Михальчук Н. В.,
магістр державного управління,
головний консультант Управління
забезпечення міжпарламентських зв’язків
Апарату Верховної Ради України

Будь-яка соціально-політична система створює набір певних стереотипів, слідування яким необхідне для її успішного функціонування. Зазвичай вони підтримуються на трьох основних рівнях.

По-перше, стереотипи індивідуальної політичної свідомості й поведінки, підкріплювані стереотипами відповідних позитивних і негативних санкцій, наприклад, вкладені в зміст поняття "законослухняний", тобто добропорядний, лояльний, відповідальний, активний громадянин.

По-друге, стереотипи групової політичної свідомості й поведінки, наприклад, традиції того або іншого етносу, нації, програмні настанови суспільно-політичного руху, політичної партії.

По-третє, стереотипи політичної свідомості й поведінки соціально-політичної системи у цілому, наприклад, ідеологія та національна ідея.

Найважливішу роль у формуванні другого рівня стереотипних уявлень відіграють емоційні пристрасті, сформовані стандарти мислення та світоглядні схеми, які зазвичай відображаються у певному типі політичної культури. У процесі пізнання в людини уявлення про навколишню дійсність складається здебільшого не на основі власного її осмислення, аналізу, а як досвід попередніх поколінь. Оформлений у концепції, ідеологічні схеми, соціальний досвід стає базою для подальшого розвитку суспільної думки або ж перетворюється на догми і стереотипи, які часто відстають від реалій життя.

З часом стереотипи стають невід’ємними елементами національно-політичної духовної традиції поряд з існуючими в даному суспільстві соціально-політичними теоріями, а також важливими чинниками формування політичної культури. Так, український дослідник Є. Головаха трактує "…політичну культуру як сукупність сталих форм політичної свідомості та поведінки, які визначають особливості функціонування суб’єктів політичного процесу в межах певної політичної системи" [1]. Під усталеними формами політичної свідомості він розуміє політичні орієнтації, установки, переконання (на відміну від стихійно створюваних). Усталені форми політичної поведінки – це напрацьовані в процесі політичної діяльності типові поведінкові реакції та стереотипи. Саме ці форми протистоять політичній стихії, впроваджуючи в політичну систему елементи впорядкованості, стабільності, організованості тощо.

Політична культура є своєрідним "суб’єктним об’єктом". Вона становить комплекс уявлень тієї або іншої національної чи соціально-політичної спільноти про політику, політичну систему тощо. Простір існування політичної культури можна умовно назвати суб'єктивною політикою: реакція індивіда на дії і заходи уряду або держави, його сприяння або супротив політичним процесам, усталені політичні орієнтації, до яких відносять політичні установки і стереотипи.

Всі ці суб’єктивні чинники залежать від того, носієм якої моделі політичної культури є індивід. Адже в поняття політичної культури входить безліч елементів: політичні традиції, діючі норми політичної практики, ідеї, концепції і переконання, орієнтації людей щодо існуючої системи в цілому, її окремих інститутів та найважливіших "правил гри", принципів взаємин між окремими людьми, суспільством і державою. Ці компоненти, зумовлені соціально-економічними, національно-культурними, суспільно-історичними та іншими довгостроковими чинниками, характеризуються відносною усталеністю, живучістю і сталістю, повільно піддаються змінам у процесі глибоких зрушень у суспільному бутті [2].

Однією з ключових дефініцій такого підходу до політичної культури є "менталітет" – сукупність уявлень, поглядів, відчуттів осіб певної епохи. Менталітет – це сформована система елементів духовного життя та світосприйняття, яка зумовлює відповідні стереотипи поведінки, діяльності, способи життя різноманітних соціальних спільнот та індивідів і складається з усвідомлених чи підсвідомих переживань, уявлень, настроїв, поглядів, світобачень, які детермінують здатність людей діяти відповідним чином. Менталітет – соціокультурний феномен, пов’язаний із історією розвитку етнічних спільнот, які виникали вже на стадії первіснообщинного ладу та еволюціонували від роду, племені до народності, національності, державності.

Всі змістовні компоненти психології особистості чи спільноти тісно пов’язані з типологічними особливостями нервової системи і локалізуються в емоційно-мотиваційній сфері, яка задається культурною матрицею етносоціального організму. Саме до неї входять система потреб, інтереси, цінності, орієнтації і норми, інтеріоризовані ролі й спрямованість особистості (спільноти), "коди поведінки". У широкому розумінні – це сукупність психічних процесів, операцій і станів, не представлених у свідомості індивідуального суб’єкта політичної поведінки (або представлених з недостатнім ступенем усвідомленості), які виявляють активний, а в деяких ситуаціях визначальний вплив на поведінку значних конгломератів людей. Як сукупність органічно поєднаних, нерефлектованих, логічно не виявлених процедур мислення ментальність є основою своєрідного автоматизму духовного життя, заданого стереотипами, ритуалами і традиціями. Зумовлена здебільшого соціокультурними чинниками, ментальність впливає на використання естетичних, етичних, правових, релігійних, політичних цінностей, які сприймаються не через форму раціоналізованої освіти, а інтеріоризовані несвідомо у результаті соціалізації особистості.

Окрім того, ментальність у світі політики можна тлумачити з позицій функціонального тлумачення, позаяк саме ментальні цінності визначають ті вічні проблеми, які потребують вирішення політичними засобами [3]. "Під оболонкою практичних звичаїв, – продовжує П. Рікер, – ми знаходимо традиції, які є живою пам’яттю цивілізації, а у глибині те, що, мабуть, є ядром феномена цивілізації, тобто ансамбль уявлень і символів, якими одна група людей виражає своє пристосування до реальності, інших груп та історії" [4, 259]. Дійсно, ментальні цінності і традиції є невід’ємною складовою соціально-політичної системи.

Політична свідомість кожної людини є однією з найважливіших складових духовного життя суспільства, виступаючи щодо його свідомості специфічною формою та засобом існування, формування та реалізації родової сутності людини, ствердження особистості. Різні форми впливу на формування свідомості не могли б бути ефективними, якби не відбувалося уподібнення себе іншим. Існування людини як члена тієї чи іншої спільноти і виникнення в неї "відчуття належності" має своє матеріальне та психологічне підґрунтя і формується на різних етапах соціалізації, зокрема політичної. Німецький вчений Н. Луман, досліджуючи явище автономізації різних сфер суспільного життя, вказував на небезпеку втрати людиною своєї соціальної ідентичності – національної, державної, професійної – це стає причиною порушення соціальної рівноваги у суспільстві, оскільки воно не забезпечує дотримання основного принципу своєї єдності, інтегрованості консенсусу, суспільної згоди. Сам факт виникнення різних політичних ідеалів у політичній історії людства свідчить про певну потребу, усвідомлену більшістю, тобто не позбавлену вагомих психологічних підстав.

Будь-який політичний ідеал – свого роду інтелектуальне втілення інтересів певної соціальної групи на конкретному історичному етапі.

Отже, зрозуміло, що поряд з ментальністю на процес еволюції політичної культури впливають різні сили, групи, організації, які безпосередньо формують і поширюють ті чи інші ідеї, погляди, політичні позиції [5]. Важливий вплив мають політичні субкультури як комплекси політичних установок, ідей, поведінкових стереотипів, притаманні представникам окремих груп населення. Оскільки загальновідомо, що різні умови побутування людей, окремих соціальних груп формують певні потреби, інтереси, мотиви діяльності й поведінки людини. Вони оформлюються у специфічні (частково усвідомлені, а частково – ні) психологічні особливості, характерні для більшості представників групи. Саме спільність психологічних особливостей, типових для представників конкретної групи, і відображає реальність соціально-групової психології. На думку Ч. Кулі, найбільше значення для розуміння соціальної динаміки мають міжіндивідуальні стосунки, які складаються в первинних групах і є позаісторичним, універсальним утворенням [6].

Використані джерела

  1. Головаха Є. І. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологічного моніторингу в Україні / Євген Головаха. – К.: Фонд "Демократичні ініціативи", 1997. – 156 с.
  2. Петро Н. О концепции политической культуры, или основная ошибка советологии// Полис. – 1998. – № 1.
  3. Філософія політики: Короткий енциклопедичний словник / Авт.-упоряд.: Андрущенко В.П., ін.. – К.: Знання України, 2002. – 670 с.
  4. Рікер П. Навколо політики. Пер. з фр.. – К. : "Д.Л. ", 1995. – 334 с.
  5. Чагин Б.А. Структура и закономерности общественного сознания. – Ленинград. АН СССР "Наука", 1982.
  6. Кули Ч. Социальная самость. Первичные группы //американская социологическая мысль. – М., 1994. – С. 316 —335.
Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура