М.В.Стріха, В.В.Солодовник, О.О.Різник

АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ЦИРКОВОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ ТА РОЗРОБКА ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ


Дослідження проводилися на основі вивчення широкого масиву інформації про стан циркової галузі. Здійснювався моніторинг чинної нормативної бази у вказаній сфері. В якості експертів залучалися народні депутати України, провідні циркові виконавці.

Циркове мистецтво зазвичай не відносять до узвичаєного “канону” української національної культури, однак його існування в Україні, таланти наших циркових майстрів, а також його затребуваність суспільством, особливо дітьми і молоддю, не підлягають сумніву. З огляду на все це Українська держава традиційно опікується цирковою галуззю, намагаючись зробити цирк доступним для всіх українських дітлахів, незалежно від суспільного статусу.

Сьогоднішні проблеми циркової галузі, за оцінками залучених експертів, мають давнє коріння. До 1991 року 11 стаціонарних цирків України було підпорядковано не міністерству культури УРСР, а союзному “главку” – “Союздержцирку” (трансформованому після розпаду СРСР у “Росцирк”). Таким чином, незалежна Україна успадкувала 11 престижних циркових приміщень у центрах великих міст, але без артистів.

Тоді ж в Україну з патріотичних мотивів почали повертатися окремі артисти, а інколи – й цілі колективи “Росцирку”. На основі одного з таких колективів (атракціон “Фокуси народів світу”, постановник н.а.СРСР Ю.Нікулін) міністр І.Дзюба сформував перший повноформатний національний виконавчий колектив “Зірки України”. Цьому колективу для повноцінної діяльності було надано частину приміщень Київського цирку.

Однак інтереси розвитку національного виконавства вступили в суперечність з інтересами концерну “Укрдержцирк”, утвореного тоді ж на основі 11 приміщень цирків з їхнім управлінським і технічним персоналом, але без артистів. Досить швидко було вироблено тіньові схеми, за якими прокат програм (переважно з ближнього зарубіжжя) за умов відсутності реального контролю міністерства за веденням квиткового господарства й укладанням контрактів приносив управлінцям значні прибутки, на той час як звичайно самоокупна циркова справа перетворилася в Україні на глибоко збиткову.

При цьому власне національне виконавство в рамках означених схем виявилося непотрібним. Як наслідок, було зруйновано єдиний повноформатний національний виконавський колектив “Зірки України”. Натомість усупереч положенню Київський державний цирк отримав статус “національного”, не маючи на той час власних артистів і виступаючи лишень у ролі прокатного майданчика для інших колективів (переважно – закордонних).

Окремі спроби поламати ці тіньові схеми, згубні для національного виконавства і обтяжливі для бюджету, мали місце двічі: 1995 року, за часів, коли в.о. міністра культури працював М.Яковина, та 2000 року, коли доручення очистити галузь від корупції дав прем’єр-міністр В.Ющенко. Однак вони захлинулися, - як вважають залучені експерти, через наявність потужних корупційних зв’язків між керівництвом циркової галузі й управлінцями середньої ланки.

На сьогодні до сфери управління Міністерства належать 16 державних циркових організацій, які мають статус державних підприємств. Особливістю їх функціонування є те, що артистичний персонал та циркове обладнання, реквізит, дресировані тварини були зосереджені, в основному, в трьох державних циркових підприємствах - ДП «Державна циркова компанія України», ДП «Цирковий творчий колектив «Зірки України», ДП «Дирекція пересувних циркових колективів». Натомість 12 інших циркових підприємств мають власні будівлі, приміщення, транспортні засоби, але не мають у своєму складі власне циркових творчих колективів.

Таким чином, артисти і творчо-виробничий процес відірвані від засобів їх реалізації - циркових приміщень, а керівники державних циркових підприємств укладають збиткові угоди на прокат програм із приватними комерційними структурами (головним чином зарубіжними).

У результаті – організаційне і творче управління галуззю як єдиним творчо-виробничим комплексом із плановим механізмом переміщення і показу українських циркових програм не здійснюється; в системі державних циркових підприємств допускаються непоодинокі факти порушень при плануванні і витрачанні бюджетних коштів, неефективного їх використання; одержані ж цирковими підприємствами кошти державного бюджету, призначені на покриття збитків, фактично інвестувалися у розвиток «прилеглих» комерційних структур.

Як показала практика, Рада директорів (що була створена і діяла згідно з наказами Міністерства культури і мистецтв України № 423 від 23.06.2001р. «Про створення Ради директорів державних циркових підприємств» та № 451 від 03.07.2001р. «Про затвердження Положення про Раду директорів державних циркових підприємств») не вирішувала тих нагальних питань, що поставали перед цирковими колективами, фактично обмежуючи свою роботу узгодженням графіків роботи цирків України на конкретні періоди.

Таблиця 1.ДЕРЖАВНІ ЦИРКОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО ДІЮТЬ В УКРАЇНІ
(станом на 1 січня 2005 р.)


НАЗВА ПІДПРИЄМСТВА Всього працівників Творчий склад План вистав Кількість вистав (фактично)
ДП «Державна циркова компанія України» 580 366 0 0
Національний цирк України 297 76 223 224
Донецький держцирк 156 20 149 152
Дніпропетровський державний цирк 158 26 160 138
Запорізький держцирк 139 28 140 136
Криворізький держцирк 166 32 140 116
Львівський держцирк 156 22 150 141
Луганський держцирк 143 17 130 99
Одеський держцирк 117 22 163 164
Ялтинський держцирк 45   40 16
Сімферопольський держцирк 106 26 150 107
Севастопольський держцирк 45 2 0 0
Харківський держцирк 156 18 160 129
Українська творча дирекція з підготовки циркових атракціонів та номерів (Харків) 64 8 0 0

Постала необхідність запровадити систему такого організаційного управління цирковою галуззю, яка б забезпечувала виконання завдань щодо збереження і розвитку циркового мистецтва, поєднуючи скорочення структур, що здійснюють управління творчо-артистичним персоналом, із створенням належних умов для роботи циркового конвеєру і стабільних умов для здійснення творчо-виробничої діяльності, дієвого контролю за збереженням матеріальних цінностей.

Нині завершується реорганізація циркової галузі та створення ДГО «Укрдержцирк». Постають гострі питання кадрового оновлення управління цирковою галуззю та створення таких умов діяльності, щоб на перший план вийшло створення самостійного і конкурентоспроможного вітчизняного мистецького продукту – нових циркових номерів та програм.

Нарешті, кардинальному повороту у вирішенні подальшої долі національного циркового мистецтва має сприяти нова Концепція реформування циркової галузі.

Сьогоднішня система управління цирковою галуззю включає управлінську надбудову - ДП “Державна циркова компанія України” (прямий наступник “Укрдержирку” (близько 60 осіб управлінського персоналу). Така бюрократична надбудова не виправдала себе і є недієздатною, оскільки кожен із 11 стаціонарних цирків також діє як юридична особа самостійно, незалежно від Компанії.

Водночас юридично самостійні цирки не мають у штатних розписах артистів, за винятком артистів оркестру (15-25 осіб, див таблицю вище). Таким чином, директори цирків не зацікавлені в розвитку національного циркового виконавства. Використовуючи усталені протягом останнього десятиліття зв’язки, вони організовують конвеєр виконавців з близького зарубіжжя. При цьому більшість одержаного доходу далі приховується і служить збагаченню бюрократичної верхівки циркової галузі (за оцінкою Голови комітету ВР України з питань культури і духовності Л.Танюка, близько 85% коштів циркової галузі обертається в тіні, що є для України своєрідним “рекордом”).

Спираючись на думки експертів, можна твердити: назріла необхідність реформи, яка створить вертикаль влади в цирковій галузі, забезпечить дієвий контроль за ефективним використанням бюджетних коштів і державного майна, унеможливить порушення чинного законодавства керівними працівниками галузі.

Пропонується приєднання до Національного цирку України на правах структурних одиниць всіх стаціонарних цирків та інших циркових колективів (у т.ч. й тих, які мають у своєму складі творчих працівників). Це відразу посилить не лишень керованість галуззю, а й зацікавленість її керівництва в опорі на власні творчі кадри.

Водночас, виходячи зі специфіки роботи, пропонується приєднати до ДП “Дирекція пересувних циркових колективів України” на правах структурних підрозділів три циркові одиниці. Це дозволить, зокрема, забезпечити підготовку творчих кадрів для Національного цирку України.

Таким чином, перед Міністерством культури і мистецтв України звітуватимуть лише дві юридичні особи – Національний цирк України та ДП “Дирекція пересувних циркових колективів України” (замість сьогоднішніх 16).

Подальшими кроками в реформуванні галузі має стати розроблення таких статутів Національного цирку України та ДП “Дирекція пересувних циркових колективів України”, які унеможливлять сьогоднішні зловживання (при веденні квиткового господарства, використанні державних коштів і майна тощо).

Слід окремо наголосити: розпочата попереднім керівництвом міністерства ліквідація ТЦК “Зірки України” тягне, окрім іншого, й низку судових позовів та втрату Мінкультури великої земельної ділянки в центрі Києві (вул.Макарівська,4). Тому, щоб уникнути творчих і матеріальних втрат, пропонується негайно зупинити процес приєднання ТЦК “Зірки України” до Компанії, що підлягає в пропонованій концепції реформи ліквідації, а натомість приєднати ТЦК “Зірки України» безпосередньо до Національного цирку України (на правах структурного підрозділу).

При ефективному здійсненні реформи через 2 роки циркова галузь стане самоокупною, зможе відмовитися від державних дотацій, приноситиме не лише мистецьку славу Україні, а й даватиме відчутний доход до державного бюджету. Стверджувати це дає змогу ефект аналогічної реформи, проведеної в 1994-95 рр. в.о.міністра культури України Миколою Яковиною. Протягом року було створено багато нових творчих колективів, запущено національний цирковий конвеєр. Проте, на жаль, тоді цю реформу було згорнуто з використанням явно корумпованих судів, які відновили попередню структуру (що, за незначними модифікаціями дожила до сьогоднішнього дня).

Публікації:

М.Стріха. Неприкаяна культура // Самостійна Україна. – 2005, ч.14. – С.1, 3.

Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура