Н.Ф. Давидова
Накопичений досвід багатовікової історії циркового мистецтва характеризує його як один з популярніших видів мистецтва серед широкого загалу, незалежно від вікових та індивідуальних особливостей.
З розвитком суспільства, науково-технічного прогресу виникають нові потреби створення відповідних умов для вдосконалення та підвищення художнього і технічного рівня виконавства артистів цирку, передусім створення умов для роботи творчих циркових колективів. Циркова галузь все ще перебуває в стані, що не відповідає потребам культурного і духовного розвитку суспільства, тому потребує реформування та державної підтримки.
Циркове мистецтво зазвичай не відносять до усталеного “канону” української національної культури, однак його існування в Україні, таланти наших циркових майстрів, а також його затребуваність суспільством, особливо дітьми і молоддю, не підлягають сумніву. З огляду на все це Українська держава традиційно опікується цирковою галуззю, намагаючись зробити цирк доступним для всіх громадян, особливо українських дітлахів.
Водночас розвиток національної циркової галузі супроводжувався упродовж останніх 18 років численними проблемами й конфліктами, які ставали предметом розгляду структур виконавчої і представницької влади, діставали розголос у ЗМІ. Керівництво галузі неодноразово звинувачували в корупції й зловживанні службовим становищем. Проте спроби здійснити глибокі реформи галузі, які б підвищили її творчу та фінансово-економічну ефективність, досі не увінчалися успіхом.
Наше дослідження проводилися на основі вивчення інформаційних матеріалів про стан циркової галузі, статистичної та текстової звітності. Здійснювався моніторинг чинної нормативної бази циркової сфери. В якості експертів залучалися провідні циркові виконавці, керівники циркових художніх професійних та аматорських колективів.
У перші роки незалежності чимало артистів, які мали українське коріння, повернулися до себе на батьківщину, однак тут вони зіткнулись з рядом проблем. Директори цирків, не як закладів культури, а будинків стаціонарних цирків, позбавлених артистів, утворили власний концерн – “Укрдержцирк”. Однак, швидко зрозуміли, що значно вигідніше влаштувати конвеєр російських гастролерів, а зароблені кошти використовувати на власний розсуд. Великі прибутки приносили й самі циркові споруди, розташовані в центрах великих міст, а прибуткова циркова галузь зробилася для держави збитковою, і потребувала великих бюджетних дотацій.
Таким чином, артисти і творчо-виробничий процес відірвані від засобів їх реалізації - циркових приміщень, а керівники державних циркових підприємств укладають збиткові угоди на прокат програм із приватними комерційними структурами, головним чином зарубіжними.
У результаті – організаційне і творче управління галуззю як єдиним творчо-виробничим комплексом із плановим механізмом переміщення і показу українських циркових програм не здійснюється; в системі державних циркових підприємств допускаються непоодинокі факти порушень при плануванні і витрачанні бюджетних коштів, неефективного їх використання; одержані ж цирковими підприємствами кошти державного бюджету, призначені на покриття збитків, фактично інвестувалися у розвиток «прилеглих» комерційних структур.
Таблиця 1.
| ДП «Державна циркова компанія України» | 252 | 188 |
| Національний цирк України | 266 | 72 |
| Дирекція пересувних цирків | 191 | 109 |
| Донецький держцирк | 128 | 16 |
| Дніпропетровський державний цирк | 151 | 17 |
| Запорізький держцирк | 99 | 27 |
| Криворізький держцирк | 146 | 22 |
| Львівський держцирк | 145 | 15 |
| Луганський держцирк | 122 | 16 |
| Одеський держцирк | 115 | 19 |
| Ялтинський держцирк | 17 | 0 |
| Сімферопольський держцирк | 89 | 21 |
| Севастопольський держцирк | 13 | 0 |
| Харківський держцирк | 14 | 14 |
Водночас юридично самостійні цирки не мають у штатних розписах артистів, за винятком артистів оркестру (15-20 осіб). Таким чином, директори цирків не зацікавлені в розвитку національного циркового виконавства. Використовуючи усталені протягом останнього десятиліття зв’язки, вони організовують конвеєр виконавців з близького зарубіжжя.
Водночас, з’являються приватні пересувні цирки-шапіто, розважальні атракціони тощо. Працюють вони хаотично, без затвердженого графіку гастролей, пропонуючи глядачам продукт низької мистецької якості. В засобах масової інформації неодноразово порушувалося питання неналежного утримання тварин у таких цирках, травм, яких зазнавали під час участі в ігрових атракціонах глядачі – дорослі й діти. Можна стверджувати, що основна мета цирків-шапіто – це не розвиток циркового мистецтва, не підвищення культурного рівня громадян, не виховання дітей у дусі любові до мистецтва й до тварин, а отримання прибутку будь-якою ціною. Адже всі ці пересувні цирки й атракціони працюють на єдиному податку.
Слід зазначити, що пересувні цирки часто створюють конкуренцію державним, пропонуючи нижчі ціни, що є важливим в умовах низької купівельної спроможності значної частини населення. Але ці низькі ціни досягаються шляхом низької якості програм та надмірного навантаження на артистів цирку.
Недосконалість чинного законодавства створює умови, за яких кращі номери й атракціони звільняються з державної компанії та ідуть працювати до приватного підприємця, працюючи або за кордоном, або в пересувних цирках-шапіто. При цьому сума коштів, що сплачується до Пенсійного фонду, нараховується з мінімальної зарплатні. Артисти майже всіх жанрів циркового мистецтва йдуть на пенсію на пільгових умовах. Таким чином, артисти працюють фактично на приватних підприємців, а пенсію отримують за рахунок відрахувань, які утримуються, у т.ч. і з зарплатні артистів державних цирків.
Базою підготовки спеціалістів циркової галузі, засобом естетичного виховання дітей та молоді є аматорські колективи, які створено в клубних закладах. Аматорські колективи в регіонах досягли високого рівня виконавської майстерності, мають певні здобутки, визнання глядачів. Багато аматорських колективів носять високе почесне звання «зразковий» та «народний», мають відзнаки міжнародних та всеукраїнських фестивалів, конкурсів. Стимулом у розвитку циркового мистецтва є участь колективів у фестивалях, конкурсах, оглядах. Понад десять років проходить чи не єдиний в Україні Міжнародний дитячий та юнацький естрадно-цирковий фестиваль –конкурс «Понтійська арена», який є базою творчого взаємообміну артистів циркового жанру, та підтримується Міністерством культури і туризму України.
Однак, сучасні економічні умови не дають можливості повноцінно розвиватись цирковому мистецтву. Колективи не мають можливості здійснювати нові постановки, придбавати сценічні костюми, виготовляти реквізит та здійснювати концертно-гастрольні поїздки.
Запорукою стабільного розвитку циркової галузі в Україні є правове, економічне та організаційне забезпечення стратегічних пріоритетів, а саме:
Реалізація пріоритетів дасть можливість створення повноцінних умов розвитку циркового мистецтва та його світової конкурентноздатності.
Основними шляхами розв’язання проблем є реформування галузі, що створить вертикаль влади в цирковій галузі, забезпечить дієвий контроль за ефективним використанням бюджетних коштів і державного майна, унеможливить порушення чинного законодавства керівниками галузі.
При ефективному здійсненні реформи циркова галузь зможе відмовитися від державних дотацій, приноситиме мистецьку славу Україні та відчутний дохід до державного бюджету.
З метою реорганізації та поліпшення діяльності циркової галузі існує нагальна потреба у прийнятті державної Концепції програми розвитку циркової галузі в Україні. Нами було розроблено проект Концепції розвитку циркової галузі в Україні та передано до МКТ.
Запровадження Концепції дасть змогу зберегти, відродити та створити необхідні умови для розвитку циркового мистецтва в Україні; дасть можливість створити умови для виховання та повноцінної творчої самореалізації циркових виконавців; забезпечить дієву державну вертикаль управління галуззю, дієвий контроль за ефективним використанням бюджетних коштів та державного майна.
| < Попередня | Наступна > |
|---|