Пам’ятка-запитальник на допомогу збирачам української усної народнопоетичної творчості: методичні рекомендації / Світлана Садовенко, Зоя Босик. – Вид. 2-е / перероб. з 1-го вид. та доп. – К.: НАКККіМ, 2010

НАРОДНА ОБРЯДОВІСТЬ КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ


 

Народні традиції – це приклад гармонії життя за законами добра і краси. Протягом століть вони сприяли вихованню таких людських якостей, як толерантність, доброзичливість, повага до старших. Вони є тією доброю основою, на якій зростає національна свідомість, гідність і самоповага, а разом з тим і розуміння та повага до інших народів. Кожен народний звичай, традиція, обряд чи свято обов’язково спрямовані на виховання людської душі, гідності, легкої вдачі, індивідуально-колективної праці і дозвілля.

Український народний календарний рік був здавна наповнений піснями, відповідними до сезону. То ж відродження масової пісенної культури і звичаєвості можливе лише на основі народних традицій.

Весь календарний та сімейний обрядові цикли несуть в собі компоненти становлення особистості через етнопедагогічні ситуації, які спонукають індивіда до творчості, сприяють самопізнанню, самоутвердженню, самовихованню, самоконтролю, відповідальності, самовдосконаленню (В.Гауак, В.Стефаник, В.Юрченко). Через народні традиції природно розв’язуються проблеми розумового, морально-етичного, трудового, фізичного та естетичного виховання молодого покоління. Тому відродження народних звичаїв, обрядів, традицій, які є однією з найдавніших форм духовної культури народу, має посісти, на нашу думку, важливе місце у майбутньому житті.

Перш за все нагадуємо, що звичаї – «це повсякденні усталені правила поведінки, що склалися історично, на основі людських стосунків, у результаті багаторазового здійснення одних і тих же дій та усвідомлення їх суспільної значущості» (Українська художня культура: Навч. посібник / За ред. І. Ф. Ляшенка. – К.: Либідь, 1996).

Обряди – це «символічні дійства, приурочені до відзначення найбільш важливих подій у житті людських гуртів, родин, окремих осіб» (Українська художня культура: Навч. посібник / За ред. І. Ф. Ляшенка. – К.: Либідь, 1996).

Сукупність обрядів, якими супроводжують відзначення святкового дня чи релігійної відправи, становить ритуал. Це зовнішнє оформлення якоїсь урочистості, свята. А система усталених обрядів, якими супроводжується громадсько-побутове чи релігійне життя, є обрядовістю даного народу. Найкраще багатство української обрядовості виражене в обрядовому фольклорі – піснях, побажаннях, віншуваннях, примовляннях, якими супроводжується те чи інше обрядове дійство.

Обрядовість українців поділяється на два види – календарно-побутова і родинна (чи сімейна обрядовість). Щодо обрядів календарно-побутового значення, то їх дотримувалися під час урочистого святкування початку чи закінчення певних календарних сезонів, тобто природних циклів – зими, весни, літа, осені. Родинні обряди тісно пов’язані із громадським осмисленням важливості події в житті людини чи родини.

Отже, сімейні обряди супроводжують громадське відзначення народин, повноліття, весілля та похорону. У давнину обидва види становили єдину обрядову систему: і весілля, і свята повноліття, чи посвячення підлітків у стан дорослості (так звані ініціації) здійснювались у певні календарні періоди. Виняток становили лише обряди, якими супроводжувалось народження чи похорон. За давньою українською традицією весілля відбувались взимку, або восени і таким чином теж були приурочені до народного календаря.

Пропонуємо календар найбільш значимих народних свят та обрядів, за яким можна проводити заходи народознавчої тематики та здійснювати підготовку до експедиційних досліджень.

Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура