Андрійчук П. О.,
професор КНУКіМ, с.н.с. УЦКД,
заслужений працівник культури України

Відкриття у 1938 році в Київській консерваторії першої в історії світового музичного мистецтва кафедри народних інструментів стало поштовхом для створення невдовзі самобутніх регіональних народно-інструментальних шкіл в Одесі, Харкові, Львові, Донецьку. Довкола цих центрів у 50-60-і роки ХХ ст. утворювалася розгалужена мережа студій та музичних шкіл (як для дітей, так і для дорослих), музичних та культурно-освітніх училищ, професіональних народних хорів та ансамблів пісні і танцю, концертних організацій (філармоній, Укркон-церту тощо), мистецьких колективів Радіокомпанії України, організо-вувалася величезна кількість аматорських колективів, в т.ч. оркестрів народних інструментів, вокально-хорових та хореографічних. У ре-зультаті в Україні вкрай гостро постала проблема творчих керівників, диригентів, концертмейстерів. З метою забезпечення культурно-освітніх закладів та аматорських колективів професійними кадрами у 1968 році згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР № 608 від 8 серпня 1968 р. і Постановою Ради Міністрів УРСР № 459 від 28 серпня 1968 р. на базі Київського філіалу бібліотечного факультету Харківського дер-жавного інституту культури був створений Київський державний інститут культури (КДІК).

Спочатку працювало два факультети: бібліотечний і культурно-освітньої роботи (КОР). До складу останнього входили три кафедри: хорового диригування, хореографії та режисури. На творчих кафедрах запроваджувалася підготовка фахівців для роботи в художній самоді-яльності – "клубний працівник вищої кваліфікації, керівник гуртка художньої самодіяльності". Для забезпечення діяльності кафедри хоро-вого диригування була утворена секція загального фортепіано і баяна (завідувач А.Ф.Нечипоренко). Гру на баяні, разом з А.Ф.Нечипоренком, викладав В.А.Посудієвський. У 1969 році до них долучилися Т.Г.Мурзіна та І.К.Носальський.

У 1970 році для підготовки фахівців зі спеціальності "клубний працівник вищої кваліфікації, керівник самодіяльного оркестру на-родних інструментів" була створена кафедра народних інструментів (завідувач – А.Ф.Нечипоренко), яка, власне, і започаткувала народно-інструментальну спеціалізацію в цьому навчальному закладі. На перший курс було прийнято 30 студентів денної форми навчання і стільки ж заочної. Така норма набору зберігалася до кінця 80-х років. Навчання велося 4 роки на денній формі навчання і 5 років – на заочній.

Від початку своєї діяльності кафедра укомплектовувалася тала-новитими випускниками в основному Київської консерваторії, які працювали творчо, натхненно і самовіддано.

Перші викладачі кафедри: А.В.Гаценко, Т.Г.Мурзіна, А.Ф.Нечипо¬ренко, І.К.Носальський, В.А.Посудієвський (клас баяна), Т.М.Комарова (клас домри), Д.П.Казачков і О.Г.Побединський (клас диригування). У 1971 р. викладацький склад кафедри поповнили С.П.Булавко, С.І.Литвиненко, О.Ю.Омельченко, Г.А.Суслова, в 1972 р. – В.Д.Га¬лицький, А.П.Головньов, В.Ф.Лапшин, у 1973 р. – Р.Д.Гусак. З 1975 р. почав викладати випускник другого випуску Інституту М.С.Голючек.

Оркестр народних інструментів (домрово-балалаєчного типу) вів Д. П. Казачков. Інструменти були придбані у Москві в експеримента-льних майстернях Великого театру.

В 1972 р., попервах для акомпанементу народному хорові, на базі струнно-смичкової групи було створено український ансамбль народних інструментів (керівник О.Ю.Омельченко). Разом з народним хором цей колектив здобув звання лауреата конкурсу "Молоді голоси", а згодом виріс до самодостатнього оркестру українських народних інстру-ментів. Духові та щипкові інструменти для цього колективу виготов-лялися на Мельнице-Подільській фабриці музичних інструментів.

Окрім двох вищезгаданих студентських оркестрів на денній формі навчання, на заочній функціонували курсові оркестри народних інструментів. У різні роки їх очолювали П.О.Андрійчук, С.П.Булавко, А.П.Головньов, Р.Д.Гусак, В.М.Ілляшевич, В.І.Марунич, Н.М.Марунич, Г.О.Нечаєв, І.К.Носальський, О.Ю.Омельченко, О.Г.Побединський, А.С.Самітова, Г.А.Суслова, Й.С.Франц.

"Оркестровий клас" – одна з основних навчальних дисциплін. Навчальні оркестри народних інструментів стали базою здобуття не тільки досвіду колективного музикування, а й засадничих умінь орга-нізації та управління художнім колективом, диригентської практики, апробації творчих робіт з інструментовки.

Показником високої результативності роботи кафедри в напрям-ку оркестрового виховання стала організація впродовж десятиліть її випускниками народно-оркестрових колективів по всій Україні. Зраз-ком для них були й самодіяльні оркестри народних інструментів Києва, які очолювали переважно викладачі інституту культури.

Слід відзначити, що кафедра від самих початків і по сьогоднішній день веде активну концертну діяльність. Один із її головних принци-пів – глибокі творчі контакти з різними мистецькими кафедрами. Так, оркестри та різноманітні склади ансамблів народних інструментів тісно співпрацюють з народним хором, співаками-солістами, вокальними ансамблями, хореографічними колективами.

Підтвердженням тези видатного фольклориста, етнографа, компози-тора, диригента, хореографа, актора і співака, автора першого посіб-ника з української хореографії "Теорія українського народного танцю" Василя Верховинця про синкретичність народного мистецтва став науково-методичний доробок професора кафедри хорового диригу-вання, доктора мистецтвознавства А.І.Гуменюка – монографії з усіх напрямків народного сценічного мистецтва: "Українські народні музичні інструменти", "Українські народні музичні інструменти, інструмента-льні ансамблі та оркестри", "Український народний хор", "Народне хореографічне мистецтво України", "Як записувати народні танці". Ці наукові праці стали базовими для подальшого дослідження та розвитку народного інструментального, хорового та хореографічного мистецтва.

З кожним роком у навчальних планах музичних спеціалізацій питома вага спеціальних музичних дисциплін зростала і факультет культурно-освітньої роботи спочатку було перепрофільовано на фа-культет "організаторів-керівників художньої самодіяльності" (ОКХС), а згодом – "народної художньої творчості" (НХТ).

Однак у другій половині 80-х років, із зміною в державі суспіль-но-історичних умов, напрям "народна художня творчість" почав себе вичерпувати. У результаті – від 1990 р. факультет НХТ, включаючи спеціалізацію "народні інструменти", рішенням акредитаційної комі-сії Міністерства освіти України, перейшов на підготовку фахівців за напрямом "мистецтво", спеціальністю "музичне мистецтво", спеціалі-зацією "народні інструменти". Перед цим, у 1988 р., на денну форму навчання було здійснено перший набір студентів з п’ятирічним тер-міном навчання.

Після переходу на спеціальність "музичне мистецтво" дисциплі-на "диригування" є обов’язковою тільки на І-ІІ курсах. Подальше опанування диригуванням та пов’язаного з ним комплексу дисциплін проводиться за рішенням кафедри на підставі якісних результатів іс-питу після другого курсу.

Впродовж своєї історії кафедра народних інструментів неодно-разово структурно видозмінювалася. Так, у 90-і роки в її межах велася підготовка фахівців фольклорної, духової та естрадної спеціалізацій, які згодом виокремилися в самостійні кафедри – фольклору та етног-рафії, духових та ударних інструментів, естрадних інструментів. А підготовка фахівців народно-інструментального спрямування велася, коли поперемінно, коли водночас, як на кафедрі народних інструментів, так і на кафедрі оркестрового диригування та кафедрі українського народно-інструментального виконавства. У 2001 р. кафедра, як струк-турний підрозділ, реорганізована в секцію народних інструментів – спочатку кафедри фольклористики, народного пісенного та інструмента-льного виконавства, у 2007 р. – кафедри інструментально-виконавського мистецтва, а від 2008 р. – кафедри музичного мистецтва. Останні тра-нсформаційні процеси – в руслі Болонського процесу.

Разом з народними інструментами до 1993 р. велася підготовка фахівців-бандуристів. У 1992 р. в рамках кафедри було створено сек-цію бандури, з 1993 р. вона увійшла в структуру кафедри народно-пісенного виконавства, а в 1996 р. у КНУКіМ вперше в Україні підго-товку фахівців-бандуристів виокремлено і створено кафедру бандури та кобзарського мистецтва.

У 90-і роки зріс статус і навчального закладу:

  • 13.06 1996 р. рішенням Державної акредитаційної комісії Мі-ністерства освіти України Київський державний інститут культури акредитовано за статусом вищого навчального закладу освіти ІV (уні-верситетського) рівня;
  • 11.11.1997 р. Постановою Кабінету Міністрів України №1253 Київський державний інститут культури перейменовано на Київський державний університет культури і мистецтв (КДУКіМ);
  • 01.02.1999 р. Указом Президента України Київському державно-му університету культури і мистецтв надано статус Національного – Київський національний університет культури і мистецтв (КНУКіМ).

Студенти широко залучаються до науково-творчої роботи – в університеті щорічно проводяться науково-методичні конференції.

В університеті функціонують аспірантура, докторантура, спеціалі-зовані вчені ради по захисту кандидатських та докторських дисертацій за спеціальністю 26.00.01 "Теорія та історія культури" (культурологія, мистецтвознавство), кандидатських дисертацій за спеціальністю 13.00.02 "Теорія та методика музичного навчання" (музична педагогіка).

Цілий ряд вихованців кафедри здобули лауреатські звання на міжнародних та всеукраїнських конкурсах, захистили дисертації. Ви-пускники працюють у найрізноманітніших сферах культури і мистецтва: викладачами ВНЗ І-ІV рівнів акредитації та ДМШ, керівниками, дири-гентами, артистами мистецьких колективів. Серед них: Франц Й.С. – заслужений діяч мистецтв України, професор НМА, художній керів-ник і головний диригент симфонічного оркестру "Ренесанс"; Василенко В.М. – заслужений артист України, головний диригент Одеського, тепер Донецького театру опери і балету; Голючек М.С. – заслужений артист України, професор КНУКіМ; Юник Д.Г. – кандидат мистецт-вознавства, дипломант міжнародного конкурсу "Фогтландські дні му-зики" (Клінгенталь, Німеччина, 1991), доцент Мелітопольського педагогічного університету; Саїк Г.Ф. – кандидат педагогічних наук, доцент, лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів; Богонос П.Л., Кротова Т.Ф., Мацеборко В.Т., Попович Н.М. – кандидати педа-гогічних наук, доценти; Безугла Р.І. – кандидат мистецтвознавства, доцент; Підгорбунський М.А. – кандидат історичних наук, доцент; Сідлецька Т.І. – кандидат мистецтвознавства; Губар М.Г. – старший викладач Переяслав-Хмельницького педагогічного університету ім. Г. Сковороди, заслужений працівник культури України; Виннічик М.І. – директор Теребовлянського вищого училища культури, заслу-жений працівник культури України; Білаш Л.О. – відома радіожурна-ліст, заслужений працівник культури України; Синьоок Г.І. – художній керівник академічного ансамблю пісні і танцю Державної прикордонної служби України, заслужений діяч мистецтв України; Бублієнко О.М., Гвоздь Ю.М., Конніков С.В., Кулик А.Є., Орел С.С., Павловська І.М., Павловська Н.В., Павловський В.А. – заслужені артис-ти України; Молоков М.Г., Смоляков В.П., Стегней С.Н., Сухий І.І., Яворський К.В. – заслужені працівники культури України; Журавчак О.П. – відомий виконавець на народних духових інструментах, лауреат багатьох міжнародних та всеукраїнських конкурсів; Дідок С.В., Яки-мчук В.Я. – лауреати Міжнародного конкурсу баяністів-акордеоністів (Монтезе, Італія, 2002); Сиротюк М.І. – лауреат Міжнародного кон-курсу виконавців на народних інструментах ім. Г.Хоткевича (Харків, 2004); Михальченко М.А., Хоменко О.О. – лауреати Міжнародного конкурсу "Ренесанс гітари" (Гомель, Білорусь, 2007), Радіон О.В. та Радіон С.В. лауреати ХІ Міжнародного фестивалю народної музики "Звіняць цымбалы і гармонык" (Постави, Білорусь, 2008).

Сьогодні на денній та заочній формах ведеться навчання за освіт-ньо-кваліфікаційними рівнями "бакалавр" (перший випуск здійснено у 2004 р.), "спеціаліст", "магістр" (перший випуск – 2006 р.). Спеціа-лістам присвоюється кваліфікація "артист оркестру народних інструмен-тів, викладач фахових дисциплін", а кращим випускникам за умови якісного виконання додаткових планових вимог Державна кваліфіка-ційна комісія присвоює кваліфікацію "диригент оркестру народ-них інструментів" та "концертний виконавець". Бакалаври і магістри отримують дипломи європейського зразка.

У 2009-2010 навчальному році на народно-інструментальній спеціалізації функціонують такі творчі колективи: український оркестр народної та популярної музики (керівник проф. Андрійчук П.О., ди-ригент ст. викл. Дідок С.В.), ансамбль народної музики "Будьмо" (ке-рівник проф. Голючек М.С.), курсові ансамблі.

Паралельно зі спеціалізацією "народні інструменти" на спеціалі-зації "оркестрові струнні інструменти" за відповідною програмою ве-деться викладання гри на скрипці і гітарі, на спеціалізації "музичний фольклор" – гармоніці, етнічних духових інструментах, скрипці, цим-балах, на спеціалізації "музичне мистецтво естради" – акордеоні.

Завідувачі кафедр (секцій) народно-інструментальної спеціаліза-ції: А.Ф. Нечипоренко, В.Д. Галицький, В.П. Лапченко, О.О. Ільченко, В.Б. Гнєдаш, Й.С. Франц, В.О. Гуцал, О.П. Гданська, Н.Б. Брояко, П.О. Андрійчук.

Викладачі спеціальних дисциплін:

  • Балалайка: А.П.Головньов, В.М.Ілляшевич, Д.П.Казачков.
  • Бандура: Н.Б.Брояко, О.П.Гданська, В.Ф.Лапшин, В.А.Вівчарик, В.М.Єсипок, А.Ф.Омельченко, П.П.Чухрай.
  • Баян, акордеон: П.О.Андрійчук, С.П.Булавко, А.В.Гаценко, А.П.Го¬ловньов, С.В.Дідок, Т.Г.Мурзіна, А.Ф.Нечипоренко, І.К.Носальський, О.М.Олексюк, В.А.Посудієвський, А.С.Самітова.
  • Гітара: Б.М.Бєльський, В.А.Жадько (основний напрям – "струнні інструменти"), В.М.Ілляшевич, А.Д.Остапенко, О.С.Шеляженко.
  • Домра: Р.Д.Гусак, Т.М.Комарова, В.П.Лапченко, Н.М.Марунич, О.Ю.Омельченко, О.Г.Побединський, Г.А.Суслова.
  • Скрипка: А.І.Гребенюк, В.В.Козін, С.В.Майданська, Н.М.Семеняк, О.В.Спренціс, З.Г.Ядловська.
  • Сопілка: Р.Д.Гусак, О.П.Журавчак.
  • Цимбали: О.Ю.Омельченко, Ю.Я.Рутецький.
  • Диригування: С.П.Булавко, В.Д.Галицький, В.Б.Гнєдаш, А.П.Голов¬ньов, М.С.Голючек, Р.Д.Гусак, В.А.Жадько, Д.П.Казачков, В.П.Лапченко, В.Ф.Лапшин, С.І.Литвиненко, В.І.Марунич, Н.М.Марунич, Г.О.Нечаєв, І.К.Носальський, О.Г.Побединський, Ю.Я.Рутецький, А.С.Самітова, Г.А.Суслова, Й.С.Франц.
  • Керівники оркестру народних інструментів (домрово-балалаєчного типу): О.О.Ільченко, Д.П.Казачков, С.І.Литвиненко, В.І.Марунич.
  • >Керівники українського оркестру народних інструментів: П.О.Андрійчук, О.Ю.Омельченко, Й.С.Франц.
  • Керівники капели бандуристів: Г.С.Верета, М.П.Гвоздь, А.П.Навроцький, В.В.Курач, В.В.Шевченко, А.А.Іваниш, І.В.Якубовська.
  • Викладачі вокалу у бандуристів: Н.Я.Байко, Г.Я.Гаркуша, М.М.Дубиківський, Л.Г.Маковецька, М.В.Нагорний, О.П.Трофимчук.
  • Концертмейстери: Т.Л.Балакіна, О.М.Бархатова, Н.Ю.Марковська, Я.В.Яговенко.

У зв’язку із продовженням терміну навчання та збільшенням контингенту студентів на викладацьку роботу на умовах сумісництва або погодинної оплати праці на деякий період запрошувалися відомі музиканти-педагоги: Г.І.Менкуш, В.Я.Петренко, С.П.Петрова, Т.Г.Со¬колова (бандура); В.Г.Кушпет (старосвітські музичні інструменти); А.М.Гребенюк, Р.І.Іванський, А.Є.Кулик, В.З.Самітов, В.М.Самофалов, В.П.Самойленко, А.О.Тихончук (баян); В.В.Шаруєв (гітара); А.Я.Козлова, О.С.Яценко (домра); Г.П.Коновалов, І.М.Чекан (скрипка); В.К.Тур¬бовський (сопілка); В.А.Мамотюк, В.Б.Овчарчин (цимбали); В.М.Вара¬кута, О.М.Мамченко, Г.І.Синьоок, В.О.Шейко (диригування); А.С.Мама¬лига, В.М.Мацко, В.А.Павліковський, Т.О.Семенова, Ю.В.Яценко (інструментовка).

При очевидних навчально-методичних успіхах та педагогічних і виконавських здобутках у підготовці фахівців академічного народно-інструментального мистецтва в КНУКіМ нові часи ставлять нові за-вдання. У зв’язку з цим коригуються навчальні плани, переглядається зміст фахових дисциплін, оновлюється навчальний репертуар як з фаху, так і в творчих колективах, вдосконалюються методики викладання, активізується фактор самостійності роботи студентів. Усе це спрямо-вується на підготовку висококваліфікованих фахівців з розвиненим художнім мисленням, які володіють повним комплексом фахових знань, умінь і навичок, високою виконавською культурою, спроможних посісти достойне місце в широкому культурно-мистецькому просторі.

Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Українська культура