1. Законодавча основа для розробки концепції

Ця концепція розроблена відповідно до законів України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” та “Про соціальні послуги” (табл.2).

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”:

державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій;

соціальні норми і нормативи - показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.

Згідно зі статтею 13 цього ж Закону, до державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами культури включаються:

перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами, підприємствами, установами та організаціями культури;

показники якості надання населенню послуг закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;

нормативи забезпечення населення закладами, підприємствами, організаціями та установами культури.

Крім того статтею 1 згаданого Закону передбачені нормативи витрат (фінансування) - “показники поточних і капітальних витрат з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів”.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про соціальні послуги”:

соціальні послуги – комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи та інвалідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги ( далі – особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя;”

Відповідно до зазначеної статті Закону до “складних життєвих обставин” віднесені, зокрема, “інвалідність” і “малозабезпеченість”.

Згідно зі статтею 5 Закону України “Про соціальні послуги”, до видів соціальних послуг віднесені, зокрема:

соціально-педагогічні послуги – виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності […]

- розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги);”

2. Невідповідності між нормами згаданих Законів України та чинними галузевими нормативними документами

Згідно з розглянутими Законами, ціла низка послуг закладів культури (зокрема, послуги, які вони надають мало захищеним групам населення) має бути віднесена відноситься до соціальних послуг, а ціни (тарифи) на ці послуги мають формуватися як на соціальні послуги.

Згідно зі статтею 7 Закону - “соціальні послуги можуть надаватись, як за плату, так і безоплатно”. Відповідно до цієї статті, постановою Кабінету Міністрів від 9.04.2005 р. № 268 затверджений “Порядок регулювання тарифів на платні соціальні послуги”. Цей порядок містить істотні відмінності механізму ціноутворення, передбаченого галузевим Порядком надання платних послуг закладами культури і мистецтв” (затвердженого спільним наказом Мінкультури, Мінфіну та Мінекономіки від 21.12.1999 р. № 732/306/152).

Відповідно до згаданої статті 5 “перелік соціальних послуг, опис їх змісту та якості зазначаються в “Державному класифікаторі соціальних стандартів та нормативів”.

На жаль, в чинному “Державному класифікаторі соціальних стандартів та нормативів” передбачений перелік лише безоплатних культурних послуг, які надаються населенню лише бібліотеками і клубними закладами. Платні соціальні послуги цих та інших закладів культури та мистецтв в Класифікаторі не передбачені, що визначає необхідність внесення до нього доповнень.

Отже, для створення цілісної правової бази державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури необхідно і в Законі України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” і в “Державному класифікаторі соціальних стандартів та нормативів” передбачити не лише безоплатні послуги (розширивши їх перелік), а й платні соціальні послуги, включивши їх перелік до згаданого класифікатора.

Потребує істотного вдосконалення (або ж заміни на новий нормативний акт) також “Перелік платних послуг, які можуть надаватись заакладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній формі власності” (затверджений постановою КМ України від 5.06.1997 р. № 534). Згідно із Законом “Про соціальні послуги”, потрібен окремий перелік соціальних платних послуг закладів культури (тарифікація яких здійснюється згідно з “Порядком регулювання тарифів на платні соціальні послуги” (затвердженим постановою КМУ від 9.04.2005 № 268), а також окремий перелік послуг, що надаються на комерційних засадах (ціноутворення на які здійснюється або за чинним “Порядком надання платних послуг закладами культури і мистецтв” (наказ Мінкультури, Мінфіну та Мінекономіки від 21.12.1999 р. № 732/306/152), або навіть цілком вільно.

Пропозиції щодо можливих переліків послуг двох типів – див. табл. 3.

3. Інші неврегульовані питання стандартизації культурних послуг

Згідно з вимогами статті 13 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, необхідно запровадити систему показників якості надання послуг у сфері культури (пропозиції щодо концепції такої системи – див. табл. 4.

Забезпечення державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури тісно пов`язане з нормативами забезпечення населення закладами культури (базовою мережею державних та комунальних закладів) та їх фінансуванням.

Використовувані чинні нормативи забезпечення населення закладами культури (зокрема - “Нормативи забезпечення населення клубними закладами” затверджені постановою КМУ віж 12.11.1998 р. № 1775; “Мінімальні соціальні нормативи забезпечення населення публічними бібліотеками”, затверджені Постановою КМУ від 30.05. 1997 р. № 510, та “Нормативи мінімальної кількості міських і сільських кіновидовищних закладів”, затверджені наказом Мінкультури від 8.08.1997 р. № 423) - на сьогоднішній день далеко не повністю відповідають ситуації у сфері культури.

У функціонуванні бібліотек та клубних закладів з часу затвердження нормативів відбулися лише незначні зміни. Тому нормативи потребують лише деякого коригування. Водночас ситуація в системі кіновидовищних закладів зазнала істотних змін. В 1997 році, коли затверджувались нормативи для зазначених закладів, кіномережа практично повністю складалась зі збиткових комунальних кінотеатрів із застарілим обладнанням. Ці кінотеатри здебільшого мали по одному залу. У 2004 р. в Україні вже налічувалось 90 модернізованих (переважно приватних) кінотеатрів, які мали 120 кінозалів. З`являються багатозальні кінотеатри - мультиплекси. Різко збільшився збір від продажу квитків - з 4,7 млн. грн. в 1999 році до 60 (за іншими даними - 127) млн. грн. Щоправда, мережа приватних кінотеатрів розвивається лише у великих містах. Села і містечка не є комерційно привабливими для кінобізнесу. Водночас кінопослуги приватних кінотеатрів є недоступними за ціною для соціально незахищених верств населення.

Отже, в процесі оновлення нормативів кінообслуговування необхідно:

- врахувати розвиток мережі приватних кінотеатрів, які лідирують в наданні кінопослуг у великих містах, але відсутні в селах і містечках;

- брати до уваги не тільки кількість кінотеатрів, а й кількість кінозалів;

- забезпечити доступність кінопослуг для соціально незахищених неплатоспроможних верств населення (дітей, інвалідів, пенсіонерів тощо);

- сприяти збільшенню частки вітчизняних фільмів на внутрішньому кіноринку, зокрема, шляхом створення мережі центрів вітчизняного кіномистецтва.

Потребує коректив і загальна концепція державної стандартизації та нормування культурних послуг. Необхідна гнучка завершена система соціальних стандартів у сфері культури, яка б достатньою мірою враховувала соціальні та територіальні особливості України.

Державні стандарти надання послуг населенню у сфері культури повинні обумовлювати гарантії надання певних груп культурних послуг за територіальною (зональною) ознакою:

в межах територіальної громади;

в межах району (області);

в межах України (послуги національних закладів культури тощо).

Тобто, певні види культурних послуг громадянин має гарантовано отримати в своєму місті, селі чи селищі, інші - в межах регіону, а окремі види послуг (національних закладів тощо) - на загальнодержавному рівні (переважно - в столиці).

Водночас, згідно з вимогами оглянутих вище законодавчих актів, держава гарантує надання певного переліку послуг у сфері культури безоплатно для всіх громадян чи певних категорій громадян. При цьому порядок надання безоплатних послуг може встановлювати обмеження щодо часу (днів тижня або місяця) та обсягу безплатних послуг.

Щодо платних послуг, то, як уже зазначалося, слід передбачити їх чіткий поділ на соціальні платні послуги (які надаються за собівартістю чи зниженими, або ж дотаційними цінами), та ті, що надаються на комерційних засадах.

Усі ці міркування відображені в пропонованій схемі надання культурних послуг (див. табл. 1).

Таблиця 1

Групи культурно-мистецьких послуг
та категорії їх надання закладами культури відповідно
до державних соціальних стандартів

Послуги національних і провідних державних закладів культури і мистецтва Національні та державні бібліотеки, музеї, галереї і виставки національного значення, заповідники національного значення; Національні театри, національна філармонія, національні та державні музичні колективи, ансамблі, цирки, культурно-інформаційні центри; інші державні культурно-освітні та театрально-видовищні заклади Послуги національних (Парламентської, Бібліотеки НАНУ ім. Вернадського) т державних Бібліотек згідно з Держ. ласифікатором соц. тандартів і нормативів; послуги національних та державних музеїв, заповідників у певні дні тижня та/або для певних малозабезпечених категорій населення (дітей, учнів, студентів, ветеранів, інвалідів тощо) згідно з Переліком безоплатних культурних послуг, що надаються державними закладами культури Послуги національних театрів, національної філармонії, національних та державних музичних колективів, ансамблів, цирків, культурно-інформаційних центрів згідно з Переліком платних соціальних культурних послуг, що надаються державними та комунальними закладами культури, затвердженим МКТ (або згідно з доповненим Державним класифікатором соц.стандартів і нормативів) Послуги національних та державних закладів культури згідно з Переліком платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній формі власності, затверд-женим КМУ, за винятком платних соціальних культурних послуг*
Послуги, що надаються громадянам у межах їхньої адмін. одиниці (району, області) Республіканські (АР Крим) та обласні бібліотеки, музеї, заповідники та виставки; філармонії, музичні колективи і ансамблі, театри, палаци і будинки культури республіканського (АР Крим ) і обласного значення; районні, міські (міст обласного значення) театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци культури Послуги обласних, республіканських (АР Крим), районних, міських бібліотек , музеїв, та клубних закладів відповідно до Держ. класифікатора соціальних стандартів і нормативів;
послуги музеїв, заповідників у певні дні тижня та/або для певних малозабезпечених категорій населення згідно з Переліком, затвердженим органом місцевої влади
Послуги театрів, філармоній, музичних колективів, ансамблів, згідно з Переліком платних соціальних культурних послуг, що надаються державними та комунальними закладами культури, (або згідно з Державним класифікатором соц.стандартів і нормативів) Послуги комунальних закладів культури згідно з Переліком платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв, затвердженим КМУ, за винятком платних соціальних культурних послуг
Недержавні неприбуткові організації («третій сектор»);
Приватні комерційні культурно-мистецькі дозвіллєві заклади (підприємства): Кінотеатри, гастрольно-концертні організації, розважальні комплекси, атракціони, «Луна-парки», відеосалони, цирки-шапіто тощо
Будь-які послуги культурних організацій “третього сектора”, які вони надають на безоплатній (благодійній) основі Культурні послуги згідно з Переліком платних соціальних культурних послуг, що надаються державними та комунальними закладами культури, (або згідно з Державним класифікатором соц.стандартів і нормативів)
Пільгові кіносеанси для малозабезпечених верств населення
Послуги приватних гастрольно-концертних організацій, розважаль-них комплексів, атрак-ціонів, «Луна-парків», відеосалонів, цирків-шапіто тощо
Послуги, що надаються громадянам у межах їхньої територіальної громади (міста, села, селища) Міські (міст районного значення), сільські та селищні бібліотеки, музеї, палаци і будинки культури, клуби, школи естетичного виховання дітей. Послуги сільських , селищних бібліотек та клубних закладів відповідно до Держ. класифікатора соціальних стандартів і нормативів Послуги шкіл естетичного виховання згідно з Переліком платних соціальних культурних послуг, що надаються державними та комунальними закладами культури (або згідно з Державним. класифікатором соц.стандартів і нормативів) Послуги комунальних закладів культури (міських, сільських та селищних) згідно з Переліком платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв
- за винятком платних соціальних культурних послуг
Недержавні неприбуткові організації («третій сектор»);
Приватні комерційні культурно-мистецькі дозвіллєві заклади (підприємства): Кінотеатри, відеосалони, атракціони, ”луна-парки”, цирки-шапіто тощо
Будь-які послуги культурних організацій “третього сектора”, які вони надають на безоплатній (благодійній) основі. Культурні послуги згідно з Переліком платних соціальних культурних послуг, що надаються державними та комунальними закладами культури, затвердженим МКТ (або згідно з доповненим Державним класифікатором соц.стандартів і нормативів)
Пільгові кіносеанси для малозабезпечених верств населення
Послуги приватних кінотеатрів, атракціонів, відеосалонів, цирків-шапіто тощо
Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини

Туризм Гуцульщини - Нормативні акти