Каміна Л. І.,
старший науковий співробітник УЦКД
Стратегічним пріоритетом державної культурної політики України є збереження й актуалізація національної культурної спадщини, відродження історичної пам’яті народу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. № 1732 затверджено "ДЕРЖАВНУ ПРОГРАМУ охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини на 2004—2008 роки".
Метою цієї Програми є створення належних умов для охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини.
Програма спрямована на підтримку проведення на державному та регіональному рівні фольклорно-етнографічних експедицій, культурно-мистецьких заходів, створення державної системи дослідження, фіксації та збереження цінностей нематеріальної культури, створення системи заохочення молодих спеціалістів до дослідження фольклору, вивчення народної творчості, збереження мережі закладів культури та оптимізацію їх роботи.
Збереження традицій танцювального фольклору, його естетики, органічного прояву в сучасній хореографічній культурі є актуальним практичним завданням для хореографів-фольклористів, мистецтвознавців, балетмейстерів, виконавців. Вони ведуть теоретичну та практичну роботу на шляхах пошуку, збереження, використання та розвитку зразків національного хореографічного фольклору – ідеальної основи у побутовій танцювальній культурі сучасників, народно-сценічному танці та різновидах хореографічного мистецтва.
Запровадження різноманітних форм організаційної, науково-практичної та творчої роботи забезпечує активізацію творчого потенціалу, сприяє охороні та збереженню нематеріальної культурної спадщини, високому рівню розвитку хореографічного мистецтва України.
Популяризація взірців хореографічного мистецтва, наукових досліджень, методичних розробок, практичне забезпечення доступу до кращих здобутків українських митців у всіх регіонах України, спонукає розвиток національної культури на сучасному рівні, прояв високих моральних якостей українців.
"…Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури включила до списку світової нематеріальної спадщини 76 об’єктів…
Серед нематеріальної спадщини – південноамериканський танець танго, техніка азербайджанських поетів-ашиків і мистецтво китайської каліграфії. Це рішення було ухвалене на зустрічі Міжурядового комітету ЮНЕСКО з нематеріальної спадщини, яка пройшла в Абу-Дабі.
Танго стало першим з кандидатів, який схвалили члени комітету, оскільки цей бальний танець був названий спільною аргентино-уругвайською культурною власністю і очолював алфавітний список країн, що представляють свої досягнення (Олександра Грохольська За матеріалами: РИА Новости. Теги: ООН, ЮНЕСКО, спадщина, новини 30.09.2009 21:45)".
За об’єктивними показниками "Гопак" та інші українські танці також мають підстави увійти до списку світової нематеріальної спадщини. Яскравий та запальний гопак у народно-сценічній хореографії не залишає байдужим жодного глядача. Однак його поширення у дозвіллі, бальній та сучасній хореографії, популяризація як в Україні так і за її межами не є достатньою.
Основним засобом виразності хореографічного твору є його "мова". Вона починається з духовного світу, таланту, професійних знань, інтелекту та практичного досвіду автора хореографічного твору, його вміння "запалити" творчий потенціал виконавців хореографічних творів.
Текст хореографічного твору народжується у підсвідомості майстра танцю, його бажанні створити певний образ із внутрішнім світом та відповідною яскравою формою. Якість хореографічного твору є вирішальним чинником у презентації мистецтва танцю та його розвитку тому дуже важливим є виховання та заохочення балетмейстнрів-авторів хореографічних творів.
Хореографічні твори мають синкретичний характер, де якість кожного із взаємодіючих рівноправних видів мистецтв впливає на цілісність художнього образу та якість його форми. Синкретизм хореографічного мистецтва у його гармонії з музичним твором, костюмом, тощо… Усі компоненти хоч і мають самостійний характер втім є невід’ємними складовими в танці. Їхня художня цінність у духовності, глибинній сутності, ідентичності що формує достеменний етнічний код, відтворює правдиві та цікаві образи твору.
Різноманітність змісту і форм танцювальної культури та її складових – музичних творів, костюмів, особливої манери, характеру взаємовідносин танцюючих, рухів та малюнків танців, загальної атмосфери твору – формує різноманіття танцювальної творчості.
Особливість хореографічного мистецтва полягає в його постійному русі, збереженні фольклорних традицій, ритмопластичних та емоційних кодів, розвитку усіх притаманних танцю складових, збалансованих у контексті духовних, естетичних і технічних принципів.
Динамізм хореографічного мистецтва сприяє його розвитку, однак через відсутність досконалої фіксації, втрачається безліч взірців танцювальної творчості.
Вище згадане й відносить танець до нематеріальної спадщини.
Верховною Радою України прийнято Закон України "Про приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини" (№132-VI), що має створювати належні умови для збереження і підтримки традиційної культури, як сучасного культурного продукту, спроможного, з успіхом, вивести її на міжнародну сцену.
Хореографічна спільнота України, керуючись віковим розвитком народного танцю, міжнародними та українськими пріоритетними завданнями, сприяє перетворенню національної спадщини на ключовий чинник у формуванні креативного потенціалу сучасної національної хореографічної культури, упровадженню дієвого механізму створення високоякісного національного культурного продукту.
Державна культурна політика в Україні через організацію масових культурно-мистецьких заходів ставить за мету виконання стратегічних пріоритетної завдань і сприяє їх організації і проведенню.
Право надання фестивалю статусу "Міжнародний" та "Всеукраїнський" належить Міністерству культури України.
Розроблено та затверджено порядок організації і проведення в Україні міжнародних фестивалів народної творчості, встановлено порядок реєстрації всеукраїнського фестивалю народної творчості.
Мета фестивалів і конкурсів, зокрема хореографічних, виходить із потреб майбутніх учасників заходу, міжнародної та української культурної політики. Вона спрямована на прояв національної ідентифікації, культурної своєрідності, самобутності як прояву конкурентноздатності національної культури як в Україні так і в Світі.
Культура в цілому, мистецтво, зокрема хореографічне, формують свідомість, життєві ідеали та творчі амбіції, якість і стиль життя та мислення. Вони визначають базові цінності, смисли, етику та моделі поведінки, зумовлюють якість професійної роботи і таким чином впливають на якість економіки. Адже не економіка створює людей, а люди створюють економіку. Національна культура, формуючи людей, впливає на успішність розвитку нації, рівня та якості життя. Тому культура і мистецтво, є стратегічним інструментом творення майбутнього, а культурно-мистецькі заходи є проявом надбань у цій галузі. У контексті державної політики мета цих заходів полягає в тому, аби генерувати й практично здійснювати таку культурну політику, яка забезпечуватиме: рух уперед самобутній і сильній Україні, утвердження національних інтересів, зближення народів, вихід із провінційності, достойну й повноцінну присутність України в Світі.
Хореографічна спільнота, презентуючи свою творчість у неподільній єдності традицій та інновацій, сприяє збереженню сутності й одночасному розвитку мистецтва танцю й культури в цілому.
Комплекс цілей культурно-мистецьких заходів, їх мети, зорієнтовано на забезпечення стратегічної ролі культури і мистецтва в національному розвитку:
Завдання хореографічних фестивалів охоплюють навчальні, виховні, розвиваючі функції, спрямовані на подолання проблем що виникають на шляху розвитку хореографічного мистецтва.
Карпати, Гуцульщина - Туризм Гуцульщини< Попередня | Наступна > |
---|