Серганюк Л. І.,
кандидат мистецтвознавства, професор,
завідувач кафедри хорового диригування Прикарпатського
Національного університету імені Василя Стефаника
Музичне мистецтво України в роки здобуття незалежності все активніше інтегрується у загальноєвропейський культурний контекст, оскільки впевнено декларує на світовій арені неабиякі досягнення і підкреслює свою національну самобутність.
"Сучасне виконавське мистецтво відіграє важливу роль в утвердженні національної української культури у світі. Тому, завдання кожного музиканта-виконавця, в першу чергу, полягає у гідному представленні нашої музичної культури за кордоном, у популяризації її за межами країни, донесенні найкращих зразків української фортепіанної музики до слухача… На сучасному постмодерному культурному просторі з’являється багато талановитих композиторів, які, продовжуючи надбання своїх попередників, створюють музику, котра відображає усю складність сучасного музичного мислення, роблять нові кроки у пошуках новітніх засобів звукового відображення дійсності" [2].
Цей процес відбувається на кількох рівнях, насамперед, на виконавському і творчому. Професіоналізація концертно-гастрольної діяльності зумовлюють якісно новий щабель вимог до інтерпретації та якості виконання та стимулюють композиторську творчість, створюючи потужний репертуарний запит. Немаловажними є численні перемоги та успішні виступи на престижних міжнародних конкурсах і фестивалях творчих хорових колективів на чолі з М. Гобдичем (хор "Київ"), О. Бондаренком ("Фрески Києва"), Л. Бухонською (хор "Хрещатик"), Г. Горбатенко (Жіночий хор Київського державного вищого музичного училища ім. Р. М. Гліера), С. Фоміних (Жіночий хор Миколаївського обласного науково-методичного центру культ-просвітньої роботи та Миколаївського училища культури), Ю.Серга¬нюком (камерний хор "Елегія" м.Івано-Франківська), співаків, солістів-інструменталістів, камерних та оркестрових колективів. А все це свідчить про органічне входження національного українського хорового мистецтва в контекст світової музичної культури. Серед українських митців, чиї твори надзвичайно широко інтерпретуються у світі і трактуються як репрезентативна складова сучасної національної музичної культури є Леся Дичко. Її твори представляють музичне мистецтво України на фестивалях, конкурсах і в концертних програмах багатьох країн світу: США, Канаді, Франції, Великої Британії, Німеччини, Голландії, Бельгії, Данії, Іспанії, Італії, Угорщини, Болгарії, Польщі, Росії та України. Творчість Л.Дичко є показовою в плані популяризації українського професійного мистецтва у світовому масштабі.
Дослідженням доробку Л. Дичко в контексті творчих процесів другої половини ХХ століття займається багато музикознавців – дослідників, серед яких О. Фрайт, О. Письменна, А. Терещенко, В. Тилик, О. Бенч-Шокало, О. Козаренко, котрі в своїх працях постійно наголошують на тому, що жанрова система у взаємодії з глибинними пластами українського фольклору зазнала безліч якісних перетворень, які вплинули на еволюцію різних жанрів, зумовили характерні риси індивідуального композиторського стилю композиторки. Хотілося б виділити основні напрямки презентації доробку Л. Дичко як складової музичного мистецтва України сучасності на міжнародному рівні.
Відродженню шедеврів національної духовної музики, пропаганді в світі сучасної українського мистецтва послідовно приділяє увагу Державна чоловіча капела ім. Л. Ревуцького, яка виконувала композиції Л. Дичко у Бельгії, Англії, Німеччині, Франції та інших країнах. Візитною карткою молодої незалежної України називають камерний хор "Київ" – його гастрольна географія охоплює численні міста США, Ірландії, Шотландії, Валії, Англії, Франції, Італії, Голландії, Австрії, Німеччини, Данії, Польщі, Білорусі, Росії, представляючи українську культуру на сценах Carnegie Hall (New York), Washington National Cathedral, Concert Hall of George Mason University; концертного залу ВВС (London), концертного залу "Россия" (Москва), оперних театрів Мінська, Києва у Кафедральних соборах міст Rouen, Reims, Amiens, Strasbourg, Charter, Nancy, Le Havre Main, філармонії Utrecht, Rotterdam, Amsterdam, Berlin, Мінська, Києва, Berliner Dom, Long Показовим прикладом може послужити й діяльність київського муніципального хору "Хрещатик", який здобув перемоги у міжнародних конкурсах та фестивалях в Ірландії, Угорщині, Німеччині, Франції, Латвії, Великої Британії, Іспанії, Чехії, Росії та Польщі, має фондові записи на Національному радіо України та Бі-Бі-Сі у Лондоні. Від самого заснування співочий колектив заявив про себе, з одного боку, як носій автентичної хорової традиції, а з іншого боку, як новатор, творчим кредо якого є виконання сучасної хорової музики, зокрема творів найбільш відомих українських композиторів.
Так, 28 травня 2008 р. члени української громади Берліну та численні німецькі гості мали нагоду вітати відомий київський хор (під проводом художнього керівника П. Струця), що приїхав на запрошення українського посольства у Німеччині та центральної спілки українців Німеччини. Виступ, який був частиною великого концертного турне містами Європи, відбувся у приміщенні культур-форуму Хеллерсдорф. Окрім великої великодньої театралізованої хороводно-ігрової дії для хору "Веснянки – Гаївки", колектив на "біс" виконав твір Лесі Дичко "Достойно є", що, на думку зарубіжної преси стало духовною кульмінацією вечора [4]. Цим же твором завершувалась програма духовної музики з виступу даного колективу 7 травня 2008 року на Miendzynarodoym Festiwalju Hajnuwskie Dni Vuzyki Cerkiewnej (Міжнародному фестивалі "Дні церковної музики в Гайнувці", Польща). Наступного, 2009 року, Леся Дичко уже входила до складу авторитетного журі цього широковідомого Міжнародного фестивалю-конкурсу православної церковної музики "Хайнувка – 2009", який традиційно проводиться щороку в місті Бялосток (Польща). У його перебігу було виконано твір Лесі Дичко "Урочиста Літургія", який представив на конкурс Академічний камерний хор ім. В. Палкіна з Харкова (керівник Андрій Сиротенко).
"Праця новатора не буває легкою чи безхмарною. Твори Л. Дичко зустрічали неабиякий опір в колах консерваторних хористів, що воліли (спираючись на тогочасні ідеологічні настанови) орієнтуватися на класичну стилістику XIX ст. Красномовно засвідчує це доля кантати Дичко "Здрастуй, новий добрий день" для дитячого хору без супроводу. Її збойкотували як переускладнену. Лише після того, як твір заспівав знаменитий таллінський хор "Еллерхейн" (в перекладі на естонську мову), він зазвучав і в Україні" [3]. Сама композиторка згадує, що керівник естонського хорового колективу Хейно Каллюсте переклав цю композицію естонською мовою, вивчив із хором за два місяці й блискуче в на фестивалі "Золотоверхий Київ". Зараз Л. Дичко реалізує проект виконання літургії латвійським хором "Ave sol" [1]. У своєму репертуарі твори Л. Дичко мають грецький хор під керівництвом Дж. Цонтакіса (США) [3], St. Lawrence Choir з Монреалю. "Яскрава музика композиторки викликає живе зацікавлення хормейстерів. Її кантати для дитячих колективів співають не лише в Україні ("Щедрик", керівник I. Сабліна; Великий дитячий хор Національної радіокомпанії України, керівник Т. Копилова), а й за рубежем (естонський хор "Елєрхейн" під керівництвом Х. Калюсте). Тож, без сумніву, монументальні кантати для дитячого хорового виконання Лесі Дичко відкрили нову сторінку в українській хоровій музиці для дітей, засвідчили високий фаховий рівень митця, її яскравий талант і нескінченні творчі можливості на шляху прогресу в даній галузі мистецтва" [4].
Твори Л. Дичко (зокрема фрагменти з Літургії) популяризує Молодіжний хор "Світич" Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (Керівники хору – Людмила Шумська та Людмила Костенко) – неодноразовий переможець престижних Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів, учасник фестивалів, важливих державних акцій, урядових концертів.
Визначними подіями у літописі камерного хору "Елегія" з м. Івано-Франківська стали два авторські вечори видатного композитора наших днів Лесі Дичко (2001, 2002). Під орудою диригентів Любові та Юрія Серганюків виконувались яскраво самобутні композиції видатного майстра хорової музики: "Замок Шамбор" із циклу "Французькі фрески", "Плач" з ІІІ-го розділу хорової акапельної опери "Золотослов", фрагменти з Урочистої літургії. Ефектною окрасою концертного виступу хору стало виконання кантати під назвою "Червона калина" для солістів, хору і ударних (на тексти стародавніх українських пісень 14-17 ст.), а також "Духовної музики" для сопрано соло з камерним оркестром, сольну партію в якому чудово вела активна сподвижниця Л.Дичко – Народна артистка України Ніна Матвієнко.
Ці ж твори неодноразово виконувались хором та симфонічним оркестром МО "Елегія" на теренах Польщі, Німеччини,Угорщини, які здобули популярність і викликали захоплення у слухача.
Завдяки гастрольним та конкурсно-фестивальним програмам вітчизняних виконавців, які орієнтовані на цільову і послідовну презентацію його високовартісних національно-самобутніх зразків, а також прочитанням українських творів представниками музичного мистецтва зарубіжжя, що сприяє його міжнародному престижу і є свідченням визнання художньої вартості українського музичного мистецтва, котре постійно інтегрує у світовий мистецький процес.
| < Попередня | Наступна > |
|---|