Пам’ятка-запитальник на допомогу збирачам української усної народнопоетичної творчості: методичні рекомендації / Світлана Садовенко, Зоя Босик. – Вид. 2-е / перероб. з 1-го вид. та доп. – К.: НАКККіМ, 2010

Вечорниці та досвітки


Вечорниці – вечірки – вечерниці – у старовинному українському селянському побуті – вечірні зібрання молоді восени та взимку, на які у будні поряд із розвагами, забавами виконувалась і певна робота, а в святкові – справляли гуляння. На цих зібраннях влаштовувалася складчина. Вечорниці – традиційна форма спілкування молоді в Україні й готування себе до шлюбу. На вечорниці збиралися майже щодня. Зазвичай, зібрання були у хаті одинокої жінки, господиню якої називали «паніматкою» (це була, як правило, вдова, в якої винаймали для вечірніх зібрань світлицю). «Чужі» хлопці могли зайти до хати тільки тоді, коли їм дозволяли це зробити «свої», з цього ж села. З вечорниць розходилися опівночі – «з першими півнями». На вечорниці дівчата приносили складчину продуктами. Вечір на Андрія називався Великими вечорницями. Під Великий піст вечорниці припинялися – гріх.

Досвітки – старовинні вечірні (що часто тривали до світання, «до світу», – звідки назва) зібрання сільської молоді для спільної праці й розваг в осінній та зимовий час.

  1. У який день щорічно починалися вечорниці, в які місяці були, і коли закінчувалися?
  2. У чому полягала різниця між досвітками і вечорницями?
  3. З якого віку молодь починала ходити на вечорниці? Кому це заборонялося (покриткам, одруженим, підліткам)?
  4. Як складалися кожні вечорниці – за віком молоді, за вродою, заможністю, за іншими обставинами? По скільки дівчат ходило в одну хату? Чи ходили хлопці й до інших дівчат?
  5. Чи не брали з якихось парубків або дівчат могоричу за дозвіл ходити на вечорниці? Якого саме? Як його називали? Чи пускали на вечорниці парубків з іншого кутка або села, і на яких умовах?
  6. Хто підшукував хату, яку, у кого?
  7. Як називали господарів хати? Як їм відробляли (дякували) за хату?
  8. Хто і скільки постачав палива і світла на вечорниці?
  9. Які витрати вечорниць накладалися на парубків, які – на дівчат?
  10. Чи щодня бувала на вечорницях вечеря? Що готували, звідкіля брали припаси?
  11. Якою роботою були зайняті парубки і дівчата на досвітках (вечорницях)? Чи не перешкоджали парубки дівчатам працювати і як саме?
  12. Як виявляла дівчина згоду бути обраною? Хто кого обирав (парубок дівчину чи дівчина парубка)?
  13. У які ігри грали на вечорницях?
  14. Яких пісень співали? Що танцювали? Хто наймав музик, на яких умовах? Де їх садили, чим пригощали? Які були музики?
  15. Чи не було крадіжок цілою парубочою громадою? Що й де крали? Чи позивали спійманих на крадіжці парубків?
  16. Чи був звичай ночувати разом парубкам і дівчатам?
  17. Коли розходилися по домівках? Чи щодня бувало снідання на досвітках і яке?
  18. Які весільні обряди справляли на вечорницях (могорич, дівич-вечір, шиття сорочки молодому, готування вінків тощо)? Чи не мали передвесільні вечорниці якихось особливих назв («вареники», «перша вечеря», «друга вечеря»)? Чи не забороняли одруженим ходити на передвесільні вечорниці? Як карала їх молодь за порушення цієї заборони?
  19. Чим відрізнялися від звичайних суботні, недільні вечорниці?
  20. Якими були прощальні вечорниці, коли виряджали парубка до війська? Що йому дарували? Яких пісень співали?
Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура