Як українські письменники свого голову обирали...

З другої спроби делегати VI з’їзду Національної спілки письменників України таки обрали свого нового керманича. Цього разу шальки терезів відчутно переважили на користь голови Київської міської письменницької організації Віктора Баранова — йому делегати віддали перевагу перед такою серйозною кандидатурою, як дотеперішній голова Спілки народний депутат України Володимир Яворівський. Хоча після першого туру голосування перевага Баранова в голосах, відданих за нього, була мізерною — власне, через те й довелося проводити другий тур. Чим можна пояснити таку зміну своїх симпатій багатьма делегатами з’їзду? Чого очікують від зміни керівництва НСПУ прикарпатські поети, прозаїки, літературні критики? Про це мав нагоду розпитати у двох із тих літераторів, які репрезентували на з’їзді письменницьку організацію нашого краю. І ось що почув від них.

Михайло АНДРУСЯК, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка:

— На сцені лічильна комісія рахувала голоси, а ми, делегати з’їзду, які щойно зробили свій вибір, сиділи в залі Будинку художника, що на Львівській площі столиці, очікуючи оголошення результатів голосування. У багатьох на душі був осад розчарування цим письменницьким зібранням. Мабуть, саме тому після перерви в роботі з’їзду на другий його етап не приїхала частина делегатів з різних областей України — формальну причину своєї відсутності придумати неважко. Тож були навіть побоювання, чи вдасться зібрати кворум і провести другий тур голосування з виборів голови Спілки.

Кидав я в урну свій бюлетень з невеселим настроєм, бо ми, делегати з’їзду, стали свідками того, як обидва претенденти на письменницьку «булаву» у своїх виступах замість запропонувати делегатам власні програми позитивних змін в НСПУ змагалися в інший спосіб — хто на кого виллє більше бруду, хотіли саме таким чином вивищитися один над одним у наших очах. Таке нагнітання емоцій аж ніяк не сприяло діловій, конструктивній атмосфері письменницького зібрання. А чого варті намагання банально «піддобритися» до тих, кому належало обирати нового керманича Спілки, щедрими алкогольними пригощеннями письменницької братії під час першого етапу з’їзду в санаторії «Кончі-Озерної». Дехто з його учасників так захопився тими застіллями, що й забув прийти до зали, де відбувалося голосування...

На вибір делегатів намагалися вплинути і з допомогою надісланих їм між першим і другим етапами з’їзду додому листів на підтримку як одного, так і другого претендента  — знову ж таки з вимащуванням дьогтем його опонента. У «Слові «Просвіти» в цей час було опубліковано звернення великої групи письменників, спрямоване проти дотеперішнього керівництва Спілки, яке, до речі, я ще не читав навіть після його появи в цій газеті. Тож дуже здивувався, коли вже, як мовиться, заднім числом почув від свого колеги, що під тим листом є і моє прізвище. Таких, як я, «фіктивних» підписантів виявилося з добрий десяток, про що не один з них на завершення роботи з’їзду поінформував президію своїми записками.

Письменників називають сумлінням нації, однак на VI з’їзді НСПУ воно, це сумління, виглядало якимось надщербленим, іржавим, що дуже прикро.
Я далекий від того, щоб очікувати якогось дива від нового керівника Спілки Віктора Баранова. Адже він як голова найбільшої в Україні Київської міської письменницької організації був багато років водночас і секретарем НСПУ, тобто входив до її керівного ядра. То невже ніяк не міг вплинути на ті його рішення і дії, котрі тепер гостро критикує?

Втім, не може не імпонувати склад команди нового чільника Спілки, до якої входять Михайло Слабошпицький, Володимир Шовкошитний, Любов Голота та інші відомі письменники.

Мене обрали членом ревізійної комісії НСПУ, якій, звичайно ж, найперше доведеться розслідувати звинувачення з боку тих делегатів з’їзду, хто вбачає в діяльності старого керівництва Спілки різні фінансові «гріхи». От тільки б не перетворювалося в огульне його шельмування те розслідування, чи дійсно розбазарили, розікрали спілчанське майно, бо може виявитися, що не стільки, як говорив дехто із промовців, а то й взагалі нічого не було вкрадено. Скільки таких перевірок закінчується, по суті, безрезультатно...

Я за те, щоб письменники не питаннями спілчанської маєтності займалися, а Словом з великої літери, творенням нових високохудожніх творів — тим, задля чого вони й живуть на цій землі.

Євген БАРАН, голова обласної організації НСПУ:

— Хто з прикарпатських делегатів з’їзду за яку із двох кандидатур проголосував — це, звісно, його особиста справа. Коли дехто з нашої делегації підходив до мене зі своїм сумнівом, на кому ж усе-таки зупинити свій вибір, то я казав йому: «Подумайте і виберіть самі». Бо, як на мене, з такого приводу не варто кидати кістку для непорозумінь і чварів між нами, письменниками. З настроїв прикарпатських літераторів зрозумів, що одні з них голосували за Володимира Яворівського, а другі — за Віктора Баранова. Це як кого претендент зумів більше зачепити за живе своєю передвиборчою програмою, хоча так їх можна назвати хіба що з великою натяжкою...

З підсумків повторного голосування випливає, що частина делегатів з’їзду за місяць після першого туру виборів голови НСПУ передумалаѕ на користь Баранова. Так сталося тому, що, на мій погляд, Яворівський у цей час був чомусь надто пасивним (я б назвав це образно «втомою металу») щодо зміни ситуації, яка складалася несприятливо для нього. Позитивним тут можна вважати лише те, що йому робить честь, — з НСПУ переказали кошти на рахунки всім обласним письменницьким організаціям, так необхідні сьогодні передусім для оплати за опалення їхніх приміщень, світло, воду.

Баранов видається мені не такою харизматичною постаттю, як Яворівський. Та новий чільник Спілки зможе спиратися на високоінтелектуальну й енергійну команду, яку завершує формувати. Згадаю хоч би обраних з його подачі секретарями Спілки Михайла Слабошпицького, Сергія Грабаря, Сергія Пантюка. Найближчим часом буде дообрано керівні органи НСПУ. Ревізійну комісію Спілки, очевидно, очолить знана письменниця Галина Тарасюк, яку за головування Яворівського виключили з НСПУ, а тепер її членство поновлено.

Одне з найперших завдань, яке належить вирішити новообраному керівництву і тій же ревізійній комісії Спілки, — провести повномасштабний аудит її господарства, усього наявного майна, аби підтвердити чи спростувати висловлені окремими делегатами  на адресу старого керівництва цієї творчої громадської організації звинувачення щодо фінансових зловживань, привласнення спілчанських грошей.

Очікую від нового чільника Спілки та його команди і хочу вірити в те, що вони з усією відповідальністю поставляться до виконання своїх обіцянок, які давали письменництву на з’їзді перед формуванням керівних органів НСПУ. Що завдяки їхнім плідним зусиллям Спілка позбудеться заполітизованості, що сюди повернуться демократія і... власне література, чого явно бракувало за старого керівництва НСПУ.

Галичина