Дзюба О. Є.,
бібліотекар відділу стародрукованих,
рідкісних та цінних книг НІБУ

Пересопницьке Євангеліє є визначною пам`яткою староукраїнської мови та мистецтва XVI ст., першим перекладом канонічного церковнослов’янського євангельського тексту українською письмовою літературною мовою. Цей рукопис став національною святинею на якому кожні чотири роки присягають на вірність державі новообрані Президенти України.

В Національній історичній бібліотеці України в рамках відзначення 450-ї річниці Пересопницького Євангелія експонується книжкова виставка "Національна святиня". Ми представляємо цінні видання з фонду відділу стародрукованих, рідкісних та цінних книг, серед яких видання ХІХ–ХХ століть, праці вітчизняних та зарубіжних вчених, які вивчали історію написання унікального рукопису, особливості письма та оформлення.

Виставка відкривається факсимільним виданням Пересопницького Євангелія, що підготовлене Інститутом української мови НАН України та Національною бібліотекою України імені Вернадського у 2001 році. Дане видання супроводжується науковими дослідженнями, словопокажчиком та проілюстроване численними кольоровими та чорно – білими світлинами.

А першим друкованим словом про Пересопницьке Євангеліє стало донесення міністрові народної освіти українського та російського вченого Осипа Бодянського в 30-х роках ХІХ ст., в якому він склав опис пам`ятки. Цим повідомленням О. Бодянський хотів привернути увагу міністра до рукопису з метою його придбання. Він зауважує: "Это Евангелие важно … как единственный памятник перевода четырех Благовестий на Южно-Русский (Малороссийский, Украинский, Русинский) язык" [2, 392]. Дане повідомлення надруковане в травневому номері "Журнала Министерства народного просвещения" за 1838 рік, який ми експонуємо на книжковій виставці.

Визначні українські історики та вчені у галузі мовознавства, характеризуючи історично – культурний національний рух XVI ст., відмічали значення Пересопницького Євангелія. Зокрема, Олександр Сергійович Грузинський присвятив декілька своїх праць дослідженню історії, орнаментики та графіки унікальної пам`ятки – "Пересопницьке Євангеліє як пам`ятник мистецтва доби Відродження в Південній Росії в XVII столітті" (К., 1911 рік) та "Палеографическия и критическия заметки о Пересопницком евангелии", яка надрукована в "Журнале Министерства народного просвещения" за 1912 рік.

В "Трудах 3-го Археологического съезда в России" (К., 1874) опубліковано реферат українського мовознавця, лексикографа, педагога і громадського діяча Павла Гнатовича Житецького "О Пересопницкой рукописи" та повідомлення "Текст Євангелія Луки из Пересопницкой рукописи". Він описав історичні обставини, в яких виникла пам`ятка та зробив спробу визначити автора перекладу: "Пересопницкие переводчики были люди, понимающие практические задачи своего времени. Для них важны были интересы посполитого люда, и потому они обратились в простой мове этого люда для того, чтобы они сами могли защитить свое дело не только оружием, но и словом" [6, 223].

Унікальною пам’яткою захоплювалися великі українські поети Т.Г. Шевченко та І. Франко.

В своїх археографічних нотатках Т.Г. Шевченко, посилаючись на опис О. Бодянського, відмітив цінність рукопису, а Іван Франко в праці "Історія української літератури" пише про досконалість перекладу: "Важне з язикового погляду особливо так зване Пересопницьке Євангеліє, перекладене Михайлом Василевичем, сином протопопа Сяніцького 1556-1561 на щиро народну руську мову" [11, 222].

Згадка про Пересопницький рукопис є і в праці історика Михайла Максимовича "Воспоминание о городах Пересопнице и Дубровице и о князьях, ими владевших", надрукованій в журналі "Киевлянин на 1840 год". Він зазначає: "Оно замечательно уже потому, что кроме известного перевода Библии, сделанного в начале 16-го столетия Виленским Доктором Скориной и мало еще известного перевода Ветхого Завета, хранящегося (в списке 16 столетия) в библиотеке Львовского Васильевского монастыря – нет других переводов Священного Писания на язык Западнорусский" [9, 232].

Видатний український історик ХІХ—ХХ ст. Михайло Грушевський в працях з історії, побуту і культури українського народу в XVI—XVII ст. пише про Пересопницьке Євангеліє, як "з українських пам`яток сього рода найбільш голосний" та підкреслює, що "мова сього євангелія значно зближена до народної і дає комбінацію елементів слов`янських з народними українськими і книжними" [5, 35].

Праці сучасних дослідників представлені на нашій виставці виданнями Я. Запаска, Л. Дубровіної, І. Чепіги, Л. Гнатенко, О. Білодіда та інших.

Український мистецтвознавець Яким Запаско багато років працював у галузі дослідження історії і теорії образотворчого, декоративно-прикладного та книжкового мистецтва. Особливе місце у науковому доробку вченого посідають праці з історії художнього оформлення рукописної і стародрукованої книги. Зокрема, детальний опис Пересопницького Євангелія він дає у своїй праці "Українська рукописна книга". На думку вченого рукопис є вершиною художнього оформлення української рукописної книги XVI ст. Я. Запаско стверджує, що Пересопницьке Євангеліє – унікальна художня пам’ятка графічного мистецтва. Він визначає вплив італійського Відродження на художнє оформлення рукопису, проте Пересопницьке Євангеліє має яскраво виражений характер українського твору, в якому присутні вітчизняні мотиви.

Більше 20 років своєї наукової діяльності присвятила дослідженню Пересопницького Євангелія Інна Чепіга, старший науковий співробітник Інституту української мови.

Отже, унікальний книжковий фонд нашої Бібліотеки, значна частина якого має бути занесена до Державного реєстру книжкових пам`яток України, є цінною науковою базою для книгознавчих досліджень. Можливості книжкової виставки обмежені, але познайомитись з багатьма бібліографічно рідкісними виданнями з відповідної теми читачі можуть відвідавши нашу Національну історичну бібліотеку України.

Використані джерела

  1. Білодід О. Пересопницьке євангеліє і клятва Президента Л. Кравчука. / О. Білодід, І. Бражник. – К., 1992. – 36 с. – (Б-ка українця; № 8).
  2. Бодянский И. М. Донесение г. министру народного просвещения магистра Московского университета Иосифа Бодянского из Праги от 23 марта 1838 г. / И.М. Бодянский // Журн. м-ва нар. просвещения. – 1838. – № 5. – С. 392—400.
  3. Грузинский А. С. Пересопницкое евангелие, как памятник искусства эпохи Возрождения в Южной России в XVI веке / А.С. Грузинський. – К. : Кульженко, 1911. – 48 с. : ил.
  4. Грузинский А. С. Палеографическия и критическия заметки о Пересопницком евангелии / А.С. Грузинский// Журн. м-ва нар. просвещения. – Спб., 1912. – Т. 38, № 3/4. – С. 320—335.
  5. Грушевський М. Культурно-національний рух на Україні в XVI—XVII віці / М. Грушевський. – К.; Львів, 1912. – С. 46—58: іл., С. 35, 37, 39, 41, 45, 51.
  6. Житецкий П. И. О Пересопницкой Рукописи / П. И. Житецкий // Тр. ІІІ Археол. съезда в Києве. – К., 1878. – Т. 2, [прилож]. – С. 221—230.
  7. Житецкий П.И. Текст Евангелия Луки из Пересопницкой рукописи / П.И Житецкий // Тр. III Археол. съезда в Киеве. – К., 1878. – Т. 2, [прилож.]. – С. 43—111.
  8. Запаско Я. П. Орнаментальне оформлення української рукописної книги / Я. П. Запаско. – К., 1960. – С. 6, 14, 63, 71, 78 – 84, рис. 47 – 49.
  9. Максимович М. А. Воспоминание о городах Пересопнице и Дубровице и о князьях, ими владевших / М.А. Максимович // Киевлянин. – 1840. – Кн. 1. – С. 232—244.
  10. Пересопницьке Євангеліє 1556—1561. Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик. / НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т укр. Мови, Укр. мовно-інформац. фонд. – К., 2001. – 700 с.
  11. Франко І. Історія український літератури. Часть перша. Від початків українського письменства до Івана Котляревського // Франко І. Зібр. тв. : у 50 т. – К., 1983. – Т. 40. – С. 222—223.
  12. Чепіга І. П. Національна святиня / І. Чепіга // Київ. старовина. – 1992. – № 4. – С. 6—11.
Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура