Григор’єв Г. М.,
заслужений діяч мистецтв України,
завідувач лабораторії аматорського мистецтва УЦКД

Що на сьогоднішній день ми вкладаємо в поняття про духовий оркестр?

Слово "оркестр" – грецького походження. У старожитності греки так називали місце перед сценою в театрі.

Сучасний духовий оркестр – це колектив музикантів, що володіють грою на духових або ударних музичних інструментах, об'єднаних загальним завданням у досягненні творчої мети, з установками на одноманітні єдині уявлення музичного матеріалу й уміння спільно і злагоджене його відтворювати. Звідси, у свою чергу, виходить, що музикант духового оркестру – це виконавець, що одночасно з індивідуальною грою на інструменті повинний уміти спільно музикувати з іншими оркестрантами, чути результат звучання ансамблю і всього оркестру в цілому, розміряючи ступінь своєї участі із загальним виконавством. З огляду на всі наявні дані і критерії якості історично сформованого еталону звучання оркестру, можна визначити конкретні напрямки дій у практику формування й комплектування сучасного складу духового оркестру по голосах. Які ж принципи в розподілі оркестрових голосів того або іншого складу оркестру? Головним є принцип природної сумісності або злиття тембрів, рівноваги динаміки й урахування технічних можливостей духових і ударних музичних інструментів, використовуваних в оркестрі. Цей принцип в однаковій мірі відноситься як до інструментів в середині груп, так і між оркестровими групами. Приміром, на склад із 20 виконавців, з урахуванням запропонованих вимог, для якісного комплектування оркестру по голосах доцільно групу дерев’яних духових інструментів укомплектовувати: флейтою – 1, кларнетами – 3 (I, II, III голосами), валторнами – 2 (I, II), трубами – 2 (I, II), тромбоном – 1, корнетами – 3 (2 – I, 1 – II), альтами – 2 (I, II), тенорами – 2 (I, II), баритоном – 1, басами – 2 (I, II) і ударними – 2. Замість альтів і тенора II, часто застосовуються тромбони II і III. Цей мінімальний за кількісним складом оркестр можна згодом розширити й доповнювати його новими інструментами (гобой, фагот, Ес-кларнет, альт-кларнет, бас-кларнет, саксофони і т.д.). В групі дерев’яних духових інструментів темброве злиття оркестрових голосів відбувається в такий спосіб, як-от: флейта виконує функцію зм’якшення й у співзвуччі з кларнетами, створює можливість поєднання дерев’яної групи з мідними духовими інструментами (корнетами), що виконують мелодичну лінію. Флейта як би обволікає й пом’якшує тембр кларнетів, що зурнять. Далі вже до цих інструментів приєднуються тенор і баритон, закриваючи своїм низьким тембром звучання всієї мелодичної групи. Точно за також же принципом організується співзвуччя групи голосів, що акомпанують. Валторни, альти, тенор II і тромбон у загальному звучанні з мелодичної групою темброво і динамічно збагачує її, а у функції, що акомпанує, виділяючись середнім, низьким регістрами і ритмічною функцією, стосовно мелодії, створюють природний контраст у звучанні оркестру. Особлива роль у системі тембрового злиття духового оркестру належить групі саксофонів. "Дерево" у злитті із саксофонами звучить більш рясно, компактно й об’ємно, як повний струнний квартет. Крім того, дані інструменти чудово виконують роль поєднання всієї дерев'яної групи з "міддю". Завершують логіку співзвучних побудов баси, що створюють основу в нижньому регістрі або "фундамент" звучання всього оркестру.

На жаль, потрібно зауважити, що не все пов’язане з наступними еволюційними процесами, аж до сьогоднішнього дня, у розвитку й удосконалюванні духового оркестру зіграло позитивну роль. Зокрема, в оркестрах у даний час не використовуються корнети (у тому числі Ес-корнет або Kornet-Piston), флюгель-горни (у т.ч. тенорові й басові), у Ярославенко вони іменуються "крилївками і сурмами"), високі труби (Ф-Ес-трубки), альти (Ф-Ес-альтівки). Вилучення цих інструментів з оркестрів призвело до втрати справжнього, природного, м'якого й характерного звучання духового оркестру. Всі ці інструменти не випадково ввійшли до складу оркестру і з їхньою відсутністю звучання набуло крикливого й грубого колориту, порушилася природа злиття оркестрових груп і окремих музичних інструментів. Безумовно, в сучасних умовах можна обійтися і без цих інструментів, якщо грамотно притримуватися принципу комплектування оркестру по голосах. Проте, цього принципу мало хто притримується, у результаті чого і виникають проблеми в тембро-динамічному балансуванні звучання оркестру. У малому складі оркестру даної рівноваги досягти легше і невипадково звертаючись до партитур минулого років ми бачимо перелік використовуваних музичних духових інструментів із розрахунку на мінімальний склад. При створенні репертуару й у роботі з оркестром традиційно ще в ті далекі часи, судячи з музичних творів, що до нас дійшли, капельмейстери з належною увагою ставилися до проблеми зрівноважування звучання оркестру по голосах.

Треба зауважити, що прогрес в області культури і музичного мистецтва, наклав визначений відбиток на духову музику. Зокрема, з’явилися більш складні твори й у зв’язку з цим зросла потребу у виконанні класичної, естрадної, джазової й народної музики. Цей чинник змусив значно розширити використовуваний у традиційному складі духового оркестру інструментарій. В зв’язку з цим в запропонованих типових на сьогоднішній день складах оркестрів з’явилися саксофони, контрабаси, народні й електромузичні інструменти, великий набір ударних інструментів, що раніше не використовувались тощо. Даний факт зовсім не спростовує вище зазначений принцип комплектування оркестру по голосах, а удосконалює його. Сучасний керівник мусить вміло сполучити у своїй роботі історичний, традиційний і передовий досвід в удосконалюванні звучання оркестру.

Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура