Пам’ятка-запитальник на допомогу збирачам української усної народнопоетичної творчості: методичні рекомендації / Світлана Садовенко, Зоя Босик. – Вид. 2-е / перероб. з 1-го вид. та доп. – К.: НАКККіМ, 2010
Коляда (Різдво) – у дохристиянських віруваннях Колядою називалася богиня Неба, Сонця, дружина Дажбога. Ім’я походить, можливо, від слова коло – старовинної назви сонця (хоч імовірно й те, що від латинського calendae – перший день кожного місяця. Це є також натяк на цикл зимового повороту Сонця. За легендою, Коляда навчила робити колесо. Тому на її честь постало свято народження сонця (що «колесом ходить»), яке припадало на кінець грудня – початок січня. Коляда є центральним хліборобським святом, що святкується два тижні – від 25 грудня по 6 січня за старим стилем, особливо вечір перед Різдвом, коли вітають «Будьте здорові, з Колядою!». В народній традиції здавна побутував звичай, аби господар ховався під час святкової вечері за сніп чи за хліб (за пироги), – щоб і другого року не видно було світу за стіжками, за копами, за возами та снопами. Саме через популярність язичницького свята Коляди християнська церква змусила підпорядкувати йому свято Різдва Христового, коли співають колядки, здійснюють обряд колядування (славлення Різдвяних свят тематичними піснями). Саме колядники й брали участь в обряді, пов’язаному з виконанням цих пісень.
| < Попередня | Наступна > |
|---|