Пам’ятка-запитальник на допомогу збирачам української усної народнопоетичної творчості: методичні рекомендації / Світлана Садовенко, Зоя Босик. – Вид. 2-е / перероб. з 1-го вид. та доп. – К.: НАКККіМ, 2010
Веснянка – народно-обрядова весняна хорова пісня, в якій оспівується пробудження природи, кохання, надії на врожай тощо. Найпоетичнішими є народні твори ще дохристиянського походження (зазвичай – обрядово-ритуальні веснянки). Пісню починають в першу (так звану Збірну) неділю Великого посту, коли на вигоні молодь обирає на всю весну «весняну березу», дівчину, заводійку веснянок – тобто заклинань весни, що супроводжуються магічними діями та танками. Закінчувалися обрядові дії на святого Юрія й пізніше. Вірили, що все, передане в обрядодіях, обов’язково збудеться.
У Галичині й Карпатах веснянки називають гагілками, гіїлками, ягівками, магілками, гагулками, гагалівками, галагівками, лаголойками, галями. Тут їх співають тільки на Великому тижні. Молодіжні весняні ігри і танці називалися зазвичай сталими дієслівними сполуками.
Отже, веснянки співаються від Благовіщення аж до Зелених Свят або доки не вийдуть у поле полоти просо. Співалися вони повсюди: на вулицях села, на майдані під церквою, в лісі, в полі, а найчастіше на зелених луках понад річкою або ставком. Дівчата вдягалися в білі вишиті сорочки, на голову клали вінки або квітчали волосся квітами. Співаючи веснянки, дівчата беруться за руки і творять коло, півколо або ключ і так рухаються під ритм пісні. Темп руху залежить від темпу пісні, швидкого або повільного.
Щодо гаївки (гаїлка, гагілки, ягілка, ягілочка, ягівка) у західних регіонах України – це народна обрядова пісня, яку, на відміну від веснянок, співають лише на Великдень. Як і веснянки, це переважно дівочі пісні. Вони часто мають діалогову форму, як правило, хороводні, ігрові (поєднують спів з танком, мімікою, сценічною грою). В деяких місцевостях назву замінюють назвами окремих ігор («Галя», «Кострубонько», «Володар» або «Воротар», «Жук»). Зміст гаївок був різноманітний: славили прихід весни («А вже весна скресла квітами»), імітували відповідними рухами господарську працю («Ой чи бачив ти, як сіють мак», «Ой зацвіли огірочки», «Стелися, горошку, в три листи»), співали про кохання («Ой кину я кладку через сіножатку», «Ми голубку ізловили»). Гаївки грали три великодні дні аж до пізнього вечора. Все це відбувалося біля церкви, а по закінченні, взявшись попід руки по-четверо, хлопці й дівчата йшли з піснею від церкви через село на майдан.
Востаннє гаївки водили через тиждень після Великодня, у Провідну (Поминальну) неділю. Назва гагілки також персоніфікується на означення нареченої «Скажіть моїй Гагілці, /Най рушник готує, /Дружок рідних спрошує. /Взяв Гагілку під руку, /Повів її до шлюбу».
Пам’ятка:
Опишіть всі звичаї, пов’язані з приходом весни: пісні, ігри, забави, загадки, примовки, лічилки тощо та відповідну окремо до кожного обрядодійства атрибутику.
| < Попередня | Наступна > |
|---|