ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ АКАДЕМІЧНИХ НАПРЯМКІВ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА АКАДЕМІЧНОЇ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ


О.О.РІЗНИК

І. РОЗДІЛ I

ДО ПИТАННЯ ІСТОРИЧНОГО ДОСВІДУ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МУЗИЧНО-ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН
(на прикладі діяльності Київського відділення Імператорського Російського музичного товариства)

Актуальність дослідження.

Становлення громадянського суспільства і розвиток ринкових відносин, що відбуваються нині в Україні, роль культури і мистецтва у цих процесах потребують уважного вивчення історичного досвіду. Передусім це стосується періодів та колізій вітчизняної історії, найбільшою мірою суголосних сучасним суспільним процесам.

Час виникнення та існування Імператорського Російського музичного товариства (ІРМТ), зокрема, його Київського відділення – напершого та найпотужнішого з-поміж інших відділень ІРМТ, що діяли на території України, – це був час політичних та економічних реформ, зініційованих Імператором Олександром ІІ, а ІРМТ, як громадська культурно-просвітницька організація, було продуктом і, значною мірою, дзеркалом цих реформ (широкі організаційно-фінансові права регіональних відділень, практикування найрізноманітніших способів самофінансування тощо).

З іншого боку, ІРМТ та його регіональні відділення патронувалося органами державної влади та особисто високими державними посадовцями, переважна більшість яких були потомственними дворянами й поціновувачами “високих” мистецтв, а Президентами та головними благодійниками ІРМТ були члени царської фамілії Велика княгиня Олена Павлівна, Великий князь Костянтин Миколайович, принцеса Олена Георгіївна Саксен-Альтенбурзька.

Таке співіснування в одній інституції, з одного боку, самоврядних засад і юридично закріпленого недержавного статусу, з іншого боку – виразного державного патронату, перетворює її на досить показовий об’єкт аналізу, на прикладі якого можна простежити взаємодію громадських культурницьких ініціатив та державного протекціонізму.

Огляд наукових джерел.

В існуючій літературі досить вичерпно висвітлено концертно-організаційну та навчально-педагогічну діяльність КВІРМТ (1-4). Водночас, її фінансово-господарські аспекти все ще залишаються “білою плямою”. Найбільшої уваги цим аспектам приділено в праці М.О.Богданова (1), який тривалий час був членом її Дирекції, а з 1912 по 1917 роки – Головою. Але, по-перше, книжка Богданова охоплює період лише до 1888 р., по-друге, фінансово-господарська діяльність КВІРМТ не охоплена в усій повноті, по-третє, в наведених дослідником відомостях є розбіжності з документальними матеріалами, що стосуються роботи Товариства (зокрема, з його щорічними фінансовими звітами).

З огляду на неповноту даних, що нас цікавлять, в існуючій науково-аналітичній літературі, фактологічну основу пропонованого дослідження склали документальні першоджерела, а саме – щорічні звіти Київського відділення ІРМТ, переважна більшість яких видана окремими брошурами. Докладні звіти Товариства почали складатися з 1873 р., але перший звіт (за сезон 1872/1873 рр.) містить докладний огляд діяльності КВІРМТ за попередні 10 років (тобто, з моменту заснування Відділення). На жаль, серед відкритих джерел відсутні звіти за 1900-1910 роки та за період опісля 1912 р., але аналіз навіть наявних 27-ми річних звітів дає досить повну картину фінансово-господарської діяльності ІРМТ та її основних тенденцій.

Виклад результатів дослідження.

Імператорське Російське музичне товариство (ІРМТ) виникло в 1859 р. за ініціативи піаніста і композитора А.Г.Рубінштейна та гурту його однодумців – санкт-петербурзьких музикантів – і за підтримки члена Імператорської фамілії, відомої благодійниці в царині мистецтв Великої княгині Олени Павлівни (вона ж до 1873 р. була Президентом цього Товариства). За обсягом та інтенсивністю діяльності ІРМТ було справді провідною музично-громадською організацією тодішньої Росії – навіть в останні десятиліття існування Імперії, коли з’явилося чимало альтернативних організацій. Фатальними для ІРМТ стали роки Першої Світової війни, що призвела до банкрутства багатьох благодійників цього Товариства, та Лютнева революція 1917 р., опісля якої повністю припинилося фінансування діяльності ІРМТ з державного бюджету. Впродовж 1914-1917 років діяльність Товариства поступово занепала, а документи про її самоліквідацію навіть не укладалися.

Метою ІРМТ було стимулювання розвитку та поширення вітчизняної музичної культури у її “високих”, “академічних” зразках. При цьому головна роль надавалася двом аспектам діяльності – організації концертів симфонічної та камерної музики і налагодженню професійної музичної освіти. Особлива роль при цьому надавалася розвитку музичного мистецтва в провінціях, заснуванню тут музичних училищ, деякі з котрих згодом були перетворені на консерваторії. Недаремне наступного ж року відкрилося відділення ІРМТ в Москві, а в 1863 р. – в Києві. Впродовж 2-ї пол. ХІХ ст. аналогічні відділення розгорнули свою діяльність в усіх без винятку губернських центрах Російської Імперії та в найбільших повітових містах. Так, на теренах України ІРМТ мало свої відділення, крім Києва, у Харкові, Одесі, Катеринославі, Полтаві, Чернігові, Вінниці, Житомирі, Єлисаветграді та Сімферополі. Початково система ІРМТ існувала як цілковито громадська організація, що, втім, мала особисте високе покровительство з боку Імператора та наближених до нього особ, і грунтувалася на принципах жорстко централізованого підпорядкування регіональних Дирекцій Головній Дирекції, що містилася в Санкт-Петербурзі (навіть голова кожної регіональної Дирекції мав статус уповноваженого Головної Дирекції і одержував заробітну платню з централізованого бюджету). Під тиском місцевих Дирекцій, які не завжди погоджувалися з таким порядком речей, у 1865 р. був ухвалений новий, демократичніший, статут ІРМТ, який надавав регіональним відділенням більшу свободу дій, зокрема, у розпорядженні коштами. У 1873 р., після смерті першого Президента ІРМТ Олени Павлівни і обрання на її місце Великого князя Костянтина Миколайовича, Товариство одержало титул Імператорського (доти – просто РМТ), а його регіональним відділенням поступово, впродовж кількох років, було призначено прямі урядові субсидії.

