Пам’ятка-запитальник на допомогу збирачам української усної народнопоетичної творчості: методичні рекомендації / Світлана Садовенко, Зоя Босик. – Вид. 2-е / перероб. з 1-го вид. та доп. – К.: НАКККіМ, 2010
Всі традиційні форми організації та регулювання життєдіяльності українських сільських громад, на думку багатьох відомих дослідників, будувались на складній системі стосунків, що мали місце на всіх рівнях: у соціальній, економічній, духовній сферах; під час праці та відпочинку; в середовищі «своїх» і «чужих»; між різними віковим категоріями; під впливом етнічної свідомості, релігії та світоглядних засад.
Норми поведінки селян безпосередньо виявляються у праці, а також при спілкуванні у традиційних місцях – на вулицях, площах, ярмарках, біля церкви, у крамниці, корчмі, млині, кузні, на весіллях, хрестинах тощо. Тут можна було спостерігати стереотипи індивідуальної і колективної поведінки, ставлення до праці, до літніх людей, жінок, дітей.
Місцем найбільш масових зустрічей була церква. Під церквою відбувався обмін інформацією, обговорювались громадські питання. Після богослужіння чоловіки збиралися перед церквою, подекуди – під дзвіницею або громадською хатою, щоби від старости почути розпорядження, а також урядові накази.
Подальше обговорення переносилося до корчми. Сюди прямували в години дозвілля чоловіки і жінки для розмови зі знайомими чи приятелями. Тут, як і під церквою, групувались за віком. Молодь, як правило, сходилась під корчму для розваг. Колективне дозвілля на виду у всього села давало можливість молодим із розмов старших краще пізнати сучасне і минуле, засвоїти звичаї; тут відбувався обмін думками з широкого кола питань, оцінювались різні події. А старше покоління, спостерігаючи за дозвіллям молоді, мало можливість отримати про неї додаткову інформацію.
| < Попередня | Наступна > |
|---|