Пам’ятка-запитальник на допомогу збирачам української усної народнопоетичної творчості: методичні рекомендації / Світлана Садовенко, Зоя Босик. – Вид. 2-е / перероб. з 1-го вид. та доп. – К.: НАКККіМ, 2010

Анекдоти


Анекдот, за визначенням М. Дмитренка, – «це короткий прозовий фольклорний твір, що типізовано подає одинокі: явище, подію, вчинок, ситуацію у вигляді загального коду, де момент кульмінації збігається з розв’язкою (або вони максимально наближені), а прихований зміст розказуваного вступає в конфлікт із заздалегідь очікуваним, внаслідок чого здобувається ефект сміхової «вибухівки». Анекдотові властиві алогізм, переакцентування слова чи фрази з одного значення на інше чи перенесення суті цього значення на інший об’єкт, гра слів, парадоксальність думки. Анекдоти, як правило, односюжетні, односитуативні, одноподієві. За формою викладу анекдоти бувають описовими, монологічними (самореклама), діалогічними, полілогічними, іноді кілька названих компонентів поєднуються (найчастіше – опис і діалог). В анекдоті надзвичайно велика роль кожного слова (іноді – звуку, жестикуляції, міміки), художньої деталі» (Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика. – Київ: Ред. часопису «Народознавство», 2001).

  1. Які анекдоти відомі у вашому населеному пункті (політичні, суспільно-побутові, національні, історичні)?
  2. Хто найбільше любить оповідати анекдоти (молодь, деякі немолоді люди, «таланти»)?
  3. Де і за яких обставин найчастіше можна почути анекдоти?
  4. Які найпоширеніші анекдоти у вашому селі, місті?
Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура