Толошняк Н. А.,
кандидат мистецтвознавства,
доцент ІМ Прикарпатського Національного
університету ім. В.Стефаника,
Лоскутова Т. М.,
ст. викладач ІМ Прикарпатського Національного
університету ім. В.Стефаника
"Поняття "класик" фактично означає те,
що даний митець … незалежно від того,
коли він жив … представляє унікальну цінність
і що він є вічним сучасником".
Г.Нейгауз
Творчість Й.-С.Баха складає цілу епоху в історії світової музичної культури. Неможливо переоцінити роль бахівського спадку у розвитку творчої особистості музиканта.
Твори Й.-С.Баха з їхньою широтою художнього узагальнення і образною сконцентрованістю, високим інтелектом і різноманітністю емоційних станів, великим арсеналом засобів виразності та ясною логікою становлення музичної думки є основою гармонічного формування комплексу професійних якостей музиканта.
Виконання бахівських творів є важливим критерієм у визначенні рівня музичної культури інтерпретатора, зрілості його професійної майстерності, розвитку відчуття стилю.
Твори Баха демонструють унікальність його композиторського стилю, в якому синтезувались усі явища художньої музичної практики того часу. Стиль музики Й.-С.Баха не по’вязаний з будь-яким творчим направленням. Він є самостійною бахівською системою стильових ознак.
Він засвоїв кращі традиції різних національних шкіл, прийомів народжених в різних жанрах. Бах використав їх у взаємодії поліфонічного та гомофонного складів. Його творам притаманна поліфонічна логіка та гомофонне багатство музичного образу. Особливістю його творів є рівновага мелодії та гармонії, тобто горизонту і вертикалі. Всі ці риси свідчать про творчу універсальність Баха.
Творчість Й.-С.Баха, зокрема його клавірні твори, протягом століть вивчалася багатьма мистецтвознавцями.
Його творчість вивчали Н.Форкель, Ф.Шмітт, А.Швейцер, Є.Курт, Ч.Террі, А.Шерінг, Ф.Сменд, Ф.Блуме, Є.Бодки, Ф.Бузоні, Х.Ріман, Т.Ліванова, Л.Ройзман, М.Друскін, Я.Мільштейн, Б.Яворський, В.Про¬топопов, В.Золотарьов, О.Чугаєв та інші.
Вони розглядали творчість Й.-С. Баха, зокрема 48 прелюдій і фуг "Добре темперованого клавіру" (Wohltemperiertes Klavier) в різних аспектах: в контексті творчої спадщини композитора, з позицій виконавської інтерпретації, драматургії і структурно-композиційної будови. Концепція філософсько-етичного осмислення бамівської клавірної спадщини, створена Болеславом Яворським, в сучасному бахознавстві та виконавстві заслуговує на особливу увагу. Вона допомагає встановленню музично-образного змісту твору.
Різноманітна діяльність Болеслава Яворського, музикознавця, піаніста, автора теорії так званого "ладового ритму" відкрила багато яскравих можливостей для глибокого проникнення в особливості клавірних творів Й.-С.Баха. Більша частина теоретичної спадщини Б.Яворського не була надрукована.
Але завдяки активній педагогічній діяльності, цікавим семінарам, в яких брали участь Г. Нейгауз, Т.Ніколаєва, М.Юдіна, Г.Верьовка, Б.Левик, С.Скребков, В.Конен, М.Леонтович, В.Протопопов та інші видатні музиканти, ідеї Б.Яворського мали глибокий спектр впливу.
Клавірна музика Й.-С.Баха займає одне з провідних місць у виконавському мистецтві.
48 прелюдій і фуг "Добре темперованого клавіру" є школою поліфонічної композиторської виконавської майстерності. На основі яскравих виразних тем Бах створив досконалі музичні образи в усіх 24 тональностях.
Важко визначити силу впливу музики Баха. Вона піддавалася метаморфозам у сприйнятті багатьох десятків поколінь різним тлумаченням як в теоретичному і практичному плані, так і у виконавській інтерпретації [8,78].
Найвища майстерність виконавця неможлива без знання прелюдій і фуг Й.-С.Баха. Вони ведуть від розуміння поліфонії середньої складності до творів, виконання яких потребує досконалого вивчення бахівського багатоголосся. Важливим шляхом до розуміння поліфонічного письма Й.-С.Баха та принципів виконання його творів є вивчення та порівняння існуючих редакцій та інтерпретацій.
Порівняльний аналіз редакцій систематизує методологічну основу виявлення найбільш точного співвідношення авторського задуму та виконавського вирішення проблем створення музичного образу.
Найбільш відомими є редакції Б.Муджеліні, Ферруччо Бузоні, Белли Бартока та Карла Черні.
Аналізуючи редакційні особливості ДТК Й.-С.Баха в першу чергу треба звернути увагу на організацію риторико-інтонаційної основи музичного матеріалу.
Провідними ознаками у цьому напрямку є фразування та артикуляція.
Бах своїми небагаточисельними вказівками дає досить точний напрямок у реалізації авторського задуму.
Використання риторико-інтонаційних прийомів потребує органічності, побудованої на глибоких знаннях.
В галузі артикуляції А.Швейцер вказував на два основних принципи: диференційований зв’язок нот, тобто об’єднання їх в групи, та staccato, як ритмічний розрив legato.
Якість редакційних вказівок можна визначити у відповідності використання різних прийомів фразування, артикуляції, плану драматургії до характеру музичного матеріалу та логіки його розвитку.
Важливим, яскраво індивідуальним фактором є динаміка. Специфіка поліфонії, з її повторенням теми, протискладаннями, інтермедіями диктує необхідність нюансування. Вся гамма відтінків повинна підпорядковуватися центральному образу. Відчуття цілого вирішує проблему розвитку динамічного плану і визначає його роль у побудові драматургії.
Я.Мільштейн писав: "… зміна динамічних відтінків – forte; piano – у Баха рівнозначна зміні мануалів. Остання передбачає "терасоподібну", ступінчату динаміку, а не динаміку поступових переходів. Однак всередині великого епізоду поряд з цілісною динамікою можливими є тонкі звукові градації. Досягнути цього можна за допомогою тембру …" [10, 64].
Помилку роблять і ті, хто замість подвійної архітектонічної динаміки застосовують одну "терасоподібну динаміку загального плану. Це все одне, що залишити без орнаменту та без кольору суворі високосводчаті лінії готичної архітектури, додаючи їм … сухий характер" [10, 69].
Надзвичайно важливим аспектом в редагуванні є питання темпу та їх відносність. Твори Баха пройшли через різні епохи. Ми не можемо ототожнювати Allegro старовинне і Allegro сучасне. Раніше Allegro було більш повільним, а Andante більш швидким. Різниця між темпами була меншою. Темп повинен бути логічним і відповідати задуму автора.
При всій динамічності виконання захоплення дуже швидкими темпами не відповідає стилю музики Баха.
А.Гольденвейзер писав: "Внутрішня значимість музичного твору … дорожче за зовнішній, навіть дуже віртуозний блиск" [3, 254].
Різні редактори пропонують різночитання у розподілі голосів та використанні мелізмів. Але вони не є принциповими. Як правило мелізми відповідають уртексту.
Варіанти запропонованої редакторами аплікатури відповідають розподілу голосів.
Всі редакції "Добре темперованого клавіру Й.-С.Баха є дуже важливими в історії видання цього твору. Перша частина редакції Ф.Бузоні вийшла в 1894 – 1897 рр., друга – в 1916 р. Це видання стало практичним підтвердженням поглядів Бузоні щодо виконавського мистецтва взагалі і поліфонічно зокрема. Великі масштаби, які притаманні творчості видатного піаніста надзвичайно яскраво проявилися в цьому виданні. Дуже цінним є "Вступне слово" автора редакції. Воно є "школою фортепіанної гри". В сенсі виконавського тлумачення воно є бездоганним.
Найбільш придатним в педагогічній практиці є редакція Б.Муджеліні. Він був учнем Бузоні. Звідси наближеність редакції Муджеліні до редакції Бузоні. В редакції Муджеліні надані детальні фразування, штрихові, динамічні і аплікатурні рекомендації. Як правило, вони відповідають вимогам голосоведіння, відкривають шлях до цілісного сприйняття форми.
Цікавою є редакція Б.Бартока. Автор точно передає авторський текст, пропонує конкретні виконавські вказівки, враховуючи педалізацію. Змінюючи циклічність, Барток розташовує прелюдії і фуги у відповідності до їх складності.
Редакція К.Черні з’явилась вперше у 1837 році. Незважаючи на те, що редакція визнана найменш вдалою з усіх існуючих в даний час, не можна не враховувати її значення "першої інструктивної редакції, яка має рекомендації (настанови в оригіналі) до виконання всього циклу" [10, 359].
Виконання творів Й.-С.Баха потребує артистичної зрілості та широти світогляду. Глибина та краса музичної думки композитора потребує від виконавця широких знань, серйозних навичок, тонкого смаку, багатого інтелекту. Але головним є відчуття стилю композитора. При цьому на першому місці є обережне та уважне відношення до авторського тексту.
Вміння бачити те, що написано автором, є ключовим завданням виконавця. Обрана для виконання редакція твору повинна в першу чергу відповідати стилю композитора, стати основою для втілення авторського задуму.
| < Попередня | Наступна > |
|---|