Г.М. Григор’єв
Загальна кількість днів – 4, включаючи час прибуття, вибуття і репетиції.
Головними діями фестивалю є марш-парад і процедура урочистого відкриття, а також гала-презентація оркестрів на стадіоні в театралізованому шоу, основними елементами якого є програми плац-концертів у супроводі світлових і інших сценічних ефектів (загальна тривалість гала-презентації 2-2,5 години). Між відкриттям і гала-презентацією можливі окремі виступи оркестрів для активізації інтересу публіки до моменту гала-презентації – фінальної частини усього фестивалю.
Досить часто явищем може бути участь одного чи декількох духових оркестрів у фестивалях інших жанрів і видів мистецтв, а також у зведених чи святкових концертах. Звичайно духові оркестри залучаються в подібних заходах для участі в прологах, фіналах і інших частинах концерту, що потребують могутнього помпезного характеру звучання чи окремого номера характерного для прикраси програми концерту.
Положення про фестиваль духової музики
Фестиваль духової музики повинен сприяти відродженню і популяризації цього виду мистецтва, пошуку нових форм побутування духових оркестрів, приверненню уваги до їх діяльності з боку концертних установ, засобів мас-медіа, провідних майстрів музичного мистецтва і композиторів.
Мета і завдання фестивалю:
До участі у фестивалі запрошуються провідні професіональні аматорські та духові оркестри та ансамблі, а також колективи виконавців на народних духових інструментах.
Усі колективи повинні мати концертну програму на одне відділення, програму для плац-концерту (дефіле) і марш-параду.
Обов’язковий репертуар свята надсилається організаторами фестивалю (за надходженням заявки):
Колективам бажано мати програми, що відповідають меті і завданням свята, а саме:
Також запрошуються провідні оркестри зарубіжних країн (за попередньою домовленістю).
У фестивалі беруть участь, за вибором оргкомітету, окремі колективи пісні і танцю, вокально-хорові групи та солісти, які мають відпрацьовані програми роботи з духовим оркестром, або можливість поєднання своєї роботи під час фестивалю, участі в інших фестивальних заходах.
Остаточна кількість і перелік учасників визначається організаційно-режисерською групою і затверджується оргкомітетом.
Для участі у фестивалі необхідно надіслати заявку за формою:
Оргкомітет розглядає заявки (за необхідністю колективи переглядають продюсерські групи) і відсилає виклик затвердженим колективам не пізніше як за місяць до фестивалю.
Фестиваль має проходити 3-5 днів. Крім концертних та масових заходів може бути проведена науково-практична конференція з питань розвитку виконавства на духових музичних інструментах, їх виробництво та інші питання, пов’язані з оркестровим виконавством.
Переможці фестивалю нагороджуються призами, дипломами, пам’ятними подарунками та грошовими преміями.
Фестиваль духової музики покликаний сприяти розвитку популярності, пошуку нових форм художньої трансформації оркестрового виконавства відповідно до загальноєвропейських і світових критеріїв, залученню уваги до цього виду мистецтва, як широких шарів населення, так і концертних установ, засобів масової інформації, організаторів культурно-розважальних і шоу-програм, масових видовищ, майстрів музичного мистецтва і композиторів.
Фестиваль духової музики являє собою ряд різноманітних заходів, об’єднаних загальною художньою ідеєю. З недавніх пір у багатьох країнах світу домінують подібні системи організації різних свят, шоу й інших заходів, що носять одночасно художній і розважальний характер. Такі заходи надзвичайно урізноманітнюють програму культурного відпочинку, тому досить часто їх проводять у відомих курортних і культурних центрах, використовуючи багаті можливості відкритих майданчиків, у тому числі і парків. Відповідно до цього формується і репертуарний матеріал – виконується так звана паркова музика.
Головною художньою цінністю фестивалю є побудова яскравого, видовищного заходу, що складається з ряду підпорядкованих фрагментів, які, у свою чергу, являють собою закінчені, концертні шоу і плац-програми. Їхнє завдання полягає в репрезентації високомистецького матеріалу, що задовольняє естетичні запити, залученню слухача до перегляду наступних виступів та із проекцією піка слухального інтересу щодо заключної гала-вистави.
Для виконання зазначеного завдання оптимальними є можливості духового оркестру, окремих виконавців, а також поєднання виконавства на духових інструментах з іншими видами мистецтв (маються на увазі вокал, хореографія і різноманітні види і форми творчої діяльності духових оркестрів). Режисерські і технологічні прийоми, застосовувані при виконанні програм, як правило, засновані на постійних контрастах звукових і видовищних ефектів, завдяки чому глядач не стомлюється. Кульмінація глядацьких емоцій звичайно приходиться на гала-вистави, на фінал зведеного оркестру.
Проведення подібних заходів є престижним і багато міст намагаються одержати (чи вже одержали) статус постійних організаторів фестивалів духової музики зі стабільною художньою концепцією і закріпленими найменуваннями. У цьому випадку фестиваль часто стає своєрідною візиткою міста, що приваблює гостей з самих різних країн світу.
Мета і задачі фестивалю:
У фестивалях духової музики передбачається організація виступів оркестрів на відкритих майданчиках із програмами плац-концертів, у яких динамічні можливості оркестрів з’єднуються з мистецтвом руху, художньо організоване чергування популярних і яскравих музичних мініатюр на основі динамічних і емоційних контрастів з використанням видовищних ефектів.
Також передбачені виступи оркестрів на паркових та інших концертних майданчиках із програмами як легкої, так і академічної музики.
Особливу роль і значимість у розвитку обрядів і церемоній відіграли військові ритуали.
Перші елементи військових ритуалів зародилися в далекій давнині, в період первіснообщинного ладу. В цей час епізодичні міжплемінні збройні сутички почали переростати в нові соціально-політичні явища – війни. Разом із виникненням воєн набули свого розвитку і військові ритуали, що за своїм змістом мали обрядово-церемоніальну спрямованість.
Для всіх ритуалів характерні емоційність, морально-естетична спрямованість змісту властивих їм дій. Вірогідно, що зрушення емоцій в процесі проведення ритуалів стало одним із головних стимулів для їхнього розвитку. У людей, які хоч один раз бачили участь у ритуалі, виникала природна потреба знову і знову переживати вже відомі їм духовно-емоційний підйом, почуття радості і задоволення.
На території нашої країни в давні часи народ не зазнав рабовласництва, а перехід від первіснообщинного до феодального ладу затягнувся аж до ХІ століття. Основу військової організації суспільства тієї історичної епохи складали князівські дружини. Одним із перших військових ритуалів, що міцно закріпилися в той час, був ритуал «Огляду дружини», який проводився перед виступом у бойовий похід. Даний обряд є прабатьком сучасного військового ритуалу «стройового огляду». У той далекий час цей ритуал відбувався приблизно за таким же сценарієм, як і тепер. Починалося все з обраду урочистої зустрічі князя. Потім князь, або довірені його люди, перевіряли зброю, спорядження і все необхідне, налаштоване воїнами до походу. Дружинники тренувалися у виконанні військових сигналів, відтворений за допомогою рогів тура, робили різні перебудування, маневри, розучували прийоми використання зброї. Церемоніал здійснювався під музичний супровід оркестру, основними інструментами якого були труби, сурми, бубни, сполохи і різного ґатунку свистячі музичні духові інструменти.
У князівських дружинах зародився також ритуал присвяти у воїни, що містив у собі обряд іспитів молодих захисників Батьківщини й обряд клятви вірності князю. Видозмінившись, цей ритуал також дійшов до наших днів як ритуал «Військової присяги».
За історичним і літературним документом, що дійшов до нас, «Слово о полку Ігоревім», можна судити про те, що в князівських дружинах зародився урочисто-жалобний ритуал поховання з військовими почестями загиблих у боях князів і полководців. У ньому написані наступні рядки: «унылы голосы, пониче веселие, трубы сурмлять городенские». А от як описав А.М. Толстой ритуал поховання з військовими почестями видатного військового начальника у своїй книзі «Петро І»: «Лефорто поховали з великою пишністю. Йшли три полки з приспущеними прапорами, з гарматами. За колісницею цугом (у 16 вороних коней) несли на подушках капелюх, шпагу і шпори адмірала. Їхав вершник у чорних летах і перах, тримаючи перекинутий смолоскип. Йшли посли й посланники в скорботному платті. За ними – бояри, окольничі, думні і московські бояри – тисяча чоловік. Сурмили військові сурмачі, повільно били барабани». Описаний А.М. Толстим ритуал з деякими змінами, дійшов до наших днів.
Одним із самих барвистих, яскравих і самих змістовних ритуалів, що збереглися дотепер, є ритуал «Військового параду». Його прабатько – тріумфальний хід на честь перемоги російської зброї в роки царювання Петра І. Полки військ з білими прапорами, з вишитими на них лаврами і оливковим галуззям, під музику урочистих маршів робили церемоніальні проходження. Тріумфальний хід військ і послужив основою для зародження згодом військового ритуалу «Військового параду», а також усім нам відомого «Марш-параду» духових оркестрів. Поступово військовий парад міцно ввійшов у життя армії як один з головних військових ритуалів, це не випадково, тому, що краса і видовищність дій, що проходить у ритуалі, воістину прекрасні. Естетичну сторону сприйняття військових парадів прекрасно описав у своїй поемі «Мідний вершник» А.С. Пушкін:
Люблю воинственную живость
Потешных Марсовых полей,
Пехотных ратей и коней,
Однообразную красивость
В их стройно зыблемом строю.
Лоскутья их знамен победных,
Сиянье шапок этих медных,
Насквозь простреленных в бою.
До цього періоду часу також відносяться: зародження і законодавче закріплення ще одного урочистого ритуалу – «Розводу варти». Варта споряджається для охорони царського палацу і важливих об’єктів. Складалася вона з начальника – капітана, поручика, прапороносця-прапорщика, 6 унтер-офіцерів, 80 гренадерів, 12 музикантів. Під супровід маршу відбувалась зустріч начальника варти. Відпрацьовувався урочистий винос прапора, а після перевірки знань вартовими їхніх обов’язків і інструктажу, відбувалося церемоніальне проходження варти урочистим маршем. Сучасні військові ритуали «Розвід-варти» і «Почесна варта» для забезпечення зустрічей глав держав, дуже багато взяли з вищевказаного церемоніального ритуалу.
Таким чином, розглядаючи процес розвитку обрядів, церемоній, військових ритуалів, зіставляючи їх із сучасними ритуалами, проглядається характерна наступність, яка виражається в їхній схожості за формою і змістом. Істотною об’єднуючою ознакою для їхньої подібності є їх емоційність й естетичність. Усі вони мають здатність формувати в людей необхідні почуття й емоції. Приміром, любов до батьківщини, відданість своєму народу, присязі й ненависті до ворога. З’ясувавши основні істотні ознаки ритуалів, можна сформулювати наступне визначення. Ритуали – це історично сформований стійкий, що передається з покоління в покоління різновид визначених традицій, що реалізуються в формах умовних і символічних дій, строго регламентованих спочатку звичаями, суспільними думками, а потім, як правило, і законами.
Ритуали, через традиційно історично сформовані форми мистецтва (спів, танці, музикування, театралізація, а в армії і стройовій виучці), головним чином служать цілям патріотичного морально-естетичного, культурного і духовного випробування людей.
Гармонійна стрункість і доцільна організованість настільки ж властиві і необхідні ритуалам, як і всім найрізноманітнішим проявам мистецтва.
Велику роль має музичний супровід ритуалів, до стройової виучки учасників, особливо музикантів. Саме на оркестрі, більшою мірою, зосереджена увага присутніх. Звідси випливає важливість високої виконавської майстерності і зразкової стройової виучки оркестру. Яскраве, урочисте, інтонаційно-чисте, темброво і динамічно збалансовано і художньо осмислене звучання оркестру, чітко і артистично налагоджені рухи всіх учасників впливають на почуття і свідомість слухацької аудиторії, створюють бадьорий і оптимістичний настрій, підсилюють радісну гамму почуттів. І навпаки – тьмяне, блякле інтонаційно-нечисте звучання і неналагоджені дії виконавців оркестру викликають зворотні почуття.
Таким чином, якість звучання ритуальної музики і виконання передбачених для неї рухів допомагає глибше усвідомити зміст ритуалу, зрозуміти підтекст його емоційного змісту.
Аналізуючи досвід організації і проведення цих заходів можна відзначити загальні для них характерні риси і риси. Як правило, у всіх цих заходах обов’язково передбачене проведення чи парадів по вулицях міста, 1`концерти окремих колективів і зведеного духового оркестру, дефіле, плац-концерти в місцях масового відпочинку людей, участь у забезпеченні суспільно-масових заходів (художньо-театралізованих імпрезах, святкових концертах, покладання квітів, виконання патріотичної музики в пам’ятних місць і ін.). У зв’язку з цим, виникла потреба в узагальненні й упорядкуванні наявного досвіду участі духових оркестрів у всіх цих заходах.
Марш-парад – це масово-видовищний захід, у якому передбачене виконання декількома оркестрами музичних творів маршового характеру в русі по визначеному маршруті на встановленої друг від друга дистанції.
Марш-парад проводиться у святкові дні, на честь держави, національних свят, ювілейних дат, на фестивалях, карнавалах, олімпійських іграх і інших суспільно-масових і культурних заходах.
Як правило, марш-парадом починаються свята по зазначених випадках для того, щоб підкреслити значимість торжества, що відбувається, і в наслідку продовжити свято наступним, більш значимим заходом. До приклада – після ходу оркестрів, проводяться офіційно урочиста церемонія, скажемо, така як відкриття фестивалю, чи мітинг виступ зведеного оркестру. Оркестри під час руху на маршруті захоплюють за собою значне число публіки і далі, користаючись її присутністю, демонструють для неї своя майстерність.
Інтерес і привабливість плац-концерту полягає в тому, що оркестр одночасно у своєму виступі здатний демонструвати синтез і розмаїтість виразних засобів, характерних тільки для даного виду виконавства. Це гра просто неба як на місці, так і в русі, з ефектними перебудуваннями і маніпуляціями. Використовуючи красивий, в архітектурному, природному відношенні і зручному для виступу рельєф місцевості, духовий оркестр привертає увагу своєю грою значна кількість публіки. Незвичайність і урочистість цього виду концертної діяльності створює особливу піднесеність, емоційний сплеск і святковість у настрої слухачів.
На перший погляд, надзвичайно складні у своєму рішенні дії музикантів під час виступу з плац-концертом, можуть насторожити і налякати фахівців, що раніше не займалися цією діяльністю. Однак, для бажаючих його освоїти і включити в програму виступів після попереднього вивчення порядку підготовчо-постановочного процесу, положення справ виявиться не таким вже й неспроможним.
Для успішного рішення задачі по підготовці плац-концерту необхідно чітко представити що ви хочете бачити в цьому виступі в ідейному змісті, тобто яка повинна бути його концепція. Що це, звичайне публічне чи шоу виступ на фестивалі і святі?
Далі, після вибору ідеї виступу необхідно ретельно і цілеспрямовано підібрати музику, і, поки не прагнути прив’язувати її до конкретних дій плац-концерту. У підборі необхідно враховувати наявність у музичному матеріалі контрастності, ефектності, приступності, популярності, якість аранжування, можливості передбачуваного складу виконавців і звичайно ж ідеї задуму виступу. Відібравши необхідний перелік музичних номерів (це можуть бути різного характеру мініатюри, музичні епізоди, уривки, фрагменти, частини і т.д.) і з’єднавши їх з ідеєю концерту, поступово у вас буде дозрівати і вибудовуватися конкретне бачення виступу. І от отут вам допоможе досвід наявних на сьогоднішній день практичних рекомендацій для рішення технічної частини роботи. Тобто, на логічно побудовану музичну композицію в першій частині плац-концерту – у дефіле, необхідно підібрати характерні рухи оркестрантів бажано в дусі цієї музики. Для цього необхідно мати достатню кількість передбачуваних варіантів для побудови бажаного виступу (див. сх. Побудови плац-концертів). Порядок черговості побудов, що чергуються, і рухів повинний будуватися за принципом від простого до більш складного, що ненав’язливо переходить один до другого, не повторюючи попередніх елементів рухів. Важливою умовою також є контрастність, ефектність, несподіванка, природність і дохідливість.
Наступний, дуже важливий етап – постановочний, котрий зв’язаний із поруч наступних задач. Це прийоми рухів, зупинок, поворотів і маніпуляцій музичними інструментами під час виконання концертних номерів.
Володіння навичками рухів виконавцями, з одночасною грою, є основною умовою в постановці плац-концерту. Та й узагалі, усякого руху оркестру з грою. Без попередньої підготовки, як правило, оркестру досить важко виконати музичні твори в русі, особливо якщо раніше музикантам цього не приходилося робити.
Сама структура плац-концерту, як виду концертної діяльності оркестру, складається з чотирьох частин. Це вихід оркестру до місця виступу, сам виступ, що, у свою чергу, поділяється на двох частин – рух із грою (дефіле, виконання концертних номерів на місці, і відхід оркестру з місця виступу). Початок виступу, або перед чи виходом після нього, фіксується яркою й урочистою музикою. В окремих випадках може виповнюватися марш, якщо його вступ достатньо урочистий і переконливий для початку передбачуваної дії. Далі, у русі з грою, оркестр демонструє фігурні маніпуляції. Як уже раніше відзначалося, ці рухи повинні бути пов’язані з характером музики, що виконується. Розвиток подій у рухах і споруджуваних фігур повинний мати чергову послідовність з урахуванням наявності контрастності в прийомах, що демонструються. Тривалість даної частини виступу не повинна бути надмірною і зайво стомлюючою для слухачів і виконавців. Її головна мета – яко можна яскравіше і гідно представити оркестр публіці. Для цього необхідна динамічність у послідовності номерів, що чергуються, і по можливості непередбачуваність у виборі дій виконавців. Тобто усі те, що може викликати захват, приємний подив, емоції і враження, що не забуваються. Безумовно, маються на увазі прийнятні і гармонійні для нормального сприйняття аудиторією ефекти. Як правило, дана частина виступу за часом триває 5-7 хвилин, але не більш 10 хвилин.
Наступний розділ – це своєрідний і характерний по видовищному сприйняттю, концертний виступ оркестру. Характерність і своєрідність його полягає у виконанні підібраних і яскравих і цікавих музичних творів, що чергуються, і вони повинні сприйматися також ефектно, як і в попередній частині плац-концерти, тобто будуються по тому ж принципі. Сам по собі даний виступ відбувається вже на місці, без рухів і тим самим вносить контраст у загальний задум плац-концерту.
Видовищність даної форми виступу полягає в демонструванні заздалегідь відібраних і ефектно виконаних музичних творів з використанням всіляких артистичних елементів, що ще більш додають барвистість і незвичайність, виконується оркестром на місці музики. У даному випадку мова йде про маніпуляції інструментами в характерних для цього чи місцях фразах музичних творів, що виконуються оркестром. Скажімо, піднімаються розтруби в третю позицію в труб у фанфарному епізоді, або ж розтруби тромбонів у соло басів. Крім того, у характері музики виконавці можуть погойдуватися корпусом, чи робити приставні кроки, що чергуються, лівою і правою ногою в сторони. Безумовно, солісти і групи-солісти повинні виходити для виконання своїх партій перед оркестром. Весь оркестр у даному випадку виконує функцію артистів у спектаклі, поводження дій яких цілком обумовлено і підпорядковано характеру звучної музики і задуманому сценарію.
Останній – четвертий завершальний розділ плац-концерту – це відхід оркестру з місця виступу. У залежності від можливості передбачуваної для виступу майданчика (місця), завершення виступу може бути найрізноманітнішим. Можна перешикуватися в первісну побудову – оркестрову коробку і далі здійснити відхід, а можна це зробити і без перебудування. Усе буде залежати від можливості майданчика і фантазії автора проекту виступу оркестру.
Що стосується форми побудови оркестру для виконання концертних номерів, то отут мається своя знов-таки, специфіка. Якщо для руху з грою оркестр будується прямокутною «коробкою», то в даному випадку побудова здійснюється за правилами посадки виконавців у концертному залі. Це обумовлено репертуаром, що виконується, де балансування динаміки, звучання музичних інструментів і погоджується з музичними творами концертного репертуару.
Посада тамбурмажора вперше була заснована у французькій армії в 1651 р. У Росії вона була запроваджена в 1815 р. і скасована в армійських полках у 1865 р., а в гвардії – у 1881 р.
Тамбурмажором призначався унтер-офіцер високого зросту. Йому шилася пишна форма з усілякими прикрасами. У правій руці в нього знаходився тамбурмажорський жезл (тростина) із золотим набалдашником, переплетений тасьмою з великими кистями, за допомогою якого він подавав різні команди.
В Українській Армії посади тамбурмажора не існує. Однак тамбурмажорський жезл часто застосовується диригентами (рідше спеціально підготовленими музикантами) при здійсненні керування духовим оркестром у строю.
У керуванні оркестром ми будемо користуватися терміном «тамбурмажор», розуміючи під ним тамбурмажорський жезл.
Розміри, форма і зовнішнє оформлення тамбурмажора в окремих випадках можуть бути різними. При цьому можуть враховуватися: зріст диригента, склад оркестру, сценарій виступу і т.п.
Однак, у кінцевому результаті тамбурмажор повинен відповідати наступним вимогам:
Основне призначення тамбурмажора полягає в тому, щоб поліпшити керування оркестром у строю, на місці й під час руху, забезпечити досягнення максимальної погодженості в діях музикантів оркестру. Умовні знаки які подаються тамбурмажором, здобувають естетичну значимість і виконуються музикантами більш чітко і красиво. Особливо важливу роль має тамбурмажор при керуванні зведеними Оркестрами, що складаються з великого числа виконавців. З його допомогою керівнику легше домогтися погоджених дій великої маси музикантів. При керуванні духовим оркестром у строю за допомогою тамбурмажора диригент користується визначеною системою умовних знаків. Нижче пропонується зразкова система таких знаків.
Умовні знаки, які подаються тамбурмажором
Керування оркестром за допомогою тамбурмажора може здійснюватися: на місці, у русі, під час гри, без гри.
За основу взяті знаки, необхідні для керування духовим оркестром при виконанні маршу на місці й у русі.
Умовні знаки для керування оркестром на місці
До даної групи знаків відносяться:
«Увага» – тамбурмажор піднятий нагору. Цей знак є попереджувальним і подається безпосередньо перед виконавчими командами (знаками).
«Піднімання інструментів» – різке опускання піднятого уверх тамбурмажора і повернення його в положення знаку «Увага». При цьому тамбурмажор не змінює свого вертикального положення.
«Початок виконання» маршу здійснюється за допомогою диригентського ауфтаку. При цьому попередньо подаються знаки «Увага» і «Піднімання інструментів». Одночасно з початком звучання тамбурмажор переводиться в положення для тактування.
Положення тамбурмажора під час тактування: права рука (з тамбурмажором) зігнута в лікті приблизно під прямим кутом, кисть знаходиться перед грудьми, тамбурмажор злегка нахилений вправо себе, ліва рука притиснута до стегна.
«Тактування» – відбивання часткою такту в темпі та за характером музики, що виконується. Більш енергійним рухом підкреслюються сильні частки. У процесі тактування можливе застосування різноманітних засобів музичної виразності: показ посилень звучання, кульмінацій, динамічних спадів, вирізнення реплік в окремих групах інструментів, підйомів розтрубів угору і т.ін. При тактуванні варто домагатися стійкого положення верхньої частини тамбурмажора і чіткої фіксації кожної рахункової частки.
При виконанні зустрічних маршів тактування, як правило, не відбувається. Диригент, почавши виконання, опускає тамбурмажора в основне положення і поворотом голови у відповідну сторону віддає честь персоні, що зустрічається.
«Припинення гри» відбувається в такий спосіб: припинивши тактування, військовий диригент подає знак «Увага», потім різким опусканням тамбурмажора фіксує момент припинення звучання.
Опускання інструментів відбувається відразу ж після закінчення виконання маршу. Показавши припинення звучання, диригент у наступні рахункові частки енергійно подає тамбурмажор трохи нагору і потім різко опускає його в основне положення. Одночасно з опусканням тамбурмажора музиканти опускають інструменти.
При поворотах оркестру диригент послідовно показує знак «Увага» нахилом тамбурмажора у відповідну сторону – напрямок повороту, різким опусканням тамбурмажора в положення «Перед собою», що позначає виконавську команду і відповідними рухами угору і униз фіксує початок і закінчення повороту.
Під час гри оркестру на місці всі попереджувальні і виконавчі знаки (команди) подаються тільки на сильну частку такту. Прийом припинення тактування рекомендується виконувати на слабку рахункову частку.
Умовні знаки для керування оркестром у русі
До них відносяться: початок виконання маршу, закінчення виконання маршу, припинення руху оркестру без припинення гри, початок (поновлення) руху оркестру з грою, повороти у русі, зміна напрямку руху через заходження плечем, початок виконання маршу з попереднім перебоєм малого барабана.
Під час тримання тамбурмажора в основному положенні та під час тактування в русі стройовим кроком ліва рука функціонує. Однак у момент подачі умовних знаків ліва рука притискається до корпусу.
Початок і закінчення виконання у русі показується за допомогою тих же знаків і в тій же послідовності, що і під час виконання маршу на місці. При цьому всі попередні до виконавчі команди (знаки) у русі, як правило, подаються під ліву ногу (сильну частку). Виключення складають тільки виконавчі команди для поворотів праворуч і кругом, що подаються під праву ногу.
Знаки, що відповідають попереднім командам, необхідно витримувати протягом деякого часу – не менш 4-6 кроків.
Для зупинки оркестру без припинення гри диригент послідовно виконує знак «Увага», позначає кілька кроків на місці, потім під ліву ногу на рахунок «раз» різким опусканням тамбурмажора в положення «перед собою» фіксує виконавчу команду для зупинки оркестру, на рахунок «два» права нога робить крок уперед, на рахунок «три» разом із приставлянням лівої ноги відновляє тактування.
Для поновлення руху оркестру без припинення гри диригент, припинивши тактування, послідовно на рахунок «раз» подає знак «Увага», рахунок «два» пропускає, на рахунок «три» нахилом тамбурмажора уперед вказує напрямок руху, рахунок «чотири» пропускає, на рахунок «п’ять», різко опустивши тамбурмажора в положення «перед собою», подає виконавчу команду; рахунок «шість» пропускає; рахунок «сім» разом з оркестром відновлює рух.
Повороти в русі показуються тими ж знаками й у тій же послідовності, що і повороти на місці.
Зміна напрямку руху заходженням плечем показується за допомогою знаків «Заходження плечем» і «Прямо».
При показуванні знака «Заходження плечем» необхідно витягнути руку з тамбурмажором убік заходити з флангу й одночасно повернути голову в ту ж сторону. При цьому тамбурмажор тримається строго в горизонтальному положенні.
Для показу продовження руху в новому напрямку (знак «Прямо») необхідно перевести тамбурмажор на сильну частку такту у положення «перед собою» і голову поставити прямо.
Пропустивши крок, диригент відновлює тактування і, разом з оркестром, починає рух у новому напрямку.
При виконанні маршу в русі з попередніми звуками малого барабану знак «Увага» подається з початком третього такту, «Підйом інструментів» – з початком п’ятого такту, «Початок виконання» – з початком дев’ятого такту.
Усі перераховані прийоми керування оркестром за допомогою тамбурмажора повинні виконуватися чітко й красиво.
Керування духовим оркестром має своєю метою надати методичну допомогу керівникам духових оркестрів у питанні застосування тамбурмажора при музичному забезпеченні різних суспільно-політичних і культурно-масових заходів за участю духових оркестрів.
Викладені умовні знаки варто розглядати як керування оркестром при музичному оформленні офіційних заходів, у яких нерідко беруть участь і військові оркестри. При інших формах пропагандистсько-просвітньої діяльності оркестрів, наприклад, таких, як фестивалі духової музики, різного роду концертні виступи з використанням елементів видовища, можливі й інші варіанти використання тамбурмажора.
Стройове навчання оркестрових виконавців є складовою частиною програми спеціальної підготовки духового оркестру. Участь оркестру у забезпеченні суспільно-масових заходів передбачає високий ступінь стройової виучки і культури поводження музикантів в строю. Навченість виконавців повинна бути максимально високою, щоб значно впливати на емоційний настрій аудиторії. Чіткість, погодженість, синхронність, злагодженість і артистизм рухів виховують слухачів, викликають у них позитивні емоції. Тому, без організації в оркестрі цілеспрямованого і методично гармонійного стройового навчання, неможливо домогтися бажаних результатів.
Основою виучки дій музикантів є чітке спільне маніпулювання рухів оркестрантів з одночасним виконанням ними музичних творів. Стройова навченість і музична виконавська майстерність при грі в строю досягаються шляхом організації окремих занять. Надалі обидва види занять поєднуються одночасно.
Стройова підготовка оркестрів розділяється: на індивідуальне стройове навчання без інструмента і з інструментом, навчання діям в строю, а також діям і стройовим прийомам з одночасною грою в оркестрі.
Стройове навчання музикантів проводиться на планових і, якщо необхідно, додаткових заняттях, а удосконалюється у творчій і службово-практичній діяльності оркестру.
Практика показує, що високий рівень стройової виучки музикантів може досягатися за умов:
Основу стройової підготовки оркестру складає індивідуальне навчання музикантів, яке покликане:
При аналізі першого варіанту, у випадку постановки ступні ноги на носок, стройовий крок утрачає красу поступального руху і не досягає вищевказаної мети – зм’якшення поштовху на губний апарат. Нога, як правило, у цьому випадку зайво сковується, внаслідок чого і відбувається відбитий поштовх на губи, тому, що зіткнення носка на п’яту неминуче. У цьому випадку, звук при грі в русі, багато в чому втрачає свою виразність, або зовсім зникає. Тому зазначений прийом руху невірний.
Практичний досвід, багаторічні спостереження і дослідження в цій області виробили однакові вимоги в рішенні даної проблеми. Пропонується варіант методичного відпрацьовування руху з грою для виконавця духового оркестру, суть якого полягає в наступному: постановка стопи ноги під час руху музиканта з грою повинна здійснюватися на повну ступню – тому, що це передбачено природою руху людей, тобто з п’яти на носок. При цьому не потрібно ніяких утрирувань при виносі ноги уперед у запобіганні будь-якої скутості. Корпус тіла повинен бути зафіксований і утримуватись від усякого роду зайвих коливань при русі. Необхідна амортизація в процесі гри під час рух відбувається за рахунок властивостей хребта, колінних суглобів і зм’якшення поштовху «овального» способу постановки ступні – п’ята, середина стопи, носок. Головним при цьому є уміння музикантів утримувати корпус тіла в порівняно нерухомому стані під час руху з грою, а також максимально, наскільки це можливо, уникнути поштовхів на губи. Іншими словами, йти потрібно так, ніби при русі несеш доверху налиту склянку води. При цьому потрібно не розплескати цю воду, зберігаючи при русі естетику стройової виучки.
Досягти бажаної якості руху можна при наступній методиці організації занять:
Не менш важливим й істотним фактором у творчій діяльності оркестрових виконавців є уміння володіти навичками і прийомами тримання музичних інструментів та маніпулювання ними. Маються на увазі прийоми тримання музичних інструментів в оркестровому строю без гри. А також і з грою у моментах підйому і опускання їх.
Усі духові музичні інструменти в строю без гри виконавцями тримаються в правій руці. Група основних мідних духових, таких як альти,тенори, баритони, тримаються правою рукою за основну трубку ближче до розтруба у вертикальному положенні розтрубом нагору. Права рука з інструментом опущена вздовж корпуса вниз, розтруб розвернений уперед. Ліва рука вільна від інструменту, притиснута в опущеному стані до корпуса. Пальці кисті лівої руки напівзігнуті. Корнети і труби тримаються також правою рукою за основну трубку і збоку мундштука розтрубом вниз. Баси тримаються горизонтально, розтрубами вперед. Рука притискається до правого боку виконавця інструмент, цілком охоплюючи його і утримуючи за основну частину, вентильний механізм із клавішами – зовні під рукою, в області згину ліктьового суглоба. Валторни тримаються правою рукою за основну трубку, розтруб звернений назад. Мундштукова трубка – вертикально на гору. Тромбони тримаються кистю правої руки за поперечну планку в підстави куліси. Рука злегка вигнута в ліктьовому суглобі. Розтруб з кулісою звернені вертикально вниз уздовж корпуса виконавця.
Дерев’яні духові інструменти (флейти, гобої та кларнети) тримаються кистю правої руки, опущеної вертикально вниз, за розтруб. Інструмент притиснутий до правого боку тіла. Клапани звернені вперед. Саксофони і фаготи утримуються ремінцями на шиї виконавців і підтримуються кистю правої руки в центрі основного корпуса, прикриваючи долонею клапанний механізм. Інструмент знаходиться попереду корпуса, розтруб знизу, мундштук із тростиною при губному апараті виконавця.
По команді «увага» чи піднятої руки (тамбурмажора) диригента нагору, усі виконавці, крім корнетистів, сурмачів і тромбоністів, переводять ліву руку на клавіші інструмента і по команді «підняти інструмент», або в момент опускання руки (тамбурмажора) диригента вниз, усі, без винятку, музиканти піднімають інструменти нагору – у положення для гри.
Правила тримання музичних духових інструментів під час гри в даному випадку (в оркестровому строю) трохи незвичайні – інструменти утримуються в більш піднятому, ніж звичайно, положенні для того, щоб підкреслити естетичність стройової постави оркестрантів. В окремих випадках (в урочистих, кульмінаційних і характерних епізодах) розтруби характерних мідних духових інструментів (валторни, труби і тромбони) можуть підніматися в другу і третю позиці (вище горизонтальної лінії – рівня губного апарату).
Опускання музичних інструментів після закінчення гри виконується в зворотній послідовності – на два рахунки. На рахунок «раз» – інструменти в темпі музичного твору, що виконується, трохи подаються (відриваються) від губного апарату уперед. На рахунок «два» – найкоротшим (зручним, логічним) шляхом опускаються вниз у положення для тримання музичних інструментів у строю без гри.
Стройова стійка і постава музиканта в строю теж мають свої технічно-естетичні канони. Усі виконавці повинні мати артистично підтягнутий, молодецький вигляд і знати необхідні правила, прийоми його досягнення.
Зразкова одноманітність, якість стройової постави і підтягнутість виконавців у строю, залежить від багатьох факторів:
Повороти на місці й у русі музикантами в оркестровому строю виконуються по командах, знаками і обумовленими діями виконавців під час руху з грою (маються на увазі обумовлені музичні квадрати, по закінченню яких може бути здійснено поворот).
Голосно подаються команди двома репліками: «Налі-», «Напра-», «Кругом» – попередні команди «-у», «-марш» – виконавчі. Між попередньою і виконавчою командами повинна бути невелика пауза, що допомагає зорієнтуватися – у яку сторону необхідно буде здійснювати поворот. Виконавча команда «-у» чи «-марш» здійснюється, звичайно, в темпі маршу. У наступному порядку – при повороті ліворуч, за допомогою ривка корпусу вліво, на п’ятці лівої і носку правої ноги, а праворуч – у тім же порядку, але на п’ятці правої і носку лівої ноги. Команда «Коло-марш» виконується через ліве плече, так як і «Налі-во», тільки більш енергійним ривком корпусу.
Повороти в русі мають деякі особливості і відмінності. По-перше – команди для поворотів у русі подаються строго за визначеними правилами. «Налі-во» – подається винятково під час руху під ліву ногу, для того, щоб на носку правої ноги можна було повернутися і, не перериваючи руху, з лівої ноги, продовжувати рух у цьому напрямку. «Направо» – подається, власне, за тими ж правилами, але в зворотній послідовності (подається під праву ногу), поворот здійснюється на носку лівої і п’ятці правої ноги.
Команда «Коло-марш» може подаватися під будь-яку ногу під час руху, але поворот повинен здійснюватись тільки через ліве плече, на носку правої ноги.
Рекомендовані музичні твори для складання концертних програм
У зв’язку з розширенням функціональної ролі духових оркестрів збільшилися рамки використовуваної музичної літератури для складання концертних програм їхніх виступів. Залежно від форми, спрямованості, характеру і умов творчої діяльності оркестру відповідно і підбирається музичний репертуар. Виходячи з наявності значної розмаїтості, часто вкрай протилежних і контрастних по змісту, заходів, для духових оркестрів,м досить непросто буває здійснити підбір необхідної музики для складання програм виступів. Наприклад, музика для супроводу оркестром ритуалів зовсім протилежна концертній, і репертуар виступу в марш-параді буде значно відрізнятися від репертуару паркової музики. Та й однорідні виступи теж істотно відрізняються один від одного. Тому і необхідна постійна робота з пошуку, підбору і обробки необхідного репертуару. На жаль, широке коло питань, що стосується цих проблем, ще недостатньо висвітлене у спеціальній методичній літературі. Тому ми спробуємо коротко його викласти.
Керівником духового оркестру при складанні програм своїх виступів необхідно, передусім, враховувати саму ідею, спрямованість концерту, його зміст і тематику. По-друге, потрібно знати, для якої слухацької аудиторії планується виступ. По-третє – у якому залі і на якій площадці відбудеться концерт. І, нарешті, важливою обставиною є наявність можливостей оркестру, у тому числі і наявність необхідного репертуару.
У першому випадку, наприклад, якщо мова йде про підготовку марш параду, необхідна маршова музика з підібраною тематикою, в рамках спрямованості даного заходу. Тематика даного виду виступу може бути присвячена Дню Незалежності, Дню Перемоги, святу міста та іншим датам та ювілеям. Відповідно цьому вкладається сама ідея виступу оркестру (сценарій, оформлення, режисура тощо) і його репертуар.
У святкових і різного роду тематичних концертах, крім зазначених рекомендацій, доцільно знати, для якої аудиторії планується концерт (вік, освіта, соціальні групи, професійна орієнтація слухачів). Успіх концерту багато в чому буде залежати від перерахованих факторів.
Вибір місця виступу і професійних можливостей оркестру є також важливою обставиною в досягненні бажаного результату.
Крім того, прикрасою будь-якого концерту можуть бути музичні твори для окремих духових інструментів у супроводі оркестру. Солюючим може бути будь-який інструмент духового оркестру – від флейти до ударних, якщо виконавець досить підготовлений до сольного виступу.
Важливою обставиною в підборі репертуару для складання програм виступів є наявність необхідного запасу музичних творів. У цьому випадку усім фахівцям, що працюють у сфері оркестрового виконавства, необхідно постійно піклуватися про поповнення оркестрової бібліотеки новим музичним репертуаром. Наявний перелік музичних творів дає диригенту можливість вибору концертної програми для складання різноманітних музичних жанрів.
Не слід ускладнювати концертні програми творами, що представляють велику складність для виконавців. Музика повинна бути простою, легкою і доступною як для музикантів оркестру, так і для слухачів. У програму концертів корисно включати, поряд з музичними номерами, виступи артистів, що представляють інші види мистецтв (вокал, розмовний жанр, фольклор, танцювальні номери і т.д.). Це дозволить внести в програму визначений необхідний контраст і дасть можливість музикантам оркестру відпочити між концертними номерами.
Для диригентів грамотний підбір репертуару і складання програм, виступів оркестру є необхідною умовою успіху в їх творчій діяльності. Комплексний підхід до рішення цих задач багато в чому визначає професійний ріст і творчий успіх оркестру.
Маніпулювання музичними інструментами доцільно у наступних випадках:
Неможна залишати без уваги виконавців на ударних музичних інструментах. При досягненні додаткових візуальних ефектів музиканти, що грають на тарілках, малому і великому барабанах, повинні свої оркестрові партії виконувати досить естетичними, продуманими і ефективними засобами. Особливо красиво завжди сприймається майстерність рухів при виконанні партії тарілок.
Особливу увагу і обережність варто пред’являти вибору епізодів з поворотами інструментів трубно-корнетової групи. Якщо прийом виконано нелогічно і невдало, то музичний твір втрачає ефектну сторону сприйняття.
Додатковим резервом у барвистому оформленні музичних творів, виконуваних оркестром у стою, на місці, можуть бути переміщення музикантів (окремих груп) на один крок у сторону, повороти корпуса вправо чи вліво. Наприклад, для виокремлення контрапункту, група виконавців може здійснити крок вправо і підняти розтруб у другу чи в третю позицію. При виконанні соло басів, тромбони можуть зробити крок вправо. Підняти розтруб і виконати музичний епізод. Басова група також може зробити крок вправо, а замість підйому інструментів трохи розгорнутися вправо. Таким чином, оркестрові групи, переміщуючись вправо, здійснюючи повороти ліворуч чи праворуч, займають у строю вільні місця, розташовуючись стосовно інших музикантів у шаховому порядку. Це добре сприймається слухацькою аудиторією.
В оркестрах, де виконавці поєднують гру в строю на різних інструментах, можливий варіант використання моменту зміни ними інструментів як додатковий стройовий ефект. Наприклад, у тих випадках, коли в одному творі потрібні саксофони, а у іншому тільки кларнети, зміну інструментів можливо провести в такий спосіб – при виході оркестру на вихідні положення, музиканти, що об’єднують гру, на двох музичних інструментах, виходять з ними, тримаючи маючи один інструмент в лівій, інший в правій руці. Після команди диригента «Стій», ці виконавці, виконавши команду у темпі руху оркестру, самостійно повертаються кругом (ліворуч, праворуч), роблять крок у ліво, виходять на заздалегідь зазначені відстані, і кладуть вільний від виконання музичний інструмент. Далі стають встають на свої місця в стрій у зворотній послідовності.
Перебудування оркестрового ладу у процесі гри зі стандартного традиційного квадрата чи прямокутника у дугоподібну форму (для виконання концертного репертуару чи роблячи спробу акомпонування солісту і хору) також має визначений візуальний ефект.
Підготовка і порядок проведення концерту зведеного оркестру залежить від загальної концепції заходу, з нагоди якого він проводиться. Заздалегідь підбирається і розучується з оркестрами музичний репертуар концерту, проводяться загальні репетиції зі зведеним оркестром.
До особливостей виконання музичних творів у строю зведеного оркестру належать:
З метою звільнення музикантів від залежності до нотного тексту під час виконання музичних творів і для концентрації уваги на виконанні можливих маніпуляцій і рухів, оркестрові партії доцільно знати на пам’ять. Диригент повинен знаходитися на достатньому підвищенні над оркестром для того, щоб усім були видні його жести. Бажано користуватися заздалегідь підготовленою для цих цілей диригентською підставкою. В окремих випадках (під час зведеного оркестру чи коли немає можливості використання підставки) може бути застосований для керування оркестром тамбурмажор.
Музичні твори для зведеного оркестру не повинні бути занадто складними і тривалими за часом, потрібно, щоб вони були доступними для досягнення виконавцями необхідної ансамблевої злагодженості. Це можуть бути фанфари, марші, нетривалі урочисті, ефектні музичні твори різного характеру, в залежності від художньої спрямованості заходів, інша популярна музика.
По закінченні виступу зведеного оркестру, колективи, що входять у його склад, можуть по черзі, із грою в русі, розійтися по заздалегідь установлених маршрутах.
Що ж необхідно почати для запобігання подібних витрат? Досвід показує:
в перших – у розумних межах, залежно від акустики залу, зменшити голосність звучання оркестру;
у других – зм’якшити, округлити й окультурити штрихи з твердою атакою звуку, щоб уникнути їхнього утрирування;
у третіх – більш вимогливо відноситься до якості тонування;
у четвертих – чи не зловживати уникати практику виконання музичних творів, розрахованих для відкритих площадок; посадку оркестру здійснювати відповідно до запропонованих схем для концертних виступів у концертних залах (студіях) (стор. ).
Звичайно, було б набагато гарніше спілкуватися з грамотними фахівцями, але, на жаль, це буває не завжди. У цьому зв’язку, для користі справи доцільно:
Що ж необхідно почати для запобігання подібних витрат? По перше, у розумних межах, залежно від акустики залу, необхідно зменшити голосність звучання оркестру. По друге, зм’якшити, округлити (окультурити) штрихи з твердою атакою звуку, щоб уникнути їхнього утрирування. По третє, більш вимогливо відноситися до якості інтонування. У четвертих, чи не зловживати уникати практики виконання музичних творів, розрахованих для відкритих площадок. У п’ятих, посадку оркестру здійснювати відповідно до запропонованих схем для концертних виступів (стор. __).
У випадку запису оркестру телерадіокампанією чи використанні для посилення звучання звукопідсилюючої апаратурою доцільно:
| < Попередня | Наступна > |
|---|