Романовський В. І.,
доцент, завідувач секцією
духових та ударних інструментів
кафедри музичного мистецтва КНУКіМ

Неможливо сьогодні уявити інструментальне виконавство без духової галузі. Воно невпинно еволюціонує, все переконливіше утверджує своє місце в загальній системі музичного виконавства. На базі духових оркестрів створюються ансамблі духових та ударних інструментів, які все частіше з’являються на концертній естраді. Сформувався багатожанровий репертуар, який окреслив відповідне коло художніх завдань, сприяє розширенню художніх, технічних і акустичних можливостей та робочого діапазону духових оркестрів і ансамблів. Усе це стало потужним поштовхом інтенсифікації розвитку методичної бази, нових пошуків інструментовки для духових оркестрів і ансамблів, відкрило нові перспективи досліджень у галузі музичної акустики.

Виражальний арсенал музики ХХІ ст. вимагає суттєвого перегляду застарілих методичних принципів, а іноді й повної відмови від них. Низка положень, запропонованих відомими педагогами минулого, залишаються актуальними і в наші дні. Однак деякі підходи, думки видаються дещо застарілими. Сучасна музично-виконавська практика та науковий поступ шукають вирішення проблем, розвивають нові ідеї. Показовим в даному ракурсі є питання класифікації духових оркестрів та їх складів.

З удосконаленням духових інструментів змінювались їх типові склади. Як результат реорганізації і вдосконалення духових оркестрів у 50-роки ХІХ ст. оркестри мали чисельність 40–43 музиканти. Велике значення в історії духового інструментального виконавства мало введення у 1826 році мідних трьохвентильних інструментів. Так, наприклад. В. Ф. Одоєвський у листі А. М. Верстовському відносно хроматичних валторн писав: "… це важливий крок в інструментальній музиці" [1]. В цей же час широкого розповсюдження набули оркестри з флейтами, гобоями, кларнетами, басетгорнами, фаготами і контрафаготами.

Значні зміни у реорганізації духових оркестрів належать М. Римському-Корсакову (70-і роки ХІХ ст.). Пропозиції його полягали у раціональному комплектуванні в залежності від музично-виконавських вимог і одноманіття інструментальних складів. Важливе теоретичне і практичне значення мала його думка про те, що інструментальний склад духового оркестру складається з трьох груп, а саме групи дерев’яних духових, групи мідних духових і ударних, а кількість виконавців повинна бути визначена у залежності від вимог музичного мистецтва і професійного виконання [2]. М. Римський – Корсаков запропонував нові склади духових оркестрів: мішані і мідні, і поділив їх на 2 розряди, які відрізнялись один від одного тільки кількістю виконавців на кожну оркестрову партію. Для мішаного складу він визначив нове співвідношення груп, завдяки якому досягалось рівномірне звучання між дерев’яними і мідними інструментами:

  1 розряд 2 розряд
Малих флейт Des 2 1
Флейт 2 2
Гобоїв 2 2
Малих кларнетів Es 2 2
Кларнетів B (І-ІІ-ІІІ) 10 (4-3-3) 7 (3-2-2)
Басетів F (Es) 2 1
Басетів B 2 1
Фаготів І-ІІ 4 2
Корнетів B І-ІІ 2 2
Труб Es І-ІІ 4 4
Валторн Es І-ІV 4 4
Баритонів B 2 1
Тромбон-альт 1 1
Тромбон-тенор 1 1
Тромбон-бас 2 1
Туб B 2 1
Туб F 2 2
Туб контра B 2 1
Малий барабан 1 1
Тарілки 1 пара 1 пара
Великий барабан 1 1
Трикутник 1 1
  52 виконавців 41 виконавець

Такі склади оркестрів з невеликими змінами існували аж до 1918 року. У 30-ті рр. минулого століття видатним радянським композитором, педагогом і теоретиком в області інструментовки для духового оркестру М. Івановим-Радкевичем було запропоновано поділити духові оркестри за своїм складом на чотири групи: група дерев’яних духових, група характерних мідних духових (валторни, труби, тромбони), група ударних і основна група (корнети, альти, тенори, баритон і баси). Поділення мідної групи на дві – характерних інструментів і основну, і всіх інструментів духового оркестру на чотири групи було суто теоретичним висновком. Л. Дунаєв у своїй дисертації, присвяченій творчості М. Іванова-Радкевича, ще у 1970-ті рр. писав: "…характерная группа в творчестве Н. Иванова-Радкевича не обрела заметной самостоятельности по двум причинам: неукомплектованность группы характерных медных духовых инструментов в большинстве духовых оркестров; вторая – почти повсеместная практика исполнения партий корнетов на трубах, исключающая предполагаемый тембровый контраст между этими партиями" [4].

Аналізуючи партитури для духових оркестрів передових країн світу, ми доходимо до висновку, що духові оркестри складаються з трьох груп, а саме: групи дерев’яних, мідних та ударних інструментів. Такої думки відомі педагоги, музикознавці, композитори і диригенти Росії, Білорусі і відомі диригенти духових оркестрів України (А. М. Молотай, О. В. Баженов, В. Ф. Деркач, М. П. Прудченко, Г. М. Григор’єв та ін.). Саме такі склади оркестрів сьгодні є найбільш розповсюдженою формою інструментального духового виконавства в Україні. На сьогоднішній день існують наступні різновиди духових оркестрів: малий мідний, великий мідний, малий мішаний, середній мішаний і великий мішаний. В нашій країні мідні духові оркестри – велика рідкість. У країнах Європи і США великі мідні духові оркестри користуються неабиякою популярністю.

Найбільше розповсюдження має малий мішаний оркестр у кількості 20 осіб і середній мішаний у кількості 30 осіб. Зустрічаються і проміжні склади, які нараховують до 25 осіб. До складу великого мішаного духового оркестру входить від 60 до 100 і більше виконавців: Національний академічний президентський оркестр України, Національний академічний духовий оркестр України, Київський академічний муніципальний духовий оркестр, Заслужений академічний оркестр України, Зразково-показовий оркестр Збройних Сил, військовий оркестр Почесної варти налічують до 100 виконавців. В такому духовому оркестрі розширюється група дерев’яних духових інструментів: збільшується кількість кларнетів сі-бемоль, вводяться альтовий і басовий кларнети, група саксофонів. Всі ці склади не можуть бути стабільними і постійно змінюються.

Сьогодні, як відомо, в духовому оркестрі значно розширено арсенал групи ударних інструментів: до складу великих духових оркестрів входить до 15–20 ударних інструментів як з визначеною, так і без визначеної висоти звуку. Провідні фахівці – педагоги класу ударних інструментів кафедри музичного мистецтва КНУКіМ створили цілі оркестри ударних інструментів, які успішно виступають на центральних сценах України та за її межами. Зразком такого творчого колективу служить ансамбль "ARS NOVA", створений Заслуженим артистом України, професором секції духових та ударних інструментів КНУКіМ Черненко Г.В. Зразком також сміливого включення цілого оркестру ударних інструментів може служити лауреат міжнародних конкурсів і фестивалів студентський духовий оркестр КНУКіМ "Гармонія": ударні інструменти в ньому не тільки "підкреслюють" і "підсилюють", вони є творчою прикрасою оркестру, розширюють художньо-творчі можливості колективу.

Сьогодні у кожному українському обласному і у більшості районних центрах створено муніципальні духові оркестри. Більшість з них очолюють випускники вищих музичних навчальних закладів України, які успішно втілюють набуті знання у розвиток національної культури. Таким чином, кількасторічна практика показує, а наука стверджує, що духові оркестри (у тому числі в Україні) складаються з трьох груп: групи дерев’яних, мідних та ударних інструментів, і назрілою є необхідність внести зміни до навчальних посібників і підручників з інструментознавства і інструментовки щодо типових складів духових оркестрів.

Використані джерела

  1. Архів О. О. Аляб’єва. Державний Центральний музей музичної культури ім. М. І. Глінки.
  2. М. Римський-Корсаков – інспектор військових оркестрів // Советская музыка. – 1958. – № 6. – С. 39.
  3. Черних А. Радянське духове інструментальне мистецтво / А. Черних. – М., 1989. – 298 с.
  4. Дунаєв Л. Творческое наследие Н. П. Иванова-Радкевича – новый этап в развитии инструментовки для духового оркестра / Л. Дунаєв // Советская музыка. – 1979. – № 6. – С. 43—45.
Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура