І.А.Бариш-Тищенко

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО ТА АМАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА


У попередніх частинах дослідження “Сучасні тенденції народного декоративно-ужиткового мистецтва”, виконаних впродовж 2003-2004 рр., були проаналізовані суб’єктивні і об’єктивні чинники розвитку сучасного народного декоративно-ужиткового мистецтва, його видів та жанрів, простежено жанрово-тематичну палітру творів, збагачення художньої образності та стильовихб особливостей.

Метою цієї частини дослідження, яка є складовою комплексної теми, постане спроба проаналізувати деякі питання розвитку традицій в цій галузі народної культури. В другому розділі буде подана інформція і аналіз діяльності ОЦНТ по роботі з майстрами декоративно - ужиткового та аматорського мистецтва.

Джерельну базу становлять праці вітчизняних та зарубіжних дослідників історії декоративного мистецтва, спеціальні публікації у періодичних виданнях, а також звіти ОЦНТ.

Упродовж усієї української історії традиційне народне мистецтво завжди було формою самозбереження, своєрідним духовним оберегом нації. Звернене воно до духовних коренів народної культури, його зв’язків із природою, побутом, фольклором і сприяє досягненню високого розвитку духовного світу українського народу.

В сучасній літературі активно розглядається питання про суперечливість процесів, які відбуваються в народному декоративно-ужитковому мистецтві. Регрес чи регенерація різних видів та форм мистецтва співрозмірні розширенню чи звуженню ареалу його функціонування в культурі. Сьогодні наявна деформація у розвитку основних його видів та типологічних груп. Поряд із традиційними формами автохонного мистецтва все більшу перевагу дістають твори вишивки, ткацтва, художньої обробки дерева та інш., виконані майстрами, що здебільшого мають професійну освіту. Внаслідок естетизації такі твори з часом перетворюються на суто мистецькі. Всебільшого розповсюдження набувають вироби, в яких відтворюються давні архаїчні зразки народної творчості. Взаємодія традиційного і індивідуального авторського бачення та їх переосмислення – основні ознаки виробів народного мистецтва, вбільшості орієнтованих на невибагливого споживача.

Народне декоративно-ужиткове мистецтво відображає особливості ментальності народу, формує стереотипи сприйняття художніх цінностей, є носієм культурного коду народу, ретранслятором його системи цінностей.

Відсутність чіткої системи державної підтримки розвитку народної культури, замовчування статистики згасання та знищення осередків народних промислів, невтручання влади у сферу культури призвели до кризових явищ в народному мистецтві і занепаду традиційної народної культури.

Теоретико-концептуальні дослідження в галузі народного мистецтва дають можливість осмислити цю галузь як соціально-культурний та мистецький феномен. Регресивні явища, що нині відбуваються, були передбачені вченим В.С.Вороновим у 1920 рр. “Старе селянське мистецтво, як жива і повсякденна творчість села, у значній своїй частині вже віджило свій вік і відродження його в старих формах і колишніх побутових обставинах неможливе"(1).

Об’єктивні процеси в народному мистецтві 1980-1990-х рр. переконливо засвідчили неминучість проявів кризових тенденцій. Так, К.В.Чистов вказує на те, що часові рамки побутування мистецьких традицій постійно скорочуються і традиція дедалі сильніше підлягає впливам іновацій. (2) Згідно з його концепцією, в народному мистецтві ХХ ст. культивуються вторинні форми, які виникають відповідно до змін суспільного життя (індустріалізована економіка) та визначаються цінностями урбаністичної культури.

М.Є.Станкевич викресталізовує три типи вторинних форм в народному мистецтві ХХ ст.:

- Регенеровані – такі, що вже віджили або перебувають у згасаючому стані.

- Фольклоровані – подібні до традиційних, відтворені шляхом повтору форм, орнаментів, композиційних рішень, але які вже не виконують традиційних функцій (сувенірна продукція 1970-1990 рр. – типовий сучасний фольклоризм).

- Узагальнені – “умовно – традиційні” – певні національні чи етнографічно - локальні символи (фабричне виготовлення стилізованих предметів побуту, музейні інтер’єри народного житла, сценічний український народний костюм.) (3)

Дослідження специфіки таких понять як “народне мистецтво”, “національне мистецтво” приводить вчених – мистецтвознавців до розрізнення понять народного мистецтва, професійного мистецтва, аматорства, як це зроблено в працях М.О.Некрасової та М.Р.Силівачова (6, 7). Такі підходи мають грунтовне значення для теоретичного аналізу, який полягає в глибшому проникненні в зміст образів, визначенні їх художньої природи, цілісності та духовної цінності і місця в культурі.

Теорія народного мистецтва вивчає ключові питання цього розвитку, розробляє методологічні засади його вивчення, основу якої складають дослідження М.Драгана, В.Січинського, В.Воронова, Т.Жолтовського, С.Колоса, В.Василенка, Е.Біляшівського, Я.Запаска, М.Некрасової, Р.Захарчук-Чугай, М.Селівачова, М.Станкевича.

Одна із основних проблем дослідження полягає у розробці питання традицій, зокрема в етномистецтві. Саме етномистецька традиція через народне мистецтво є виразником національної етносвідомості та української ментальності.

Мистецтвознавець М.Некрасова справедливо називає народне мистецтво “живою традицією, що незмінно зберігає ланцюг наступності поколінь, народів, епох”(6). Непересічного значення набуває поняття історичної пам’яті, тобто здатність людської свідомості відтворювати минуле у відповідних культурних формах.

Сучасні процеси громадсько - політичної трансформації в Україні активізують історичну пам’ять народу, сприяють зросту його національної свідомості, підвищеного інтересу до культурного надбання.

В ході бурхливих соціально-політичних подій ХХ ст. в Україні активно відбувється взаємнопроникнення національних культур. В результаті набуває чинності двоєдиний процес: досягнення української культури поширювались серед інших народів, що населяють Україну, а українське мистецтво, в свою чергу, зазнавало інтенсивних інонаціональних вёпливів.

Народне мистецтво невіддільне від щоденного практичного життя. Воно залежить також від конкретних умов дійсності, рівня розвитку соціальної та економічної сфери життя. Розвиток ринкових відносин, стан промисловості суттєво впливають на потребу суспільтва в народному мистецтві. Рівень матеріального добробуту лише одночасно з культурним та національним піднесенням спричинює попит на справжні духовні мистецькі цінності, які не здатні задовольнити промислові підробки під народне.

Надзвичайно актуально звучать слова М.О.Некрасової: “Пластичні формули народної творчості, відлиті віками, не втрачають естетичної цінності, оскільки несуть в собі корінні ідеї народного переживання світу” (6).

Визначаючи основні риси народного мистецтва, відмітимо його як особливий вид художньої творчості з чітко вираженим національним характером, традиційністю, новаторством, спадковістю у передачі майстерності. Йому також притаманна духовна наповненість, знаковість, полісемантичність образів; еволюційний характер історичного розвитку; поліваріантність трактування в межах єдиної традиції; умовно-образне висвітлення і перетворення дійсності.

“Основними в традиціях є здобутки духовної культури і, передовсім, народні ідеали, що міцно пов’язані зі світоглядом, релігією і мораллю. Коли ідеали ці високі й здорові, то це перша запорука того, що нація з честю витримає найтяжчі іспити історії і збереже себе” (7). На тлі історичних подій в Україні саме етномистецька традиція виступила тим чинником, що був покликаний зберегти національні засади в мистецтві. Адже національна психологія, національний характер сильніше відбиваються в тих художніх явищах, котрі виростають в умовах соціально-історичного напруження.

У народному мистецтві тісно сплетені духовні та матеріальні чинники. Естетична, духовно-ціннісна та економічна сторони життя народного майстра, пробуджують в ньому бажання творити, а тому є стимулами і рушіями розвитку народного мистецтва. Визначальними рисами народного мистецтва є його духовна наповненість і глибокий зв’язок з етномистецькою традицією.

Панорама сучасного стану розвитку народного та аматорського декоративно - ужиткового мистецтва була б не повною без аналізу діяльності ОЦНТ в цій галузі.

Мистецтво майстрів народної творчості та самодіяльних художників Закарпаття розвивається в руслі кращих народних традицій краю. Обласний центр народної творчості підтримує тісні контакти з майже 3 000 художниками та майстрами усіх районів області. Робота з народними майстрами проводиться у творчих об’єднаннях, мистецьких товариствах та гуртках образотворчого мистецтва. Гуртки та студії декоративно-прикладного та образотворого мистецтва організовані в усіх містах області, в районних ценрах та великих селах при середніх школах та клубних установах.

Протягом 2004 року виставки творів народних митців були організовані на обласних фестивалях: “На Синевір трембіти кличуть”, “Мелодії солених озер”, районних-“Над Боржавою пісня лине”, “Перечинщина – край талантів”, а також на святах словацького, угорського, німецького, румунського народного мистецтва.

Понад 17 000 творів живопису, графіки, різьби по дереву, скульптури, вишивки, ткацтва, кераміки експонувались на виставці, присвяченій Дню незалежності України, “Турєвроцентр” та на святі польсько-української дружби.

Великий інтерес викликали виставки, присвячені Дню міста в Ужгороді, Мукачево, Хусті, Берегово та Перечині. Укожному районі проведено не менше 100 виставок, на яких були показані до 20 000 нових творчих робіт. Серед них - традиційні вироби, твори сакрального мистецтва, вишивки, тематичні композиції з текстилю, різьблені речі з дерева, вироби з лози та з листя кукурудзи, майоліка. Біля 50 тисяч ескурсантів познайомилися з творами закарпатських майстрів в залах Музею народної архітектури та побуту, Мукачівському Паланку, Хустському краєзнавчому музеї.

Творчі звіти майстрів були організовані в кращих виставкових залах області. Серед них: виставки творчих осередків “Берег” (Берегівський район), “Колорит Боржави” (Іршавський район). На святі сімейної творчості в місті Ужророді відбулася експозиція творів художників, керамістів і різьбярів. На Іршавщині та Мукачівщині були проведені виставки-ярмарки народних ремесел. В програмі творчого звіту Закарпаття відбулася масштабна виставка творів народного мистецтва, роботи народних майстрів краю побували в Словаччині, Угорщині, Румунії та Польщі.

У містах Ужгороді, Мукачево, Іршава, Виноградово, Тятчево, Хусті та ін. працювали магазини-салони художніх виробів народних майстрів, організована була також торгівля і в туристичних центрах.

Правління обласного об’єднання майстрів народного мистецтва і самодіяльних худрожників та ОЦНТ проводять пленери-симпозіуми майстрів живопису, на яких художники та майстри обмінюються досвідом та активно спілкуються. Осінній пленер було проведено в горах Мукачівщини, активну участь в ньому взяли 30 умільців краю з Ужгорода, Мукачева, Хуста, Сваляви.

При Луганському Центрі народної творчості працює народний клуб “Лівша”, в якому 89 членів клубу мають почесне звання “Народний майстер Луганщини”.

У 2004 році було проведено 10 виставок образотворчого і лекоративно-прикладного мистецтва, у тому числі:

  • участь у Всеукраїнській виставці-презентації “Культура України на межі тисячоліть”;
  • участь в ХІ Міжнародному туристичному салоні “Україні - 2004”;
  • участь у виставці “Народні художні промисли України”;
  • участь в обласній виставці сімейної творчості “Родинні скарби Луганщини”;
  • участь у святкуванні 209-ї річниці м.Луганська;
  • участь у І Всеукраїнському фестивалі-ярмарку “Українське сало-2004” м.Сімферополь.
Всього взяли участь у виставках 195 чол., які представили 2175 робіт.

В області розвиваються різноманітні види декоративно-прикладного мистецтва: художня вишивка, художнє ткацтво (Новоайдарський, Слов’яносербський, Лутугінський р-ни), гончарство, кераміка, писанкарство, художня обробка дерева, металу, художнє плетіння з рослинних матеріалів (Лутугінський, Кремінський, Старобільський, Сватівський, Новопсковський та м.Луганськ), витинанка, декоративний розпис, художня обробка шкіри, кості, каменю, а також моделювання сучасного одягу за народними мотивами. Гончарство представлене дитячою студією кераміки “Відродження” в с.Пархоменко Краснодонського р-ну, якою керує М.С.Павлюк. В галузі кераміки працюють-подружжя В.І. та Л.В.Воронових з Лутугінського р-ну та М.К.Ярошко-м.Луганськ.

В області працюють 50 дитячих колективів, студій та шкіл образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

З нагоди 190 річниці з дня народження Т.Г.Шевченка майстрами народної творчості Львівщини була організована та проведена виставка “Вінок Кобзареві” в Музеї народної архітектури та побуту “Шевченківський гай”. В ній взяли участь майстри та самодіяльні художники, в творах яких відображений життєвий та творчий шлях поета.

Об’єднання народних майстрів в квітні взяло участь у виставці-презентації Львівської області, яка проводилась в Національному комплексі “Експоцентр України” в рамках “Виставок-презентацій галузей та регіонів України 2004 рік”. За участь у виставці та високий мистецький рівень представлених творів всі учасники виставки були нагороджені відповідними дипломами.

В Тернопільському обласному художньому музеї об’єднання представило мистецтво Галичини. Серед творів – вишиті рушники, сорочки та серветки, різноманітні писанки, твори з бісеру та рогози. Великою популярністю користувались твори самодіяльних художників. Крім того, організовувались персональні виставки, зокрема, Ярослави Заневчик, яка з успіхом демонструвалась в містах Стрию, Дрогобичі та Трускавці.

В Музеї народної архітектури та побуту “Шевченківський гай” була відкрита виставка “Осінній вернісаж”, на якій глядачі побачили пейзажі, натюрморти, живописні композиції, створені 15 авторами.

Протягом 2004 року самодіяльні художники та майстри декоративно-ужиткового мистецтва Полтавщини брали участь у Всеукраїнських, обласних та місцевих виставках. Народні умільці краю демонстрували творчі здобутки у таких видах мистецтв як: народне малярство , художня вишивка, різблення, розпис, ткацтво, килимарство, лозоплетіння та писанкарство. В “Українському домі” відбулась виставка “народні художні промисли України”, на якій демонструвались твори (50) 18 авторів. В Національній спілці майстрів народного мистецтва на виставці “Український вишитий рушник” експонувались твори Полтавських майстрів.

Протягом 2004 року були організовані та проведені такі персональні виставки: Івана Новобранця (Полтавський краєзнавчий музей), подружжя Алли та Володимира Маркар’янів (товариство “Художник”), живописців Тетяни Кобзар та Миколи Мещерякова (обласна бібліотека), творів різблення та розпису, подружжя М. та Т.Зацеркляних (Галерея мистецтв м.Полтава та смт.Опішня). Подією року стала виставка творів майстрів народного мистецтва та малярства “Решетилівська весна”.

Під час свята “Осяяні красою і талантом” в с.Черняківка Чутівського району відбувся показ творів жінок-художниць на приз імені М.Башкирцевої. Під час роботи сорочинського ярмарку майстри народного мистецтва та самодіяльні художники Полтавщини демонстрували свої твори в багатьох павільйонах “містечка майстрів”.

Самодіяльні художники та майстри декоративно-ужиткового мистецтва брали участь у творчій зустрічі з відомими митцями Андрієм Сербутовським та Сергієм Гнойовим. Свято народної творчості “Воскресни, писанко!” стало святом для багатьох народних умільців Полтави та області, під час якого експонувались твори вишивки, ікони, різьблення та інших. В Кременчуцькому краєзнавчому музеї відбулися презентації творів народного малярства Людмили Безпарточної (с.Рокитне) та майстра художнього різблення Вадима Іщенко (м.Комсомольськ).

В Рівненській області діє 96 гуртків образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, в яких працює 857 учасників. До картотеки області занесено 1550 народних умільців, 145 самодіяльних художників, підготовлено та проведено 590 виставок декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва.

Майстер сучасного мистецтва соломоплетіння М.Огородник (м.Здолбунів) був учасником Міжнародної виставки-конкурсу “Дідух” в м.Києві, на якій широко представлені були солом’яні новорічні ялинкові прикраси - коляда, коники, павуки, жіночі скульптурки, дідухи тощо.

Спільно з відділом культури Дубровицької райдержадміністрації було проведено Всеукраїнську мистецьку акцію “Мистецтво одного села”. Декоративно-ужиткове мистецтво с.Крупове було представлене різноманітними тканими виробами. Ткані рушники, серветки, доріжки, народний одяг з доробку Засл. майстра народної творчості Уляни Кот, членів Національної спілки майстрів народного мистецтва України Н.Рабчевської, О.Придюк, Н. Дем’янець привертали увагу своєю витонченістю.

Спільно з обласним краєзнавчим музеєм проведено традиційне свято “Музейні гостини”, на яке було запрошено понад 70 майстрів народної творчості.

В м.Рівне , в серпні проходив ІУ Міжнародний молодіжний фестиваль традиційної народної культури “Древлянські джерела”. У фестивалі крім фольклорно-етнографічних гуртів з України, Росії. Польщі, Словенії, Македонії, Болгарії, Індії взяли участь народні майстри декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва області. 80 майстрів представили свої роботи з дерева, а також художнє ткацтво, вироби з лози, соломи та кераміки.

З нагоди 12 річниці Незалежності України спільно зРівненським відділом культури було проведено обласну виставку-продаж декоративно-ужиткового та аматорського образотворчого мистецтва. 50 майстрів народної творчості представили твори вишивки ( О.Рябунець, В.Нестерук, Л.Лисик,), деревяної скульпри І.Коваленаса (м.Кузнєцовськ), Л.Тимощука (м.Рівне), а також роботи майстрів з природних матеріалів Л.Доліної та М.Огородника (м.Здолбунів), В.марченко (м. Рівне). Одним з найцікавіших розділів виставки стала експозиція серпанкоаого ткацтва, серед них рушники представляли майстри з с.Крупове Дубровицького району.

Майстри народної творчості з міст Березне, Дубно, Корця, Радивилова, Рівне, с.Крупове Дубровицького р-ну показали своє мистецтво жителям смт.Демидівка під час проведення обласного фестивалю “Пісні рідного краю” та з нагоди 490-річчя з дня заснування селища. В області проведено персональні виставки майстра з художньої обробки дерева В.Позніка та майстра В.Кисиленка. Двом майстрам В.Познік, (м.Сарни) та Н.Рабчевська (с.Крупове Дубровицького району) присуджено обласну стипендію голови облдержадміністрації. Спільно з Рівненським факультетом Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв було проведено творчі лабораторії “майстрів вишивки”.

Висновки

На сучасному етапі в Україні найнагальнішими завданнями в галузі культури, зокрема в сфері народного мистецтва, є створення законодавчої бази для збереження культурного надбання держави, а також сприяння розвитку гуманітарних зв’язків сучасної культурно-мистецької справи з її історично складеним творчим потенціалом.

З метою найбільш ефективного здійснення культурної політики в Україні, слід не лише враховувати її специфіку в національному просторі держави, а і застосовувати досвід інших країн, яким вдається долати та уникати негативних явищ.

В наш час актуальним залишаються такі питання як:

  • створення Всеукраїнської інформативної бази всіх заходів в галузі народного мистецтва як центрі (Київ) так і в регіонах;
  • організація постійно діючих семінарів та творчих лабораторій, які б стимулювали обмін досвідом і сприяли налагодженню творчих зв’язків між центрами народної творчості;
  • налагодження видавничої діяльності, видання посібників, методичних розробок;
  • випрацювання в сучасному мистецтвознавстві комплексного погляду на історію українського народного мистецтва як версифікованого грунтовного багатотомного видання;
  • підготовка та видання словників, підручників, довідкових матеріалів та енциклопедій з питань народного мистецтва.
Досліджений матеріал про основні тенденції сучасного традиційного народного і аматорського декоративно-ужиткового мистецтва дає підстави стверджувати, що вплив сучасних мистецьких, соціально-економічних, історичних та етнографічних тенденцій на розвиток традиційного народного мистецтва сприяє:
  • зростанню у суспільстві інтересу до проблем національного відродження;
  • пошукам шляхів активного використання духовного потенціалу народно-декоративного та аматорського декоративно-ужиткового мистецтва;
  • широкому залученню майстрів народного ужиткового мистецтва до ринкових відносин та комерціалізації їх діяльності;
  • розширенню тематики творів народного мистецтва, впровадженню нових технологій та матеріалів.
Проте, в галузі народного декоративного та аматорського мистецтва існують проблеми та невирішені питання, які полягають в недостатньому впровадженні та виконанні чинного Закону України “Про народні художні промисли”, відсутності комплексної державної програми по охороні, відродженню, збереженню та розвитку народних художніх промислів та декоративно-ужиткового аматорського мистецтва, в недостатній роботі по виявленню, обліку та охороні народних художніх промислів, по визначенню осередків народних художніх промислів.

Для покращення розвитку сучасного традиційного і аматорського декоративно-ужиткового мистецтва України необхідно:

  • розробити комплексну державну програму розвитку традиційного народно-декоративного мистецтва;
  • програму охорони, відродження, збереження і розвитку народних художніх промислів;
  • покращити організаційне та методичне забезпечення підготовки фахівців в галузі народного декоративно-ужиткового мистецтва. Запровадити навчання по підготовці фахівців народного декоративного мистецтва для загальноосвітніх навчальних закладів;
  • активізувати роботу по розробці методичних рекомендації щодо проведення історико-етнографічних досліджень з питань народного декоративно-ужиткового мистецтва та нормативних актів відповідними державними інституціями щодо соціального та юридичного захисту майстра народно-декоративного мистецтва;
  • посилити роботу по створенню комплексної програми пропаганди та популяризації народного мистецтва засобами масової інформації, а також по створенню колекцій творів народного мистецтва та організації музеїв різних рівней народно-декоративного мистецтва. При обласних центрах народної творчості передбачити організацію методичних кабінетів з колекцією кращих зразків народного декоративно-ужиткового мистецтва регіону.
Оцінюючи, вцілому, діяльність ОНМЦ в галузі народного аматорського мистецтва як позитивну , слід зазначити на деякі суттєві проблеми в їх роботі:
  • стан фахової підготовки працівників культури, що займаються народним мистецтвом, особливо районної ланки, не завжди відповідає сучасному рівню. В останні роки в системі перепідготовки та вдосконалення кадрів має місце явище занепаду, хоча в минулому вона досить ефективно впливала на кадрові процеси цієї галузі;
  • представлені областями матеріали свідчать, що вкрай недостатньо відслідковується ситуація в діючих або вже не діючих осередках традиційного народного мистецтва;
  • актуальними залишаються питання вивчення і узагальнення кращого досвіду роботи в областях з цього напрямку та видання учбово-методичної літератури з питань підготовки, організації і проведення всіх заходів по вивченню і популяризації народного мистецтва;
  • недостатньо використовуються альтернативні шляхи фінансування розвитку народного декоративного і аматорського мистецтва регіонів, осередків та окремих видів творчості;
  • потребують збільшення фінансування ОЦНТ на відрядження і надання методичної та практичної допомоги по проведенню семінарів та майстер-класів; перепідготовки кадрів та стажування.
Формування сучасного традиційного і аматорського декоративно-ужиткового мистецтва України – процес складний і протирічивий, проте, в подальшому розвитку народного мистецтва криється велика рушійна сила української культури.

Джерела:

  1. Воронов В. О крестьянском исскустве: Избранные труды.- М.: Советский художник, 1972.
  2. Чистов К. Народные традиции и фольклор. Л.: Наука, 1986.
  3. Станкевич М. Мистецтвознавчі аспекти теорії традиції // НЗ.- 1997.- № 2.
  4. Маркарян Е. Интегральные тенденции во взаимодействии общественных и естественных наук.- Ереван, 1977.
  5. Вагнер Г.К. Несколько тезисов о народном исскустве // ДИ СССР.- 1988.- № 2.
  6. Некрасова М. Народное исскуство как часть культуры.- М.: Изобразительное исскуство, 1983.
  7. Ващенко Г. Виховний ідеал.- Полтава: Полтавський вісник, 1994.
  8. Звіти ОНМЦ за 2005 рік.
Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура