Косахівська О. В.,
аспірант Інституту держави і права
ім. В. М. Корецького НАН України
Сучасні мікроорієнтовані дослідження політики наголошують, що особливу роль в електоральній поведінці відіграють: когніції – знання, уявлення, які містяться у пізнавальній сфері особистості, афекти – емоційне ставлення до політичної реальності та еволюції – оцінювальне відношення виборця до політичного об’єкта – колективного чи індивідуального.
Оцінювальне відношення людини до політичної дійсності ґрунтується на таких диспозиціях політичної поведінки, як міркування й цінності. Цінності – це життєві принципи, які визначають відношення людини до суспільно значущих явищ, соціальних інститутів. До них відносять і матеріальні предмети, і ідеї, і якості, щодо яких людина або суспільна група займають оцінювальну позицію, приписуючи їм особливу роль у житті, відчуваючи необхідність у них, намагаючись оволодіти ними. Тому так часто поняття "цінності" корелюється поняттями "потреби" та "інтерес".
Міркування (думки) можна трактувати як судження людини з найбільш злободенних питань, які представляють для неї особливий інтерес.
Ціннісні орієнтації суттєво впливають на функції цілепокладання, прогнозування, планування, самоорганізації, контролю, комунікації. Вони є чинником, який регулює і детермінує політичну активність, зокрема електоральну. Також вони виконують і системоутворюючу функцію в структурі людини. У психологічному плані цінності виступають як спрямованість на життєві цілі й конкретні ідеали. Як зазначає К. А. Абульханова-Славська, активність є ціннісним способом моделювання, структурування і здійснення особистістю діяльності, спілкування і поведінки, за якого вона зберігає більш-менш автономно, цілісно, успішно якість індивідуально функціонуючої системи у міжособистісному просторі [1, 110—134]. Система розвинених ціннісних орієнтацій, які виступають головною ознакою розвиненої особистості, визначає спрямованість потреб та інтересів, послідовність дій і вчинків людини.
Цінності, які конфліктують з реальністю і не можуть реалізуватися, мають велике значення в свідомості людей. Коли старі цінності втрачено, а нові ще не сформовані, виникає стан внутрішньої ідейно-психологічної порожнечі, що провокує розгубленість, неврози, істерику, призводить до соціальної і політичної апатії, небажання включатися у суспільно-політичне життя. Так, специфічною соціопатією українського суспільства вчені визначають деактуалізацію цінностей, коли цінності дійсного часу не витримують конкуренції з цінностями "світлого майбутнього".
Цінності, як суб’єктивні уподобання людей, їх усталені уявлення про бажані або небажані результати діяльності, визначають, за словами О. Демидова, "людське обличчя" політики. Саме цінності багато в чому зумовлюють той чи інший політичний вибір, формують активне або пасивне ставлення особи до політики [2, 159].
Ієрархія цінностей особистості повинна співпадати з цінностями груп, в які вона включена в процесі життєдіяльності. Право змінювати або відтворювати нові ціннісні системи належить невеликій кількості людей, які займають особливе становище у групі, або спеціальним соціальним інститутам.
Основне в цінностях – спрямованість на соціальний прогрес і розвиток людини відповідно до її призначення (Арістотель, П. делла Мірандолла, М.Мамардашвілі, Г.Оллпорт, В.Франкл та ін.), тому ціннісні орієнтації є виключно позитивними утвореннями (проактивними) на відміну від особистісних орієнтацій, які у процесі взаємодії людини зі світом визначають її реактивність чи проактивність. Поведінка проактивної людини залежить від її рішень, людина ініціює і бере відповідальність за власне життя і життєдіяльність.
Розрізняють декларовані та реальні цінності. Нерідко цінності мають прихований характер. Основне завдання дослідника, зокрема електоральної поведінки – виявити, з’ясувати зміст реальних цінностей за допомогою аналізу вербальної поведінки, оскільки саме система цінностей впливає на вибір засобів для задоволення потреб та інтересів людини, що не може не відобразитися на її електоральній активності.
У політичному аспекті цінності – це відношення до виборів, політиків, політичного курсу країни, її позиціювання у світі тощо. З аксіологічної точки зору суспільно-політична активність людини, показником якої є електоральна поведінка, яку можна якісно і кількісно зафіксувати, сама є базовою цінністю, покликаною утверджувати і розвивати інші цінності, які є сукупним продуктом життєдіяльності кожної людини.
Крім того, поняття "політичні цінності" використовують для означення політично значимих дій, процесів, явищ у плані їх відповідності або невідповідності інтересам суспільства, окремих соціальних груп, людини.
Також політичні цінності розуміють і з позицій їх функціональності, позаяк саме цінності визначають ті проблеми, які потребують вирішення політичними засобами [3, 430]. Так, французький науковець П. Рікер вважає цінності виявом "глобального феномена цивілізації", оскільки вони формують етичні засади політики, зокрема етику переконання. Вчений писав, що цінності є "субстанцією життя народу, яка виражається в його практичних звичаях, які є проявом статики цінностей". "Під оболонкою практичних звичаїв, – продовжує П. Рікер, – ми знаходимо традиції, які є живою пам’яттю цивілізації, а у глибині те, що, мабуть, є ядром феномена цивілізації, тобто ансамбль уявлень і символів, якими одна група людей виражає своє пристосування до реальності, інших груп та історії" [4, 258—259].
Пройшовши етап інтеріоризації, всі політичні цінності, погляди, настанови і норми стають невід’ємною для суб’єкта частиною, як і його тіло, думки та емоції. Саме вони мотивують, спрямовують і обґрунтовують активність, відображають потреби і перспективи розвитку суспільства. Тому у політичній сфері ціннісні орієнтації впливають на громадян не менше, ніж інші соціальні характеристики і стають "самостійним чинником формування і зміни політичних уподобань" [5, 27—44].
Саме ціннісний вимір політичної культури особистості втілюється в її політичній активності.
Ціннісні орієнтації стають підґрунтям розв’язання проблеми вибору, яка виникла перед людиною буквально відразу ж, як тільки з'явилася сама людина як відкрита система, що постійно розвивається. Розвиваються і суспільно-політичні відносини, що, у свою чергу, впливає на характер вибору, не останню роль в якому відіграють психологічні особливості людини. Саме психологічні особливості забезпечують диференціацію і плюралізм ідей та ціннісних схем, які згодом стають суспільно-політичними ідеалами. Питання психологічних передумов політичного вибору завжди цікавило дослідників. Об’єднуючим моментом практично всіх напрацювань була спроба вироблення рекомендацій для створення максимально сприятливих умов для духовного розвитку особистості. Оскільки наявність необхідних психологічних установок у громадян – це запорука вироблення адекватного політичного ідеалу, спроможного вивести суспільство на новий виток політичного прогресу, розв’язати протиріччя перехідного етапу розвитку суспільства, зокрема в Україні.
Так, російський дослідник А. В. Єрмолін характеризує мотиви політичного вибору проактивної людини так:
— потребовий блок (прагну, повинен, звик голосувати);
— блок внутрішнього фільтра (можу голосувати, віддаю перевагу цьому кандидату, прогнозую наслідки виборів);
— цільовий блок (голосую, щоб життя змінилося на краще тощо).
У демократичному суспільстві повинна бути встановлена відносна рівновага між ціннісно-орієнтованими та інструментальними політичними мотивами, які тісно пов’язані між собою. Механізм їх формування у громадян залежить від політичної влади, яка формує мотиви політичної активності, підпорядковує потреби та інтереси кожного відповідно до політичних інтересів політико-організаційних структур. Відтак ні ціннісні, ні інструментальні мотиви не можуть існувати окремо, оскільки їх дійове поєднання сприяє залученню громадян до політичного життя.
Оскільки серед ціннісних орієнтацій не останнє місце займає позиціювання країни на міжнародному рівні, яке вимагає від можновладців слідування загальнолюдським потребам та інтересам, визначеним світовою спільнотою найголовнішими чинниками становлення демократії, українські дослідники звертають увагу на суттєвому впливі геополітичних орієнтацій України на формування демократичних пріоритетів населення. Такі результати свідчать про те, що зовнішньополітичні орієнтації навіть відіграють більш вагому роль у ставленні громадян до демократії, ніж економічний чинник. Демократію обирають ті, хто хотів би, щоб Україна входила до Європейського Союзу, а не об’єднувалася з Росією чи Білоруссю.
Отже, відтак, серед основних політичних ціннісних орієнтацій українських громадян можна виокремити: орієнтацію на задоволення базових потреб, зокрема пов’язаних з матеріальним благополуччям та безпекою власної родини; економічну стабільність в країні, яку більшість пов’язують з формуванням демократичних традицій, характерних для західних демократій, що, у свою чергу, впливає на пріоритетне позиціювання України у межах світової спільноти як рівноправного члена Європейського Союзу.
< Попередня | Наступна > |
---|