Пам’ятка-запитальник на допомогу збирачам української усної народнопоетичної творчості: методичні рекомендації / Світлана Садовенко, Зоя Босик. – Вид. 2-е / перероб. з 1-го вид. та доп. – К.: НАКККіМ, 2010

Веснянки


Веснянка – народно-обрядова весняна хорова пісня, в якій оспівується пробудження природи, кохання, надії на врожай тощо. Найпоетичнішими є народні твори ще дохристиянського походження (зазвичай – обрядово-ритуальні веснянки). Пісню починають в першу (так звану Збірну) неділю Великого посту, коли на вигоні молодь обирає на всю весну «весняну березу», дівчину, заводійку веснянок – тобто заклинань весни, що супроводжуються магічними діями та танками. Закінчувалися обрядові дії на святого Юрія й пізніше. Вірили, що все, передане в обрядодіях, обов’язково збудеться.

У Галичині й Карпатах веснянки називають гагілками, гіїлками, ягівками, магілками, гагулками, гагалівками, галагівками, лаголойками, галями. Тут їх співають тільки на Великому тижні. Молодіжні весняні ігри і танці називалися зазвичай сталими дієслівними сполуками.

Отже, веснянки співаються від Благовіщення аж до Зелених Свят або доки не вийдуть у поле полоти просо. Співалися вони повсюди: на вулицях села, на майдані під церквою, в лісі, в полі, а найчастіше на зелених луках понад річкою або ставком. Дівчата вдягалися в білі вишиті сорочки, на голову клали вінки або квітчали волосся квітами. Співаючи веснянки, дівчата беруться за руки і творять коло, півколо або ключ і так рухаються під ритм пісні. Темп руху залежить від темпу пісні, швидкого або повільного.

Щодо гаївки (гаїлка, гагілки, ягілка, ягілочка, ягівка) у західних регіонах України – це народна обрядова пісня, яку, на відміну від веснянок, співають лише на Великдень. Як і веснянки, це переважно дівочі пісні. Вони часто мають діалогову форму, як правило, хороводні, ігрові (поєднують спів з танком, мімікою, сценічною грою). В деяких місцевостях назву замінюють назвами окремих ігор («Галя», «Кострубонько», «Володар» або «Воротар», «Жук»). Зміст гаївок був різноманітний: славили прихід весни («А вже весна скресла квітами»), імітували відповідними рухами господарську працю («Ой чи бачив ти, як сіють мак», «Ой зацвіли огірочки», «Стелися, горошку, в три листи»), співали про кохання («Ой кину я кладку через сіножатку», «Ми голубку ізловили»). Гаївки грали три великодні дні аж до пізнього вечора. Все це відбувалося біля церкви, а по закінченні, взявшись попід руки по-четверо, хлопці й дівчата йшли з піснею від церкви через село на майдан.

Востаннє гаївки водили через тиждень після Великодня, у Провідну (Поминальну) неділю. Назва гагілки також персоніфікується на означення нареченої «Скажіть моїй Гагілці, /Най рушник готує, /Дружок рідних спрошує. /Взяв Гагілку під руку, /Повів її до шлюбу».

  1. Коли у вашому селі починали співати веснянки: на Благовіщення чи пізніше? Яка їх місцева назва (веснянки, гаївки, гагілки тощо)? Хто брав участь у цьому (дівчата, хлопці, молоді жінки)?
  2. Де співали веснянки і розважалися (на вулиці, на вигоні, коло церкви)? Яку виготовляли атрибутику? Для чого? З чим це пов’язувалося?
  3. Чи побутували на Благовіщення якісь звичаї пов’язані з приходом весни (напр., водіння Стріли на Поліссі)? Що співали при цьому?
  4. Якими піснями закликали весну діти, молодь?
  5. Які були весняні ігри та забави (дитячі та молодіжні)? Якими піснями, примовками, лічилками вони супроводжувалися? Які танки водили? Хто?
  6. Які веснянки співала молодь, гуляючи на вулиці, сидячи на колодках? Запишіть веснянки, у яких молодь оспівує закоханих, дівчата висміюють хлопців, і навпаки.
  7. Що співали на Великдень? У які ігри грали?
  8. Коли, за звичаєм, переставали співати веснянки (після Трійці).
  9. Чи виконуються веснянки сьогодні? Коли? Як? Де? Ким?

Пам’ятка:
Опишіть всі звичаї, пов’язані з приходом весни: пісні, ігри, забави, загадки, примовки, лічилки тощо та відповідну окремо до кожного обрядодійства атрибутику.

Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура