Цієї ночі, за давніми легендами, розквітає квітка папороті. Як це спостерігається щодо більшості християнських дат, свято Івана Хрестителя або ж по-народному Івана Купала тісно поєднало в собі як християнські, так і язичницькі традиції. Хоча цвіт папороті та купальська обрядовість, безперечно, належать до останніх.
Взагалі ж правильніше було б відзначати свято Купала у час літнього сонцестояння, а саме в період 22-24 червня. Саме в цей час сонце найвище піднімається над землею, знаходиться ніби у небесному куполі і дає чудодійну силу рослинам і тваринам, а також людям. Це своєрідний апогей розквіту природи, коли достигає зерно і плоди. Дане свято у язичників було днем літнього сонця Купала, яке приходило на зміну весняному сонцю Ярилу.
Ватра, яка розпалюється на купальських гуляннях, символізує сонце-зародок у материнській утробі. Вона горить від заходу весняного сонця до сходу літнього – Купала.
Дуже важливими на Купала є дві стихії – вода і вогонь, що уособлюють жіноче і чоловіче начала, котрі породжують життя. Саме тому у купальську ніч здійснюються різноманітні обряди з пусканням вінків на воду і стрибками через ватру.
З Купальською ніччю пов’язана і легенда про квітку папороті, яка розквітає лише раз на рік. Однак знайти її можуть лише сміливці, оскільки той цвіт стереже нечиста сила. Втім, щасливцям, які зуміють зірвати чарівну квітку, відкриваються усі знання і багатства світу.
У християнстві давні традиції тісно переплелись з релігійними, тож свято Купала стало святом Івана Купала або ж Івана Хрестителя. Але незважаючи на те, що зміст різних по суті свят часто підмінюється, цей день є одним з найулюбленіших свят українців.
Туризм Гуцульщини - Туризм Прикарпаття - Карпати
| < Попередня | Наступна > |
|---|