Фабрика-Процька О. Р.,
доцент Інституту мистецтв
Прикарпатського національного університету
ім. В.Стефаника
Лемки – західна етнографічна гілка українського народу, яка проживає по обох схилах Карпат. Назва "лемко" походить від загальновживаного слова "лем", у значенні "лише", "тільки". На Закарпатті поширена інша форма цього прізвиська – "лемак". Науковці ввели слово "лемко" в обіг як мовознавчо-етнографічний термін лише на початку ХІХ ст. Самоназва лемків всіх регіонів – русини або руснаки. Так називали себе всі українці-галичани до кінця ХІХ ст., такими й досі себе вважають мешканці Західного Закарпаття, Пряшівщини і Воєводини.
Протягом 1944-46 рр. на підставі "Угоди між урядом УРСР і Польським Комітетом Національного Відродження про евакуацію українського населення з території Польщі до УРСР і польських громадян з території УРСР до Польщі" (від 9.09.1944 р.) в Україну було депортовано 483 808 осіб і розсіяно їх майже по всіх областях. Ті, що залишилися на Лемківщині – 140577 осіб під час сумнозвісної операції "Вісла" (квітень-серпень 1947 р.) були депортовані на Захід – на колишні території Німеччини, що відійшли до Польщі. Частина з них повернулася на батьківські землі під час "хрущовської відлиги".
Ця історична довідка була озвучена на V з’їзді лемків України, який відбувся в Івано-Франківському обласному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації службовців.
У привітанні від Президента України Віктора Ющенка було наголошено, що "…згуртованість лемків навколо національної ідеї, їхня вірність традиціям предків слугують шляхетним прикладом для наших співвітчизників – як в Україні, так і в діаспорі".
Голова Державного комітету України у справах національностей та релігій Юрій Решетніков відзначив, що "…завдяки старанням і зусиллям активістів лемківських організацій далеко за межами України продовжують жити українські традиції, питоме українське слово, пісня та мова, розвиваються творчі таланти й здібності молодого покоління".
Народний депутат України, голова громадського руху "За Україну!" В’ячеслав Кириленко у своєму листі-привітанні делегатам з’їзду наголосив, що "…цей захід стане помітною подією в житті української громади, а прийняті рішення зміцнять український дух і матимуть важливе значення для єднання патріотичних сил країни".
У звітній доповіді про виконану роботу від часу проведення у Тернополі Четвертого з’їзду лемків України виступив голова Всеукраїнського товариства "Лемківщина" (ВУТЛ) Олександр Венгринович. Він повідомив, що нині ВУТЛ складаються з восьми обласних організацій (Донецької, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської, Чернівецької) та 12 регіональних організацій: у Кіровоградській та Вінницькій областях – по 2, у Волинській, Житомирській, Київській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Хмельницькій областях та в АР Крим – по одній. У стадії створення Дніпропетровська організація. Нові осередки створені в Тернопільській та Івано-Франківській областях. Тут діють секції: науково-дослідницька, культурно-освітня, народних промислів і міжнародних зв’язків. "Всім нашим організаціям, – наголосив виступаючий, – по силі вирішувати поставлену мету – сприяти етнічному відродженню Лемківщини, збереженню самобутньої культури, традицій, звичаїв".
О.Венгринович самокритично визнав, що товариству бракує молодіжних провідників, лідерів для створення міжобласної чи всеукраїнської молодіжної організації. Торкаючись політико-правової діяльності, голова ВУТЛ озвучив три політичні вимоги: надання політичної оцінки подіям 1944 – 1946 рр. і 1951 р. та вибачення перед лемками за заподіяні кривди; прийняття Закону України "Про депортацію українського населення з Лемківщини, Холмщини, Перемишщини в 1944-1946 рр. і 1951 р. та встановлення для депортованих та їхніх нащадків безвізового режиму перетину кордону". "Відрадно, – зазначив доповідач, – що з нашого подання, після багатьох зустрічей з народними депутатами прийнято Закон "Про статус учасника війни для депортованих лемків". Також потребує серйозної фінансової підтримки щорічний фестиваль лемківської культури в Монастириську. Вже розроблено генеральний план інфраструктури фестивального поля. Ідуть пошуки генерального спонсора. Всеукраїнський фестиваль має перерости у міжнародний", – наголосив Олександр Венгринович.
Делегати V з’їзду лемків України прийняли Звернення до Президента України В.Ющенка, Голови Верховної Ради В.Литвина, Прем’єр-Міністра України Ю.Тимошенко. Однією з вимог Звернення є пункт, в якому делегати вимагають безвізового перетину українсько-польського кордону депортованим з Польщі, членам їх сімей та нащадкам з метою відвідання рідних сіл, храмів і могил родичів.
У кожній країні є власні традиції проведення національних, регіональних чи місцевих свят, імпрез, фестивалів, де як учасники, так і гості можуть продемонструвати свої самобутні особливості, втілені у найрізноманітніших явищах традиційної культури. Щороку в Україні проводиться понад 50 різноманітних музичних фестивалів міжнародного, всеукраїнського та регіональних рівнів, серед яких чільне місце посідають аматорські фольклорні фестивалі, зокрема лемківські. З кожним роком при товариствах "Лемківщина" збільшується кількість хорових колективів великих і малих форм, учасники яких проводять активну діяльність у справі популяризації перлин народної пісенної та поетичної творчості своїх рідних теренів та загальноукраїнського репертуару на різних святах.
Лемківські пісні, давні й сучасні, витвори мистецтва, дотепний гумор можна почути на щорічних фольклорних фестивалях "Лемківська ватра" у США, Канаді, Польщі (Гдиня, Глимбоцьк, Сопот, Балигород) та на території України під назвою "Дзвони Лемківщини" (м. Монастириськ Тернопільської обл.), "Відгомін Бескидів" (смт Рожнятів Івано-Франківаської обл.), "Плаче і кличе Зелена Неділя" (с. Копанки Калуського р-ну Івано-Франківської обл.), "Пісні забутого краю" (м. Городок Львівської обл.) та ін.
Встановлення тісних дружніх контактів з українцями в різних країнах, підтримання духу українства на рідних теренах шляхом проведення громадсько-політичних та національно-культурних заходів, а також плекання у наймолодших нащадків лемківських родин історичної та культурної пам’яті свого коріння є в наш час одним з провідних напрямків діяльності усіх лемківських суспільно-культурних товариств. Фестивалі несуть великий емоційний заряд патріотизму. Лемківські пісні залюбки виконують надсянці, холмщаки, бойки, гуцули. "Ми горді, – зазначив О.Венгринович, – що лемківська пісня входить у репертуари визначних артистів України, а Джамала (АР Крим) з піснею "Ой верше, мій верше" завоювала гран-прі у Юрмалі".
Підсумовуючи, можна висловити думку, що сучасна лемківська пісенна культура – це багатющий скарб поліетнічної культури України, який живиться глибинними традиціями й поповнюється музичними інноваціями, це ціла палітра особливостей, що виявляються в результаті адаптаційних та інтеграційних процесів у культурному житті лемків.
Від імені делегатів та учасників V Всеукраїнського з‘їзду лемків, який проходив у жовтні 2009 р. у Івано-Франківську, було прийнято Звернення до лемківської громади України та поза її межами. Воно закінчується такими словами: "Звертаємося до наших братів і сестер-лемків (лемаків, русинів, руснаків, українців), які проживають у Польщі, Словаччині, Хорватії, Сербії, Чорногорії, США, Канаді та інших державах: свято бережіть свою культуру, традиції, мову. Об’єднаними зусиллями, зі взаємною повагою і любов’ю до втраченої землі, ми зможемо багато досягти".
| < Попередня | Наступна > |
|---|