Єфіменко Г. В.,
завідувач відділу довідково-бібліографічної
та інформаційної роботи НІБ України

Петро Аркадійович Столипін народився 2 квітня 1862 р. в столиці Саксонії м. Дрездені, де в той час у родичів перебувала його мама. Дитинство пройшло в литовському маєтку Колноберже, Вільно і Средниково – підмосковному селі, де був розташований родовий маєток Столипіних. В 1874 р. дванадцятирічний Петро Столипін, одержавши домашню освіту, вступив до другого класу віленської гімназії. В гімназії він виявив переконливі здібності до точних наук.

В 1881 р. він вступає на природничий відділ фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Вже в студентські роки Столипін користувався авторитетом серед своїх ровесників. В ці роки він захоплюється юриспруденцією, флотською наукою, знання з яких пізніше реалізував у своїй діяльності.

Державну службу молодий Столипін розпочав у Міністерстві землеробства і сільської промисловості. Невдовзі він переходить на службу до Міністерства Внутрішніх справ; 18 березня 1889 р. призначається Ковенським повітовим предводителем дворянства і головою Ковенського суду мирових посередників.

Сорокарічний Столипін – людина гостинна, дружелюбна, без зайвої помпезності – дорожив добрими стосунками з сусідами, зі слугами. В колі своїх близьких – він прекрасний сім’янин, турботливий і ніжний батько, незважаючи на зайнятість, кожного дня виділяв своїм донькам час для навчання, виховання і втіх. В колі сім’ї він був проти зайвої розкоші та зніженості: у своїх дітей батько старався виховати любов до праці, готовність до подолання життєвих незгод і труднощів. В Ковно Столипін переймався нагальними труднощами простих людей – турботи, в яких проявлялось постійне прагнення глибше вникнути в життя російської окраїни. До нього тяжіли і селяни, які йшли за порадою навіть із сусідніх повітів.

На десятому році зразкової служби в Західному краї Столипін був призначений у Колезькі Радники, а 19 лютого 1901 р. затверджений у званні члена представника сільського господарства в сільськогосподарській раді на 1901 р. В наступному році це звання підтверджено, і важливе для історії тим, (якщо врахувати послідуюче землевпорядкування), що одержало назву "Столипінської реформи".

В кінці травня 1902 р. Петро Аркадійович був призначений на посаду губернатора в Гродно, і сім’я жила в старому замку короля польського Станіслава Понятовського: і дружина, і доньки від будинку були в захопленні.

На службі в західних губерніях з особливою гостротою стояло національне питання. Перебуваючи в Ковно, Вільно, Гродно, в своєму помісті Колноберже, в поїздках серед людей різних національностей, конфесій, станів, Столипін пройшов хорошу школу мирного співіснування співвітчизників з різним вихованням, культурою, світоглядом, які волею історичного процесу жили в тісному сусідстві. Західні землі, які в ХІV ст. входили до російсько – литовської держави, у ХVІІІ ст. знову відійшли до Росії. Це був ополячений, окатоличений клас багатіїв і поневолених та пригнічених бідняків, які зберегли разом із своїм духовенством відданість православ’ю й Росії.

Саме в Ковно і Гродно, де значну частину складало єврейське населення, Столипін ґрунтовно познайомився з важким для самодержавної Росії єврейським питанням. Він схилявся до думки, що розв’язати єврейське питання в межах Росії можна лише зрівнявши в правах "інородців" з іншими підданими. Але при цьому він усвідомлював необхідність зміцнення положення інших національностей і перш за все російського населення, яке повинне вступити в змагання вільним і матеріально зміцнілим. І це друге завдання він прагнув вирішити, ще будучи на службі в Західному краї.

Весною 1903 р. Петро Аркадійович одержав нове призначення в Саратовську губернію, одну з багатих на той час: в місті налічувалось майже 150 тис. жителів, працювало 150 фабрик і заводів, 11 банків, майже 3000 магазинів, понад 100 учбові заклади, 11 бібліотек. Але губернатор вважав, що для Саратова цього замало, тим більше, що школи й лікарні знаходились в старих непристосованих приміщеннях.

Січневі події 1905 р. в Пітері відлунням докотились до Саратовської губернії, але Столипін робив усе можливе, щоб зменшити революційний рух. На початку березня його викликали до столиці: розсудливість в земельних питаннях, рішучість дій в складний час створили репутацію людини освіченої, серйозної, твердої. Повернувшись до Саратова, губернатор сприяв відкриттю в місті Імператорського Миколаївського університету.

Напередодні відкриття І Державної Думи (26 квітня 1906 р.) Столипін був призначений Міністром внутрішніх справ у закривавленій, розбурханій країні в найтяжчі для Росії історичні хвилини, а 8 липня 1906 р. Міністру внутрішніх справ було наказано бути Головою Ради Міністрів із звільненням з посади Міністра внутрішніх справ.

Остання публічна промова глави уряду підсумовує його державницьку діяльність, наповнену великими звершеннями і обтяжену постійною боротьбою з опозицією, підступністю неприятелів і відкритих ворогів. Столипін, який по праву вважався творцем російського представницького ладу, зберіг існування цього ладу в надзвичайних умовах, наповнив великим змістом і користю діяльність обох палат Державної Думи, проте сам в результаті став жертвою дій різних політичних сил.

Очевидно, саме в цей період Столипін підготував одну з основних праць "Проект о преобразовании государственного управления России", в якому передбачалось створення нових міністерств: міністерства праці, місцевих самоуправлінь, соціального забезпечення, сповідань, національностей, охорони здоров’я, по обстеженню, використанню і експлуатації багатих надр Росії. Столипін вніс до проекту і питання про реорганізацію деяких існуючих тоді міністерств: фінансів, народної освіти, шляхів сполучення, торгівлі й промисловості, землеробства, державного банку, державного контролю, військового, морського міністерств, воєнного інтендантства, міністерства юстиції, внутрішніх справ.

Влітку 1910 р. Голова Ради Міністрів здійснив поїздку до Західного Сибіру та Поволжя, головною метою якої було знайомство з хуторськими господарствами та вияснення можливостей переселення селян з європейської Росії. Результати своїх спостережень і висновки про поїздку до Сибіру й Поволжя були викладені в доповіді Петра Аркадійовича. В документі узагальнено результати спостережень, в яких поряд із позитивним відмічено ряд суттєвих недоліків, передбачено заходи для їх ліквідації.

Столипін відмічав, що для успіху реформ Росії потрібно років двадцять спокою. Однак терактом була перервана еволюція життя держави, яка невдовзі стала на шлях потрясінь. Трагедія великого державного діяча, якого вбили в розквіті сил, вилилась в трагедію народів Росії – однієї з найбільших держав, яка виходила на провідну роль в світі на початку ХХ ст.

Цінний досвід столипінських перетворень в тому, що успіх реформ багато в чому визначається чарівністю самої фігури російського реформатора. За визнанням багатьох його сучасників, сама зовнішність, самовіддана праця, утверджували повагу до влади, дозволили Росії повірити в себе.

Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура