Для удосконалення захисту та збереження Всесвітньої спадщини, країни-члени UNЕSСО прийняли у 1972 р. Конвенцію “Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини”. Це перший офіційний міжнародний інструмент, що відбиває нагальну потребу у виявленні і збереженні культурної і природної спадщини, що має видатну універсальну цінність.
При підготовці “Методичних рекомендацій щодо розробки Номінаційного досьє для внесення об`єкта до Списку Всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО (об`єкти культурної спадщини)”, крім Конвенції ЮНЕСКО “Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини”, використовувалися:
- Закон України “Про охорону культурної спадщини”;
- Матеріали Номінаційного досьє собору святої Софії і Києво-Печерської Лаври та Історичного центру м. Львів;
- Матеріали звіту Україна – ЮНЕСКО “Про стан виконання Конвенції “Про охорону культурної та природної спадщини”, розділ І.
- Методическое пособие по подготовке номинаций природных объектов для включения их в Список всемирного наследия ЮНЕСКО. – М., 2000. "Оперативное руководство по применению Конвенции об охране Всемирного культурного и природного наследия", WHC.99/2 (Operational Guidelines for the Implementation of the World Heritage Convention, UNESCO) – основний документ, що регулює застосування Конвенції про Всесвітню спадщину.
В Методичних рекомендаціях викладені:
- Процедура підготовки та подання Попереднього списку об`єктів культурної і природної спадщини, що розташовані на території країни-учасниці Конвенції “Про охорону всесвітньої культурної спадщини” для вирішення питання щодо занесені цих об`єктів до Списку всесвітньої спадщини.
- Критерії щодо занесення пам`яток культури до Списку всесвітньої спадщини.
- Порядок підготовки країною-учасицею Конвенції документів для номінації об’єктів культурної спадщини та заповнення номінаційного досьє.
- Порядок звітності про виконання Конвенції.
Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини| < Попередня | Наступна > |
|---|