Зими в Карпатах стають щораз «гарячішими». Причина не в глобальному потеплінні. З кожним роком у зимові Карпати приїжджає все більше відпочиваючих. Відтак, гірськолижні курорти працюють на повну потужність. Більше того, в пік сезону, що співпадає з Новорічними та Різдвяними святами, наявна мережа не може прийняти всіх бажаючих, а місця на цей період бронюють ще з початку осені. Пропонуємо читачам огляд гірськолижних баз Карпатського регіону. Він далеко не вичерпний, проте дає можливість вибору.

Прикарпатський «тигр»

Тигри на Прикарпатті, та й в Карпатах загалом, не водяться. Найбільший з котячих — рись. «Тиграми» економісти називають країни Південно-Східної Азії, де за останні десятиліття відбувся колосальний економічний прорив. Прикарпатським «тигром» можна назвати туристичний комплекс «Буковель», що здійснив справжній прорив — лише з проекцією на місцеві масштаби. База збудована кілька років тому на голому місці, неподалік села Поляниця біля підніжжя гори висотою 1139 м, яка й дала назву цьому комплексу. Зараз Буковель приймає тисячі туристів, водночас розробляючи нові проекти та вдосконалюючи інфраструктуру.

База знаходиться на висоті 920 метрів. Тут є 25 двоповерхових котеджів, ресторан, бар, сауна, лижна школа, пункт прокату спорядження, медпункти, рятувальна служба, п'ять систем осніження, системи освітлення трас, місця для паркування автомобілів тощо. Витяги та гірськолижні траси обладнано на трьох горах, що оточують комплекс. На гору Буковель ведуть два 750-метрові витяги — бугельний і двокрісельний з транспортною потужністю 700 чол./год. Дві двокілометрові траси шириною 120-150 м з перепадом висот 210 м розраховані на любителів та початківців. Крім того, на схили Буковеля можна піднятися з допомогою двох мультиліфтів довжиною 280 і 250 м. Незначний перепад висот дозволяє тут освоювати ази гірськолижного спуску.

Двокрісельний витяг довжиною 2300 м і транспортною потужністю 1000 чол./год. веде на гору Бульчиньоха (1455 м), яка має довгий пологий схил. Траса від верхньої станції на цій горі тягнеться на 2,5 км і не відзначається складністю. Інший витяг, бугельний, на 1000 м, веде до середини спуску, на кілометровій трасі можуть кататися новачки.

А от траса з гори Чорна Клева (1241 м) призначена лише для досвідчених гірськолижників та спортсменів. Її довжина приблизно чотири кілометри, перепад висот понад 340 м. На Чорній Клеві встановлено чотирикрісельний витяг довжиною 1700 м, його потужність 2400 чол./год.

База знаходиться за 100 км від Івано-Франківська і 30 км від Яремчі.

ТК «Буковель» пропонує своїм відвідувачам сервіс високого класу, але, звісно, за пристойні гроші. Скажімо, можна взяти на прокат надсучасні лижі сезону 2004-2005 за 150 грн. за день, замовити індивідуальне заняття з інструктором — 80 грн./год.. Заняття в лижній школі обходяться в 135 грн. за день. Підйом на витягу коштує від двох до семи гривень, абонемент — 30-90 грн. Доба в готелі — від 30 у.о., а в період Новорічних та Різдвяних свят ціна зростає більше як вдвічі. Подібну тарифну політику ведуть і партнери «Буковеля», приватні туристичні бази та готелі Яремчанської зони. До речі, у комплекс послуг багатьох з них входить перевезення клієнтів до Буковеля та організаційний супровід відпочинку на гірськолижних трасах. Такі ж послуги надають взимку кращі готелі Івано-Франківська та Коломиї.

Повноцінний відпочинок в Буковелі вочевидь по кишені заможним людям. Але сервіс по-мінімуму та втіха від катання доступні навіть студентам. Якщо ж все-таки діймає проблема з ночівлею, можна знайти альтернативу неподалік.

На лижі ставить «Гак»

Якщо ви дивитесь «Інтер» і збираєтесь на зимовий відпочинок в Карпати, то, ймовірно, прогноз погоди дізнаєтеся з вуст Христини Панчишин. Гірські лижі Христина вважає своїм найулюбленішим видом відпочинку. І ось як народилася ця пристрасть.

- Новий 1998 рік наша сім'я зустрічала в карпатському селі Яблуниця в колі фанатів гірських лиж з товариства «Гак». Вони там мають своє приміщення, на стіні якого висить прапор з дивною символікою — зігнутою у вигляді гака лижею. Мені з братом, тоді ще школярам, підібрали спорядження, а пан Василь, інструктор товариства «Динамо», заходився нас вчити. Першого дня кілька годин вправлялися, засвоювали певні прийоми. А наступного пан Василь сказав: «Поїхали!». І все вдалося. Після того я часто приїжджала сюди з київськими друзями. Мені випадало подорожувати Європою, була й на гірськолижних курортах в Альпах, каталася там, і повірте, траси в Яблуниці не гірші.

Вони розташовані обабіч автомагістралі, яка через однойменний перевал сполучає Прикарпаття і Закарпаття. Три витяги ведуть на гору Микулинка, по одному — на г. Козу та г. Діл. З верхніх станцій кожного витягу розходяться по кілька трас різного рівня складності. Відтак, тут можуть кататися і любителі, і початківці.

Інфраструктура Яблуниці нині творить таку собі гармонію ретро і модерну. Свого часу тут було побудовано чимало баз відпочинку (того таки товариства «Динамо», профспілкового «Івано-Франківськтуриста», різних відомств та підприємств). Вони й далі функціонують, хоча матеріальна база потребує оновлення. А останніми роками виросли нові, переважно приватні, бази. Приймають відпочиваючих і місцеві мешканці. Отже, тут можна розміститися в котеджі по 80 у. о. за добу, а можна за символічну плату отримати ключі від дерев'яної хатки з пічкою.

На Івано-Франківщині гірськолижні бази є також у Верховині (ЛОК «Верховина»), Ворохті (база «Україна»), Вишкові Долинського району («Високий перевал»), Косові (база місцевої ДСЮСШ), Шешорах, Яворові Косівського району (пансіонат «Карпатські зорі» спортивного товариства «Україна»). Декілька трас із витягами встановили останнім часом приватні особи.

Два в одному

Будь-якої пори року ця місцевість просто зачаровує. Від травня до середини жовтня шовковими килимами Свидовецького масиву та другої за висотою (після Петроса) вершини Закарпаття гори Близниця, мальовничими озерцями і потічками. А коли на Драгобраті та навколишніх горах лежить сніг, вам може пощастити отримати «два в одному»: покататися на гірських лижах і водночас позагорати. Або, прокинувшись вранці після нічної віхоли, виявити, що під вікном другого поверху турбази лежить сніг, і можна стартувати прямо з вікна. Завдяки унікальному клімату снігове покриття тут стабільно зберігається аж до початку травня — ніякі снігові гармати не потрібні.

Драгобрат — найвища гірськолижна база Українських Карпат. Два бугельні витяги кілометрової довжини ведуть з висоти понад 1300 м майже на вершину гори Стіг (1704 м). Східний схил гори, яким пролягають гірськолижні траси, рівний та пологий, що дозволяє навіть новачкам успішно освоювати ази швидкого спуску. Драгобрат здавна облюбували не лише лижники, але й сноубордисти. Для тих, хто не наважується «виступити» в слаломі, тут є можливість катання на санках. А любителі лижного екстріму теж знайдуть чим полоскотати нерви. Полюбляють Драгобрат навіть парапланеристи. Найкращим періодом для зимового відпочинку відвідувачі називають кінець зими і перші місяці весни, коли поетове «мороз і сонце» розкриває тут всю свою принадність.

Драгобрат знаходиться за 18 кілометрів від шосейної дороги та залізниці в селищі Ясіня Рахівського району Закарпатської області. Дістатися до Ясіні можна або власним транспортом, або громадським — потягами «Львів - Рахів» та «Івано-Франківськ - Рахів», чи автобусами. А от на базу веде єдина гірська дорога від місцевого лісництва, яку може здолати лише авто підвищеної прохідності. Там курсують ГАЗ-66 та два радянські джипи — УАЗ-469 і «Нива». Вартість проїзду від 80 грн. (з групи). Теоретично будь-яке сучасне повнопривідне авто цією дорогою проїде, але водіям без досвіду їзди в горах та ще й взимку — ризиковано.

Крім того, гірськолижна траса для любителів та початківців з 500-метровим бугельним витягом є й у самій Ясіні (г. Костирівна), де можна розміститися і в приватному секторі. Ще один варіант — дістатися до Рахова, де поряд з турбазою «Тиса» знаходиться гірськолижна траса з 900-метровим витягом, є прокат спорядження, працюють інструктори.

Спуск з урбаністичним пейзажем

Австрійці мають невимовний сентимент до столиці Буковини. Сто років тому цей край називали Австро-Угорщиною в мініатюрі — така ж етнічна мішанина, таке ж нашарування культур та мов, які й сьогодні дуже чітко проглядають в архітектурі Чернівців. А от киянину окремі зони цього міста напевно видадуться схожими на столицю України — коли припустити, що Дніпро — це Прут, міст Патона — безіменний міст, який веде до Калинівського ринку, то Дніпровський узвіз справді буде схожим на «весь покритий зеленню» правий берег Прута. Є у Чернівцях і своя гора Щекавиця, але тут вона називається Цецино.

Так от, якраз на Цецино, не покидаючи міста, можна повноцінно займатися гірськими лижами. Торік тут, в спортивно-оздоровчому комплексі «Цецино», встановлено витяг. Крім лиж, відпочиваючі можуть взяти на прокат снігоходи та квадрацикли, чи позайматися в школі верхової їзди. Зрештою, мандрівникам варто піднятися на Цецино навіть без лиж — з вершини відкривається чудова панорама міста і навколишніх сіл. А з'їхати згори можна й на, скажімо так, спині. Був би сніг.

Гірськолижна структура в Чернівецькій області лише зароджується. Минулого року став до ладу витяг на перевалі Німчич біля міста Вижниця. Є інформація, що в цьому сезоні мали відкрити ще два витяги. З Чернівців до Вижниці ходять приміський потяг та автобуси.

Цього року початок гірськолижного сезону в Карпатах через відсутність головного компонента — снігу — трохи припізнився. А отже, у нас з вами все ще попереду, аж до Великодня. Приємного відпочинку!

Володимир ЗАНИК


Блог Туризм - Туризм