Київське відділення РМТ (далі – КВІРМТ, Товариство) утворилося з ініціативи місцевих музикантів. Найктивнішу роль у цій справі відіграв музикант-аматор, камер-юнкер Я.М.Спіглазов, який ще наприкінці 1862 р. почав організовувати благодійні концерти та вистави у фонд майбутнього Товариства (3, с.75) . Слід наголосити на тому, що місцевий генерал-губернатор М.М.Анненков, боючись виникнення будь-яких нових осередків “крамоли”, поставився до ініціативи музикантів досить скептично. І тільки особисте втручання Великої княгині зумовило позитивне вирішення справи (3, с.75). Перший голова Дирекції КВІРМТ – Київський цивільний губернатор, композитор-аматор П.Д.Селецький (1863-1873), який прийняв на себе нелегкий тягар перших організаційних кроків у діяльності Товариства. Найвищого розквіту діяльність КВІРМТ досягла під керівництвом відомого диригента, банкіра і потомственного дворянина О.М.Виноградського (1888-1912).

Щодо мети діяльності Товариства красномовно свідчить один з його перших звітних документів, який варто процитувати мовою оригіналу: “Русскому человеку, одаренному музыкальной способностию, не было возможности развить и образовать свой талант у себя дома; если и были учреждения, как певческая капелла и театральное училище, то они имели свое специальное назначение, а потому не могли способствовать общему музыкальному развитию» («Звіт КВІРМТ за 1872-1873 роки”, с.1).

Тривалий час КВІРМТ існувало виключно на приватні пожертви і не мало власного приміщення. У 1868 р. при Відділенні починає діяти музичне училище, призначення якого також охарактеризоване у вищезгаданому документі: «Можно быть уверенным, что учителя сельских и народных школ, выпущенные из Музыкального училища, достаточно музыкально образованные, составив хор из крестьян, несомненно привлекут Русский народ к своему православному храму и тем, некоторым образом, будут поддерживать православие в крае, о чем Правительство также заботится. Кроме того, сельские учителя музыкально образованные, по всей вероятности, в свободные осенние и зимние вечера, будут составлять хоры из крестьян и крестьянок, и таким образом музыкальное развитие войдет в народ, в полезности чего вряд ли кто усомнится, так как кроме общего развития в народе, занимаясь искусством, он будет отвлекаем от праздности, пьянства и других пороков» (Там само, с. 12).

Після того, як у 1873 р. стартувала програма урядової підтримки мережі ІРМТ, його Київське відділення почало одержувати її лише з 1877 р.

Прикметне, що найбільші фінансові надходження від органів державної влади до КВІРМТ припадають саме на початковий період здійснення програми урядової підтримки Товариства – 1877-1883 рр. В цей час грошова підтримка здійснювалася одночасно двома урядовими структурами – Міністерством внутрішніх справ та Міністерством народної освіти Російської Імперії. Динаміка надходження субсидій від органів державної влади впродовж цього періоду мала такий вигляд:

Сезон діяльності (роки) 1877/1878 1878/1879 1879/1880 1880/1881 1881/1882 1882/1883
Надходження (крб) від МВС 5000 5000 5000 5000 5000 5000
Надходження (крб) від Міносвіти 5250 3500 3500 3500 3500 1700
Сума надходжень від урядових структур
та % до загальної суми надходжень до КВІРМТ
за сезон
10 250
51.8%
8500
38.5%
8500
14.7%
8500
24.26%
8500
61.7%
6700
16.3%
Загальна сума надходжень до КВІРМТ
за сезон (крб)
19 797 22 080 57 673 35 027 13 779 41 067

Починаючи від сезону 1883/1884 рр. субсидування КВІРМТ Міносвіти було припинене й подальші субсидії здійснювало тільки МВС, яке, до того ж, зберігало їх величину на початковому рівні – 5 тис. крб. Враховуючи ж те, що, попри таку “обділеність” державою, доходи КВІРМТ все ж таки мали стійку тенденцію до зростання, питома вага державних субсидій відповідно знизилася з 61.7% у сезон 1881/1882 рр. (як видно з наведеної таблиці) до 2.5 % у сезон 1911/1912 рр., коли загальна сума надходжень до каси КВІРМТ сягнула 199 тис. крб.

Таким чином, урядові субсидії становили помітний важіль фінансової підтримки КВІРМТ лише в певний період його діяльності – на перетині 70-80-х років ХІХ ст.,– який можна назвати періодом активного зміцнення позицій Товариства в мистецько-громадському житті Києва. В подальшому КВІРМТ почало майже повнітюстю покладатися на позабюджетні надходження, тобто – на “власні фінансові сили”. Успішність такої політики підтверджується не лише зростанням щорічних фінансових надходжень (навіть незважаючи на досить коливний характер цього зрозстання), але й тим, що кожний фінансовий рік КВІРМТ закінчювало з позитивним балансом. В чому ж полягалі ці “власні фінансові сили”, які були основні статті позабюджетних надходжень до каси КВІРМТ?

Перша стаття позабюджетних надходжень, на яку слід звернути увагу - приватні пожертви. Подамо динаміку їх надходжень у вигляді таблиці:

Сезон діяльності (роки) 1863-1864 1865/1866 1866/1867 1867/1868 1868/1869 1869-1871
Сума приватних пожертв (крб)
та % до загальної суми надходжень
до КВІРМТ за сезон
? 350 0 1867 600 ?
Загальна сума надходжень
до КВІРМТ за сезон (крб)
? ? ? ? ? ?
1871/1872 1872/1873 1873-74 1874/1875 1875/1876 1876/1877 1878-1881
1269 500
1.2%
15002
7.9%
1825
9.6%
20503
10.8%
3290
16.7%
0
? 41 947.0 19 000 19 000 19 000 19 700
1881/1882 1882-1888 1888/1889 1889/1890 1890/1891 1891-1897 1897/1898 1898/1899
1000
7.25%
0 1368
4.1%
1381
2.8%
203
0.5%
0 125
0.27%
79204
12.5%
13 779 33 209 48 940 40 541.0 46.492.6 63.184

Як видно з таблиці, приватні пожертви, по-перше, мали вкрай нерегулярний характер, про що свідчить хоча б те, що впродовж 16 років в період 1863-1899 рр. вони не надходили взагалі, по-друге, не мали вирішального значення для фінансової підпори діяльності Товариства в цілому (лише в трьох з 36 сезонів їх частка в загалі річних надходжень перевищувала 10%). Проте, на окремих ділянках діяльності КВІРМТ роль приватних пожертв була справді неоціненною – насамперед це стосується фінансової підтримки навчального процесу, на чому зосередимо увагу дещо згодом.

Аналогічна картина спостерігається й щодо надходжень від сплати членських внесків, які лише в одному сезоні з 23-х (до 1873 й після 1896 рр. така форма самофінансування КВІРМТ не існувала) становила суттєву частку загальної суми річних надходжень (32.1%):

Сезон діяльності (роки) 1873/1874 1874/1875 1875/1876 1876-1878 1878/1879 1879/1880
Сума надходжень (крб)
та % до загальної суми
надходжень
2455
13%
6100
32.1%
2930
15.4%
Відомості
відсутні
1955
8.8%
3150
5.5%
Загальна сума надходжень
КВІРМТза сезон
19 000 19 000 19 000 22 080 57 673
1880/1881 1881/1882 1882/1883 1883/1884 1884/1885 1885/1886 1886/1887 1887/1888
1900
5.4%
1900
13.8%
730
1.8%
730
3.0%
820
2.9%
890
3.2%
730
2.8%
860
3.2%
35 027 13 779 41 067 24 341 27 904 27 592 25 669 26 839
1888/1889 1889/1890 1890/1891 1891/1892 1892/1893 1893/1894 1894/1895 1895/1896
1545
4.6%
900
1.8%
2020
5.0%
1380
3.6%
3471
8.5%
1757
3.7%
1757
3.7%
3400
6.9%
33 208.8 48 940 40 541.28 38 215.68 40 975 47 329 47 329 49 129.4

В загалі благодійних пожертв неможливо не звернути увагу на кошти, які надходили від коронованих особ та високих державних посадовців. Зокрема, в 1867 р. – від Великої княгині Олени Павлівни (1100 крб.) та Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора О.П.Безака (1000 крб.). Значну роль в діяльності КВІРМТ відіграв і Генерал-губернатор О.М.Дондуков-Корсаков, про що йтиметься окремо. Що ж до Генеральної дирекції ІРМТ в Санкт-Петербурзі, то її скарбницю нерідко поповнювалися благодійними пожертвами особисто від Імператора. Водночас, незважаючи на ранг і суспільну вагу згаданих особ, їхній персональний внесок в дільність як ІРМТ загалом, так і його регіональних відділень навряд чи доцільно розглядати як складову державної підтримки Товариства (оскільки в даному випадку вони діють як приватні особи), але – як особливу форму приватного жертводавства.

Крім грошових пожертв, КВІРМТ одержувало допомогу й в інших формах. Так, його постійним інформаційним спонсором (за сучасною термінологією) з моменту заснування була газета “Кіевлянинъ”, з приводу чого в 1881 р. її видавцям Д.І. та М.К.Піхно було надано почесне звання членів-відвідувачів КВІРМТ (“Отчет КВИРМТ: 1981-1982 годы”, с.1). Нерідко на користь Товариства надходили й майнові пожертви, особливо на першому етапі його існування. Наприклад, в сезон 1867/1868 рр., коли йшла підготовка до відкриття Музучилища, Міська Дума безкоштовно передала в довічне розпорядження КВІРМТ чималий комплект інструментів колишнього Магістратського оркестру (24 одиниці), Велика княгиня Олена Павлівна подарувала Товариству концертний флігель, а віолончеліст А.Галенковський – “весьма ценную” віолончель. Суттєвою допомогою КВІРМТ слід вважати й безкоштовне виділення директорами 1-ї, 2-ї та Фундуклеївської гімназій приміщень для репетицій та зібрань Товариства, особливо у початковий період його існування.

Поряд із приватними пожертвами практикувалося також приватне (“заимообразное”) кредитування КВІРМТ. Наприклад, в сезон 1874/1875 рр. Товариство одержало кредит від члена Дирекції Л.М.Гудим-Левковича в сумі 1170 крб., а в наступному сезоні – від графа К.П.Клейнміхеля (1000 крб.). Проте в загальному балансі надходжень ці кредити також не відігравали вирішальної ролі (відповідно, 6% і 5% від загальних надходжень за сезон). Так само не становили вагомої частки надходжень і поодинокі банківські кредити (зокрема, від Київського промислового банку в сумі 3 тис. крб. в сезон 1875/1876 рр., що становив 16.8 % від загальних надходжень).

Наступна стаття надходжень – доходи від концертної й театрально-видовищної діяльності. Для ілюстрації наведемо вибірку найпоказовіших у цьому плані концертних сезонів:

Концертний сезон (роки) 1873/1874 1876/1877 1877/1878 1879/1880 1880/1881
Сума надходжень від концертної діяльності (в крб)
та % до загальної річної суми надходжень
1626
8.56%
870
4.4%
932
4.7%
668
1.16%
235
0.67%
Сума надходжень за сезон 19 000 19 700 19 797 57 673 35 027
1882/1883 1890/1891 1891/1892 1892/1893 1893/1894 1898/1899 1911/1912
2721
6.6%
4819
23.5%
7900
37.6%
7742
18.9%
8355
17.65%
11 160
17.67%
17 758
8.9%
41 067 20 481 21 027 40 975 47 329 63 184 199 890.40

Разючий контраст між мінімальними, майже нульовими доходами від концертної діяльності в одних сезонах (1880/1881 роки) і чималими доходами – в інших, що становили понад третину загальнорічних надходжень (1891/1892 роки) свідчить про те, що зазначена стаття надходжень, так само, як і стаття приватних пожертв, була ризиковою і не могла забезпечити КВІРМТ стабільного фінансового існування. Важливо також додати, що організація концертів, передбачаючи не лише доходи, але й значні витрати, лише в поодиноких сезонах була справою прибутковою. В цьому плані варто виділити хіба що сезони 1891/1892 років, коли при доході від влаштування симфонічних концертів у 7 052 крб. витрати становили 5 866 крб. (тобто з прибутком у 1186 крб.), і сезон 1911/1912 років, коли при доході від влаштування симфонічних концертів у 11 821 крб. витрати становили 10 897 крб. (прибуток 924 крб.), а при доходів від квартетних вечорів у 4402 крб. – 4208 крб. (прибуток 194 крб.). Решта сезонів, навіть позначених високими доходами від концертної діяльності, були збитковими. Скажімо, в сезон 1993/1994 років при доході у 8 355 крб. витрати становили 9 464 крб. (тобто, зі збитком у 1109 крб.). Загалом, з усіх видів концертних акцій стабільний прибуток давали лише учнівські концерти, оскільки не потребували гонорарів учасникам (як-то концерти “ученического оперного упражнения” в сезон 1884/1885 рр., що забезпечили 1067 крб. доходу), але навіть ці прибутки ніяк не покривали витрат від влаштування симфонічних та камерних концертів.

Наступна стаття - надходження від оплати за навчання в Музучилищі КВІРМТ, що якої ми також вибрали найпоказовіші навчальні роки:

Навчальний рік 1872/1873 1877/1878 1880/1881 1892/1893 1911/1912
Сума надходжень від оплати за навчання (в крб)
та % до загальної річної суми надходжень
950
2.26%
5527
27.9%
13 012
37.1%
22 523
54.97%
99 595
49.95%
Сума надходжень за сезон 41 947.0 19 797 35 027 40 975 199 371.8

Аналіз надходжень від оплати за навчання в Музучилищі КВІРМТ дозволяє зробити висновок, що ця стаття доходів була не тільки найбільш вагомою, але й незрівнянно стабільнішою від інших статей. Недаремне після організації училища в 1868 р. його розбудова перетворилася на епіцентр уваги з боку Дирекції – часто навіть на шкоду іншим сферам діяльності (про це свідчить хоча б помітний спад концертної активності КВІРМТ у 70-і роки). В чому ж полягає “секрет” високих доходів по зазначеній статті?

Впродовж перших п’яти років існування Музучилища доходи від навчального процесу були досить низькими й далеко не покривали витрат на його організацію. Його учні в цей час поділялися на трни категорії – звичайні учні (сплачували по 50 крб. на рік), стипендіати та безоплатні. Проте у 1873 р. Дирекцією КВІРМТ зроблено рішучий крок по комерціалізації навчання: “оплачувані” учні були поділені на три категорії – т.зв. комплектні учні (у складі 30 осіб), які сплачували по 50 крб. на рік, надкомлектні учні (тобто “лица, желающие поступить в училище сверх этого комплекта», але зобов’язані складати сесійні та випускні іспити на тих саме засадах, що і комплектні учні) і вільнослухачі. Учні двох останніх категорій мали сплачувати по 100 крб. на рік. Результат не забарився. Якщо надходження за 1872/1873 навчальний рік становили лише 950 крб., то вже в наступному навчальному році – 1705 крб., в 1874/1875 році – 2875 крб., а в 1875/1876 році – 6 115 крб. Тобто, за 3 роки надходження зросли більше, як у 6 разів!

Розглянемо ж надходження від оплати за навчання в Музучилищі КВІРМТ по категоріях учнів у деякі подальші роки:

Навчальний
рік
Категорії учнів / Сума надходжень (в крб) та % до загальної
річної суми надходжень від оплати за навчання
Комплектні учні Надкомплектні учні Вільнослухачі Інші категорії учнів Загальна сума надходжень
1993/1994 2910 / 10.4% 21186.5 / 76.0% 2025 / 7.3% 1740 / 6.3% 27861.5
1997/1998 2940 / 10.6% 23 187.5 / 83.6% - 1590 / 5.8% 27717.5
1911/1912 6645 / 6.7% 90267.5 / 90.6% 2682 / 2.7% - 99595

Таким чином, левову частку надходжень від оплати за навчання (до 90%) складали надходження від некомплектних учнів. В той самий час охочих бути вільнослухачами було не надто багато.

Крім платного навчання, практикувалося також безоплатне – для талановитих, але малозабезпечених (“недостаточных”) учнів,– а також навчання за стипендію. Слід наголосити, що стипендіальний фонд Музучилища формувався виключно з приватних пожертв та пожертв громадських організацій. Так, у 1872/1873 навчальному році в Музучилищі КВІРМТ з 27 учнів налічувалося 7 стипендіатів, з них 2 навчалися на стипендію від Великої Княгині Олени Павлівни, 2 – Дирекції КВІРМТ, по одному учню – на стипендії князя М.П.Лопухіна, члена дирекції КВІРМТ купця І.П.Новова і Єврейського товариства. В подальшому серед тих, хто призначав власні персональні стипендії, був комісіонер КВІРМТ і підприємець Б.В.Корейво, відомий київський нотний видавець В.Л.Ідзиковський та ін.

Водночас, залежність стипендіального фонду від приватних пожертв зумовила те, що кількість стипендіатів в різні навчальні роки була досить мінливою, а в деякі роки стипендії не присуджувалися взагалі. Тому в 1-е десятиліття ХХ ст. в системі ІРМТ почала впроваджуватися система стипендіальних капіталів, що полягала в наступному: певний жертводавець відкриває банківський рахунок спеціального призначення, річні відсотки з якого витрачалися на оплату стипендій. Станом на 1911/1912 навчальний рік існували такі капітали стипендій, що присуджувалися 27 учням Музучилища КВІРМТ:

№№
п/п
НАЗВА СТИПЕНДІЇ Рахунок в банку
(крб.)
Нараховано %
(крб.)
Видано на руки
(крб.)
1. Імені О.М.Виноградського 4500 192 190
2. Імені В.В.Пухальського 4 000 95 85
3. Імені О.Пушкіна (присуджувалася
Дирекцією КВІРМТ)
3 600 155 147
4. Імені Арочки Виноградської 3 500 149 125
5. Імені графа В.Тишкевича 2 800 132 127
Сумарний стипендіальний капітал 15 400 723 564

Але педагогічна діяльність КВІРМТ, незважаючи на отримувані високі доходи від неї, також була високовитратною. Так, в сезон 18721873 рр, коли надходження від оплати за навчання склали 950 крб., на заробітню плату співробітникам музучилища було витрачено 2137 крб. Навіть згадана комерціалізація навчання, забезпечивши багаторазове зростання доходів Товариства, дале не в усіх сезонах забезпечувала його самоокупність. Так, навіть у сезон 1992/1993 рр., коли надходження від оплати за навчання склали 22 523 крб. і сягнули рекордної позначки 55% від загальних доходів КВІРМТ за сезон, лише на заробітню плату працівникам училища сплачено 25 376 крб. Вести ж мову про повну самоокупність навчального процесу можна лише “під завісу” діяльності КВІРМТ – у ХХ ст.: у сезон 1911/1912 рр. при надходженнях у 99 595 крб. на заробітню плату викладачам Училища сплачено 64 130 крб., а на господарчі витрати по цьому закладу склали 4 932 крб.

Не позначалася великими доходами й підприємницька діяльність КВІРМТ. Це торкалося як профільної (зокрема, влаштування балів, здача в оренду училищного залу та гардеробу), так і позапрофільної діяльності - в оренді фруктової лавки на Хрещатику та деяких інших комерційних операціях (зокрема, торгівлі свічками та ліхтарями). Найбільший доход давала оренда лавки, що практикувалася впродовж 1879-1887 рр., але й він не перевищував 1800 крб. (в сезон 1885/1886 рр., складаючи 6.5% від загальносезонних надходжень). Виручка від влаштування балів була ще меншою – 376 крб. в сезон 1876/1877 рр., 842 крб. в сезон 1877/1878 (бал-маскарад) і 1300 крб. в сезон 1878/1879 (“бал з лотереєю алегрі”), а здача ж в оренду залу й гардеробу рідко перевищували 500 крб. Так само незначними – на рівні 0.5 - 2% від загальних сезонних надходжень були і дивіденди від продажу цінних паперів. Щоправда, це не завадило Дирекції КВІРМТ вкласти в купівлю акцій київських підприємств майже весь залишок річних коштів– 26 475 крб. – від сезону 1911/1912 років.

Ведучі мову про статті надходжень до бюджету КВІРМТ, неможливо оминути й питання його стосунків з органами місцевого самоврядування. За свідченням Й.Миклашевського, міські бюджети були чималою підпорою для регіональних відділень ІРМТ. Так, міські думи Санкт-Петербургу та Москви щороку виділяли на ці потреби по 1.5 тис. крб. (2, с.15). В той саме час, стосунки між КВІРМТ та київською Міською думою склалися явно не в позитивний бік. Скажімо, порушене в 1867 р. перед Думою клопотання Дирекції КВІРМТ передбачити в щорічному міському бюджеті по 700 крб. на утримання Музучилища було відхилено (1, с.5). Кошти на потреби Товариства були виділені Думою лише в сезон 1875/1876 рр., та й то у розмірі 300 крб. (тобто, покрили тільки 1.6% загальних надходжень до КВІРМТ за цей сезон), а в 1906-1909 рр. Дума оголосила Товариству справжню “війну” стосовно аренди концертних залів (2, с.15-16).

Таким чином, жодна з наведених статей надходжень не забезпечувала КВІРМТ високих фінансових прибутків. Тобто, якби доходи Товариства обмежувалися лише цими статтями, стабільне і бездефіцитне зростання з року в рік його обігових коштів було б під сумнівом. Яким же чином Київське відділення ІРМТ – як організація не комерційна, а культурно-просвітня - забезпечувало собі подібну фінансову стабільність? Чи можливо було досягти цього без екстренних фінансових вливань? Якщо так, то які були джерела цих вливань?

Для цього ще раз звернімося до історії Товариства.

На початку 1870-х років, коли КВІРМТ переживало фінансову депресію і фактично було готове до закриття власного Музучилища як збиткового закладу, руку допомоги Товариству простягнув Генерал-губернатор Київський, Подільський та Волинський, князь О.М.Дондуков-Корсаков, відомий також як витончений поціновувач мистецтв (до того ж його дружина в той час була солісткою Київської російської опери). Своїм розпорядженням 5 серпня 1872 р. Дондуков-Корсаков подарував КВІРМТ старий поштовий будинок на Подолі (вул. Олександрівська) і Поштовий сад у центрі міста (між Хрещатиком і сучасною вул. Б.Грінченка) величиною в 2719 саженей “с тем, что князю А.М.Дондукову-Корсакову, как Генералу-губернатору, предоставляется право, по своему усмотрению, дом на Подоле продать и за вырученные за оный деньги построить дом для помещения музыкального училища в центре города» («Звіт КВІРМТ за 1872-1873 роки”, с. 5-6). До того ж, у квітні 1873 р. КВІРМТ було додатково виділено 793 сажені землі для побудови нового будинку Музучилища (збудоване за проектом О.Я.Шілле й почало діяти у 1874 р.; розташовувалося в пров. Музичному, 3, зруйноване в 1941 р. під час підриву Хрещатика та довколишніх споруд).

Внаслідок благодійницької акції Генерал-губернатора, опісля продажу будинку поштової контори (за 38 тис. крб.) і купівлі додаткової земельної ділянки КВІРМТ стало володарем території загальною площею 4276 кв. саженей (“Звіт...”, с.5) і додатковим капіталом, що перевищував 20 тис. крб. Перспектива поводження з новонабутим майном досить промовисто змальована у вже цитованому “Звіті”:

“…можно будет ожидать в будущем, что все место, Обществом уже устроенное, будет приносить столько дохода, что расходы по содержанию дома для Училища, а также неизбежный дефицит по преподаванию в оном (сверх взноса учащихся) будут покрываемы» («Звіт КВІРМТ за 1872-1873 роки”, с. 14).

Як засвідчують касові звіти Товариства, КВІРМТ скористалося можливістю високоприбуткової земельної операції двічі: у сезон 1879/1880 рр., коли внаслдок продажу 1000 кв. саженей власної території воно одержало доход у 28 000 крб. (тобто майже 50% загальних надходжень за цей сезон), і в сезон 1889/1990 рр., коли опісля продажу 105 кв. саженей було одержано 15 000 крб. (або понад 30% загальнорічних надходжень).

Таким чином, найнадійнішим фінансово-майновим резервом КВІРМТ стали не доходи від профільної (концертної, педагогічної) і навіть не від комерційно-підприємницької діяльності, а операції з купівлі-продажу нерухомості – в першу чергу, земельної власності Товариства.

Наостанку нашого аналізу співставимо основні показники фінансово-господарської діяльності КВІРМТ з аналогічними показниками діяльності провідних відділень ІРМТ Російської Імперії – Санкт-Петербурзького та Московського.

№№
п/п
СТАТТЯ НАДХОДЖЕНЬ Сума надходжень (у крб.)
і % від загальної суми надходжень
Київ
(1911/1912 рр.)
СПб
(1908/1909 рр.)
Москва
(1911/1912 рр.)
1. Субсидія від Міністерства внутрішніх справ 5000/2.5% 15000/7.3% 50000/7.1%
2. Оплата за навчання в підлеглому навч. закладі (у Києві – в музучилищі,
в СПб та Москві – в консерваторіях)
97508/48.9% 156921/76.7% 113729/16.2%
3. Доходи від організації концертів, в т.ч. 17758/8.9% Немає даних 56468/8.0%
3.1 симфонічних симфонічних 11821 14193/6.9% 32609
3.2 квартетних 4402 Немає даних 8136
3.3 учнівських 1535 ---“”--- 1386
3.4 інших - ---“”--- 11676
3.5 Від благодійних зборів з продажу квитків - - 2661
4. Приватні пожертви, в т.ч. 1320/0.77% 500 (від Імпе-
ратора)/0.25%
15546/2.2%
4.1 до капіталів стипендій 1320 - 10969
5. Приватні позики (“заимообразно
от разных лиц”)
- - 30523/2.9%
6. Від дебиторів Товариства 2755/0.66% - 9073/1.3%
7. Від продажу цінних паперів - 204 5148/0.73%
8. Від продажу рухомого майна - 350
(продаж старих
роялів)
-
9. Від субаренди приміщення підлеглого
навч. закладу (“доходы по зданию”)
- - 25244/3.5%
10. Інші надходження, в т.ч.      
10.1 За допущення на вступні іспити сторонні - 2010 -
Загальна сума надходжень 199372 204468 7035966

З усіх наведених показників впадає в око передусім значно вища, ніж щодо Київського відділення ІРМТ, сума урядових субсидій – утричі вища щодо Санкт-Петербурзького відділення і в 10 разів (!) – щодо Московського. Різною є й питома вага надходжень від оплати за навчання (76.7% в СПб і лише 16.2% в Москві). Дещо активнішою виглядає й комерційна діяльність Московського відділення, зокрема, у використанні можливостей суборенди власних приміщень. Решта ж статей надходжень щодо їх питомої ваги в загальнорічній структурі доходів в усіх трьох відділеннях ІРМТ є досить подібною, що відображає й в цілому споріднений характер їхньої діяльності. Водночас слід наголосити на тому, що Київське відділення мало суттєву майнову перевагу над Санкт-Петербурзьким та Московським – володіло чималою та фактично незабудованою земельною ділянкою, періодичний частковий продаж якої став надійним гарантом фінансової незалежності КВІРМТ.

Головні висновки та рекомендації.

Фінансово-господарська діяльність Київського відділення ІРМТ становить повчальний досвід роботи громадської культурницької організації в ринкових умовах. Деякі аспекти цього досвіду можуть стати в пригоді й щодо роботи культурних організацій у пострадянській Україні, а саме:

  1. Враховуючи неприбутковий характер діяльності конкретного музичного закладу (організації), слід припускати високу питому вагу сторонніх фінансових вливань – як бюджетних, так і позабюджетних благодійницьких – лише на початковому етапі його існування, а також (як виняток) у кризові періоди. При цьому, як вчить досвід КВІРМТ, слід по можливості уникати кредитувань своєї діяльності, оскільки, з огляду на її неприбуткову специфіку, над організацією постійно тяжітиме загроза неможливості їх повернути;
  2. Основну ставку в одержанні доходів слід робити на надання платних послуг з легко передбачуваним фінансовим результатом. Досвід КВІРМТ показує, що найбільш надійним джерелом одержання доходів для музичної організації “академічного” профілю є навчальний процес, який також варто розглядати як сферу надання послуг. В той самий час, ставка на доходи від концертної діяльності чи на залучення приватних пожертв має ризиковий характер, оскільки їхні результати, на відміну від навчального процесу, що передбачає передоплату і забезепечує стабільні надходження від конкретних осіб, рідко є передбачуваними;
  3. На підтвердження тези про забезпечення стабільних позабюджетних фінансових надходжень, в музичних (і загалом мистецьких) вузах варто запровадити систему стипендіальних капіталів, ефективність створення та розпорядження якими також переконливо довела практика діяльності ІРМТ.
  4. Разом з безумовно позитивними уроками діяльності ІРМТ, слід врахувати й уроки негативні або такі, що мають сумнівну ефективність. Передусім це стосується запровадження непрофільної комерційної діяльності. Так, досить спокусливими щодо фінансового результату видаються операції КВІРМТ з нерухомістю, передусім – із земельною власністю. Але при цьому слід врахувати, що земельна власність КВІРМТ була дарованою, а не придбаною, а отже високі прибутки від операцій з нею являли собою ні що інше, як розпродаж власності, у набуття якої Товариство не вклало жодної копійки. Інші ж види непрофільної підприємницької діяльності Товариства, як правило, були вкрай неефективні.
Бібліографія по розділу І.
  1. Богданов Н. Очерк деятельности Киевского отделения Императорского Русского музыкального общества: 1863-1888. – К., 1888.
  2. Миклашевский И. Очерк деятельности Киевского отделения Императорского Русского музыкального общества: 1863-1913. – К., 1913.
  3. Кузьмін М.І. Забуті сторінки музичного життя Києва. – К., 1971. – С.70-134.
  4. Киевское отделение Императорского Русского музыкального общества: отчеты за 1872-1899, 1911-1912 годы. – К., 1873–1899, 1912.
  5. Санкт-Петербургское отделение Императорского Русского музыкального общества: отчет за 1908-1909 годы. – СПб., 1909.
  6. Московское отделение Императорского Русского музыкального общества: отчет за 1911-1912 годы. – М., 1909.
____________________________________

1 На жаль, як з’ясувалося невдовзі, Спіглазов переслідував не так мистецьку, як комерційну мету, а тому, коли організовані ним акції не дали сподіваного фінансового ефекту, рік по тому він змінив поле діяльності.
2 М.О.Богданов наводить применшену суму в 250 крб. (1), але насправді на рахунок каси КВІРМТ у зазначеному сезоні зафіксовано такі надходження – від князя П.Демидова сан Донато – 800 крб., від Ц.Понятовського – 500 крб. та від графа М.Бутурліна - 200 крб.
3 М.О.Богданов тут також наводить применшену суму в 50 крб. (3), при цьому не врахувавши 2000 крб., що надійшли на рахунок КВІРМТ від М.Виноградського. Річ у тім, що згадану суму було переказано як приватний кредит, але невдовзі – у 1878 р. – спадкоємці М.Виноградського переоформили її як пожертву.
4 В подальші роки фіксуються надходження до стипендіальних капіталів, найбільше серед яких припадає на сезон 1911/1912 рр. – 1320 крб. 64 коп., що становить 0.66 % від загальної суми надходжень за сезон.
5 В т.ч. 30 000 крб. – для сплати % Московському міському кредитному товариству по заставі будинку Московської консерваторії
6 в т.ч. 187 500 крб. знято з рахунку в Московському товаристві взаємного кредиту (тобто 23/6% від загальної суми річних надходжень Моск. Відділення ІРМТ)

РОЗДІЛ ІІ

ДЕЯКІ ТЕНДЕНЦІЇ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ЩОДО ДЕРЖАВНОЇ КУЛЬТУРНОЇ ПОЛІТИКИ В ЦАРИНІ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ (ДОСЛІД СОЦІОЛОГІЧНОГО ОПИТУВАННЯ СТУДЕНТІВ МИСТЕЦЬКИХ ВУЗІВ КИЄВА)

Зазначений розділ дослідження присвячена аналізу громадської думки щодо проблем власності в царині академічної музичної культури та освіти та державної політики стосовно неї. Враховуючи високу актуальність для розбудови громадянського суспільства на пострадянських теренах виховання нових кадрів культури, об’єктом дослідження обрано студентські аудиторії двох вузів – Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ) і Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв (ДАКККіМ). З-поміж загалу студентства зазначених закладів вибрано майбутніх фахівців з принципово нових для пострадянського простору спеціальностей – шоу-бізнес і соціологія культури. Інструмент аналізу - соціологічне дослідження засобами анкетування, проведене в 4-х навчальних групах: Ш курс ДАКККіМ, спеціальність “соціологія культури” (стаціонар і заочне відділення) і V курс КНУКіМ, спеціальність “менеджер шоу-бізнесу” (також дві групи – стаціонар і заочне відділення).

Основне завдання анкети, що була запропонована опитуваним – з’ясувати ставлення майбутніх професійних працівників культури (як майбутніх, так і чинних, коли йшлося про студентів заочних відділень) до найпроблемніших питань політики в царині музичної культури сучасної України та пострадянського простору загалом.

Виходячи з цього завдання, ми передбачили в анкеті чотири блоки запитань:

І. Оцінка ставлення сучасного українського суспільства до академічної музичної культури;
ІІ. Визначення шляхів підтримки академічної музичної культури в Україні та пріоритетів у зазначеній царині;
ІІІ. Особиста участь реціпієнта в розвитку вітчизняної музичної культури;
IV. Форма навчання музиці, якій надає перевагу реціпієнт.

Крім основних блоків запитань, включено також додатковий блок, що, зокрема, передбачає з’ясування наявності в реціпієнта музичної освіти та самооцінки свого матеріального становища. Враховуючи актуальність питань соціального захисту працівників культури в пострадянській Україні, відповіді на останнє запитання ми надали особливого значення.

Зведені результати опитування подані нами в 9 таблицях (див. Додатки 1-9).

Як свідчить зведена таблиця даних (Додаток 1), переважна більшість опитаних (49 з 61) негативно оцінили ставлення сучасного українського суспільства до “серйозної” музики та академічної музичної освіти, понад третина – висловила готовність створити й утримувати власний музичний заклад або колектив, ще третина – виступити спонсором певних музичних проектів. Водночас, попри таку цілком “ринкову” налаштованість більшості респондентів, вражає те, що 44 респондента, тобто майже 75% опитаних з усіх запропонованих форм підтримки музичної культури віддали 1 місце... утриманню музичних закладів з державного бюджету, а третина опитаних віддала 2 місце утриманню цих закладів за рахунок бюджетів місцевої влади. Утримання ж закладів і колективів коштом меценатів на 1 місце поставило тільки 10 опитаних, натомість останні (7-9) місця цій формі підтримки культури “призначили” аж 43 респонденти (тобто майже стільки ж, скільки віддали 1 місце бюджетному утриманню). Досить “консервативну” позицію більшість респондентів (щоправда, незначна) виявила й виборі форм навчання музиці, надавши перевагу традиційному здобуттю освіти в музичній школі. Прагненню ж навчатися у приватного педагога висловило бажання трохи більше від третини опитаних. Й лише 1 респондент висловився за вдосконалення законодавчої бази музичної культури, а саме – за вдосконалення механізму охорони музичної спадщини.

Несподівано високою, як для працівників культури, є назагал позитивна оцінка переважною більшістю опитаних власного матеріального становища (47 з 61), а з-поміж студентів стаціонару ДАКККіМ майже половина оцінила власне матеріальне становище як добре. Цьому можна дати два пояснення. Перше – оскільки студенти з опитаних спеціальностей не є представниками “культури в чистому вигляді”, а працюють чи готують себе до праці на перетині культури та інших (насамперед комерційних) сфер діяльності. Друге – через те, що навчання у згаданих вузах здійснюється переважно на платній основі (а в ДАКККІМ – виключно на платній), більшість студентів належить до платоспроможних родин, а отже, до заможних прошарків населення.

Враховуючи досить парадоксальне поєднання вищезгаданої “ринкової” більшості стосовно відповіді на одну групу запитань, і так само “бюджетної” більшості у відповіді на запитання іншої групи, ми вирішили окремо проаналізувати анкетні відповіді тих респондентів, які висловили бажання створити й утримувати власний музичний заклад (Додаток 9). Аж тут на нас чекав найбільший парадокс: 17 з 26 опитаних віддали 1 місце бюджетному утриманню закладів культури, а 16 віддали 2 і 3 місця утриманню за рахунок місцевих бюджетів. Лише п’ятеро віддали пріоритет утриманню закладів коштом меценатів. Спроби дати пояснення цьому парадоксу навели на думку, що більшість опитаних зреагувало на запропоновані запитання радше емоційно, ніж раціонально, не співвіднісши їх одне з одним (тобто, під час перегляду запитання в опитуваних спрацьовували різні стереотипи свідомості: з одного боку, стати приватним власником – це однозначно добре і прогресивно, з іншого боку, віддавати культуру на поталу комерції – це однозначно згубно, а отже єдиним її рятівником здатна бути держава), тим самим виявивши незрілість, еклектичність свого світогляду.

Крім розглянутої вибірки по “власниках-засновниках”, нами зроблено ще три тематичних вибірки по результатах опитування. Вони торкаються трьох “меншинних” груп респондентів, а саме: тих, хто оцінили власне матеріальне становище як добре; тих, хто має музичну освіту, і тих, хто надав перевагу навчанню музиці у приватного педагога або самостійно.

Якісною відмінністю респондентів, що мають музичну освіту (Додаток 6), є майже одностайне надання пріоритету навчанню в музичному навчальному закладі (8 з 10). Разом з тим, ніхто не оцінив своє матеріальне становище як добре (натомість 7 – як задовільне). Прагнення створити власний музичний заклад висловила рівно половина опитаних (тобто, підійшла до відповіді на це запитання дещо “обережніше”, ніж решта респондентського загалу), а 1 респондент висловився за пункт “інше”, а саме – на користь заснування власної продюсерської агенції.

Головною відмінністю тих, хто оцінив власне матеріальне становище як добре (Додаток 7), виявилося прагнення більшості з них навчатися музиці у приватного педагога (9 з 15 опитаних). Більше розмаїття думок спостерігається й щодо власного внеску в справу підтримки академічної музики: лише третина опитаних висловилася за створення власного музичного закладу. Натомість найбільшою серед інших груп респондентів стала питома вага тих, хто прагне виступити меценатом певного композитора або музиканта-виконавця (кожен п’ятий, в той час як в ширшому загалі опитаних – лише кожен восьмий). Третина цієї групи має вік до 20 років. І це при тому, що особи зазначеної вікової категорії становлять лише 1/6 з-поміж сумарного загалу респондентів.

Головними ж особливостями тих, хто висловив бажання навчатися музиці поза музичним навчальним закладом (Додаток 8) є найвища питома вага тих, хто позитивно оцінює власне матеріальне становище (понад 75% опитаних), майже рівна кількість потенційних “власників” (12) та “спонсорів” (10) музичних закладів, а найголовніше – приголомшливо мала питома вага тих, хто має музичну освіту (лише 2 з 27 опитаних).

В той же час, відповіді “меншинних” груп респондентів на запитання І і ІІ принципово не відрізняються від сумарного загалу відповідей.

Найголовніші висновки, що випливають з аналізу результатів опитування, на нашу думку, такі:

  1. В опитаному студентському середовищі відчутно домінує критичне ставлення до державної політики в царині академічної музичної культури;
  2. Розуміння нагальних проблем державної політики в царині музичної культури у переважної більшості опитаних позначене істотною незрілістю та еклектизмолм, піддатністю панівним у сучасному суспільстві стереотипам. Це найяскравіше виявилося у переважанні взаємно виключних відповідей на запитання груп ІІ і ІІІ;
  3. Ставлення до різних аспектів музичної культури та освіти найбільшою мірою залежить від оцінки опитаними власного матеріального становища (зокрема, прагнення здобути приватну музичну освіту переважною більшістю тих, хто вважає своє матеріальне становище добрим, а також чималою кількістю тих, хто оцінює його як задовільне) і від наявності музичної освіти. Так, остання категорія опитаних, майже одностайно висловлюючись за навчання в музичному навчальному закладі, тим самим висуває істотно професійніші вимоги до набуття музичної освіти від тих, хто цієї освіти не має;
  4. Перевага в середовищі опитаних оптимістичної соціальної самооцінки над песимістичною, що виявилося передусім у домінуванні тих, хто позитивно оцінив власне матеріальне становище.
Додатки.

Додаток 1. Анкета “Музичне мистецтво і власність”. Таблиця сумарних результатів анкетування студентів Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв (спеціальність “соціологія культури”) і Київського національного університету культури і мистецтв (спеціальність “шоу-бізнес”)

Додаток 2. Анкета “Музичне мистецтво і власність”. Таблиця результатів анкетування студентів Київського національного університету культури і мистецтв: V курс, спеціальність “менеджер шоу-бізнесу”, стаціонар

Додаток 3. Анкета “Музичне мистецтво і власність”. Таблиця результатів анкетування студентів Київського національного університету культури і мистецтв: V курс, спеціальність “менеджер шоу-бізнесу”, заочне відділення

Додаток 4. Анкета “Музичне мистецтво і власність”. Таблиця результатів анкетування студентів Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: III курс, спеціальність “соціологія культури”, стаціонар

Додаток 5. Анкета “Музичне мистецтво і власність”. Таблиця результатів анкетування студентів Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: III курс, спеціальність “соціологія культури”, заочне відділення

Додаток 6. Анкета “Музичне мистецтво і власність”. Вибірка зі зведених результатів анкетування по респондентах, які мають музичну освіту

Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура