитку народного декоративно-ужиткового мистецтва полягають у співіснуванні творів, позначених народними традиціями (переважно у західних областях) і творів, що демонструють сучасний креативний підхід до художніх ідей, намагання привнести у свою творчість надбання професійного мистецтва в текстилі, металі. Кераміці, дереві та інш. Така картина прослідковується в експозиціях виставок різних рівнів – від показів в сільських клубах до масштабних Всеукраїнських фестивалів народної творчості.

Картина побутування народного мистецтва різноманітна і різномасштабна. Кожен регіон докладає значних зусиль по відродженню, а найчастіше, по збереженню і подальшому розвитку тих чи інших осередків народної творчості.

В областях приділяється значна увага індивідуальній творчості народних майстрів, відслідковується сучасний стан розвитку осередків. Крім традиційних, усталених форм роботи, таких як обласні, районні художні виставки, конкурси, фестивалі, значно активізувалась просвітницька робота в цій галузі.

Силами працівників ОЦНТ проводиться значна робота по збереженню, розвитку і відродженню основних видів народного декоративного мистецтва, незважаючи на складні процеси у суспільстві, економіці, незадовільне матеріально-технічне забезпечення, втрату кадрового складу в установах культури.

Вона носить нерівнозначний характер в різних регіонах. Якщо зусилля по збереженню осередків народного мистецтва докладають в таких областях як Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська, Чернігівська, Вінницька, то на півдні – в Миколаївській, Херсонській обл., Кримській АР відроджують і розвивають крім українського і мистецтво інших народів, що населяють ці області.

Сьогодні можна констатувати, що загалом всі області в тій чи іншій мірі працюють з майстрами народного мистецтва та аматорами.

ІІІ. Діяльність обласних центрів народної творчості в галузі сучасного традиційного народного декоративно-ужиткового та аматорського мистецтва

Вінницький обласний центр народної творчості на протязі більш ніж 50-ти років проводить обласні виставки творів майстрів художньої творчості . Ця традиція є унікальним явищем, тому що жоден регіон України не має такого визначного досвіду і практики. Організовані виставки дали змогу виявити плеяду талановитих і самобутніх майстрів, імена яких увійшли в історію української народної культури. Серед них необхідно згадати Якова і Якима Герасименків, Миколу Бабака, Параску Березовську, Валентину Васильєву, Дарію Сидоренко, Ольгу Леонову, Степена Смаля, Валентину Бичкову, Олену Красну, Римму Гріх, Марію Деркач, Петра Кравчика, Івана Габришина, Олексія Луцишина, Ольгу Івасик-Балтро, Олександра Салюка та інших майстрів, які своєю творчістю збагатили народну культуру свого краю.

На Вінниччині, яка у всі часи славилася своїми вишивками, а надто клембівськими, зростають лави шанувальниць цього виду мистецтва. Велику увагу відродженню та пропаганді подільської вишивки приділяє обласний осередок Національної Спілки майстрів народного мистецтва України. На курсах, започаткованих його фахівцями у Вінниці та багатьох райцентрах області, за 10 років підготовлено 1282 вишивальниці. Фонд осередку складає 500 одиниць, переважну частину становлять рушники, які були окрасою багатьох виставок.

На ювілейній виставці, як на попередніх, найчисельніше було представлене народне малярство. Зазначимо, що славні традиції, започатковані попередні десятиліття, продовжують майстри, імена яких добре знані в Україні та за її межами. До цієї когорти, передусім, належать заслужений діяч мистецтв України Федір Панчук, Віктор Наконечний, Віктор Крижанівський і Тетяна Дєдова.

Організована ОЦНТ виставка творів сучасних майстрів демонструвала роботи ветеранів народного мистецтва Вінниччини, заслужених майстрів народного мистецтва: вишивальниці Галини Данилюк, гончара Фросини Міщенко експонувались також добре знайомі твори Людмили Філінської, Марини Верхової, Оксани Верхової-Єднак, Тетяни Шпак, Тетяни Дмитренко, Ральфа Скульбашевського, Василя Мельника, Оксани Городинської, Марії Гоцуляк.

За кілька останніх літ сформувалась когорта молодих майстрів, що вносять свіжий творчий струмінь в загальне русло народного мистецтва. Це Наталя і Данило Гуляєви, Алла Денисюк, Катерина Пірус, Світлана Луценко, Леонід Коваль та інші.

Зазначена виставка продемонструвала велике розмаїття стилів, форм, художніх трактувань, що панують в сучасному народному мистецтві. Експоновані твори Оксани Городинської свідчать про запровадження нею новітніх прийомів розписування писанок, їх орнаментальних композицій, що традиційно і споконвічно застосовуються в писанкарстві. Світлана Луценко привносить в писанкарство інкрустації з розфарбованого зерна. Несподіваний матеріал для виготовлення ляльок запропонувала Марія Гоцуляк-кукурудзяний лист, що надало витонченого естетизму і принади, розкрило перспективні можливості у створенні нових виражальних засобів. Унікальні керамічні писанки, які з трипільських часів дійшли до ХХІ сторіччя і принесли з собою чарівну магію таємничих знаків. Взірці бубнівського гончарного розпису продемонструвала Світлана Шпак в керамічних творах – в мисках, вазах та в кераміці малих форм, які несуть в собі традиції мистецтва корифея бубнівської кераміки, заслуженого майстра народної творчості України Фросини Іванівни Міщенко.

На Прикарпатті в останні роки все більшої популярності набуває декоративно-ужиткове мистецтво та малярство. Імена майстрів народної творчості цього краю стають все більше відомими не лише в Україні , а й далеко за її межами, про що свідчать активна участь майстрів на багатьох обласних, Всеукраїнських і міжнародних виставках, пленерах, фестивалях. Доброю традицією стала організація клубними закладами в селах, райцентрах області персональних, групових та загальних виставок, виставок-конкурсів під час проведення історичних, ювілейних, державних свят, творчих звітів. Все більше популярності набувають традиційні свята фольклору та ремесел, свята одного села. Особливою організацію свят фольклору та ремесел відзначались заходи , проведенні в смт. Верховині і Тлумачі, де кожне село району представляло традиційні вироби народних майстрів, художників, фольклористів. Подібні свята проводились під назвами: “Народні традиції як духовна спадщина культури нашого народу”, “Городенківська гостина” (м. Городенка), “Княжа криниця” (с. Крилос Галицького району), “Чую голос твій, Кобзарю”, “Будуймо храм в душі своїй” (м. Богородчани), “Рожнятівщина - край Бойківський” (смт. Рожнятів), “Гуцульська світлиця”, “Золоті руки твої, мамо!” (м. Яремче) та інші.

Науково-методичний ценр культури Прикарпаття сприяє розвитку народного мистецтваі малярства, організував і провів у виставковій залі на протізі 2005 року 11 персоенальних і групових виставок, а саме:

  • виставка малярства художників м.Івано-Франківська;
  • обласна виставка рушників (понад 300 експонатів, 80 учасників);
  • персональна виставка малярства Руслана Дем’яніва з с. Загвіздя Тисменицького району;
  • персональна виставка творів живопису і художньої фотографії Ігоря Ропяника (м. Івано-Франківськ);
  • творів декоративно-ужиткового мистецтва родини Регушів з с.Глушків Городенківського району;
  • творів малярства художника Миколи Гаврилюка з м.Надвірної;
  • участь майстрів Івано-франківської області у виставці декоративно-ужиткового мистецтва і малярства у Національному Палаці культури “Україна” м. Київ;
  • участь у Міжнародній виставці м. Грасс (Франція), 17 майстрів.
Усі відкриття виставок проводилися урочисто і святково, за участю майстрів і художників, телебачення радіо, преси. До них видавались буклети, каталоги, проспекти, афіші.

В 2005 році в Кіровоградській області 909 майстрів декоративно-ужиткового мистецтва та 191 самодіяльний художник. Найбільш поширеними видами декоративно-ужиткового мистецтва є вишивка, обробка дерева, лозо- та соломоплетіння, килимарство, а також кераміка, батік, флористика, декоративний розпис.

В рамках проведення обласних заходів були організовані виставки декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва, а саме:

  • фестиваль вокально-хорового мистецтва “Калиновий спів”;
  • свята духовного співу “Молюсь за тебе, Україно”;
  • свята фольклору “Невичерпні джерела”;
  • фестиваль національних культур.
У рамках ХІV фестивалю вокально-хорового мистецтва “Калиновий спів” на виставці представили свої роботи народні майстри Новомиргородського та Добровеличківського районів (9110 робіт, 39 учасників).

Під час обласного свята фольклору “Невичерпні джерела “ була проведена виставка народних умільців Олександрівського району, на якій свої роботи репрезентували 40 майстрів. Виставка відзначалась різноманітністю як жанрів, представлених творів так і високим рівнем їх майстерності. На обласному святі духовного співу “Молюсь за тебе, Україно” демонструвалось 130 робіт 29 майстрів з Бобринецького, Вільшанського, Гайворонського, Голованівського, Добровеличківського, Долинського, Знам’янського, Компаніївського, Олександрівського, міст Знам’янки та Кіровограда.

В обласному семінарі самодіяльних художників взяли участь художники з Бобринецького, Вільшанського, Гайворонського, Кіровоградського районів. Крім участі в обласних, міських виставках, самодіяльні майстри області беруть участь у виставках, що влаштовуються установами культури у районах та містах області під час проведення Днів міст, свят села, Дня незалежності України, фольклорних свят, свят села, свята “Козацької слави”.

Працівниками ОЦНТ підготовлено і видано буклети та методичні рекомендації з питань декоративно-ужиткового мистецтва області, підготовлено та проведено художньо-методичну раду про стан розвитку декоративно-ужиткового мистецтва в Олександрівському районі. В засобах масової інформації постійно висвітлювались питання відкриття та проведення виставок, семінарів.

Народне декоративно-прикладне мистецтво Закарпаття, яке побутує та продовжує кращі традиції кожного творчого осередку області і є нероздільної складовою загального духовного розвитку в суспільстві. В області розвиваються такі види народного мистецтва – живопис, графіка, різьба по дереву, ткацтво, вишивка, писанкарство тощо. Робота з народними майстрами проводиться у творчих об’єднаннях, мистецьких товариствах та гуртках образотворчого мистецтва, які функціонують у всіх містах області.

Фахівці обласного центру народної творчості надають консультативну допомогу всім творчим об’єднанням та окремим народним умільцям області. Виставки творів народних митців стали постійним гідним доповненням культурних заходів: “На Синевір трембіти кличуть”, “Гуцульська бринза”, “Над Боржавою пісня лине”, Перечинщина-край талантів”, святах словацького, угорського, німецького народного мистецтва. Понад 18 000 творів живопису, графіки, різьби, скульптури, вишивки, ткацтва, кераміки експонувались на виставках під час святкування Дня Європи, “Турєвроцентр-2006”, Дня незалежності України, “Український сувенір” та на святах україно-словацької та польсько-української дружби”.

У містах Ужгород, Мукачево, Хуст, Берегово, Перечин пройшли виставки творів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, присвячених Дню міста. У кожному районі проведено не менше 120 виставок, на яких експоновано до 25000 нових творчих робіт. Серед традиційних виробів є і твори сакрального мистецтва (вишивка, тематичні композиції з текстилю, різьба по дереву, композиції з майоліки). На обласних виставках зацікавленість глядачів викликали вироби різьбярів В.Сідака, З.Перестюка, І.Ісака, керамістів Е.Гіді, Н.Тесовскої, М.Губаль, вишивальниць М.Руснак, Й.Оринчак, А.Поштак, Н.Іваниці, М.Профус та інших.

Колектив ОЦНТ проводив виставки творчих осередків “Пролісок” (Свалявський р-н), “Митець Верховини” (Хустський р-н), “Барви Карпат” (м.Ужгород). Виставки робіт народних майстрів краю побували у виставкових залах Словацької Республіки, Угорщини, Румунії, Польщі.

На Міжгірщині, Іршавщині, Перечинщині, Рахівщині з успіхом відбулися виставки-ярмарки народних ремесел. Обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України та обласний центр народної творчості проводять пленери-симпозіуми майстрів живопису, обмінюються досвідом, активно спілкуються. Вже стало традицією проводити осінні пленери в горах Мукачево, на яких взяли активну участь 30 аматорів з Ужгорода, Мукачева, Хуста, Сваляви, Виноградова.

Робота Львівського ОЦНТ в галузі образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва була ознаменована чисельними заходами. З нагоди річниці з дня народження Т.Г. Шевченка майстрами народної творчості Львівщини була організована і проведена виставка “У вінок Кобзареві” в Музеї народної архітектури та побуту “Шевченківський край”. В ній взяли участь майстри та самодіяльні художники , в творах яких відображено життєвий та творчий шлях поета.

У квітні об’єднання народних майстрів взяло участь у виставці – презентації Львівської області, яка проводилась в Національному комплексі “Експоцентр України”. У червні об’єднання представило мистецтво Галичини в Тернопільському обласному художньому музеї. Серед творів-вишиті рушники, сорочки та серветки, твори з бісеру, рогози та писанки, а також різноманітні вироби з кераміки та різьби по дереву. 15 самодіяльних художників взяло участь у виставці “Осінній вернісаж”, на якій глядачі побачили пейзажі, натюрморти, живописні композиції.

2005 рік розпочався святковою акцією-виставкою “Різдвяна феєрія” в Національному музеї м. Львова, якою була започаткована співпраця з Дитячою школою народних ремесел.

В експозиції поряд з роботами талановитих обдарованих дітей, які щойно освоюють ази народних ремесел та образотворчої культури, були представлені досконалі творчі роботи вже іменитих майстринь та художників. Таке поєднання дало можливість наочно показати зв’язок поколінь та неперервність традицій – той основний стержень та кінцеву мету нашої повсякденної кропіткої роботи.

На запрошення гарнізонного клубу міліції члени об’єднання взяли участь в організації та проведенні “Різдвяних вечорниць”.

У лютому місяці Львівським телебаченням спільно з Центром народної творчості була започаткована серія програм “Світлиця” за участю майстринь народної творчості, в яких розповідалось про життєвий шлях і творчий доробок заслуженого майстра народної творчості Ольги Возниці та народного майстра Ярослави Заневчик. Напередодні Великодня вийшла в ефір програма, присвячена писанкарському мистецтву Марії Станкевич та Зоряни Грегорійчук.

2005 рік був дуже насиченим як на великі загальноукраїнські, так і на невеличкі персональні виставки та презентації окремих майстринь та художників.

В лютому місяці на запрошення Львівської ветеринарної академії ім. С.Гжицького було підготовлено і проведено свято за участю народної майстрині Ірини Івасенко, на якому студенти цього вузу ознайомились з вишиваними іконами цієї майстрині та довідались про виникнення та розвиток цього виду ужиткового мистецтва в Україні.

Незадовго ікони Ірини Івасенко разом з рушниками О.Возниці та Я.Заневчик були представлені на суд глядача в краєзнавчому музеї м. Дубно.

Традиційно до Великодня об’єднанням було організовано та проведено дві святкові виставки. Першу – в музеї С. Крушельницької, за участю писанкарки Оксани Наконечної та вишивальниці Марти Савицької. Другу – в єпархіальному музеї управління Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, за участю більшої половини членів об’єднання та учнів Дитячої школи народних ремесел.

Дана виставка отримала багато схвальних відгуків як духовенства, так і громадян та гостей м. Трускавця. На запрошення управління єпархії в музеї було організовано ще дві виставки наших майстрів: - у червні – персональну виставку акварелей Галини Отчич “Церкви рідного краю”, слідом за нею – персональну виставку вишивок Галини Жишко “Хрестик до Хрестика”.

Найбільш важливою подією літа за значимістю та результатом була участь майстрів нашого об’єднання в загальноукраїнській виставці-презентації “Український сувенір-2005”, яка відбувалась в Києві в Українському Народному домі.

Експозиція Львівської області була визнана однією з найкращих як організаторами, так і відвідувачами акції, про що свідчить отриманий диплом. Дружиною Президента Катериною Чумаченко була закуплена в приватну колекцію Президента серія вишиваних ілюстрацій до творів Т. Шевченка Олександри Зробок.

Не менш важливою є співпраця Львівського Державного обласного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи з музеєм архітектури та побуту. Кожного року в цьому музеї проводиться не менш трьох-чотирьох наших заходів. У різний час в них відбулись персональні виставки вишиваних робіт Марти Новицької та Галини Лишко, а восени відбулась колективна виставка всіх живописців об’єднання “Барви осені”.

У вересні місяці вже вдруге доробок об’єднання був представлений в Києві. Цього разу, вже традиційно участь у виставці-презентації Львівської області відбулася в Експоцентрі м. Києва. На цей раз особливою популярністю користувались вироби з бісеру Наталії Яртись та міні-скульптура зі скла Валерія Горшкова.

Багатий був цей рік друкованими виданнями. Нарешті побачив світ кольоровий ілюстрований буклет робіт народних майстрів та художників –аматорів нашого об’єднання. В ньому максимально охоплено і представлено кращі роботи практично всіх авторів. Одночасно вийшли друком два авторські видання:

  • вишивки народного майстра Марії Калиняк;
  • вишивка рідного краю. Ходорівщина Ольги Возниці.
Художник-аматор Лариса Учурханова у жовтні місяці репрезентувала свою ліричну збірку віршів з власним графічним оформленням.

Заключним акордом всіх мистецьких заходів року була атестація членів об’єднання. В приміщенні Львівського державного обласного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи була розгорнута експозиція 73 авторів. Різноманіття вишивки, бісеру, різьби по дереву, живопису, графіки вразило навіть бувалих прихильників та шанувальників народної творчості. Новоспечені члени об’єднання мали можливість познайомитись з величезним творчим доробком наших ветеранів. Ті в свою чергу мали можливість поділитись і похитуватись професійним рівнем та непідробною довершеністю власного творчого доробку. Членами атестаційної комісії, мистецтвознавцями була дана належна оцінка роботі об’єднання та кожного з авторів зокрема. Для багатьох з них ці вдячні та схвальні слова важать дуже багато і на жаль є чи не єдиним стимулом в їх самовідданій та безмежній любові до народної творчості і образотворчого мистецтва.

Значну увагу ОДЦНТ було спрямовано на подальший розвиток народної творчості, образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, зокрема проведено 11 виставок, в яких взяли участь 500 майстрів з міст Запоріжжя, Мелітополя, Енергодару, Бердянська. Роботи самодіяльних майстрів демонструвались на 7 обласних виставках, які проходили:

  • м. Енергодар (бісер, вишивка, лаковий розпис);
  • м. Запоріжжя – виставка “мій Запорізький край” (образотворче мистецтво).
На Міжнародному фестивалі “Сила України” були виставлені твори майстрів декоративно-прикладного мистецтва. На початку 2005 року 54 умільців та художників одержали звання “самодіяльний художник” та “майстер декоративно-прикладного мистецтва”. Всього в області 140 самодіяльних художників, 1000 майстрів декоративно-прикладного мистецтва, 15 студій і об’єднань.

Відродження і розвиток національних культур Криму - одне із головних приоритетних напрямків роботи закладів культури. Особлива увага приділяється при цьому поглибленню процесів формування культури національних відносин, інтернаціонального виховання на подальший розвиток культури, пропаганду культурної спадщини всіх націй та народностей Криму.

Республіканський науково-методичний центр народної творчості проводить велику роботу по створенню національних колективів художньої творчості. Він виступає як організатор свят національних традицій, участь в яких беруть гості з України, Росії, Білорусії. Російські, українські, білоруські, болгарські та інші колективи виступають на Днях слов’янської писемості і культури. Так, на республіканському святі “Пісні над Булганаком” в національних павільйонах показали своє мистецтво різні народи, в тому числі кримські татари та греки.

У Владиславівському будинку культури Кіровського району діє центр по пропаганді національних культур. В Геройському сільському центрі культури працює клуб національних традицій. Приділяється увага відродженню традиційних видів художніх промислів та ремесел: вовноткацтво, вишивка, лозоплетіння, різьба по дереву, чеканка та інше. Відбулись персональні виставки майстрів декоративно-прикладного мистецтва та аматорів, наприклад Є.Поліщук, Г.Юловського, а також художників В.Заболоцького та А.Устиновича.

Республіканське свято “Місто майстрів” за участю майстрів декоративно-прикладного мистецтва відбулося 7-8 жовтня 2005 року в пгт. Совєтськоє.

ІV. Висновки та рекомендації

На сучасному етапі в Україні найнагальнішими завданнями в галузі культури, зокрема в сфері народного мистецтва, є створення законодавчої бази для збереження культурного надбання держави, а також сприяння розвитку гуманітарних зв’язків сучасної культурно-мистецької справи з її історично складеним творчим потенціалом.

З метою найбільш ефективного здійснення культурної політики в Україні, слід не лише враховувати її специфіку в національному просторі держави, а і застосовувати досвід інших країн, яким вдається долати та уникати негативних явищ.

Фахівцями Юнеско в контексті сучасних глобальних змін виділяються основні аспекти культурної політики, до яких можна віднести такі:

  • культурна політика має сприяти процесу розвитку творчості;
  • культурна політика все більше визначає економічне значення культурної індустрії. З одного боку, деякі митці розуміють під призначенням культурної індустрії відповідний показник підпорядкування мистецтва ринку і заміну естетичних цінностей на комерційні. З іншого, ці процеси розглядаються як зростання творчих можливостей митців. Культурна політика, таким чином, може бути пов’язана з економічною політикою у ставленні до культури як до економічного об’єкту суспільства.
У листопаді 1998 року була прийнята “Перша програма Європейського Союзу щодо підтримки культури (2000-2004)”. Головною метою в діяльності Союзу в культурній сфері передбачалось: підтримка творчості, протекціонізм митців та їх прав, транснаціональне поширення культури і праць митців, особлива допомога юним митцям, доступу для участі в художньому житті для широкого загалу.

Одним із основних принципів такої моделі можуть бути: відмова від етноцентриської державності; визнання рівної значимості культур всіх етносів держави.

В наш час актуальним залишаються такі питання як:

  • створення Всеукраїнської інформативної бази всіх заходів в галузі народного мистецтва як в центрі (Київ) так і в регіонах;
  • організація постійно діючих семінарів та творчих лабораторій, які б стимулювали обмін досвідом і сприяли налагодженню творчих зв’язків між центрами народної творчості;
  • налагодження видавничої діяльності, видання посібників, методичних розробок;
  • випрацювання в сучасному мистецтвознавстві комплексного погляду на історію українського народного мистецтва як версифікованого ґрунтовного багатотомного видання;
  • підготовка та видання словників, підручників, довідкових матеріалів та енциклопедій з питань народного мистецтва.
Досліджений матеріал про основні тенденції сучасного традиційного народного і аматорського декоративно-ужиткового мистецтва дає підстави стверджувати, що вплив сучасних мистецьких, соціально-економічних, історичних та етнографічних тенденцій на розвиток традиційного народного мистецтва сприяє:
  • зростанню у суспільстві інтересу до проблем національного відродження;
  • пошукам шляхів активного використання духовного потенціалу народно-декоративного та аматорського декоративно-ужиткового мистецтва;
  • широкому залученню майстрів народного ужиткового мистецтва до ринкових відносин та комерціалізації їх діяльності;
  • розширенню тематики творів народного мистецтва, впровадженню нових технологій та матеріалів.
Проте, в галузі народного декоративного та аматорського мистецтва існують проблеми та невирішені питання, які полягають в недостатньому впровадженні та виконанні чинного Закону України “Про народні художні промисли”, відсутності комплексної державної програми по охороні, відродженню, збереженню та розвитку народних художніх промислів та декоративно-ужиткового аматорського мистецтва, в недостатній роботі по виявленню, обліку та охороні народних художніх промислів, по визначенню осередків народних художніх промислів.

Для покращення розвитку сучасного традиційного і аматорського декоративно-ужиткового мистецтва України необхідно:

  • розробити комплексну державну програму розвитку традиційного народно-декоративного мистецтва;
  • програму охорони, відродження, збереження і розвитку народних художніх промислів;
  • покращити організаційне та методичне забезпечення підготовки фахівців в галузі народного декоративно-ужиткового мистецтва;
  • запровадити навчання по підготовці фахівців народного декоративного мистецтва для загальноосвітніх навчальних закладів;
  • активізувати роботу по розробці методичних рекомендації щодо проведення історико-етнографічних досліджень з питань народного декоративно-ужиткового мистецтва та нормативних актів відповідними державними інституціями щодо соціального та юридичного захисту майстра народно-декоративного мистецтва;
  • посилити роботу по створенню комплексної програми пропаганди та популяризації народного мистецтва засобами масової інформації, а також по створенню колекцій творів народного мистецтва та організації музеїв різних рівнів народно-декоративного мистецтва;
  • при обласних центрах народної творчості передбачити організацію методичних кабінетів з колекцією кращих зразків народного декоративо-вжиткового мистецтва регіону.
Оцінюючи, в цілому, діяльність ОНМЦ в галузі народного аматорського мистецтва як позитивну , слід зазначити на деякі суттєві проблеми в їх роботі:
  • стан фахової підготовки працівників культури, що займаються народним мистецтвом, особливо районної ланки, не завжди відповідає сучасному рівню. В останні роки в системі перепідготовки та вдосконалення кадрів має місце явище занепаду, хоча в минулому вона досить ефективно впливала на кадрові процеси цієї галузі;
  • представлені областями матеріали свідчать, що вкрай недостатньо відслідковується ситуація в діючих або вже не діючих осередках традиційного народного мистецтва;
  • у звітах деяких областей відсутні дані про роботу з традиційним народним мистецтвом;
  • актуальними залишаються питання вивчення і узагальнення кращого досвіду роботи в областях з цього напрямку та видання учбово-методичної літератури з питань підготовки, організації і проведення всіх заходів по вивченню і популяризації народного мистецтва;
  • недостатньо використовуються альтернативні шляхи фінансування розвитку народного декоративного і аматорського мистецтва регіонів, осередків та окремих видів творчості;
  • потребують збільшення фінансування ОЦНТ на відрядження і надання методичної та практичної допомоги по проведенню семінарів та майстер-класів; перепідготовки кадрів та стажування.
Формування сучасного традиційного і аматорського декоративно-вжиткового мистецтва України – процес складний, в ньому закладено багато протиріч. Проте, в подальшому розвитку народного мистецтва криється велика рушійна сила у відродженні та в утвердженні української народної культури.Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура