Мартиненко О. М.,
ст. наук. співроб. УЦКД,
фундатор і художній керівник Всеукраїнського
відкритого конкурсу читців імені Тараса Шевченка

Відбувся ХХ Всеукраїнський відкритий конкурс читців імені Тараса Шевченка, який проводився в Києві Українським центром культурних досліджень, Інститутом телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету за підтримки Міністерства культури України. В ньому взяли участь читці й літературні театри з усіх областей України, АР Крим, м. Севастополя, а також виконавці з Азербайджану, Грузії, Китаю, Кореї, Молдови, Перу, Туреччини, Туркменістану – близько 200 учасників.

Двадцять проведених конкурсів протягом двадцяти років дали можливість підвести певну риску та проаналізувати яким чином проведення цього заходу впливає на стан мистецтва художнього слова на аматорській сцені і яка його користь в цілому.

На сьогодні ми можемо констатувати, що Всеукраїнський конкурс читців імені Тараса Шевченка, заснований у 1991 році, належить до найпопулярніших заходів для молоді України. У ньому беруть участь переможці обласних турів з усіх областей України (близько 2 тисяч учасників щороку): аматори, учнiвська молодь, студенти вищих та середнiх учбових закладів культури, останнім часом приєднуються професійні читці, конкурс налічує п’ять номінацій.

Конкурс, що проводиться щорічно – широковідомий як на Україні, так і за її межами. В ньому неодноразово брали участь читці з української діаспори Росії та країн Прибалтики. Демократичність конкурсу полягає в тому, що твори Тараса Шевченка його учасники можуть читати рідною мовою. Слово Тараса звучало угорською, польською, єврейською, німецькою мовами.

В репертуарі конкурсантів – твори Великого Кобзаря, українських класиків, сучасних українських та зарубіжних письменників, зокрема Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Олександра Довженка, Максима Рильського, Дмитра Павличка, Остапа Вишні, Олександра Олеся, Василя Стуса, Василя Симоненка, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко, Олени Теліги, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Катерини Мотрич, О. Генрі, Є. Єнджеєвича, В. Шекспіра, Ш. Бодлера, Е .Межелайтіса та ін.

Переможці нагороджувались дипломами лауреатів та дипломантів, їм вручались пам’ятні призи, для наймолодших було започатковано приз "Мистецька надія". Чимало переможців попередніх конкурсів закінчили мистецькі ВУЗи і стали професійними акторами. Диплом лауреата дає право вступати без іспитів в окремі мистецькі ВУЗи.

Гарантією точної безпомилкової оцінки при підведенні підсумків був склад поважного журі, членами якого були досвідчені діячі театру та вищої школи: народна артистка України Галина Яблонська (пізніше – голова журі), відомий актор театру і кіно народний артист України Микола Шутько, заслужений діяч мистецтв, художній керівник театру "Золоті ворота" Валерій Пацунов, зав кафедрою режисури АКККіМ, кандидат мистецтвознавства Вадим Калашніков.

Одним із засновників конкурсу, постійним головою журі, керівником майстер-класу від початку його існування, протягом багатьох років, був Анатолій Федорович Пазенко – народний артист України, лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, актор Національного академічного театру ім. Лесі Українки, професор, завідуючий кафедрою сценічної мови Київського Національного Університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

Але конкурс – це не тільки змагання і висновки щодо його учасників. Конкурс дає певну картину розвитку жанру в цілому по Україні. На перших конкурсах висновки були маловтішними. За невеликим винятком, учасники конкурсу читали інтуїтивно, не маючи найменших знань з майстерності художнього читання. Вражала недосконалість і примітивність виконання деяких учасників, яких, як не дивно, готували професіонали. На конкурсах мали місце такі неприпустимі речі, як нівечення мови, паплюження оригіналу, перекручування і дописування текстів, позбавлена найменшого художнього смаку ілюстративність виконання.

Однак, знаходилися "самородки", обдаровані від природи, наділені абсолютним "літературним слухом", почуттям гармонії, гарним смаком, сценічною привабливістю, які нагороджувались вищими нагородами конкурсу, але, щоб їх відшукати обласними методичними центрами проводилась досить кропітка робота. Працювали з читцями, систематично проводили конкурси в Вінницькій, Волинській, Кіровоградській, Івано-Франківській, Запорізькій, Рівненській, Сумській, Харківській, Херсонській областях.

Достойну школу демонстрували Калуське Івано-Франківської та Олександрійське Кіровоградської області училища культури. Взірцем для наслідування були виступи студентів Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. У ХІХ конкурсі читців (2010 р.) кращими стали студенти Закарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, в нинішньому, ХХ конкурсі, потужно виступили читці із Запорізького національного університету кафедри "Театральне мистецтво".

Слід відзначити, що на останні конкурси майже не потрапляли випадкові виконавці.

Дали свої результати й щорічні майстер-класи, що проводились на кожному конкурсі фахівцями. Майстер-класи Анатолія Пазенко були своєрідними виставами, на яких майстер зосереджував свою увагу на помилках, що допускали конкурсанти, демонстрував їх й пояснював як слід читати, іноді майстер за допомогою своїх студентів демонстрував уроки з майстерності: роботу над мовним апаратом – тренувальні вправи.

Традиція проведення майстер-класів продовжується. На останньому конкурсі незабутнім став майстер-клас, який надала читцям народна артистка України Раїса Недашківська.

Загальна планка майстерності з року в рік піднімалась все вище, але виробився такий собі певний стандарт досить пристойного, на перший погляд, але позбавленого індивідуальності читання, яким "грішать" десь 25 відсотків виконавців. Здебільшого відчувається відсутність постійної власної практики.

Конкурси дали можливість ще раз впевнитись, що кращими завжди визнають тих, хто пройшов театральну школу. Серед лауреатів найбільш запам’ятались саме такі виконавці – це Олександр Вешелені з Вінниччини, Людмила Буток з Волині, Світлана Веляник з Івано-Франківщини, Олена Кечина з Кіровоградщини, Ганна Мохнатко з Миколаївщини, Валерій Величко та Катерина Варченко з Чернігівщини. Велику користь дають заняття в драматичному гуртку. Робота над ролями найрізноманітнішими – маленькими і великими, характерними, героїчними, комедійними – послуговують читцю добру службу.

Найвищий клас читецького мистецтва – це уміння перевтілюватися в різні характери – прослуховуючи програми учасників конкурсу, глядач відкривав для себе нового Шевченка (трактовка "Катерини" Людмилою Буток на І конкурсі читців, трактовка "Перебенді" Олександром Невзоровим на ХІХ конкурсі читців, трактовка "Княжни" Катериною Кошовник на ХХ конкурсі читців), нову Лесю Українку (трактовка твору "Завжди терновий вінець" Андрієм Соболєвим на ХХ конкурсі читців), нову Ліну Костенко (трактовка "Марусі Чурай" Оленою Кечиною на Х конкурсі читців).

При всій потужності і високому загальному художньому рівні ювілейного ХХ конкурсу читців було зрозуміло, що чимало учасників конкурсу не уявляють собі всю складність читецького мистецтва. Їм здається, що робота читця зводиться тільки до вибору репертуару і до вивчення його напам'ять. Це є великою оманою. Мистецтво читця, як і всяке мистецтво, ставить перед виконавцем серйозні і складні завдання і для їхнього рішення, звичайно, вимагаються не тільки гарна пам'ять, не тільки природна обдарованість, а й величезна праця.

Бажаємо читцям наступних конкурсів озброїтись спеціальною літературою і починати свою роботу з азів, щоб вийти на сцену, необхідно опанувати хоча б елементарними основами ремесла і тільки після цього прийматися за створення художнього твору. Адже ніхто не сяде за рояль, не опанувавши попередньо технікою гри на фортепіано. І вийти на сцену в балетному спектаклі ніхто не зважився б, не одержавши достатньої хореографічної підготовки.

Тож, до роботи!

Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура