Пам’ятка-запитальник на допомогу збирачам української усної народнопоетичної творчості: методичні рекомендації / Світлана Садовенко, Зоя Босик. – Вид. 2-е / перероб. з 1-го вид. та доп. – К.: НАКККіМ, 2010
Анекдот, за визначенням М. Дмитренка, – «це короткий прозовий фольклорний твір, що типізовано подає одинокі: явище, подію, вчинок, ситуацію у вигляді загального коду, де момент кульмінації збігається з розв’язкою (або вони максимально наближені), а прихований зміст розказуваного вступає в конфлікт із заздалегідь очікуваним, внаслідок чого здобувається ефект сміхової «вибухівки». Анекдотові властиві алогізм, переакцентування слова чи фрази з одного значення на інше чи перенесення суті цього значення на інший об’єкт, гра слів, парадоксальність думки. Анекдоти, як правило, односюжетні, односитуативні, одноподієві. За формою викладу анекдоти бувають описовими, монологічними (самореклама), діалогічними, полілогічними, іноді кілька названих компонентів поєднуються (найчастіше – опис і діалог). В анекдоті надзвичайно велика роль кожного слова (іноді – звуку, жестикуляції, міміки), художньої деталі» (Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика. – Київ: Ред. часопису «Народознавство», 2001).
| < Попередня | Наступна > |
|---|