Цей Закон визначає правові засади діяльності у сфері культури, регулює суспільні відносини, пов’язані із створенням, використанням, розповсюдженням і збереженням культурних цінностей.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
1) базова мережа закладів культури — комплекс підприємств, установ, організацій і закладів культури державної та комунальної форми власності, діяльність яких спрямована на створення умов для забезпечення розвитку творчості, збирання, збереження, використання і поширення інформації про матеріальні та духовні культурні цінності, наукові розробки, а також цілісності національного культурного простору, доступності національного культурного надбання, дотримання прав громадян України у сфері культури;
2) вітчизняний (національний) культурний продукт — культурні блага і культурні цінності, створені (надані) вітчизняним виробником;
3) грант — фінансові ресурси, які надаються на безповоротній основі суб’єкту, що провадить діяльність у сфері культури, для реалізації культурно-мистецького проекту;
4) діяльність у сфері культури (культурна діяльність) — творча, господарська, наукова, бібліотечна, інформаційна, освітня, культурно-дозвільна та розважальна діяльність, спрямована на створення, тиражування, розповсюдження, демонстрування (публічний показ), популяризацію, збереження і використання культурних благ та цінностей для задоволення культурних потреб громадян. До видів культурної діяльності належать, зокрема, створення, тиражування, розповсюдження, демонстрування та популяризація творів літератури і мистецтва, створення, збереження і використання культурних цінностей, охорона та популяризація культурної спадщини, проведення наукових досліджень у сфері культури, літературна і художня критика, надання освітніх послуг та організація навчання у сфері культури, відпочинку та дозвілля громадян;
5) заклад культури — юридична особа, основною діяльністю якої є діяльність у сфері культури, або структурний підрозділ юридичної особи, функції якого полягають у провадженні культурної діяльності;
6) культура — сукупність матеріального і духовного надбання певної людської спільноти (етносу, нації), нагромадженого, закріпленого і збагаченого протягом тривалого періоду, що передається від покоління до покоління, включає всі види мистецтва, культурні цінності, гуманітарну науку, освіту та відображає рівень розвитку цієї спільноти;
7) культурні блага — товари та послуги, що виробляються в процесі культурної діяльності і служать для задоволення громадянами своїх культурних потреб (книжки, художні альбоми, аудіовізуальні твори та їх демонстрування, аудіопродукція (музичні звукозаписи), твори та документи на новітніх носіях інформації, вироби художніх промислів, театральні та циркові вистави, концерти, послуги з надання культурно-мистецької освіти тощо);
8) культурні цінності — цей термін застосовується в значенні, визначеному Законом України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей”;
9) культурно-мистецька освіта — спеціальна освіта в галузі культури і мистецтва;
10) культурно-мистецька програма — державна цільова програма, спрямована на розв’язання проблем національно-культурного розвитку, збереження національно-культурної спадщини та цільова програма місцевого значення у сфері культури, що передбачають вирішення питань, пов’язаних з діяльністю та розвитком базової мережі закладів культури всіх рівнів або відповідного рівня, а також реалізацію культурно-мистецьких проектів і здійснення заходів державними та недержавними закладами культури, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів;
11) культурно-мистецький проект — форма культурної діяльності, яка характеризується заздалегідь визначеними метою і строком реалізації (досягнення мети), а також цільовим фінансуванням за визначеним кошторисом (бюджетом);
12) культурно-мистецьке середовище — митці та працівники закладів культури всіх форм власності, інші працівники, об’єднані в професійні творчі спілки, національно-культурні товариства;
13) культурний простір України — сфера, в якій відповідно до законодавства провадиться культурна діяльність та задовольняються культурні, інформаційні та дозвільні потреби громадян, що охоплює, зокрема радіо і телебачення, поширення друкованих періодичних видань та книговидавничої продукції, ринок культурних благ, а також культурно-мистецьке середовище;
14) мистецьке аматорство — непрофесійна творча діяльність окремих осіб або колективів, що не є для них основним заняттям і не має на меті отримання доходів;
15) національне культурне надбання — сукупність унікальних культурних цінностей, що мають виняткове історичне значення для формування національної самосвідомості Українського народу;
16) нематеріальна культурна спадщина — звичаї, форми показу та вираження, знання, навички, що передаються від покоління до покоління, постійно відтворюються спільнотами та групами під впливом їх досвіду, оточення, взаємодії з природою та історії і формують у них почуття самобутності і наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного різноманіття і творчості людини;
17) об’єкти культурного призначення — цілісні майнові комплекси клубних закладів (клубів, будинків культури, палаців культури тощо), парків культури та відпочинку, бібліотек, музеїв, історико-культурних заповідників, театрально-видовищних закладів (театрів, філармоній тощо), кінотеатрів, інших закладів культури; пам’ятки культурної спадщини, предмети колекцій, зібрання, фонди, будівлі, споруди культурного призначення та інші культурні цінності;
18) працівник культури (працівник у сфері культури) — професійний творчий працівник, працівник закладу культури або фізична особа, яка провадить діяльність у сфері культури на індивідуальних засадах;
19) професійний творчий працівник — особа, що провадить творчу діяльність, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури, публічно представляє такі твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членом творчої спілки, та/або має науковий ступінь з літературознавства, мистецтвознавства, теорії та історії культури, почесне звання або державні нагороди за діяльність у сфері літератури і мистецтва, є лауреатом літературно-мистецької премії (нагороди);
20) суб’єкти культурної діяльності — фізичні та юридичні особи, що провадять культурну діяльність або реалізують владні повноваження у сфері культури;
21) творча діяльність — індивідуальна чи колективна творчість на професійних або аматорських засадах, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність.
Стаття 2. Законодавство України про культуру
1. Законодавство України про культуру складається з Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів з питань культури, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів.
2. Законодавство України про культуру регулює:
1) діяльність на професійних та аматорських засадах у галузі:
2) іншу діяльність, основною метою якої є створення, збереження, розповсюдження і використання культурних цінностей та культурних благ.
3. Законодавство України про культуру має на меті:
Стаття 3. Основні засади державної політики у сфері культури
1. Основними засадами державної політики у сфері культури є:
Стаття 4. Пріоритети державної політики у сфері культури
1. Пріоритети державної політики у сфері культури визначаються:
Стаття 5. Мова у сфері культури
1. Застосування мов у сфері культури визначається Конституцією України та законом.
2. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови у сфері культури, гарантує вільне використання мов усіх національних меншин України.
Розділ II. ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН У СФЕРІ КУЛЬТУРИ
Стаття 6. Права громадян у сфері культури
1. Громадяни України мають право на:
Стаття 7. Свобода творчості
1. Держава гарантує свободу творчості, вільний вибір видів культурної діяльності. Право людини провадити творчу діяльність може реалізовуватися як на професійній, так і на аматорській основі. Держава сприяє творчій діяльності митців та творчих спілок.
2. Втручання у творчий процес і здійснення цензури у сфері творчої діяльності не допускаються.
Стаття 8. Право на доступ до культурних цінностей та культурних благ
1. Громадяни України мають право на доступ до культурних цінностей та культурних благ. Право на доступ до культурних цінностей реалізується шляхом забезпечення функціонування базової мережі закладів культури, доступності їх послуг для різних категорій населення.
2. Діти дошкільного віку, учні, студенти, пенсіонери, інваліди, інші особи, що потребують соціального захисту, мають право на відвідування закладів культури на пільгових умовах, передбачених законодавством.
3. Громадяни України мають право на доступ до культурних цінностей шляхом:
4. Порядок доступу до Національного архівного фонду України, пам’яток державної частини Музейного фонду України та Державного бібліотечного фонду України визначається законодавством.
Стаття 9. Право на утворення закладів культури
1. Юридичні та фізичні особи мають право утворювати заклади культури з метою провадження культурної діяльності самостійно або з використанням будь-яких форм посередництва у цій сфері у визначеному законодавством порядку.
2. Заклади культури можуть утворюватися:
3. В Україні гарантується можливість утворення різних за формою власності та видами культурної діяльності закладів культури — театрів, концертних організацій, культурних центрів, продюсерських агентств, професійних мистецьких колективів, кіностудій, кіно-, відеопрокатних закладів, видавництв, музеїв, заповідників, художніх галерей (виставок), бібліотек, клубних закладів, навчальних закладів культури і мистецтва, початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів та студій, кінотеатрів, цирків, парків культури та відпочинку, архітектурних, дизайнерських, рекламних, реставраційних центрів і майстерень тощо.
4. Законодавчими актами можуть визначатися особливості утворення окремих закладів культури.
Стаття 10. Право на здобуття культурно-мистецької освіти
1. Право на здобуття культурно-мистецької освіти реалізується через державні, комунальні, приватні навчальні заклади культури (університети, академії, консерваторії, інститути, коледжі, технікуми, училища, початкові спеціалізовані культурно-мистецькі навчальні заклади, спеціалізовані школи-інтернати, інститути та факультети підвищення кваліфікації професійних творчих працівників і працівників культури та інші).
Стаття 11. Права корінних народів та національних меншин України у сфері культури
1. Держава створює умови для розвитку культур корінних народів та національних меншин України, сприяє залученню їх до спільного процесу створення культурних цінностей.
2. Громадяни будь-якої національності мають право зберігати, розвивати і пропагувати свою культуру, мову, традиції, звичаї та обряди, утворювати національно-культурні товариства, центри, заклади культури та спеціалізовані навчальні заклади, провадити будь-яку іншу діяльність у сфері культури, що не суперечить законодавству.
Стаття 12. Обов’язки у сфері культури
1. Фізичні та юридичні особи зобов’язані:
Розділ III. КУЛЬТУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Стаття 13. Види і суб’єкти культурної діяльності
1. До основних видів культурної діяльності належать:
2. Суб’єктами культурної діяльності є:
Стаття 14. Сприяння створенню єдиного культурного простору України, збереженню цілісності культури
1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування під час підготовки пропозицій щодо формування та проведення державної політики у сфері культури повинні виходити з необхідності створення єдиного культурного простору України та збереження цілісності культури.
2. Спеціально уповноважений державний орган контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень проводять цілеспрямовану політику щодо повернення незаконно вивезених з території України культурних цінностей та забезпечення охорони культурних цінностей і об’єктів культурної спадщини, які є власністю України і перебувають на території інших країн.
3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень вживають заходів до забезпечення охорони об’єктів культурної спадщини на території України.
Стаття 15. Підтримка вітчизняних виробників у сфері культури
1. Підтримка вітчизняних виробників у сфері культури здійснюється відповідно до законодавства шляхом:
Стаття 16. Розповсюдження та популяризація творів літератури і мистецтва
1. Заклади та працівники культури вільно розповсюджують та популяризують з дотриманням вимог законодавства твори літератури і мистецтва, самостійно визначають репертуар, програми, зміст і форми гастрольно-концертної, виставкової, бібліотечно-інформаційної та іншої культурної діяльності.
2. Забороняється виробництво та розповсюдження продукції, передбаченої частинами першою та третьою статті 2 Закону України “Про захист суспільної моралі”.
Стаття 17. Збереження культурних цінностей
1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують:
2. Забороняється вилучення друкованих видань, вихідних матеріалів фільмів та фонограм, інших мистецьких і літературних творів, документів, пам’яток із бібліотечних, музейних та архівних фондів, Державного фонду фільмів України, знищення культурних цінностей з ідеологічних чи політичних міркувань.
3. Унікальні культурні цінності, що мають виняткове історичне, художнє, наукове та інше культурне значення для формування національної самосвідомості Українського народу і визначають його вклад у всесвітню культурну спадщину, визнаються об’єктами національного культурного надбання і включаються до Державного реєстру національного культурного надбання. Порядок включення до Реєстру та ведення обліку об’єктів національного культурного надбання визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 18. Професійна творча діяльність
1. Держава створює умови для провадження професійної творчої діяльності у галузі літератури, театрального, музичного, хореографічного, циркового, образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва, музейної справи, архітектури, кінематографії, журналістики, інформаційної, дизайнерської, науково-дослідної, реставраційної та іншої діяльності, спрямованої на розвиток культури.
2. Суб’єктами професійної творчої діяльності на індивідуальній і колективній основі є професійні творчі працівники, колективи та творчі спілки.
Статус професійного творчого працівника, правові засади професійної творчої діяльності визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 19. Сприяння мистецькому аматорству та організації дозвілля громадян
1. З метою задоволення потреби громадян у мистецькому аматорстві, створення умов для їх дозвілля органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють і утримують базову мережу закладів культури (клубних закладів, культурних центрів, парків культури та відпочинку, центрів народної творчості тощо), засобів масової інформації, а також сприяють утворенню та діяльності недержавних закладів культури, клубів, мистецьких аматорських об’єднань, гуртків, студій за інтересами.
Стаття 20. Професійний творчий працівник
1. Умовою набуття статусу професійного творчого працівника є наявність однієї з таких ознак:
Стаття 21. Особливості утворення, діяльності та ліквідації закладів культури
1. Заклади культури різних організаційно-правових форм господарювання і власності утворюються і провадять діяльність відповідно до законодавства.
Заклади культури провадять діяльність за видами, визначеними частиною першою статті 13 цього Закону, відповідно до цілей, передбачених їх статутами (положеннями).
Основним видом діяльності закладу культури є діяльність у сфері культури, передбачена статтею 13 цього Закону.
Заклади культури можуть одночасно з основною діяльністю провадити іншу господарську діяльність і одержувати від неї доходи, якщо інше не встановлено законом і така діяльність відповідає меті, з якою вони створені. Доходи, одержані від цієї діяльності, оподатковуються на загальних підставах згідно із законодавством.
2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності неприбуткових закладів культури.
Неприбуткові заклади культури, а також фізичні та юридичні особи, що надають благодійну допомогу неприбутковим закладам культури, користуються пільгами, передбаченими податковим законодавством.
3. Не допускається ліквідація та зміна державної (комунальної) форми власності (приватизація, корпоратизація) закладів культури у разі, коли:
4. Зміна форми власності закладу культури та виду його діяльності може відбуватися за умови, що:
5. Доцільність реорганізації та ліквідації закладів культури, що належать до базової мережі закладів культури будь-якого рівня, визначається відповідними органами виконавчої влади та місцевого самоврядування за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури.
Стаття 22. Особливості інвестиційної та інноваційної діяльності, проведення приватизації у сфері культури
1. Держава гарантує стабільність умов провадження інвестиційної та інноваційної діяльності у сфері культури.
Юридичним і фізичним особам гарантується додержання їх прав і законних інтересів під час провадження інвестиційної та інноваційної діяльності на об’єктах культурного призначення.
2. Кошти, що надійшли від приватизації об’єктів культурного призначення, у тому числі об’єктів незавершеного будівництва, державної власності зараховуються до Державного бюджету України в повному обсязі, а комунальної власності — до відповідних місцевих бюджетів.
3. Не підлягають приватизації:
Стаття 23. Особливості трудових відносин та працевлаштування в закладах культури
1. Керівники закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту.
Формування кадрового складу (художнього та артистичного, крім технічного, персоналу) закладів культури здійснюється на конкурсній основі на підставі контракту, згідно з переліком посад і у порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Призначення на посаду і звільнення з посади керівників закладів культури державної та комунальної форми власності здійснюється у встановленому законодавством порядку.
2. У закладах культури періодично проводиться атестація працівників культури. Порядок проведення атестації встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділ IV. БАЗОВА МЕРЕЖА ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ
Стаття 24. Призначення та функціонування базової мережі закладів культури
1. Базова мережа закладів культури формується з метою:
2. Базова мережа закладів культури формується органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
3. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування під час формування та забезпечення функціонування базової мережі закладів культури керуються державними соціальними нормативами у сфері обслуговування закладами культури, передбаченими Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.
Стаття 25. Рівні базової мережі закладів культури
1. Загальнодержавний рівень базової мережі закладів культури становлять державні (бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, цирки, музичні колективи і ансамблі, культурно-інформаційні та культурно-просвітницькі центри, навчальні заклади культури і мистецтва, кіностудії, художні галереї, виставки національного (загальнодержавного) значення тощо) та національні заклади культури.
2. Місцевий рівень базової мережі закладів культури становлять комунальні заклади культури (бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, виставки, театри, філармонії, концертні організації, мистецькі колективи, кінотеатри, кіновідеопрокатні підприємства, об’єднання, палаци і будинки культури, інші клубні заклади, навчальні заклади культури і мистецтва, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, центральні парки культури і відпочинку тощо).
Стаття 26. Переліки закладів культури базової мережі
1. На підставі державних соціальних нормативів забезпечення населення закладами культури і культурними послугами спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері культури затверджує перелік закладів культури базової мережі загальнодержавного рівня, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування затверджують переліки закладів культури базової мережі місцевого рівня.
Стаття 27. Національні заклади культури
1. Статус національного може надаватися закладу культури, що досяг найвищих показників у примноженні національного культурного надбання, реалізації ідеї національного відродження і є провідним серед закладів культури відповідного рівня.
Порядок надання закладу культури статусу національного визначається законодавством.
Розділ V. ФІНАНСУВАННЯ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ
Стаття 28. Фінансування закладів культури
1. Джерелами фінансування закладів культури є:
2. Розміри видатків Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів для потреб сфери культури визначаються з урахуванням:
3. Заклади культури базової мережі загальнодержавного та місцевого рівня утримуються за рахунок коштів відповідно державного та місцевих бюджетів.
Держава встановлює пільги і дотації щодо плати за навчання у початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах, які перебувають у державній чи комунальній власності.
Стаття 29. Додаткова фінансова підтримка діяльності у сфері культури
1. З метою залучення додаткових фінансових ресурсів для розвитку культури держава передбачає систему податкових пільг юридичним і фізичним особам, які спрямовують свої кошти на розвиток культури. Механізм податкового заохочення підтримки діяльності у сфері культури визначається податковим законодавством України.
2. Надходження коштів з інших джерел не може бути підставою для скорочення бюджетного фінансування (фінансової підтримки) закладів культури.
Стаття 30. Забезпечення господарської діяльності закладів культури
1. Держава сприяє:
Розділ VI. СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ПРАЦІВНИКІВ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ
Стаття 31. Оплата і стимулювання праці працівника у сфері культури
1. Оплата праці у сфері культури повинна забезпечувати створення належних матеріальних умов, необхідних для ефективної самостійної творчої діяльності працівника, підвищення престижу професії, сприяти підвищенню його кваліфікації, стимулювати залучення талановитої молоді до діяльності у сфері культури.
Заробітна плата працівника у сфері культури складається з посадового окладу (ставки заробітної плати), надбавки за почесне звання, вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах культури, інших надбавок та доплат, премій, винагород за творчу діяльність, передбачених законодавством.
Умови оплати праці працівника у сфері культури державних і комунальних закладів культури визначаються Кабінетом Міністрів України.
2. Працівникам у сфері культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, держава забезпечує:
3. Працівники у сфері культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, мають право на допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
4. Працівники державних і комунальних закладів культури, які працюють у сільській місцевості та селищах міського типу, а також пенсіонери, які раніше працювали в державних та комунальних закладах культури у таких населених пунктах і проживають у них, мають право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки відповідно до законодавства.
5. Працівникам державних і комунальних закладів культури, які працюють у сільській місцевості та селищах міського типу, а також пенсіонерам які раніше працювали в державних та комунальних закладах культури у таких населених пунктах і проживають у них, держава забезпечує відповідно до законодавства безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.
Стаття 32. Пенсійне забезпечення та соціальний захист професійного творчого працівника
1. Держава встановлює для професійних творчих працівників, які мають необхідний страховий стаж, пенсії відповідно до законодавства.
2. У разі виходу на пенсію з посади професійного творчого працівника державних і комунальних закладів культури, йому виплачується грошова допомога у розмірі до шести місячних посадових окладів (ставок) за наявності відповідних коштів та за наявності у працівника стажу роботи на посадах професійних творчих працівників, що становить:
Порядок виплати грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Розділ VII. УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ У РОЗВИТКУ СФЕРИ КУЛЬТУРИ
Стаття 33. Участь громадськості у реалізації державної політики у сфері культури
1. Громадські організації (творчі спілки, товариства, фонди, асоціації тощо) беруть участь у реалізації державної політики у сфері культури відповідно до законодавства.
2. Громадські організації мають право самостійно та на договірній основі утворювати благодійні організації для фінансування культурних програм розвитку літератури та мистецтва, підтримки талантів і творчих починань у сфері культури, розв’язання соціальних і побутових проблем творчих працівників.
Стаття 34. Співробітництво державних органів та культурно-мистецького середовища
1. З метою представлення та захисту інтересів професійних творчих працівників і аматорів держава залучає представників культурно-мистецького середовища до участі у підготовці проектів актів законодавства, презентації України в різних сферах міжнародного культурного життя, забезпечує надання інформації, необхідної для виконання завдань, що визначені статутами (положеннями) закладів культури.
Розділ VIII. МІЖНАРОДНІ КУЛЬТУРНІ ЗВ’ЯЗКИ
Стаття 35. Державне сприяння міжнародному культурному співробітництву
1. Держава сприяє міжнародному культурному обміну, співробітництву закладів культури, професійних творчих працівників, працівників культури України із зарубіжними партнерами.
2. Заклади культури незалежно від підпорядкування, форми власності та організаційно-правової форми, професійні творчі працівники, окремі громадяни мають право самостійно укладати договори (контракти) з іноземними фізичними та юридичними особами про будь-які форми співробітництва у сфері культури, брати участь в роботі відповідних міжнародних організацій та фондів, провадити зовнішньоекономічну діяльність у сфері культури відповідно до законодавства.
Стаття 36. Розвиток національної культури за межами України
1. Держава виявляє піклування про задоволення національно-культурних потреб українців, які проживають за межами України, зокрема сприяє організації центрів української культури і мистецтва, проведенню культурно-мистецьких заходів за кордоном.
Розділ IX. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КУЛЬТУРУ
Стаття 37. Відповідальність за порушення законодавства про культуру
1. Особи, винні у порушенні законодавства про культуру, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законами.
Розділ X. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статті 31, що набирає чинності з 1 січня 2011 року.
До приведення законів, інших нормативно-правових актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
2. Визнати такими, що втратили чинність, Основи законодавства України про культуру (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 21, ст. 294; 1993 р., № 17, ст. 184; 2002 р., № 6, ст. 36; 2005 р., № 4, ст. 83; 2008 р., № 5—8, ст. 78).
3. Внести до Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 52, ст. 312) такі зміни:
1) абзаци другий та четвертий статті 1 викласти в такій редакції:
“професійний творчий працівник — особа, що провадить творчу діяльність, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури, публічно представляє ці твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членом творчої спілки, та/або має науковий ступінь з літературознавства, мистецтвознавства, теорії та історії культури, почесне звання або державні нагороди за діяльність у сфері літератури і мистецтва, є лауреатом літературно-мистецької премії (нагороди);”;
“творча діяльність — індивідуальна чи колективна творчість на професійних або аматорських засадах, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність.”
Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини| < Попередня | Наступна > |
|---|