ЗМІСТ

Проблеми й пріоритети наукового забезпечення
галузі культури та його нормативне регулювання

Вступ

Масштабність і складність трансформаційних процесів у посткомуністичному українському суспільстві та його культурі обумовлюють величезне значення галузевих наукових досліджень для формування ефективної і дієвої державної стратегії розвитку культури.

Однак на сьогоднішній день доводиться констатувати недостатній рівень вивчення й осмислення трансформаційних процесів, а також нової ролі культури, зокрема – національної культури в процесах демократизації суспільства, націєтворення, європейської інтеграції України.

Причин цього багато – це й неподолана спадщина радянських методів ведення наукових досліджень та управління наукою, і застарілість методологічної бази та малоактуальність тематики окремих досліджень, і слабка матеріально-технічна база наукових установ, і заслабкі зв’язки із світовою наукою. Актуальною залишається проблема подолання досі існуючих пострадянських, постколоніальних стереотипів у тлумаченні явищ української культури. Поруч із застарілими проблемами наук про культуру додалися нові – зокрема, перехід багатьох талановитих молодших науковців в інші сфери діяльності, недостатнє фінансове й матеріально-технічне забезпечення досліджень.

Окремо слід вказати на брак чіткої стратегії наукових досліджень у сфері культури. Зокрема, донедавна не існувало передбаченої законодавством Концепції наукового забезпечення розвитку галузі культури (лише в листопаді 2006 таку концепцію було затверджено Колегією МКТ України). Результатом такої стратегічної невизначеності довго було зокрема, недостатнє інформаційно-аналітичне забезпечення культурної політики, відсутність дієвої й розвиненої системи інформаційно-аналітичного моніторингу культурних процесів в українському суспільстві.

Успішне розроблення й реалізацію політики держави в галузі культури значною мірою залежить від наукового забезпечення як державних рішень, так і розвитку культури загалом.

За радянською традицією, вся система науки складається з трьох майже не скоординованих частин –

• Український Центр культурних досліджень;
• Науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних досліджень;
• Державний центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса,
• Науковий центр розвитку туризму.

Окрім Національної академії наук з її інститутами, працює також галузева Академія Мистецтв України – менша за розміром і масштабами досліджень наукова установа, серед членів якої – не лише провідні науковці–культурологи та мистецтвознавці, але також видатні митці та провідні професори мистецьких ВНЗ.

Фактично ця мережа та її кадрова база – науковці галузі – склалися здебільшого ще в радянські часи, за період незалежності України не відбулося ані істотного реформування системи управління наукою, ані оновлення кадрового складу науковців-гуманітаріїв.

1. Існуюча система фінансування й планування наукових досліджень у галузі культури

Дослідження та розробки, що здійснюються згаданими науково-дослідними закладами та установами, фінансуються головним чином з державного бюджету, причому МКТ України фінансує лише наукові дослідження й розробки в підпорядкованих йому безпосередньо установах.

Загальна сума фінансування науково-дослідних розробок в установах та закладах, підпорядкованих МКТ, у 2005 р. становила 2220 тис. грн. (у 2004 р. вона склала 1738 тис. грн.). Але майже 75% цих коштів, а саме 1554 тис. грн. – становив фонд заробітної плати, решту “поглинули” здебільшого витрати на оренду приміщень та комунальні послуги.

На забезпечення ж власне науково-дослідницьких потреб (включаючи оновлення технічної бази наукових установ, наукові відрядження, публікація результатів досліджень тощо) коштів практично не залишалося.

Такий стан фінансування науково-дослідної роботи досить негативно позначається на її результатах. Науковці часто змушені працювати не над пріоритетними темами, а над тими, на які вистачить коштів.

За існуючою практикою, що склалася в минулі роки, пріоритети і тематика наукових досліджень і розробок, як правило, визначаються самими науково-дослідними установами, і лише деякою мірою, при розгляді й затвердженні Колегією МКТ України галузевого тематичного плану науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, серед цієї тематики опиняються розробки, що їх вважають актуальними окремі підрозділи МКТ чи члени Колегії.

Однак на сьогоднішній день чинне законодавство передбачає дещо інший порядок визначення тематики та фінансування наукових розробок за кошти державного бюджету.

Основні моменти цього нового порядку організації науково-дослідної діяльності в галузях визначаються “Порядком формування і виконання замовлень на проведення наукових досліджень і розробок, проектних та конструкторських робіт за рахунок коштів державного бюджету”, затвердженого Постановою КМ України № 1084 від 25 серпня 2004 р.

Цим документом, зокрема, передбачається, що в кожній із галузей, ед ведуться наукові розробки за кошти держбюджету, має розроблятися й затверджуватися Концепція наукового забезпечення розвитку галузі.

У цій концепції мають бути визначені, зокрема, пріоритетні напрямки наукових досліджень і розробок у відповідній галузі на певний період, а вже у відповідності до схваленої концепції щороку мають затверджуватися і здійснюватися тематичні плани науково-дослідних робіт, їх виконавці, обсяги фінансування тощо.

На виконання згаданої постанови Уряду до тематичного плану НДР МКТ на 2006 рік (затвердженого Постановою Колегії МКТ № 1/11 від 31 січня 2006 р.) було включено позицію щодо розробки проекту Концепцію наукового забезпечення розвитку галузі культури на 2006-2010 роки. Виконавець цієї розробки – Український центр культурних досліджень МКТ України. Передбачалося, що розробку буде здійснено й подано на розгляд МКТ до кінця 2006 року, аби вже наступного року науково-дослідні роботи в галузі планувалися у відповідності зі схваленою Концепцією.

2. Хід та наслідки розробки Концепції наукового забезпечення розвитку галузі

Відповідний проект Концепції наукового забезпечення розвитку галузі культури на 2006-2010 роки. був розроблений фахівцями Українського центру культурних досліджень, з урахуванням консультацій з науковцями інших науково-дослідних установ галузі, і направлений на розгляд і узгодження до міністерства в серпні 2006 року. У розробленому проекті реалізовано такі завдання:

• Розроблено основні принципи та структуру Концепції наукового забезпечення галузі культури;
• Охарактеризовано сучасний стан і головні проблеми наукового забезпечення розвитку культури;
• Визначено головні цілі наукових досліджень і розробок, а також пріоритетні напрямки наукових досліджень і розробок у сфері культури;
• Сформульовано першочергові завдання підтримки наукових досліджень та науково-дослідних установ у галузі; способи реалізації цих завдань;
• Розроблено засади організаційного та фінансового забезпечення реалізації Концепції наукового забезпечення галузі культури.

В ході узгодження проект був доопрацьований шляхом урахування зауважень й пропозицій управлінь і відділів міністерства.

Доопрацьований проект Концепції представлено на розгляд Колегії міністерства.

Проект „Концепції...” обговорено і схвалено Колегією МКТ України (грудень 2006 року).

Проект

КОНЦЕПЦІЯ НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ
ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ НА 2006-2010 РОКИ

1. Сучасний стан і головні проблеми наукового забезпечення розвитку культури

Масштабність і складність трансформаційних процесів в українському суспільстві та його культурі обумовлює ключове значення галузевих наукових досліджень для формування ефективної і дієвої державної стратегії розвитку культури.

Однак на сьогоднішній день доводиться констатувати недостатній рівень вивчення й осмислення як загальних тенденцій, що мають місце в сучасній українській культурі, так і окремих суспільно-культурних явищ, зокрема - трансформаційних процесів у культурі, формування національного культурного простору, впливу глобалізації на культуру і свідомість суспільства. Можна відзначити також недостатнє усвідомлення, а значить – і недостатню реалізацію нової, ширшої ролі національної культури в процесах демократизації суспільства, громадянського націєтворення, європейської інтеграції України.

Причин цього багато – це й неподолана спадщина радянських методів ведення наукових досліджень та управління наукою, і застарілість методологічної бази та малоактуальність тематики окремих досліджень, і недостатнє фінансування та слабка матеріально-технічна база наукових установ, і заслабкі зв’язки із світовою наукою. Актуальною залишається проблема подолання досі існуючих пострадянських, постколоніальних стереотипів у тлумаченні явищ української культури, культур різних етносів України.

Окремо слід вказати на брак чітко накресленої стратегії наукових досліджень у сфері культури. Впродовж тривалого часу не існувало передбаченої законодавством Концепції наукового забезпечення розвитку галузі культури. Результатом цього є, зокрема, недостатнє інформаційно-аналітичне забезпечення культурної політики, відсутність дієвої й розвиненої системи інформаційно-аналітичного моніторингу культурних процесів в українському суспільстві.

Оскільки в незалежній Україні не відбулося реформи системи науки загалом, то чимало її загальних недоліків притаманні також наукам про культуру.

За успадкованої від радянського періоду традицією, вся система науки складається з трьох не у всьому скоординованих ділянок:

У галузі культури до останніх належать:

• Український Центр культурних досліджень;
• Науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних досліджень;
• Державний центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса,

Варто зазначити, що в галузі культури, поряд із Національною академію наук з її інститутами, працює також галузева Академія Мистецтв України – менша за розміром і обсягами досліджень академічна установа.

Галузеві наукові дослідження відбуваються головним чином за кошти державного бюджету. Загальна сума фінансування науково-дослідних установ, підпорядкованих МКТ, та наукових лабораторій у складі мистецьких академій, у 2005 р. становила 2220 тис. грн. (у 2004 р. вона склала 1738 тис. грн.).

Але варто відзначити, що майже 75% цих коштів, а саме 1554 тис. грн. – становив фонд заробітної плати, решта – це здебільшого витрати на оренду приміщень та комунальні послуги. На забезпечення ж власне науково-дослідницьких потреб (включаючи оновлення технічної бази наукових установ, наукові відрядження, публікація результатів досліджень тощо) коштів практично не залишалося.

Такий стан фінансування науково-дослідної роботи досить негативно позначається на її результатах. Науковці часто змушені працювати не над пріоритетними темами, а над тими, на які вистачить коштів.

За існуючою практикою, з огляду на відсутність Концепції наукового забезпечення розвитку галузі культури, пріоритети і тематика наукових досліджень і розробок, як правило, визначаються самими науково-дослідними установами, і лише деякою мірою, при розгляді й затвердженні Колегією МКТ галузевого тематичного плану науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, серед цієї тематики опиняються розробки, що їх вважають актуальними окремі підрозділи МКТ чи члени Колегії. Внаслідок цього серед тем досліджень і розробок - чимало таких, що їхня актуальність визначається не актуальністю для національної культури, а потребами поточного моменту.

Таким чином, можна вказати на низку головних проблем наукового забезпечення розвитку галузі культури:

1. невизначеність стратегічних пріоритетів у науково-дослідній діяльності;
2. недостатня скоординованість діяльності окремих установ та напрямків наукової роботи;
3. недостатнє фінансове забезпечення й матеріальна база галузевої науки, застарілі механізми планування досліджень та залучення виконавців;
4. недостатнє використання світового досвіду культурологічних досліджень та наукового й методичного забезпечення культурної політики, слабкі контакти із зарубіжними науковцями.

Розв’язанню цих проблем має сприяти розробка й реалізація передбаченої чинним законодавством (зокрема, “Порядком формування і виконання замовлень на проведення наукових досліджень і розробок, проектних та конструкторських робіт за рахунок коштів державного бюджету”, затвердженим Постановою КМ України № 1084 від 25.08.2004 р.) Концепції наукового забезпечення розвитку галузі культури, яка визначить головні цілі, пріоритетні напрямки наукових досліджень у сфері культури та завдання державної політики щодо їх підтримки.

2. Головні цілі наукового забезпечення розвитку галузі культури

З огляду на специфіку цілей і завдань, що ставляться перед науковим забезпеченням розвитку галузі культури, на переважно прикладний характер досліджень і розробок, що мають вестися галузевими науково-дослідними інституціями, головними цілями наукового забезпечення розвитку культури можна визначити:

• по-перше, поглиблення наукового осмислення історії української культури, сучасних процесів і тенденцій розвитку культурно-мистецької сфери України у європейському та світовому контексті – з метою формування теоретичної бази для успішного і всебічного розвитку культури в Україні;
• по-друге, наукове забезпечення визначення та реалізації стратегічних пріоритетів державної політики у сфері культури, формування пропозицій щодо рішень законодавчої та виконавчої влади, спрямованих на розвиток галузі.

3. Пріоритетні напрямки та основні завдання наукових досліджень і розробок у сфері культури

До пріоритетних напрямків наукових досліджень і розробок у сфері культури можна віднести:

• комплексне дослідження проблем і тенденцій розвитку культурно-мистецької сфери України та наукове обгрунтування державної стратегії розвитку культури, основних напрямів культурної політики держави (внаслідок чого будуть створені аналітичні дослідження, проекти цільових програм розвитку окремих галузей культури, жанрів мистецтва, проекти відповідних розділів до програм діяльності Уряду тощо);
• створення системи інформаційно-аналітичного моніторингу культурних процесів, що відбуваються в українському суспільстві, наслідків реалізації державної культурної політики (робота такої системи дасть можливість регулярно одержувати інформаційно-аналітичні огляди становища галузі культури, основних показників її розвитку та чіткі характеристики проблем, що виникають у культурі);
• наукове забезпечення формування цілісного національного мовно-культурного простору України; дослідження ролі ЗМІ в здійсненні цього процесу (підготовка аналітичних оглядів становища в культурному просторі України, конкретних пропозицій щодо заходів держави з метою забезпечення його повноти й цілісності);
• дослідження і розробки у сфері збереження і актуалізації національної культурної спадщини, пам’яткоохоронної справи (підготовка аналітичних оглядів про становище пам’яткоохоронної сфери, особливо пам’яток національного значення, конкретних науково обґрунтованих пропозицій щодо вивчення, охорони, збереження, реставрації, популяризації пам’яток, удосконалення правової бази пам’яткоохоронної справи тощо);
• дослідження правових проблем культури, розробка та наукове обґрунтування конкретних пропозицій щодо вдосконалення правової бази розвитку культури (законопроектів та проектів нормативних актів, а також рекомендацій щодо гармонізації законодавчої бази культури України із відповідним законодавством Євросоюзу);
• дослідження економічних проблем культури, форм господарювання та фінансування культурно-мистецьких організацій та проектів, розробка конкретних рекомендацій для органів державної влади щодо вдосконалення згаданих форм та механізмів фінансування, щодо шляхів поліпшення фінансово-економічного становища галузі, зокрема – формування ефективних механізмів залучення інвестицій у галузь культури, налагодження взаємодії державного та недержавного секторів у культурній сфері, розвитку "третього сектора”, підтримки спонсорства та меценатства;
• дослідження трансформації культурних практик та споживання культурних товарів і послуг в сучасному українському суспільстві з врахуванням світових тенденцій, зокрема глобалізаційних процесів, розвитку популярної культури, сучасних культурних індустрій (підготовка відповідних аналітичних оглядів та конкретних рекомендацій для органів державної влади щодо шляхів поліпшення структури, якості, різноманітності культурно-мистецьких послуг, що надаються громадянам України);
• дослідження тенденцій і проблем розвитку різних видів і жанрів мистецтв в Україні (підготовка відповідних аналітичних оглядів та конкретних рекомендацій для органів державної влади щодо удосконалення й посилення підтримки різних жанрів і напрямків мистецтва багатоетнічного українського народу, збереження національних мистецьких шкіл в академічних жанрах, створення сприятливих умов для розвитку творчої молоді);
• дослідження проблем естетичного виховання та культурно-мистецької освіти (формування конкретних рекомендацій щодо розвитку і вдосконалення системи підготовки висококваліфікованих наукових та викладацьких кадрів для галузевої системи освіти);
• дослідження проблем культурного різноманіття сучасної України, (підготовка аналітичних наукових оглядів з аналізом тенденцій і проблем розвитку культур етносів України, конкретних рекомендацій щодо етнонаціональної політики держави);
• дослідження проблем художнього аматорства, народного мистецтва та традиційної культури, розвитку художніх промислів і ремесел (підготовка аналітичних наукових оглядів з аналізом тенденцій розвитку культурно-просвітницької та дозвіллєвої сфери в регіонах України, в малих містах і на селі, конкретних пропозицій для органів державної влади та органів самоврядування щодо вирішення існуючих проблем, забезпечення розвитку мистецького аматорства, піднесення рівня надання культурно-мистецьких послуг закладами культури);
• дослідження актуальних проблем розвитку матеріально-технічної бази галузі культури, зокрема – новітніх інформаційних технологій (підготовка конкретних рекомендацій та розробок у сфері інформатизації галузі, матеріально-технічного забезпечення закладів культури і мистецтва);
• дослідження міжнародних культурних зв`язків, процесів інтеграції української гуманітарної науки у світовий інтелектуальний простір (підготовка аналітичних матеріалів та рекомендацій щодо культурної інтеграції України у європейський та світовий культурний простір).

З метою забезпечення успішної роботи на зазначених пріоритетних напрямках, слід здійснити низку першочергових завдань щодо підтримки наукових досліджень у сфері культури.

До таких першочергових завдань слід віднести:

• оновлення матеріально-технічної бази наукових установ; поліпшення забезпечення їх сучасною технікою, доступом до Інтернету тощо;
• поліпшення координації наукових досліджень і розробок у сфері культури; зокрема – через створення в структурі МКТ України окремого підрозділу для координації наукових досліджень і розробок, налагоджування наукових зв`язків із закладами НАН України; науковими підрозділами ВНЗ;
• поліпшення структури фінансування наукових установ: збільшення видатків на технічне переоснащення, на наукові видання та відрядження, на проведення наукових конференцій та семінарів, закупівлю наукової літератури;
• поліпшення оплати праці наукових працівників галузі;
• впровадження фінансування наукових проектів і розробок на конкурсних засадах (наукові гранти).

4. Способи реалізації поставлених завдань

На визначених вище пріоритетних напрямках здійснюватимуться наукові дослідження і розробки, що їх належна якість, науковий і методо-логічний рівень, ефективність та дієвість забезпечуватимуться шляхом:

• налагодження ефективної роботи галузевих науково-дослідних установ, поліпшення їхнього фінансування, матеріально-технічної бази, планування тематики наукових досліджень і розробок;
• ширше залучення до наукового забезпечення галузі академічних наукових установ, наукових підрозділів закладів освіти, недержавних дослідницьких центрів – зокрема, через запровадження конкурсних засад визначення виконавців пріоритетних тем наукових досліджень і розробок;
• організацію належної оцінки якості здійснених науково-дослідних робіт, а також їх впровадження в діяльність галузі, в роботу органів управління культурою різних рівнів;
• налагодження активних наукових обмінів із зарубіжними науковцями та дослідницькими установами, що працюють у сфері культури, ширше вивчення і впровадження світового досвіду в діяльність галузі, в державну культурну політику України.

5. Організаційне та фінансове забезпечення реалізації Концепції

Здійснення завдань, що їх передбачено цією Концепцією, організаційно забезпечуватиметься через:

• запровадження в галузі системи планування й здійснення наукових досліджень і розробок, передбачених “Порядком формування і виконання замовлень на проведення наукових досліджень і розробок, проектних та конструкторських робіт за рахунок коштів державного бюджету” (затверджений Постановою КМ України № 1084 від 25.08.2004 р.), зокрема – розробкою та впровадженням відповідних галузевих нормативних документів, створенням при МКТ України науково-експертної комісії, яка б здійснювала атестацію галузевих науково-дослідних установ згідно з чинним законодавством, проводила експертну оцінку поданих заявок на виконання наукових досліджень і розробок, давала рекомендації щодо пріоритетної тематики досліджень і розробок, щодо кандидатур виконавців цієї тематики тощо;
• запровадження конкурсних, прозорих механізмів визначення виконавців наукових досліджень і розробок у галузі, що дозволить залучати до них кращі дослідницькі колективи, ефективніше використовувати бюджетні кошти.

Фінансове забезпечення реалізації Концепції, виходячи з поставлених нею завдань, обумовлює потребу істотного нарощування бюджетного фінансування галузевої науки – з метою, по-перше, піднесення науково-технічного потенціалу діючих науково-дослідних установ галузі, по-друге, забезпечення належного фінансування пріоритетної тематики, передбаченої розділом 3 цієї Концепції.

Цим обумовлюється завдання доведення частки витрат, не пов’язаних з оплатою праці та комунальними платежами, в загальному обсязі фінансування за бюджетною програмою “прикладні дослідження і розробки у сфері розвитку культури і туризму” принаймні до третини загальних видатків (33-35%) за період реалізації цієї Концепції (на 2010 рік).

Практично це означає щорічне зростання фінансування наукових досліджень у галузі протягом 2006-2010 на 10-15% (без урахування підвищення оплати праці), з тим, щоб на 2010 рік загальний обсяг фінансування наукових досліджень склав порядку 4 млн. грн., при цьому не менше третини цього обсягу мають складати видатки на зміцнення матеріально-технічної бази, на наукові відрядження та експедиції, на науково-видавничу діяльність, на впровадження новітніх інформаційних технологій.

6. Очікувані результати реалізації Концепції

Внаслідок реалізації Концепції буде досягнуто помітного поступу на визначених вище пріоритетних напрямках наукових досліджень:

• поліпшиться наукова обгрунтованість заходів держави із забезпечення розвитку культури, загальний рівень культурної політики держави, що має забезпечити: додаткове залучення коштів з позабюджетних джерел на розвиток культури, зростання обсягів та якості, урізноманітнення асортименту культурно-мистецьких послуг для населення України;
• буде створена система інформаційно-аналітичного моніторингу культурних процесів, що відбуваються в українському суспільстві, наслідків реалізації державної культурної політики, яка регулярно формуватиме інформаційно-аналітичні огляди становища галузі культури, основних показників її розвитку та чіткі характеристики проблем, що виникають у культурі, завдяки чому підвищиться якість, дієвість, оперативність дій органів державної влади у сфері культури;
• буде забезпечений належний рівень координації наукових досліджень і розробок у галузі, обмін науковою інформацією, що дозволить уникнути дублювання в дослідженнях, сприятиме підвищенню їх якості, ефективнішому використанню бюджетних коштів;
• зросте рівень інтеграції української гуманітарної науки у світовий інтелектуальний простір, що сприятиме поліпшенню міжнародного іміджу України, кількісному і якісному нарощуванню масштабів міжнародного культурного співробітництва, присутності українсько культури у світовому культурному просторі;
• зросте роль науки в поліпшенні правової бази культури, механізмів господарювання та фінансування; завдяки формуванню сприятливішої й досконалішої правової бази господарської діяльності зростуть обсяги коштів, отриманих підприємствами і установами культури від надання платних послуг; збільшаться обсяги меценатської та спонсорської підтримки культури і мистецтва;
• буде забезпечена наукова основа для інтенсифікації розвитку вітчизняних культурних індустрій, зокрема – через формування механізмів державного протекціонізму щодо національного виробника культурних товарів і послуг, внаслідок чого буде забезпечена база для істотного зміцнення присутності національного культурного продукту на вітчизняному ринку, у структурі культурно-дозвіллєвого споживання наших громадян, завдяки чому значна частина доходів, які сьогодні одержуються з українського ринку зарубіжними культурними індустріями, надходитимуть до вітчизняного виробника;
• буде створена науково-методологічна база для дієвої політики держави щодо формування та забезпечення цілісності національного мовно-культурного простору;
• підвищиться якість науково-методичного забезпечення культурно-мистецької освіти, впровадження новітніх інформаційних технологій у культурі, для розвитку професійного та аматорського мистецтва, культурного туризму; зростуть надходження до бюджетів від діяльності у сфері туризму, поліпшиться фінансування пам`яткоохоронної діяльності;
• зросте престиж наукової діяльності, поліпшиться її кадрове та матеріально-технічне забезпечення, зростуть обсяги і якість наукових розробок у галузі.

Розробники проекту:
Український центр культурних досліджень МКТ України,
254-35-44.

< Попередня		Наступна >

Туризм Гуцульщини - Туризм і Культура