Про життя людей на території Гуцульщини в період первіснообщинного ладу є мало даних. Лише випадково виявлені археологічні знахідки в цих місцях свідчать про існування тут людей у ті давні часи.
Починаючи з кінця XIV ст. з'являються перші письмові згадки про заселення Гуцульщини. Найдавнішими є згадки про поселення Уторопи (1367 р.) Далі в актах XV ст. значаться — Пістинь і Люча (1416 р.), Богородчани (1441 р.), Печеніжин (1442 р.), Рибне і Кути (1448 р.), Рожнів (1452 р.), Березів і Пнів (1462 р.), Дилятин (1473 р.), Шешори (1472 р.), Яблуниця (1497 р.).
Процес заселення продовжувався в XVI і наступних століттях.
Так, села Розтоки і Довгополе згадуються в актах 1622 р.
У XVIII— XIX ст.виникають такі поселення на Гуцульщині: Стебнів, Річка, Ясенів Верхній, Яворів, Голови, Гринява, Рожнів, Яремча, Татарів, Усть-Чорна.
Заселення Гуцульщини — процес, який в силу гірських умов має специфічні особливості. Письмові джерела переконують, що перші оселі тут виникали біля солеварних промислів іще в X — XIII ст. Біля найстаріших поселень — Уторопи, Косів, Пістинь, Печеніжин та інших — існували тоді соляні жупи. Сюди, на випас, весною і влітку виганяли худобу. Полонинське життя пульсувало навіть зимою, оскільки отари овець залишали на зимівлю в кошарах, біля яких жили пастухи.
Поступово, біля солеварень і полонинських гражд, гуцули селилися постійно, освоювали територію, будували хати, давали початок поселенням.
Місто Косів, початки якого сягають кінця XIV ст., до середини XVIII ст. став основою восьми поселень. Первісна оселя одержала назву Старий Косів, нова — перетворилася в місто Косів з кварталами Город, Вербовець, Монастириськ, Москалівка, які з часом відокремились в окремі поселення, а пізніше на їх основі виникли Соколівка, Річка, Яворів, Бабин, Криворівня, Жаб'є і в 1753 р. утворили Косівський ключ.
Так само і з Березовим, який творив один осередок, а пізніше на його основі виділилися в окремі села Нижній Березів, Верхній Березів, Баня Березівська.
Поява осель дала імпульс економічному розвитку краю, із своєю специфікою. Наявність
просторих лісів, зелених пасовищ, багатство соляних джерел спрямували своєрідний господарський уклад життя гуцулів у гірських умовах. Розгалужена система рік давала розвиток рибному промислу, численні полонини ставали осередками пастушого життя, тваринництва, біля соляних джерел бурхливо пульсувало соляне виробництво.
Селянство становило основну масу населення Гуцульщини. Воно здавна жило на цій землі, користувалось старовинними звичаєвими правами. Прибувши сюди, панівні верстви, шляхта почали ламати життєвий уклад селян, загарбали ліси, полонини, солеварні, джерела, внаслідок чого відбулися значні зміни як в соціально-економічному, так і в правовому становищі селян.
Компанія Rozumniki пропонує інтерактивні підручники для освітніх закладів
| < Попередня | Наступна > |
|---|