Приліпко Т. А.,
головний бібліограф науково-
бібліографічного відділу НІБ України

Національна історична бібліотека України активно впроваджує процеси інформатизації, збільшуючи обсяг робіт по створенню та наданню користувачам власних електронних продуктів та послуг, плідно розвиває соціальні комунікації згідно Концепції та Програми розвитку гуманітарної сфери.

Для здійснення наукового дослідження виникає необхідність формування баз даних (БД) історичних джерел. У такій копіткій праці не обійтись без помічника – наукової бібліографії, яка покликана виявляти, обліковувати, описувати, оцінювати та популяризувати документальний потік з історії України. На допомогу пошуковцям приходять бібліографічні друковані та електронні ретроспективні, поточні довідники, БД, які використовуються різними категоріями споживачів, зокрема, працівниками музейних установ.

Музеєзнавство тісно пов'язане з такими суспільними науками, як історія, філософія, філологія, психологія, мистецтвознавство, а також з низкою природничих наук – ботанікою, зоологією, антропологією, палеонтологією, ґрунтознавством. З музейною тематикою працюють музеєзнавці, історики, археологи, етнографи, філософи, педагоги, вчителі, соціологи, краєзнавці, бібліотекарі та інші фахівці.

Схарактеризуємо існуючу історичну наукову бібліографію підготовлену фахівцями нашого відділу щодо питань музеєзнавства. Велику науково-дослідну, культурно-просвітницьку, виховну роботу проводять музейні установи, які є безцінними скарбницями пам’яток історії та культури, літописцями народних досягнень. Вони дають змогу відвідувачам побу¬вати у давньому минулому, побачити сьогодення людства, його здобутки, помріяти про майбутнє та, зустрівшись з прекрасним, одержати цікаву інформацію, збагатити свої знання. Історико-культурна та етнографічна спадщина має колосальний потенціал для освітньо-виховної діяльності. Бібліографічні джерела з історії музейного будівництва в нашій країні містить ретроспективний покажчик "Музейное строительство на Украине" (1987).

Збереження, охорона пам’яток історії та культури, їх популяризація – завжди в сфері піклування суспільства. Історико-культурний спадок є гордістю нашого народу, він вивчається як підростаючим поколінням, так і науковцями. Ознайомитись з основними напрямами роботи в галузі охорони історичних набутків допоможе споживачам посібник "Охрана и использование памятников культуры и истории в УССР" (1987), де зібрано документальний масив із вказаної тематики.

Знаний покажчик "Історія інтелігенції Української РСР 1917—1990 рр." (1991) та підготовлений другий випуск бібліографії "Політичні репресії радянської доби в Україні" (2008) включають відомості про репресовану наукову, педагогічну, музеєзнавчу інтелігенцію: Ф. Ернст, Д. Щербаківський, П. Потоцький, Є. Кучеренко, М. Макаренко, О. Карпенко, М. Бойчук, Г. Василенко, В. Ганцов, П. Демчук та багато ін. Знищення інтелектуальної еліти негативно позначилося на подальшому розвитку наукової та культурно-освітньої галузі. Представлені в посібнику новітні видання розширюють довідково-бібліографічну БД про політичні репресії радянської влади в Україні на виконання державних проектів "Реабілітовані історією" (1992) та "Україна ХХ ст. Енциклопедія боротьби і репресій" (2005).

Музеєзнавство у своїй діяльності застосовує елементи інформаційно-управлінської науки щодо кооперації, координації можливостей бібліотек, музеїв, виставкових центрів, реставраційних служб, органів охорони пам'яток, архівів і засобів масової інформації. У просвітницькій діяльності закладів культури чільне місце займає науково-бібліографічна праця. Відомо багато напрацювань з даної проблеми [1; 3].

Зокрема, слід відмітити спільну роботу бібліотек і музеїв України над створенням "Друкованого зведеного каталогу української книги у фондах бібліотек та музеїв системи Міністерства культури України (1574—1923) (ДЗК)". Тісна співпраця сприяла появі довідкової бібліографічної новинки, що відображає сукупний україномовний фонд документів великих бібліотек країни (НІБУ, НПБУ та ін.; ряду обласних, міських музеїв – Музею книги і друкарства (м. Київ), Закарпатського краєзнавчого музею, Дрогобицького краєзнавчого музею та ін.) [2].

Поряд з ретроспективними посібниками споживачі використовують і поточні. Так, маємо вже 41-й випуск бібліографічного наукового покаж-чика "Історія України" за 2008 рік, підготовленого в АБІС "ІРБІС", що є інноваційним продуктом в галузі вітчизняного історичного бібліографознавства. Його презентовано 11 квітня 2011 р. на Ярмарку інноваційних бібліотечних послуг та електронного врядування в Національному центрі "Український дім", організованого програмою "Бібліоміст", Міністерством культури України, Українською бібліотечною асоціацією (УБА), Програмою сприяння Парламенту ІІ (PDP ІІ) Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), а також Відділом преси, освіти та культури Посольства США в Україні.

Наш експозиційний куточок називався "Національна історична бібліотека України" та був ошатно декорований рекламною продукцією. Стенд доповнювався двома моніторами, на яких демонструвався презентаційний ролик про історію створення покажчика та паралельно функціонував інтерфейс пошукових ключів системи "ІРБІС". Поряд працювала яскрава ретроспективна виставка "Історія України" за 1968—2007 рр. Упродовж роботи ярмарку численні вітчизняні й зарубіжні відвідувачі мали змогу ознайомитись з експозиційним куточком Бібліотеки та отримати необхідну кваліфіковану бібліографічну інформацію щодо інновації. Для користувачів проведено практичні заняття з ефективного застосування сучасних бібліотечних технологій.

Пошукові ключі електронної системи різноманітні і дають відповіді на низку тематичних запитів споживачів (за ключовими словами, автором, заголовком, назвою часопису, географічними рубриками, видом видання тощо). Науковці-музеєзнавці на сторінках довідника віднайдуть джерелознавчі, історіографічні питання, новітні матеріали конференцій, семінарів, читань з досліджуваних фундаментальних і прикладних наукових проблем.

Головним призначенням музеїв є комплектування, збереження, вивчення, експонування та популяризація пам'яток матеріальної та духовної культури людства. Документальний потік з теорії та історії музейної справи, музейного джерелознавства, музеографії, біографічні відомості про видатних музеєзнавців знаходиться в покажчику за рубрикою "Музеї".

Так, наприклад: Попельницька О.О., М.Ф. Біляшівський – перший директор Національного музею історії України // Укр. іст. журн. – 2008. – № 2. – С. 100—118; Бонь В., Будинок-музей Івана Франка у Львові : іл. путівник по Львів. літ.-мемор. музею Івана Франка. – Львів : Каменяр, 2008. – 122 с. : іл.; Степаненко Н.О., Музей та його творці : до питання про історію формування фонду коштовностей Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького // Придніпров’я. – 2007. – Вип. 4. – С. 365—372 та ін.

Багатогранну діяльність бібліотек і музеїв розкривають рубрики і підрубрики: "Наукова робота з історії України", "Наука. Освіта. Культура", "Бібліотеки", "Архіви", "Пам'ятки історії та культури. Їх охорона", "Повернення історичних та культурних цінностей" та ін. (Дмитрієнко М., Музеї як скарбниця історичних пам'яток і унікальних знань: роздуми над їх значенням для дослідників : (шляхами книги Сергія Білоконя "Музей України") // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. – К., 2007. —Чис. 14. – С. 303—308).

Підрозділ "Викладання історії" містить науково-методичну літературу, сучасні підручники з історії України, що відповідають сучасним вимогам і висвітлюють нове бачення історичного процесу (Рутинський М. Й. Музеєзнавство : навч. посібник / М. Й. Рутинський, О.В. Стецюк. – К. : Знання, 2008. – 428 с. : іл., табл.).

Історія становлення та діяльність культурно-освітніх установ, організацій різного рівня, науково-педагогічна спадщина провідних вчених знаходиться в розділах "Наука. Освіта. Культура".

Значну роботу з вивчення і пропагування історії рідного краю проводять краєзнавчі та історичні музеї. Вивчення історія міст і сіл, регіонів, підприємств допомагає здійснювати виховну функцію, збагачує знаннями. Відповідний документальний потік – до послуг пошуковців у підрозділі "Історичне краєзнавство".

Музеєзнавство належить до інтердисциплінарних наук та інтегрувало елементи різних профільних історичних дисциплін, спеціальних і допоміжних дисциплін: історіографію, джерелознавство, археологію, етнографію, нумізматику, сфрагістику, палеографію. Сучасний розвиток музеєзнавства неможливий без взаємодії з теорією інформації, документалістикою, архівознавством, бібліотекознавством, педагогікою, психологією, соціологією. Відповідні джерела дослідники знайдуть в підрозділі "Історіографія та джерелознавство історії України", "Спеціальні історичні дисципліни" та ін.

Велика увага надається підвищенню ефективності вивчення історії України, музеєзнавства у профільних вишах, середніх навчальних закладах, а також покращенню викладання вказаних дисциплін, професійної підготовки та удосконалення кваліфікації викладачів, учителів, музеєзнавців, формуванню у студентів знань про музеєзнавство. Цим проблемам присвячено багато сторінок кожного випуску щорічника "Історія України".

У процесі розбудови правової демократичної держави особливо важливою є проблема патріотизму, яка перебуває в центрі уваги всього громадянського суспільства. На сучасному етапі українські науковці активізували роботу в розробці проблеми інтерактивного навчання (взаємний та дія). Сутність інтерактивних методів полягає в активній творчій взаємодії всіх учасників виховного процесу. Дані методи найбільш відповідають особистісному вихованню і сприяють накопиченню знань, суджень, почуттів, формуванню творчих умінь та практичних навичок, гармонійному розвитку і самоствердженню індивідуальності.

У розділі "Автореферати дисертацій" представлено докторські та кандидатські дисертації пошуковців педагогічних, історичних, мистецтвознавчих, музеєзнавчих, психологічних та ін. наук, що дає змогу початківцям-аспірантам зорієнтуватися у виборі досліджуваної теми.

Презентований покажчик забезпечить нову якість інформаційно-бібліографічного обслуговування, розширить аудиторію користувачів, сприятиме збільшенню достовірної історичної інформації та знань про нашу країну, підвищить інноваційну, технологічну культуру українського суспільства, збагатить Національну наукову бібліографію Україну.

На основі покажчика "Історія України" за 2008 рік започатковано створення однойменної електронної бібліографічної БД в АБІС "ІРБІС", яка вже доповнена історичним документальним масивом 2009 року (4729 бібліографічних записів). Електронні бібліографічні БД в галузі історико-соціальних досліджень цілеспрямовано використовуються дослідниками, практиками, теоретиками музейної справи. Електронну версію посібника споживачі віднайдуть на сайті Бібліотеки, а друкований варіант довідника незабаром вийде у видавництві "Арістей" [4].

Використані джерела

  1. Державна історична бібліотека України (1939—2009) [текст] : бібліогр. покажч. / ДЗ "Держ. іст. б-ка України"; уклад.: В.П. Кисельова, Т.С. Кудласевич, О.В. Михайлова; ред. С. І. Смілянець; відп. за вип. А.В Скорохватова. – К., 2009. – 128 с.
  2. Друкований зведений каталог україномовної книги державних бібліотек та музеїв України. 1798—1923 [текст] / Нац. парлам. б-ка України. – К. – (Національна бібліографія України).
    Вип. 1: 1808—1900 / уклад.: Р.С. Жданова, І.О. Негрейчук; відп. ред. В.В. Патока. – К. : Глобус, 1999. – 1999. – 296 c.
    Вип. 2: 1901 – 1910 / уклад.: Р.С. Жданова, І.О. Негрейчук; наук. ред. В.Л. Еппель; відп. ред. В.В. Патока. – К. : Либідь, 2003. – 528 c.
    Вип. 3: 1911 – 1916 / уклад.: Р.С. Жданова, І.О. Негрейчук; наук. ред. В.Л. Еппель; відп. ред. В.О. Кононенко. – К. : Вид-во Харитоненка, 2003. – 262 c.
    Вип. 4: 1917 – 1919 / уклад.: І.О. Негрейчук; наук. ред. Р.С. Жданова; відп. ред. В. В. Патока. – Х. : Фоліо, 2008. – 285 c.
  3. Історія України [текст] : наук.-допом. бібліогр. покажч. [за 1968—2007 роки] / Держ. закл. "Держ. іст. б-ка України". – К., 1971—2009.
  4. Історія України [Електронний ресурс] : наук.-допом. бібліогр. покажч. [за 2008 рік] / Держ. закл. "Нац. іст. б-ка України"; упоряд.: Н. Вощевська, О. Марченко, Т. Приліпко, Д. Стегній, К. Русановський; ред.: А. Скорохватова, З. Мусіна). – К., 2010.

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура